Перейти на мобільну версію сайту


19.08.2016

У ПОШУКАХ АВТЕНТИЧНОСТІ

контрольСім вулиць та два провулки - ось і вся географія села, яке притулилося до міста настільки близько, що інколи й не зрозумієш, де живуть селяни, а де вже містяни. Неважаючи на таке тісне сусідство, населеному пункту не загрожує міське поглинання, адже воно входить до складу наразі однієї з найбільших об’єднаних громад району - Гуменецької. У селі зізнаються, що під час процесу дицентралізації бажання приєднатися до Кам’янця-Подільського виявила лише одна людина, решта проголосували за життя у селі під гуменецьким крилом.

Попри бажання залишитися селянами, сьогодні жителі Слобідки-Гуменецької активно працюють над власною автентичністю, мають намір розвиватися та стати взірцево-показовим селом. Зрештою, всі передумови для цього в них є.

Доїхати до Слобідки-Гуменецької зовсім не складно, вона розташувалася одразу за селищем Першотравневим, більш відомим у народі як селище цемзаводу. Цього року, за словами дослідників, виповнилося 165 років з часу, як про Слобідку-Гуменецьку згадують, як про окреме село. Тоді його називали Триугольня, а своєрідним орієнтиром, який би відрізняв цей населений пункт з-поміж інших, була корчма при дорозі. Саме біля неї зупинялися на ночліг крамарі й купці, що їздили торгувати до міста з навколишніх сіл.

Сьогодні в 232 дворах Слобідки-Гуменецької проживає 751 житель. Можливо, не всі знають, але село має тісне сусідство не лише з селищем Першотравневим, а й сусідньою Лісогіркою. Як їхати по Хмельницькому шосе й повертати на Лисогірку, то варто запам’ятати, що дві вулиці біля цієї траси територіально відносяться до Слобідки, як і заклади харучвання, що там знаходяться - старожил «Зодіак», де вам запропонують надвичайно смачну домашню кухню, та новачок «Алі-Баба», який заманює відвідувачів принадами турецької кухні.

Слобідчани забезпечені роботою, переважну більшість якої дає сусідній цементний завод, а ще - гуменецька птахофабрика. Майже всі розпайовані землі обробляє СТОВ «Гуменецьке». Слобідка-Гуменецька належить до категорії тих парадоксальних населених пунктів, які вже ні місто, ні село.

Староста Юлія БлажкоЗА СТАРОСТУ - ГОРОЮ, А ВСЕ - ТОЛОКОЮ

Лише кілька місяців, як у Слобідці-Гуменецькій старостує колишній бібліотекар Юлія Блажко, але й цього часу вистачило, аби зрозуміти, наскільки цій жінці довіряє громада. До старостування жителі Слобідки-Гуменецької довірили Юлії Йосипівні депутатський мандат у Гуменецькій сільській раді об’єднаної територіальної громади, а під час перших виборів старост забажали, аби вона очолила їхній населений пункт.

Сьогодні всі довідки, за якими раніше їздили за кілька кілометрів у Гуменці, селяни можуть отримати на місці. Робочий кабінет старости облаштували в приміщенні місцевого фельдшерсько-акушерського пункту, яким довгий час керує заслужений медпрацівник Таміла Чоп. Щоправда, відповідної таблички із написом «Староста села» чи подібної не почепили, тож немісцевим знайти сільського очільника без опитування мешканців не вдасться.

Енергійна й ініціативна Юлія Блажко своїми ідеями запалює село, громада не лише їй довіряє, а й підтримує та допомагає у всіх починаннях.

- У соціальних мережах ми створили групи села, - каже Юлія Йосипівна. - Усе, що відбувається в Слобідці, туди публікуємо. А люди нам пишуть відгуки, особливо тішаться односельчани, які зараз проживають за кордоном. Як переглядають нові фотографії, кажуть, наче вдома побували. Люди в нашому селі дуже дружні, завжди один одного підтримають і допоможуть.

Впорядковують цвинтарНа підтвердження своїх слів староста розповідає про прибирання місцевої посадки - так називають парк, висаджений між залізничною колією та селом. Цією посадкою люди прямують на роботу на цементний завод чи сусідній «Авіс». Непролазні хащі, закидані сміттям, вдалося розчистити всією громадою. Така толока й до сьогодні тримає свої результати. Тут не побачиш тієї гори сміття, що була раніше.

