Перейти на мобільну версію сайту


25.05.2018

ЦИГАНСЬКЕ Й УНІКАЛЬНО ОСВІТЯНСЬКЕ

контрольЄ населені пункти, історія яких настільки насичена, що не вистачить однієї газетної шпальти, аби все описати. До когорти таких відноситься село Подільське Староушицької об'єднаної територіальної громади. Його ми проінспектували в рамках авторського проекту «Сільський контроль» та дізналися чимало цікавих фактів, про які вам і розповімо.

Дістатися до Подільського можна кількома дорогами. Перша – через Крушанівку й Нефедівці, яка складає 37 км. Якщо Староушицькою трасою ще можна маневрувати, тікаючи від менших ям, аби не втрапити в більші, та й кусень крушанівського шляху більш-менш пристойний, то шматочок від Нефедівців до Подільського – ямище-ямковий «автобан». Зауважу, що цією дорогою курсує шкільний автобус, точніше курсував, бо ж витримати суцільне бездоріжжя не кожному під силу. Друга – Староушицькою трасою через Рункошів – на кілька кілометрів довша, але вона значно краща, як порівнювати з попередньою, і складає 42 км.

Село межує з сусіднім Дунаєвецьким районом, тож через Дунаївці, попри Великий і Малий Жванчик пролягає траса й до Подільського, а звідти вздовж Рункошова до Грушки і Старої Ушиці. Тричі на день заїжджає в населений пункт кам'янецький автобус, відтак до міста можна дістатися за 36 грн. Двічі на день курсує маршрутка на Хмельницький через Дунаївці, вартість квитка до обласного центру 75 грн.

Була церкваНАЗВУ ЗМІНИЛИ
Село Подільське до 1963 р. мало назву Привороття. Після укрупнення територій у Кам'янець-Подільскому районі опинилося аж три Привороття. Тож тому, що поблизу Оринина, назву залишили, Привороття біля Гуменців стало Привороттям Другим, а староушицьке Привороття перейменували в Подільське. В основу колишньої назви лягло слово «ворота»: поселення було засноване поблизу воріт, встановлених на шляху при в'їзді у віковічний ліс.

Історія населеного пункту тягнеться з 14 століття, принаймні вперше про нього згадується в 1386 році в грамоті князів Коріатовичів, даній Немирі на володіння Бакотою та сусідніми селами. Згодом воно стало королівським маєтком. У 1807 р. село разом із сусіднім Рункошевим подарували на 12 років генерал-майору Бистремові, який передав свої права Когутовському. На початку 19 ст. з казених земель було виділено частку для Подільського архієрейського дому, на якій в 1814 році з'явилося духовне училище. 

Нова школаОСВІТЯНСЬКІ КРУГОВЕРТІ
Подільське по праву можна назвати селом з давньою освітянською історією. Почалося тут все з появи вже згаданого духовного училища. Про його заснування є легенда, мовляв, на початку 19 ст. на Поділлі жив єпископ Іоанікій. Одного разу він вирішив проїхатись на ревізію парафій. Пустився в напрямку Привороття, й біля одного з ярів (може Совиного чи Суржинецького – їх у цьому краї вдосталь) коні зноровилися й понесли карету з архієреєм, мов навіжені. Той, звісно, з перестраху почав молитися Богу, давши обітницю на місці, де коні зупиняться, збудувати церкву. Зупинка прудких коняк співпала із Привороттям (Подільським). Легенда підтверджується історичним фактом: дійсно, єпископ Подільський і Брацлавський Іоанікій в 1814 р. заснував у Приворотті п'ятикласне духовне чоловіче училище, випускники якого мали право бути дяками або учителями церковно-парафіяльних шкіл, та пожертвував на найбідніших учнів 5000 рублів.

