Перейти на мобільну версію сайту


11.11.2016

У НЬОМУ - ТРИ В ОДНОМУ

контроль1Одразу за Панівцями знаходиться найбільша за територією сільська рада - Устянська, якщо не враховувати об’єднаних громад. Її загальна площа становить 8350,3 га, а до складу входить аж сім сіл - це Устя, Баговиця, Велика Слобідка, Мала Слобідка, Тарасівка, Шутнівці та Цвіклівці Другі.

Для експедиції ми обрали Тарасівку - село-середнячок як за розмірами, так і за можливостями. Село, від якого заледве не рукою подати до міста, має всі умови для комфортного проживання, ділиться на три частини та не позбавлене недоліків. На відміну від своїх побратимів по сільській раді, воно, як і сусідня Баговиця, абсолютно не курортне, проте живе завдяки людям, які його населяють.

Шлях до Тарасівки умовно можна поділити на дві частини - по трасі й за трасою, хоча, якщо уважно читати дорожню карту, стає зрозумілим, що дорога державного значення біля вказівника з написом «Тарасівка» не закінчується, навпаки, вона робить розмашистий поворот ліворуч і стелеться через усе село аж у напрямку до Баговиці. Щоправда, у якому вигляді вона «стелеться» - це вже інше питання.

Отож, шлях до широченного і впізнаваного перехрестя в Устянському напрямку, довжиною у 10 км, долаємо за якихось 15 хвилин. Саме тут знаходиться приміщення Устянської сільської ради, яке вона орендує за символічну 1 грн на рік у місцевого підприємця Василя Крижанівського.дорогу полатали

Від сільської ради й до Тарасівки їдемо стільки ж часу, уже в сповільненому режимі, хоча долаємо всього 1,8 км. Тут державним чиновникам не до доріг державного значення, хоч вони й постійно звітують про виконану роботу. Так і з тарасівською дорогою - прозвітували, що її відремонтували, але робили це, напевне, вночі, щоб ніхто не бачив...
Та це ще не всі «переваги» автомобільного сполучення населеного пункту з районним центром. Попри близькість до міста, маршрутка з Тарасівки робить лише 4 оборотних рейси. Перший автобус до міста йде о 06:25, а останній з Кам’янця - о 16:30. Вартість квитка становить 7 грн. Селяни, які знайшли роботу в райцентрі, змушені добиратися додому попутним транспортом, долаючи від головної траси ще 2 км на власних двох. Скільки звернень не писали тарасівці до районної влади з проханням пустити в село додатковий, більш пізній рейс, їх ніхто не чує. Кажуть, економічно не вигідно, тож, вчергове спіймавши облизня, селяни змушені повертатися з роботи вночі та йти пішки до села у суцільній темряві.

Коли в селі працювала залізнична станція «Мукша», життя тут вирувало. Проїзний квиток коштував копійки, потяг проходив повз Тарасівку майже кожних 3 години. Нині ж дизельний потяг курсує ще рідше ніж громадський транспорт, щоправда, перший і останній рейс у них збігаються, тож і потяг не дає селянам шансу пізніше 5-ої вечора потрапити додому.

голова СидорукПРИВАБЛИВА ДЛЯ БІЗНЕСУ
За архівними даними селу Тарасівка цьогоріч виповнилося 256 років. За описом краєзнавця Юхима Сіцінського, населений пункт виник на панівецьких землях приблизно в 1760 році, а до того тут був лише будиночок мисливця поміщика Старжинського. За словами сільських жителів, село назвали на честь дочки панівецького поміщика Терезки, тож раніше воно мало назву «Тересовка». Як стала Тарасівкою, невідомо, зате точно отримала назву не від імені Тарас.

У селі зі 182 дворів є 150 постійних. Нічийних, за словами сільського голови Юрія Сидорука, тут немає, адже «родичі» на привабливе житло знаходяться швидко.

Тарасівка, що розтягнулася по обидвох берегах річки Мукша, яка тоненькою вихилястою смужечкою ділить населений пункт навпіл, умовно «по-сільському» ділиться на три частини: власне село, Станція та Десять тисяч. Усі сільські назви невипадкові. На «Станції» в одноповерхових бараках живуть колишні залізничники, є чимало новобудов та дачних забудов, «Десять тисяч» отримало свою назву через сусідство з колишньою колгоспною фермою, де вирощували десять тисяч молодих бичків. Колгосп «Україна» за радянських часів був мільйонером, тож люди ніколи не відчували безгрошів’я.

