Перейти на мобільну версію сайту


15.01.2016

ВБИВЦЮ ПАВЛА ТЕПЛЮКА ЗАСУДИЛИ ДО ДОВІЧНОГО

1275 днів пекла пройшла Оксана Теплюк, мама жорстоко вбитого 9 липня 2012 року 18-річного юнака Павла Теплюка. Ні за що, просто через те, що в ту страшну мить, він опинився біля будинку шакала, який напав на беззахисну дитину, хорошу людину, чемного хлопця, справжнього друга. Павло не пізнав радощів батьківства, бо в нього відібрали життя.

Нагадаю, близько 03:00, 9 липня, за кілька годин до дня народження Павла Теплюка вбив раніше судимий Макоцей. І робив це разом зі своєю співмешканкою Гордієнко.

Три роки знадобилося мамі, свідкам, правоохоронцям і слідству, аби довести в судах різних інстанцій, що вбив хлопця саме Макоцей і що вбивство було надто жорстоким.

Ніхто не може пояснити, чому колегія кам’янецьких суддів не побачила жорстокості вбивства і призначили вбивці судлише 15 років позбавлення волі. Такий же вирок виніс Хмельницький апеляційний суд. Лише Вищий касаційний суд України переглянув справу й повернув назад по інстанціях, але через те, що в Кам’янці не знайшлося колегії суддів, яка би могла повторно розглядати справу у вбивстві, її передали в Дунаєвецький районний суд. Там майже рік мусолили справу, доки в одного з колегії суддів закінчився контракт, а це означало, що у справу увійде новий член колегії і все те пекло як для матері, так і для свідків розпочнеться знову.

Ось їхні окремі вислови:
- Я більше не буду свідчити... Мене не мали більше викликати...
- Я бачила, як він вбивав...
- Я чула ці крики... а далі постріли-постріли... Мені це сниться... Я не можу забути...
- Він бив з руки, а потім «вертушка» з ноги... Він спортивний чоловік, постійно тренувався в своєму садку... Я з балкону бачив, бо там гарне освітлення...
- Я зустрів його в провулку Лагерному. Він сказав: «Сергій, це ти? Допоможи мені відтягнути хлопця». Я взяв за праву руку, а Макоцей за ліву, і ми його затягли до Макоцея на подвір'я, хлопець ще хрипів... Я думав, що то його товариш і йому погано, а потім побачив кров на руках... Сказав дружині Макоцея, щоб дала води помити руки, але вони мовчали й так мені не дали... Я пішов додому...
- Оксаночко, вибачте, але в мене своє життя. Ми продали квартиру і взагалі виїхали з міста. Ми не можемо жити поруч з ними... Ми хочемо забути... Я боюся за свою дитину...
А матір вбитого щоразу благала: «Це в останній раз... Я вас розумію, але свого Павлика я вже не поверну, а вбивця може вийти та вбиватиме знову, бо відчує, що безкарний...».

Дідусь Павлика: «Молю Бога, я вас на колінах прошу, дайте свідчення. Я хочу дожити до того дня і почути справедливий вирок, щоб свою дочку не залишати сам-на-сам у боротьбі з нелюдом. Хочу висловити вдячність свідкам по справі, які знову й знову були змушені все це жахіття пригадувати й знову дивитися цій тварюці в очі, яка відкрито погрожує всім розправою та безкінечними заявами та скаргами».
І дійсно, всі учасники того ганебного судилища були обпльованими людоподібною істотою, яка в клітці волала, гарлапанила, вигукувала завчені фрази, вдаючи себе за мусульманина.

І нарешті день вироку прийшов. 30 грудня дунаєвецькі судді зробили новорічний дарунок не лише родині, друзям та судблизьким Павла Теплюка, а й усьому стотисячному місту, яке переживало, підтримувало маму і боялося, що шакала випустять на волю через десяток років і отим свідкам та правоохоронцям прийде такий же кінець, як і Павлу.

Як не важко було суддям під безперервне волоння впродовж години і двадцяти хвилин читати вирок, вони це зробили і справедливо. На читання вироку жодного прихильника та родичів Макацея не було, але ось, що встановив суд: «Підсудний Макоцей вчинив умисне вбивство потерпілого Теплюка П.А. з хуліганських мотив і особливою жорстокістю.

