Перейти на мобільну версію сайту


22.06.2018

ВОЛЯ НА ВІЛЬНОМУ ВИСІЛКУ

контрольБуває, потрапляєш у якийсь населений пункт і тебе не покидає відчуття, що все це ти вже десь бачив. Подібні вулиці, будинки, паркани, видолинки і яри вже фіксувалися в твоїй пам'яті. Та найцікавіше те, що села, які так схожі в твоїй уяві і спогадах, знаходяться на протилежних кутках району. Вони настільки віддалені, що навіть не здогадуються про свою подібність. Щось схоже є і з людьми, адже недаремно існує теорія, що в світі разом із тобою живе твій двійник, людина до мурашок по шкірі схожа на тебе. Ти можеш ніколи в житті її не побачити, але вона існує. Як і села, які немов зроблені під копірку. Саме таке ми знайшли під час чергової експедиції «Сільського контролю».

До села Вільне, що входить до складу Слобідсько-Рихтівської сільської ради від міста якихось 23 км. До його двійника, що знаходиться на території Китайгородської об'єднаної громади (села Патринці) відстань не менша – 25 км. Хоч останнє має давнішу історію, але обидва населені пункти настільки подібні, ніби люди, яким прийшла в голову ідея заснувати Вільне, їздили за обміном досвідом у Патринці чи звідтіля родом. Відповідь на цю загадку, напевне, залишиться нерозгаданою. Разом з тим, відчуття дежавю так і не зникне – що в одному, що в іншому селі такі ж широченні вулиці, такі ж гарні обійстя, є ставок, ліс і річка, але... У кожного з них свій життєвий шлях та історія.

Село на кілька вулицьНАЗВОЮ НЕ КОРИСТУЮТЬСЯ
Історія села Вільне коротенька. Забігаючи наперед, одразу скажемо: ніхто в цьому кутку району не користується назвою «Вільне» при згадці про цей населений пункт. Кого не запитай – це Висілок. Засноване в 1926 році як висілок, тобто невелике село, яке виникло внаслідок переселення людей з іншої місцевості. Як адмінтермін назва «висілок» існувала до 1940 року, потім її замінили на «село».

Отож, висілок неподалік від Слобідки-Рихтівської за задумом палких прихильників колективізації утворився власне як колективне господарство. Для цього виділили землю та нехитрий реманент. Згодом сюди переселили людей, які б це господарство обслуговували. Переселенцями стали в основному бідняцькі сім'ї. Колгосп, що утворився, назвали «Сніп». І село, щоб довго не мудрувати, назвали так саме – Колгосп «Сніп». Ну, не було у людей фантазії. Та й хто думав над назвою, якщо треба було перейматися за майбутні врожаї, худобу і прибутки. Зрештою, не все одно, як називається твоє село, якщо ти бідняк, та ще й переселенець?.. У раба воля коротка, а прав ще менше. Та доля – іронічна пані.

Живуть попри трасуПісля закінчення Другої світової війни та звільнення від фашистської окупації поселення на хвилі піднесення й загальної ейфорії в 1946 році отримало нову назву – Вільний, а точніше Висілок Вільний. До слова, на деяких табличках ще зустрічаємо стару назву «В.Вільний», перша літера якої – не інакше, як скорочення від слова «висілок». У 1960 році населений пункт знову перейменовують, тепер уже без «висілка», просто – село Вільне. Просто залишилося на папері, а люди як казали «висілок», так і називають досі.

ВЗДОВЖ ТРАСИ
Вільне розташоване попри трасу, якою щодня курсують автобуси на Мілівці, Кудринці, Кізя-Кудринецьке та Завалля. Звідси до центральної садиби села Слобідка-Рихтівська всього 4 км. Як порівнювати з поближніми автошляхами сільської ради, то можна зі впевненістю сказати, що до Вільного дорога досить таки пристойна. Асфальтове покриття ще більш-менш тримається, а як з'являються якісь ями, їх підлатує «Гіпсовик», який добуває копалини з тамтешніх кар'єрів.