Так саме всією громадою фарбували огорожу кладовища. Трудилися спільно і розуміли, що роблять це для себе. Юлію Блажко підтримують у селі ще й тому, що вона надихає власним прикладом і не боїться жодної роботи. Якось із бібліотекарем Діаною Чемишок взялися за побілку всіх опор електромереж. Після наведення такого марафету село враз причепурилося. Зрештою, і люди почали дбати, аби було чисто не лише біля хати, а й на вулиці.

МРІЮТЬ, ЩОБ «ЯК ЗА КОРДОНОМ»

Слобідка-Гуменецька - чи не єдиний населений пункт у районі, де не побачиш сміття ні в селі, ні за селом. Тут місцеві жителі уклали договори із кам’янецьким КП «Спецкомунтранс», працівники якого щовівторка приїжджають і забирають відходи на місцеве сміттєзвалище. Працюють досить справно, жодних нарікань на їхню роботу ми не почули, навпаки, лише схвальні відгуки.

Поки що пакети зі сміттям слобідчани виставляють біля воріт власних будинків, та сільський староста мріє, що з часом люди підтримають її ініціативу і встановлять чи змайструють біля будинку спеціальні контейнери для сміття, що було чисто й естетично, як за кордоном.

Європа вже близькоДо речі, європейської естетики Слобідці-Гуменецькій не позичати. Практично всі будинки тут чепурні, як власне і обійстя, на яких вони розташовані. Красу господарі наводять не лише перед хатою, а й на вулиці.

Ландшафтним дизайном займається родина Цішковських: на подвір’ї у них дуже гарно, таке враження ніби живеш за кордоном, а не в Кам’янець-Подільському районі. Якийсь час Вікторія і Дмитро Цішковські й справді проживали за кордоном, а повернувшись в Україну, вже не змогли жити по-іншому. От і господарюють на новий лад та долучають до створення краси в селі сусідів і родичів. 

Зразково-показовим у створенні ландшафтного дизайну на селі є місцевий костел - римо-католицька церква святого Івана Хрестителя. На територію храму легко потрапити: тут не замикають ворота чи хвіртку на колодку, кожен охочий може зайти, погуляти акуратною вимощеною, засадженою квітами й кущами доріжкою, посидіти на лавочці біля статуї Діви Марії та подумати над своїм життям. Католики зі Слобідки-Гуменецької та селища Першотравневого приходять до храму на всі свята, натомість православні віряни з села йдуть до церкви, що розташувалася при в’їзді в селище з міста. Одразу за костелом знаходиться місцеве кладовище, охайне й доглянуте, сюди проводжають в останню путь усіх слобідчан, незалежно від віри.

Є майданчик, буде садокБУДУТЬ ІЗ САДОЧКОМ

32 школярі зі Слобідки-Гуменецької відвідують кам’янецькі школи, найбільше їх ходить до 6-ої школи, що за кількасот метрів від села. Будувати власний навчальний заклад тут не планують, та й поки що немає сенсу, адже діти, які однією ногою живуть у місті, мають можливість освітянського вибору. А от на будівництво й відкриття нового дитсадка слобідчани сподіваються.

- У селі багато дошкільнят, - зізнається староста Юлія Блажко. - Наразі маємо 62 малюки, значна частина яких відвідує дитсадок селища цемзаводу, проте дуже хочеться мати свій. Свого часу ми звернулися із таким проханням до сільського голови Інни Абдулкадирової. Інна Григорівна пообіцяла, що це питання ми вирішимо. Обіцянки своєї вона дотрималася. Наразі розробляється проектно-кошторисна документація на будівництво дитсадка. Планується, що він буде збудований впритул до сільського клубу, тож сільський центр поповниться ще одним об’єктом інфраструктури.

А поки що біля клубу обнадійливо майорить дитячий майданчик, встановлений не так давно за кошти Гуменецької сільської ради з ініціативи тоді ще депутата Юлії Блажко. Щовечора від малечі там немає відбою. Охочих покататися на гойдалках хоч відбавляй. Зрештою, і в самому сільському клубі робота кипить.