Нагадаємо, що 9 липня, біля 3:00, Макоцей, перебуваючи в будинку, де мешкав, почув, за його словами, що у вікно хтось жбурнув камінь. А він, бажаючи помститися, схопив револьвер і кинувся наздоганяти дрібного хулігана.
Наздогнавши незнайомця, яким виявився Теплюк, Макоцей діяв умисно, з метою заподіяння смерті Теплюку, застосовуючи психологічний примус, демонструючи зброю готову для негайного застосування, наніс руками і ногами, ймовірному хулігану, удари в область голови, потім силоміць потягнув його за руку до будинку, де мав намір довести свій злочинний умисел до кінця. Прийшовши на місце, почав реалізовувати свій умисний злочин, направлений на позбавлення життя Павла Теплюка, при цьому розуміючи та усвідомлюючи суспільну небезпеку своїх дій, незважаючи, навіть, на малозначний привід, застосувавши особливу жорстокість, усвідомлюючи, що своїми діями завдає потерпілому значного фізичного болю та особливих страждань. Він повалив хлопчину на землю та із застосуванням грубої сили бив його ногами у життево важливі органи, спричинивши тілесні ушкодження у вигляді перелому кісток носа, перелому верхньої щелепи, перелому очної частини лобної кістки, крововиливу в головний мозок та ще багатьох травм несумісним із життям людини.

Відразу після побиття Павла і до настання його смерті Макоцей продовжував виявляти особливу жорстокість. Він із револьвера здійснив близько шести пострілів у сідницю та праве стегно. Після чого, аби приховати сліди умисного вбивства та інсценувати незаконне вторгнення потерпілого на подвіря домогосподарства, підсудний разом зі свідком Фурманом затягнули вбитого хлопця у двір. Попри беззаперечні свідчення очевидців підсудний винним себе у вчиненому не визнав і всіляко намагався переконати колегію суддів у своїй невинності та із-за гратів залякувати матір, свідків, учасників процесу, суддів, правоохоронців та просто тих кам’янчан, з якими перетинався на волі. Крім того, є запис із камери спостереження магазину «Хрещатик», де чітко видно злочинні дії підсудного.

Враховуючи всі свідчення, висновки експертиз та проаналізувавши наявні докази, суд прийшов до висновку, що вина підсудного у вчиненому доведена і його дії кваліфіковані за п.4 ч.2 ст.115 ККУ, оскільки він вчинив вбивство, умисне протиправне заподіяння смерті Павлу Теплюку з особливою жорстокістю, шляхом заподіяння йому чисельних тяжких тілесних ушкоджень, у тому числі вогнепальних поранень у результаті чого потерпілий тривалий час відчував значний фізичний біль. Отже, цей злочин відноситься до особливо тяжких злочинів і становить особливу небезпеку для суспільства, крім того, з його боку не було каяття, а цинічна поведінка щодо потерпілої та взагалі до навколишніх, тому з метою його виправлення та попереджання скоєння нових злочинів суд вирішив покарати підсудного до довічного позбавлення волі».

Цивільний позов потерпілої матері Оксани Теплюк про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної вбивцею, які повязані з витратами на поховання сина в розмірі 34 833,80 грн задоволено. Також, але частково задоволено позов у розмірі мільйона гривень моральної шкоди, заподіяної в результаті вчинення злочину з урахуванням тяжкості та тривалості її душевних страждатьнь, повязаних із смертю єдиного сина внаслідок злочинних дій підсудного та виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості.

Кошти у сумі 6 тис. 879 грн. за проведенння експертиз теж буду стягнені з підсудного.
Зрозуміло, що чергова апеляція полетить від убивці, бо вже дуже йому хочеться на волю, адже роботи для нього тут досить. Проте, сподіваємося, що вистачить здорового глузду в суддів Вищого суду, аби не наражати людей на смертельну небезпеку.

Спостерігаючи за перебігом цього судового процесу не одна людина пожалкувала, що в Україні немає вищої кари. Можливо, тепер душа Павлика знайде спокій, як і стануть впевненими у завтрашньому дні свідки.

Теги: вбивство, Павло Теплюк, суд над Макоцеєм

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:








Меблі

Ексклюзивні вироби з акрилового та кварцового каменю Staron®, Radianz®:
кухонні стільниці, барні стійки, рецепції;
сходи, підвіконня, басейни
Та багато інших елементів інтер’єру за вашими побажаннями




Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.