Перейти на мобільну версію сайту


01.06.2018

ВШАНУЙМО ЗВИТЯГУ УКРАЇНСЬКИХ ЛИЦАРІВ ДУХУ!

лора«…І як дізнаються, якщо ніхто їм про те не буде розповідати?»
Послання до Римлян, 10:14

Для більшості кам’янчан 3 червня – звичайна дата в календарі. І це не дивно. За роки совєцької влади було зроблено все, аби пам’ять про неї в нас зникла навіть на генетичному рівні. Очевидці та свідки того славного дня давно стали прахом, згинувши навіки у чекістських катівнях, таборах ГУЛАГу, розвіялися по світах від казахських степів до Європи, Канади і далекої Австралії.

Могили борців за свободу і незалежність України – січових стрільців, чорних запорожців та гайдамаків, зневажливо названих «петлюрівськими бандами», були зрівняні з землею, а на їхньому місці виросли пам’ятники чужим «борцам за власть совєтов» та командирам окупаційної «рабочє-крєстьянской красной армії».

І тут, на Поділлі, як і на решті української землі, прогірклої від крові її правдивих героїв, виросли нові, зрощені гауляйтерами тоталітарного комуністичного режиму покоління, для яких захоплення «нєпобєдімою і лєгєндарною» окупаційною совєцькою армією та «дньом пабєди» стало нормальним, звичним явищем. Ба, у певному сенсі – «свідомим» вибором.

Та попри всі виклики часу, як фенікс із попелу знову відроджується правдива історія Українського Поділля. Гуртуються ті, хто прагне знати більше про подвиг наших прадідів. Про їхню безкомпромісну боротьбу не на життя, а на смерть за волю і свободу України. За її майбутнє. За наше майбутнє, шановне товариство!

Отже, у цей день, майже століття тому, 3 червня 1919 р. Третя Залізна дивізія Армії УНР під командуванням полковника Олександра Удовиченка, форсувавши Збруч, перейшла в наступ і, розбивши вщент ворожі загони, визволила Кам’янець-Подільський від московсько-більшовицьких окупантів. Так розпочалася недовга, але славна сторінка в історії нашого міста як останньої столиці Української Народної Республіки. Містяни переповідали українським воякам про ті страшні звірства, які чинили більшовики в Кам’янці над його мешканцями.
Більшовицько-московські окупанти вже не раз демонстрували свою лють по відношенню до українців. І тоді, під Крутами, коли ошаліла від суміші спирту та кокаїну, так званого «балтійського чайку», революційна матросня вбивала цвіт української нації, і коли більшовики вчинили різню в українських Харкові та Києві, і коли стогнали від нелюдських мук Хорол та Полтава... То були початки кривавої планомірної зачистки України шляхом фізичного винищення свідомого україномовного населення.

Перемога над московсько-більшовицьким окупантом і визволення Кам’янця мали стати плацдармом для подальших переможних дій Армії УНР. І хоч то було лише тимчасове полегшення перед початком нових великих випробувань України, ті, хто 3 червня, 99 років тому здобули ту перемогу, залишаються стовпами і символами нашої національно-визвольної боротьби проти московського агресора до сьогодні.

Заберіть із хроніки початку ХХ століття постаті Петлюри, Коновальця, Удовиченка, Болбочана, заберіть подвиг українських юнаків під Крутами, звитягу відчайдухів чорних запорожців, переможні бої Третьої Залізної дивізії Удовиченка або Зимовий похід під керівництвом Тютюнника – і ви знищите фундамент, на якому сьогодні вибудовується історична міць і слава новітньої української армії. Власне, сама історія Незалежної України.

Це зрозуміло кожному свідомому українцю. Це добре розуміють і ті, хто сьогодні, маніпулюючи свідомістю громади, підмінюючи українські національні цінності й правдиві пам’ятні дати, боягузливо ховає червоно-чорний прапор Української національно-визвольної боротьби в кущі, а на камеру продовжує продукувати гебістську єресь, мовляв, через бандерівців туристи будуть боятися їхати до нашого міста.

Давайте нарешті відкриємо розумні книги, увімкнемо свою здатність мислити, аналізувати, проводити логічні послідовності та історичні паралелі. Давайте назвемо речі своїми іменами. Розкладемо правильні акценти. Давайте не будемо піддаватися на маніпуляції і потворні інтриги кревних і ментальних гебістських нащадків. Бо не можуть у місті, де 100 років тому кувалася наша Незалежність, існувати одночасно вулиці українського державця Симона Петлюри і катів українського народу. Не може Кам’янець-Подільський, колишня столиця УНР, місто, що бачило і пережило такі величні й значущі для української справи події, й далі залишатися ригосовковою шароварною пародією на українське місто. Не може! Навіть, якщо від звитяги Лицарів Духу залишилися тільки іскри – роздмухаймо їх знову, нехай запалають із новою силою. Як сказав наш Провідник, український державець Симон Петлюра: «Зневір‘ю, розчаруванню не може бути місця в час, коли на довгі літа вирішується твоя доля, твоє щастя і твій добробут.

Тільки міць, єдність та тверде, непохитне стремління до повної незалежності й свободи може бути нашим побратимом!»

Слава Україні! Героям слава!

Лариса ПІДГІРНА, голова Кам’янець-Подільської міської організації «Українська Галицька партія».

2 червня, субота,10:30  – площа Вірменський ринок біля меморіальної дошки Симона Петлюри відбудеться урочисте зібрання-панихида пам’яті вояків Армії УНР та з нагоди 99-річчя визволення Кам’янця-Подільського від московсько-більшовицьких окупантів.
12:00, у Галереї мистецтв, вулиця П’ятницька, 11 – відбудуться Петлюрівські читання за участі подільських та тернопільських науковців, письменників та бардів. Вхід вільний.


Теги: Лора Підгірна, наші герої

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:








Меблі

Ексклюзивні вироби з акрилового та кварцового каменю Staron®, Radianz®:
кухонні стільниці, барні стійки, рецепції;
сходи, підвіконня, басейни
Та багато інших елементів інтер’єру за вашими побажаннями
Діють індивідуальні знижки та на кварц - розпродаж!




Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.