Попри все, місцеві жителі скаржаться на погане курсування мілівецького автобуса, який взяв за моду в понеділок не їздити. Такий графік руху створює чимало незручностей жителям Вільного, більшість з яких працює в Мілівецькому психоневрологічному інтернаті. Тож у понеділок, щоб дістатися до роботи, треба відстань у 7 км долати на власних двох.

Діти є - розваг немаєНА ПАПЕРІ Є
На висілках ніколи не проживало багато людей. Вільне не стало в цій теорії аксіомою. Сьогодні в селі зареєстровано 136 осіб, з яких 16 дітей. Тож не лише пенсіонери стали основним контингентом населеного пункту.

Не тільки за колгоспних часів, а й у період незалежності тут діяла початкова школа. Згодом навчальний заклад закрили, адже гідної освіти, як порівнювати з іншими населеними пунктами, діти не отримували. Місцеві дітлахи щодня добираються на навчання шкільним автобусом до центральної садиби – у Слобідсько-Рихтівську ЗОШ І-ІІІ ступенів. Разом зі школярами доїжджають до дитсадка і дошкільнята. 

У приміщенні, де була колись початкова школа, знайшлося місце для медпункту та сільського клубу. І якщо медицина в цьому населеному пункті мобільна й дієва, то клуб – мертвий, як і в сусідніх Мілівцях, де, як з'ясувалося, один завклуб на два населених пункти.

Клуб єВолодимир Ровенський, нинішній завклуб у Вільному і Мілівцях, живе за кілька метрів від клубу. І якщо до сусіднього села ще треба добиратися кілька кілометрів й можна зрозуміти, чого той культурний заклад зачинений, то у власному тримати клуб на клямці – ну, навіть не знаю, що сказати...

16 дітей бігають вулицями, не знають, чим зайнятися, навіть, як самі кажуть, у теніс не мають де пограти. Ні дискотеки, ні сцени, ні елементарного місця, де можна зустрітися і поспілкуватися, ані діти, ані дорослі не мають. Хіба кожен на своїй вулиці, на лавочці під парканом. А як же сільське свято, якісь заходи, які гуртують людей? Чи сьогодні клуби існують лише для того, щоб відкривати їх на вибори? Тоді перейменуйте їх у виборчі дільниці й не витрачайте бюджетні кошти на утримання бездієвих посад!

Фельдшер«У нас хороший завклуб, – виступає на його захист фельдшер. – У клубі в нього завжди чисто, він все обкошує навкруги»... То це сторож, а не завклуб! Нехай би чоловік відкрив посадову інструкцію і прочитав свої обов'язки. Думаю, нас підтримають завклуби, які отримують таку ж зарплату, але ходять на роботу, проводять заходи, організовують дозвілля на селі. Усі в рівних умовах, тільки чогось одним платять за культурно-масову роботу, а другим за те, що вряди-годи покосять траву біля клубу?

МЕДИЦИНА НА ДВА СЕЛА
У тому ж приміщенні, що й клуб, діє сільський медпункт. Фельдшер Людмила Беспала (на фото праворуч) працює на два села – надає медичну допомогу не лише односельчанам, а й жителям сусідньої Кізі-Кудринецької. За день намотує не одну сотню кілометрів. У приміщенні, яке наскрізь просотане тріщинами, буває рідко. Взимку в медпункті можна дати дуба: кімната велика, біля грубки тріщини завтовшки в палець, трохи куріє, трохи гріє... Тож найкраща допомога – надому. Взяла сумку на плече з найнеобхіднішим і почимчикувала.

Медпункт– Телефон мій мають усі, – каже Людмила Володимирівна. – Як щось треба, одразу до мене дзвонять. Яка б на дворі погода не була – йду. У Кізі-Кудринецькому маю два дні – середа і п'ятниця, до села добираюся пішки короткою дорогою, часом хтось підвезе. Дуже хотіла, щоб донька вступала в медичний, а потім подумала, навіщо їй така доля?
Як викликаємо швидку, потрапляємо в Хотин. Щоб викликати карету медичної допомоги з нашого району, треба не один раз дзвонити. Найшвидше прибуває швидка з Довжоцької амбулаторії, вже кілька таких випадків було.

