Перейти на мобільну версію сайту


09.09.2016

УКРАЇНА - НІМЕЧЧИНА: МІСТОК ДРУЖБИ-1

З генеральним консуломЧи сподівалися українські дітлахи, що зможуть на два тижні гайнути закордон, відпочити там, набратися вражень і з користю провести час? Саме така нагода випала цьогоріч вихованцям школи-інтернат «Славутинка». Місток українсько-німецької дружби було налагоджено навесні цього року. За цей час українсько-німецькими краєвидами встигли помилуватися діти й вихователі з кожної із сторін. Про поїздку, нових друзів та плани на майбутнє «КлюЧу» розповіла директор «Славутинки» Олена Козлова. 

- Пропозицію про налагодження співпраці між Україною та Німеччиною отримали від відомого на Кам’янеччині аграрія, мецената Віталія Завадського, - розповідає Олена Володимирівна. - Основна ідея полягала в обміні досвідом, і він виявився неоціненним. На початку року разом із Віталієм Станіславовичем мали зустріч із німецьким меценатом, головою наглядової ради тамтешніх кількох дитячих будинків Хартмутом Шимічеком. Обговоривши та узгодивши спільний план дій, почали чекати на гостей із Німеччини й, відповідно, готуватися до візиту у відповідь.

Німецькі дітлахи приїхали до нас у травні разом із керівником дитячого будинку святої Клари сестрою Марією-Елізабет. Кам’янець-Подільський був кінцевим пунктом їхньої подорожі. Гості мали можливість відсвяткувати з нами День міста, відпочити на Дністрі, взяти участь у майстер-класах, які приготували наші друзі, відомі кам’янецькі майстрині Лариса Клепас та Ірина Кляпетура. Окрім нашої Старої фортеці, діти побачили і красу Хотинської твердині, також відвідали фермерське господарство ТОВ «Максфарм», що у Жванці. Наостанок відпочили біля Дністра та зіграли в дружній футбольний матч між славутинцями та вихованцями дитячого будинку св.Клари. 

славут1- Після від’їзду німецької сторони Ви готувалися до візиту у відповідь. Скільки діток поїхало в Німеччину та які міста відвідали під час подорожі?

- До Німеччини поїхало 20 дітей, я та ще троє педагогів «Славутинки». Супроводжувала нас родина Завадських. За умовами співпраці витрати на проїзд і розваги лягли на плечі меценатів, витрати на проживання та харчування дітей брала на себе сторона-партнер. У двотижневу подорож ми подалися комфортабельним автобусом. За цей час ми побачили такі прекрасні міста, як Краків, Мюнхен, Дрезден, Фюссен, Кемптен, Ульм, Нюрнберг і, звичайно, Гюндельфінген, де на нас чекали німецькі друзі. 

- Що найбільше вразило під час поїздки?

- Кожне з міст, у якому ми побували, запам’яталося по-своєму. Вечірній Краків вразив величезною кількістю пілігримів, монахів та просто релігійно налаштованої молоді. Вони співали, танцювали з нагоди Всесвітнього дня молоді, що саме відбувався в центрі Кракова, й готувалися до зустрічі з Папою, який в той час перебував із візитом у Польщі. Щоправда, Папу ми не побачили, але побачили папамобіль у супроводі неймовірного автоескорту. Нас дуже гарно зустріли в Баварії. Узагалі, де би ми не перебували, завжди відчували підтримку й турботу від німецьких друзів. За час поїздки У Леголендіми побували в музеї охорони Дунаю, покаталися із вітерцем на кабріолетах з Мюнхенського фан-клубу власників ексклюзивних мерседесів-кабріолетів, оглянули середню школу, в якій навчаються німецькі діти. А Леголенд просто захопив! Цілісінький день діти відривалися наповну, каталися на яких бажали атракціонах і скільки хотіли. Зрештою й ми, дорослі, згадали дитинство й «випустили пару», прокатавшись на американських гірках. Адреналін зашкалював і в нас, і в дітей; словами це не передати! 

Після неймовірно драйовового Леголенду нас чекав історичний Ульм. Тут ми піднялися на найвищий собор світу, висота якого сягає 161 м. Також побачили й відомий символ міста - горобчика, що за лeгeндою допоміг нeтямущим будівeльникам побудувати місто Ульм. А ще ми мали прогулянку по Дунаю та розваги на молодіжному спортивному фeстивалі, що самe відбувався на площі пeрeд собором. У Мюнхені, на оглядини якого ми подалися наступного дня, Віталій Завадський познайомив нас із генеральним консулом України в Німеччині, нашим земляком, кам’янчанином Вадимом Костюком. Часу для спілкування з консулом, на жаль, було обмаль, але сподіваємося, ми ще матимемо нагоду з ним поспілкуватися.