ЗавдитсадкаСьогодні про колишню славу навчального закладу нагадує довжелезна стіна вздовж траси: біла й облуплена, схожа на історичну старість. І не дивно, адже окрім духовного училища чого тільки тут не було. У 1882 році для заможних селян відкрили початкову школу, а через 5 років – школу для дівчат і церковно-приходську. У 1924 році з'явилася 7-річка, через 10 років – середня школа. У 1944 році тут організували спеціальний дитбудинок для дітей, батьки яких загинули на війні. 

До слова, освітянський простір свого часу був повністю відгороджений – будиночки розташовувалися один біля одного у формі квадрата, в центрі якого якийсь час була церква, яку в радянський період пристосували під клуб. Відтак, як змінювалося життя в селі, так і відбувалася міграція в приміщеннях. Частини тепер немає, зі вцілілих – вчительський будинок у хащах, колишня школа-пустка, напівзруйнований клуб, на місці якого зараз намагаються відновити цекрву й повернути їй історично законне місце. Одне з приміщень попри трасу ще тримається на ногах через заселеність – у ньому знаходяться ДНЗ «Барвінок», яким керує Інна Михайлюк (на фото праворуч), та сільська рада, а нині – старостат, який очолює Оксана Ларукова.

Директор школиУ 2007 році в Подільському відкрили дитсадок, якого тут довгий час не було. У нинішнє приміщення малюки перебралися в 2011-му.
– У 2010 році я прийшла на посаду завідувача, – розповідає Інна Василівна, – а вже наступного року ми сюди переїхали. Сьогодні ДНЗ відвідує 16 діток не лише з Подільського, а й сусідніх Лучок, діє одна різновікова група, батьківська плата за відвідини складає 6 грн/день.
На фоні обшарпаного зовнішнього вигляду приміщення аж не віриться, що всередині дитсадка так затишно й охайно. Велика і простора ігрова кімната, комфортна спальня, кухня та кабінет директора. Скрізь зроблено ремонт, є вода, внутрішні туалети. На подвір'ї – ігровий майданчик та криниця, з появою якої допоміг місцевий аграрій Олександр Гінзеровський. Усе в дитсадку зроблено по-господарськи, одразу видно, що керівник на своєму місці.

Така ж картина і в новій Подільській ЗОШ І-ІІІ ст., якою керує Ірина Гарук (на фото ліворуч). Навчальний заклад – єдиний в районі, який вдалося добудувати і відкрити за часи незалежності, в 2006 році. 2-поверхова типова школа має все для навчання й виховання – просторі класи, сучасні меблі, великий спортзал та актову залу. Тут здобувають освіту не лише діти з Подільського, а й сусідніх Лучок та старшокласники з Нефедівців.

Подільські педагоги– Цьогоріч у школі навчається 63 учні, – каже Ірина Володимирівна. – Працює 17 вчителів. Маємо аж 12 випускників. На жаль, є неповні класи, такі нині реалії сільського життя. У дитсадку шестеро випускників, які стануть нашими першачками. Сьогодні ми вже в об'єднаній громаді, тож є задум зробити профільну школу, можливо, технічно-інформаційного напрямку.

Незважаючи на малу кількість, як для такої освітянської махини, учні Подільської ЗОШ – неодноразові переможці й призери конкурсів та олімпіад різного рівня. А які тут концерти влаштовують на свята! Що й казати, навіть вчителі долучаються. Заспівати для гостей без підготовки – будь ласка! Дружній шкільний колектив на чолі з Іриною Гарук підтримує навчальний заклад на належному рівні. Допомагають і спонсори, приміром, односельчанка Євгена Косковецька подарувала музичну апаратуру – такою хоч огляди районного рівня супроводжуй.

Але на новій школі перелік освітянських закладів Подільського не завершується. Варто згадати про ще один – циганську школу. Так, і така була. У однойменному Циганському яру для жителів ромської національності, які невідомо коли вперше тут заселилися, побудували початкову школу. Викладати предмети туди ходили і вчителі з Подільської ЗОШ, але яка то була наука, коли циганчата, щойно забачивши когось із педагогів, кидалися навтьоки?