СК із бібліотекарем та завклубомКУЛЬТУРУ В МАСИ

Завклуб Яна Кодовбецька працює на посаді лише два місяці, але за цей час встигла запалити своєю енергією все село. Не відстає від неї і бібліотекар Діана Чемишок. У тандемі молодим дівчатам працюється легко й весело, жодне свято в селі не проходить без них.

- Інтернету немає, - каже Яна, - але виписуємо тематичні журнали, в яких і сценарії свят, і конкурси, і розваги. До клубної роботи залучаємо всіх. Створили гурт «Слободянка», в якому зараз співає семеро дівчат. На всіх міроприємствах нам допомагає староста Юлія Йосипівна - разом проводили і державні свята, і релігійні, і свято села.

Зранку й до вечора дівчата на роботі. Зізнаються, що деякі колеги по клубній ниві стримують їхню кипучу енергію, адже їм потім доведеться наслідувати приклад молодих, та завклуб із бібліотекарем на такі провокації не ведуться, й до роботи ставляться зі всією відповідальністю.

Клубні дискотеки для малюків! Ви таке бачили? Якщо ні, то їдьте за досвідом у Слобідку-Гуменецьку. Те, що культурна складова має бути невід’ємною частиною ровитку села, тут закладають із пелюшок. Окрім малюкової дискотеки, завклуб Яна Кодовбецька проводить відзначення днів народжень: дітлахи збираються в клубі, співають імениннику «Коровай, коровай», а потім ласують солодощами.

Тематичні та просвітницькі заходи проводить і бібліотекар Діана Чемишок. З 2013 року бібліотека працює за народознавчою програмою, тож тут проводяться вечори традицій, турніри знавців народних звичаїв, години народознавства, навіть виставки страв української кухні.

Здається, що двері в клубі та бібліотеці не зачиняються: якщо в залі йде репетиція, то в бібліотеці можуть проводити майстер-клас та власноруч виготовляти листівки, стрічки, квіти, писанки тощо.

Кордон між селом і містомЛІХТАРІ Й ДОРОГИ

Слобідка-Гуменецька має свою ложку дьогтю, яка, як і скрізь, називається «дороги». Частина з них тут у дуже поганому стані. При в’їзді в село взагалі катастрофа - яма на ямі. До загальної руйнації дорожнього полотна прикладають руку і місцеві, котрі проводять до будинків газ чи воду. Через це центральна вулиця села практично всіяна штучно створеними «мікрополіцейськими». Селяни, які мають власні автівки, думають про те, аби розрівняти пошкоджену дорогу за власний кошт. Що ж, ініціатива справедлива: якщо зуміли розрити, то треба вміти після себе навести лад.

Не меншою проблемою залишається вуличне освітлення. Частково його почали робити за депутатства Юлії Блажко, нині ж їй, уже як старості, доведення цього питання до логічного завершення залишається справою честі.

Колись у селі зупинявся дизельний поїзд, що прямував на Ларгу через сусідні села, проте зупинку потягів тут відмінили, маленьку станцію закрили, залишився лише перон. 

До старости і лікаря - в один будинокСьогодні в селі мріють про власний спортивний майданчик зі штучним покриттям, на якому б тренувалася місцева футбольна команда «Олімпік», яка цьогоріч виборола бронзу в чемпіонаті району з футболу, та охочі до спорту. А ще тут чимало молодих сімей, які мають бажання будуватися, тож у планах старости розширити межі села.

P.S. У приміського села більше шансів на розвиток: люди завжди мають роботу, не позбавленні благ цивілізації, і вибір де і як провести дозвілля навіть не виникає. За таких умов доречно було би сидіти, склавши руки. Так можна говорити про кого завгодно, але не Слобідку-Гуменецьку, яка добре живе, проте не зупиняється, бо хоче жити ще краще.

За прагнення до ідеальності ми ставимо селу оцінку «відмінно», свою ж, шановні читачі, ви можете поставити в соцмережах групи «Сільський контроль» чи на сайті klyuch.com.ua в розділі «Опитування».


Теги: Сільський контроль, с.Слобідка-Гуменецька

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:








Меблі

Ексклюзивні вироби з акрилового та кварцового каменю Staron®, Radianz®:
кухонні стільниці, барні стійки, рецепції;
сходи, підвіконня, басейни
Та багато інших елементів інтер’єру за вашими побажаннями
Діють індивідуальні знижки та на кварц - розпродаж!




Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.