Найвищий соборДень провели у відомому Нюрнбeрзі, де, звичайно, не міг не вразити музeй Трeтього рeйху. Експозиції, там представлені, нагадали нам про криваві події Другої світової війни: від зароджeння нацизму до суду над нацистами під час Нюрнбeрзького процeсу. До речі, німці досі відчувають глибоку провину за події тих років. Після інформаційно насиченого дня наші друзі намагалися повeрнути нам гарний настрій і запросили до аквапарку, дe смуток розвіявся остаточно. 

Ще одне не менш цікаве місто, одне з найстаріших у Баварії, точнішe - Швабії - це Кемптен. Там ми побували в старовинному мисливському клубі та сплутали мішeні з картинами, поласували медом із кульбабок та відвідали щe один дитячий будинок в Альпах. А в горах покаталися на санчатах.

- У соцмережах Ви постійно викладали фотозвіти з кожного дня поїздки, тож батьки могли побачити, як відпочивають їхні діти практично кожного дня. 

- Звичайно, хоча хвилювання все одно були. Батьків зрозуміти можна, кожен переживав за свою дитину, проте на плечах педагогів відповідальність була вдвічі більшою, адже треба було подбати про все - з часу як діти прокидалися, і аж доки не лягали спати. Також хотілося все зберегти в пам’яті, сфотографувати, відзняти відео. Ми навіть встигли дати інтерв’ю для місцевих ЗМІ й розповісти про українсько-німецьку співпрацю, а ще - наварити 15 літрів нашого борщу, яким із задоволенням поласували наші нові друзі.

У вишиванках- Олено Володимирівно, що очікуєте в майбутньому від проекту? 

- Хочеться, щоб ця співпраця не закінчилася, щоб діти з Німеччини мали змогу по-іншому подивитись на Україну, зрозуміти нас, наше життя, а ми, відповідно, побачити, як живуть люди за кордоном та до чого вони прагнуть. До їхнього життя нам ще довго й наполегливо йти, але треба робити ці кроки. Там інший, розмірений ритм, там не побачиш сміття, там навіть пилу на вулицях немає, бо люди поважають, у першу чергу, себе. Хотілося б, щоб і українці до цього прагнули. Діти в дитячих будинках живуть інакше ніж наші. Вони самостійні, їх там привчають до життя у соціумі, коли треба самому приготувати їсти, попрати, пришити гудзик тощо.

Вкладати кошти в дітей, їхній розвиток - це норма життя в Німеччині. Хотілося, щоб і в нас держава йшла назустріч меценатам, впроваджуючи податкові пільги взамін на спонсорську допомогу подібним школам чи будинкам. 

Хотілося б подякувати за такий проект усім, хто взяв у ньому участь, був весь цей час із нами - це Крістіні та Віталію Завадським і їхньому бізнес-партнеру Хартмуту Шімечеку за їдею співпраці та фінансову підтримку проекту, дружині Шімечека - пані Розмарі, що організувала приготування смачних обідів та вечерь для наших дітей, керівнику дитячого будинку святої Клари сестрі Марії-Елізабет Маршалек за гостинність та чудові екскурсії, викладачу німецької мови нашого університету Ганні Братиці, що не лише два тижні допомогала нам не відчути жодних труднощів перекладу під час спілкування з німецькими друзями, але й погодилася за сумісництвом працювати вчителем німецької мови у «Славутинці».

борщ- Який досвід запозичили в Німеччині і що би хотілося, аби німецькі друзі взяли від нас? 

– Нам дуже сподобалась самостійність німецьких дітей, адже їх змалечку вчать відповідати за свої дії. Звісно, вихователі є поруч, і вони надають поради, як краще вчинити, але вибір залишається за дітьми. А ще нас вразив дійсно екологічний підхід до життя. Щоправда, ми декілька днів звикали до розподілу сміття до декількох спеціальних посудин. Спочатку нам це здалося обтяжливою справою, але відсутність сміття будь-де в Німеччині, чисте повітря, смарагдова зелень усюди в серпні переконливо свідчили про те, що варто берегти рідну землю, бо саме нам і нашим дітям жити на ній.

А ще ми зрозуміли, як насправді дуже важливо опановувати інші мови та отримати шанс навчатися за кордоном.

Наші німецькі друзі були дуже вражені нашим патріотизмом. Вони висловлювали щире захоплення вишиванками, українськими піснями, двічі просили нас виконати гімн України, і слухали його з непідробною глибокою повагою.

Фото на згадкуВідверто, два тижні подорожі Баварією промайнули як один день. Ми прощалися з нашими друзями із Гундeльфінгeна, а сeрцe пeрeповнювали дивні відчуття: і смуток, і радість водночас. Ми розважались, співали, дарували подарунки один одному. І плакали. Щиро. І раптово дужe гостро відчули, як кордони між дeржавами, між народами зникають. Навіть мова пeрeстає бути пeрeшкодою для тих, хто однаково прагнe простого людського щастя. І миру. Одного на всіх. Ми ніколи нe будeмо будувати стіни чи кордони. Тому що ми вжe будуємо мости!


Теги: Славутинка-Німеччина

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:










Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.