Про медичну реформу фельдшерка говорить з недовірою, каже, й сама не знає, як воно далі буде і чи взагалі потрібною буде її професія.

– Кажуть, треба укладати угоди з сімейним лікарем, – бідкається Людмила Беспала. – А що нам, фельдшерам, робити? Як зашвидко приїде лікар у Вільне чи Кізя-Кудринецьке і чи взагалі знайде одразу те село? Роз'яснень ніхто не дає. Зрозуміло, що медична допомога має бути не лише мобільною, а й дієвою, але як на практиці це все втілити, особливо у віддалених від міста чи центральної сільської садиби населених пунктах?

адмінприміщенняВІЛЬНІ ВІД УСЬОГО
Дві широченні вулиці й одна попри трасу та кілька провулків – ось і вся географія села Вільне. Колись під час укрупнення колгоспів «Сніп» приєднали до слобідко-рихтівського «Комінтерна». Сьогодні про минулу славу господарства вже нічого не нагадує. Була колись ферма, і та згоріла. У селі може з двадцять корів набереться. Можливо, і їх би не було, якби не кілька багатодітних сімей, що тут проживають.

З благ цивілізації тут хіба що вуличне освітлення, яке сільська рада провела минулого року. Це, напевне, була одна зі знакових подій населеного пункту за часи незалежності.
«Раніше, – в один голос кажуть селяни, – увечері додому страшно було йти. Темінь кругом, хоч око виколи. Як провели вуличне освітлення, ми хоч трохи себе людьми відчули».

Правда, радість тривала недовго – за якихось півроку лампочки в деяких ліхтарях перегоріли, а замінити їх на нові не поспішають. Зрештою, електроенергія сьогодні не з дешевих, а у Вільному і так звикли без вуличного освітлення...

магазинЧекають не дочекаються на висілку і газу. У землю закопали не одну тисячу гривень, гусаки до будинків попідводили, залишилось лише завести блакитне паливо в хату. Цьогоріч з держави знову виділили кошти на газопровід західної зони району. Але коли засмажать у Вільному районні чиновники традиційну яєшню, залишається лише здогадуватися.

Раніше у маленькому Вільному діяло аж два магазини, сьогодні ж залишився лише один. Власниця ще одного виїхала на заробітки у Польщу. Зрештою, за кордон подалася не лише вона одна. Від повного спустошення село рятує поближній мілівецький інтернат, у якому більшість «висільських» людей і працює.

Неподалік від Вільного тече річка Кізя, з її води в селі утворився ставок. Чоловіки до річки їздять рибалити, а ще – на Збруч. Життя у Вільному настільке розмірене, що від цієї свободи можна зомліти.

охоче покажуть всеP.S. Як порівнювати з іншими висілками району, Вільне наймодніше, принаймні тут ще працює медпункт, на папері ще діє клуб, є магазин, а головне – люди, й не тільки пенсіонери, а молоді сім'ї з дітьми. За інших обставин життя в цьому населеному пункті було би ідеальним, навіть можна сказати, що райським, але зараз, якби не звичка і оптимізм окремих його мешканців, Вільне легко могло би перетворитися в якусь зону резервації, з якої немає іншого шляху, аніж зникнення з мапи району. А так, ще живе, ще вільне, хоч і висілок.

Хоча... добре, що будувалися попри трасу. Можна першим-ліпшим автобусом звідти гайнути, тільки не в понеділок, звичайно, бо ж шансів виїхати менше.

Вільне і його жителі завдяки кільком дієвим об'єктам отримують від «Сільського контролю» тверду «двійку». Свою оцінку, шановні читачі, ви можете поставити в соцмережах групи «Сільський контроль» чи на сайті klyuch.com.ua в розділі «Опитування».


Теги: Сільський контроль, с.Вільне

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:








Меблі

Ексклюзивні вироби з акрилового та кварцового каменю Staron®, Radianz®:
кухонні стільниці, барні стійки, рецепції;
сходи, підвіконня, басейни
Та багато інших елементів інтер’єру за вашими побажаннями
Діють індивідуальні знижки та на кварц - розпродаж!




Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.