Свого часу тарасівські землі орендував відомий бізнесмен, чеченець Адам Яхієв, за діяльності якого село теж процвітало. На його честь тут навіть названа вулиця. Нині землі Тарасівки орендують два агропідприємства - ТОВ ВФ «Агроеко-XXI» та ТОВ «Енселко-Агро».

Доповнює економічний потенціал села ПП «Тарасівські ковбаси», яким керує Ярина Аркуша. Щоправда, підприємство зареєстровано на території Кам’янської сільської ради, тож, відповідно, й майже всі податки наповнюють кам’янську сільську казну. У приватній власності перебуває і сільський магазин, де можна придбати необхідні продукти, та колишній магазин райспоживспілки, що сьогодні зачинений на клямку.ДНЗ «Золотий ключик»

Загалом у селі проживає трохи більше півтисячі людей. Через близькість до міста та зручне розташування Тарасівка не старіє, тут достатньо молоді та дітей.

ТРИ В ОДНОМУ
Початкову школу в селі закрили кілька років тому. З тієї пори діти шкільним автобусом добираються на навчання в сусідню Баговицю. Чимало батьків возять своїх чад до кам’янецьких шкіл. Нині в Тарасівці проживає 33 дошкільнят та 70 школярів, а власної школи, як це не парадоксально, немає.

Щоб зберегти приміщення колишнього навчального закладу, сільський голова Юрій Сидорук вирішив облаштувати в ньому дитячий садочок, якого тут раніше не було. Так початкова школа дала притулок ДНЗ «Золотий ключик», бібліотеці та фельдшерському пункту.

Завідувач дитсадка.jpgПро колишню занедбаність приміщення школи нагадує хіба що вхід у дитсадок, він ще з тих, радянських часів. Переступаєш поріг закладу, і немає впевненості, що дітлахи тут перебувають у пристойних умовах. Але картина міняється, щойно відчиняєш пластикові двері, за якими знаходиться «Золотий ключик».

- Те приміщення, в яке ми прийшли, і яке маємо зараз - це небо і земля, - розповідає завідувач ДНЗ Неля Мар’яніна. - Садочок відкрили в 2012 році. Спочатку він був із короткотривалим перебуванням, а з січня 2016 року перейшли на повний день. Сьогодні у нас на вихованні перебуває 19 дітлахів, минулоріч було 23. Батьківська плата за відвідини ДНЗ складає всього 3,20 грн, решту суми компенсує сільська рада.

У дружньому дитсадківському колективі, окрім директора працює вихователь, помічник вихователя та кухар. Для дітей однієї різновікової групи облаштована велика ігрова кімната та спальня.Бібліотекар

- Дуже допомагає сільська рада та сільський голова Юрій Григорович, - додає Неля Олександрівна. - За кошти сільського бюджету було придбано дитячий ігровий майданчик. Завжди підтримує нас спонсор Ярина Володимирівна з ПП «Тарасівські ковбаси». Завдяки їй для діток було повністю облаштовано сучасний санвузол. Опікується садочком і депутат від нашого округу Анатолій Ломніцький. Спільно з партією «За конкретні справи» та агропідприємством «Енселко-Агро» було повністю замінено в закладі вікна та двері на металопластикові. 

До кінця року ДНЗ «Золотий ключик», а з ним бібліотека та фельдшерський пункт матимуть новий дах. Для цих потреб виділено 100 тис. грн з районного бюджету та більше 100 тис. грн із сільської скарбниці.

Із пандуса - в космосМайже три десятка літ працює бібліотекарем Людмила Чорна. Кімнату для книг сільська рада виділила по-сусідству з дитсадком. Тож перші читачі - малюки. Читає в Тарасівці і старше покоління, щоправда, як зізнається Людмила Олександрівна, декому доводиться носити книги додому.

Фельдшер тарасівського фельдшерського пункту Діана Сарновська вся у роботі. Не встигла приїхати з одного виклику, як уже мандрує на інший. На дверях медпункту тільки записочки від фельдшера міняються. На роботу жінка добирається з міста. Людям з обмеженими можливостями заїхати у фельдшерський пункт - це наче злетіти в космос, пандус тут побудували для галочки. А хтось пробував ним користуватися? Здається, це зробити нереально. Єдине призначення в такої конструкції може бути взимку: з нього для найменшеньких у садочку можна облаштувати гірку, хоча гарантій не розтовкти лоба ніхто не дає.

ЄДИНИЙ, ЩО ПРАЦЮЄ клуб
Неподалік від «Золотого ключика» знаходиться сільський клуб. Він також із ремонтом, зробленим за кошти сільської ради. Двері в одне з приміщень клубу розчинені навстіж - всередині якісь обшарпані дивани, стіл, пляшки з-під алкоголю та бруд. Такий же смітник і в зарослях, поблизу клубу. Завклуб Віктор Варяниця пояснює, що таких збитків завдає сільська молодь.

- Уже й поліцію викликали, і сам шукав, хто шкодить, але марно, - каже він. - Сторожа в нас немає, а хто буде дивитися?

Завклуб кілька хвилин намагається відімкнути вхідні двері, бідкається, що бешкетники зламали дверну ручку та зрештою замок піддається, і ми потрапляємо в тарасівський храм культури.

- Один клуб на всю сільську раду, що працює, - розповідає завклубом Віктор Варяниця. - Даємо тут концерти на всі державні свята, останній був на День козацтва для атовців. Три роки, як у клубі зробили ремонт, тож бережемо, що маємо. При сільському клубі діє вокальна група села Тарасівка, до якладу якої входить шестеро жінок, четверо осіб грають у ВІА «Експромт» (соліст Назарій Щегельський) та четверо дітей відвідують гурток «Художнього читання».

Сам завклубом грає на майже десятьох музичних інструментах, разом із ВІА підробляють на весіллях та корпоративах.   

церкваДІТИ ПІД ОПІКОЮ
Після руйнації відбудована тарасівська церква. Колись на її місці була дерев’яна, нині ж тут красується кам’яна. Службу веде отець Сергій. До речі, священик відомий у районі ще й тим, що окрім власних двох виховує ще п’ятеро прийомних дітей. Характерно, що всі малюки з однієї родини. Рідна матір не сильно переймається долею немовлят та народжує одне за одним. Усіх забирає на виховання священик.

Наразі прийомна сім’я мешкає у будиночку поблизу церкви, двоє із сімох дітей ходять до школи, решта дітлахів дошкільного віку. Сільська рада виділила для родини земельну ділянку під майбутнє будівництво будинку.

УСЕ ДОБРЕ, КРІМ СМІТТЯ Зворотній бік клубу
Тарасівка газифікована, тут є центральне водопостачання, село можна оглянути, навіть у нього не заїжджаючи, адже примостилося воно у видолинку, й добре видно з горба. Населеному пункту пощастило, адже має аж двох представників у радах різних рівнів - депутата в районній раді Анатолія Ломніцького та депутата в обласній раді Якова Цуглевича, які в міру сил сприяють, аби з районного та обласного бюджетів щось, тай перепало для їхнього округу.

Через частково розвалені ферми при в’їзді, які давно перебувають у приватних руках, складається враження, ніби Тарасівка занедбана й неперспективна. Доповнює ці враження цвинтар на початку села, зарослий бур’янами, з яких зловісно стирчать пофарбовані хрести.

контрольРічка Мукша, яка мала би стати окрасою села, точно не заслужила до себе такого халатного ставлення: в окремих місцях її берег закиданий сміттям. Навіть, якби ви хотіли відпочити біля води, під верболозами, не знайдете місця, бо ж серед бруду та відходів важко налаштуватися на релаксацію.

Сподіваємось, що керівництво села візьметься за вирішення цих тимчасових проблем, а новостворене при сільській раді комунальне підприємство опікуватиметься благоустроєм не лише Тарасівки, а й усіх семи сіл сільської ради.

P.S. Приємно, що в Тарасівці не зруйнували приміщення старої школи, а відкрили дитячий садок. Тут дбають про сільську інфраструктуру й роблять усе можливе, аби село жило. Тарасівка заслуговує на добре слово і оцінку «добре». Свою оцінку, шановні читачі, ви можете поставити на офіційному сайті klyuch.com.ua, або в групах «Сільського контролю» в соціальних мережах.


Теги: Сільський контроль, с.Тарасівка

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:








Меблі

Ексклюзивні вироби з акрилового та кварцового каменю Staron®, Radianz®:
кухонні стільниці, барні стійки, рецепції;
сходи, підвіконня, басейни
Та багато інших елементів інтер’єру за вашими побажаннями
Діють індивідуальні знижки та на кварц - розпродаж!




Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.