Хранителі культуриПОДІЛЬСЬКІ СТАРОЖИЛИ
На відміну від освіти, подільська культура переживає нині не найкращі часи. Сільський Будинок культури, зведений в 1970 році, нині потребує капітального ремонту. Вдруге завклубом тут працює Вадим Белінський (на фото ліворуч). Чому вдруге? Адже на який час довелося покинути рідну домівку і податися на заробітки. Вадим Васильович має сподівання, що культура на селі все ж таки оживе. Такої ж думки і бібліотекар з 26-річним стажем Галина Тимчук (на фото ліворуч) . Для її робочого місця також знайшли прихисток у клубі, як і для поштового відділення. Але який же там псячий холод у коридорах! Влітку можна ховатися від спеки, а от взимку що робити, коли мінус на вулиці?

– Якось гріємося, – не втрачає оптимізму Галина Віталіївна і показує нам бібліотечні зали – дитячий і дорослий. Біля входу в бібліотеку розташувалася невеличка виставка вишитих виробів. Їх Галина Тимчук збирала по всьому селу не один рік.

Сільська медицинаПрактично всі працівники бюджетної сфери села – старожили, за плечима яких немалий досвід роботи. Серед них фельдшер Людмила Варицька, яка має 38 років стажу, та акушерка Євгена Гарук, у якої 40 років трудового стажу. Обидві пам'ятають і циган, і той яр, у якому вони жили, і кожну людину з її болячками. Сьогодні в Подільському проживає 654 жителі, а місцеві медики, як і в молодості, невтомно бігають з одного кінця села в інший. ФАП розмістився якраз навпроти дитсадка в окремому приміщенні. Біля нього – пам'ят­ник полеглим у Другій світовій війні та церква, переобладнана з колишньої хати.

До слова, церква в Подільському колись була кам'яна, на честь Миколая Мирлікійського. Її, як вже згадувала, спорудив архієрей Іоанікій. Краєзнавець Юхим Сіцінський про храм згадував: «Между утварью церковною есть много пожертвованнаго тем же преосвященным. В церкви есть местно чтимая икона св. Николая, ради коей 9 мая бывает стечение богомольцев (отпуст)». 

Подільське лісництвоКРАЩЕ, НІЖ У СУСІДІВ
Чим зайнятися в Подільському? Особливо й немає чим. Не рахуючи бюджетної сфери, роботи не знайти. Тож або тікають на заробітки, що багато хто і зробив, або ж тримають господарство. У селі чимало людей самі обробляють паї: хтось сіє зернові, хтось посадив сад. Є кілька черед, до сотні корів на все село набереться. Для худоби вистачає пасовища, навіть молоко тут приймають, правда, ціна як і скрізь скаче залежно від сезону.

На одному кутку села розмістилося Подільське лісництво – ландшафтний заказник Кам'янець-Подільського лісгоспу, де вирощують чимало декоративних дерев та кущів. Власне і за лісом тут доглядають, адже поближні села негазифіковані, й людям доводиться опалювати взимку будинки або електрикою, або ж дровами.

КлубНа другому кінці села – зона відпочинку з трьох ставків, кожен з яких має назву – один Курячий, другий Кацапський, а третій Новий. Власне майже кожен куточок села має свою назву – Граби, Глинка, Провал, Кирнички, Вила, Клин і, звісно ж, Циганський яр. Так, саме той, у якому колись жили цигани. Нині в ньому жодної живої душі, всі роми зайшли в село, змішалися з подолянами, перейнявши шмат їхніх традицій і віддавши часточку своїх. Сусідні села жителів Подільського називають циганами. Хоча, які вони цигани? Звичайні українські селяни... І відомі водночас.

До прикладу, з колишнього духовного училища вийшло чимало діячів української культури, Української революції 1917-1921 рр. – це Михайло Корчинський, державний секретар уряду УРН, Федір Сумневич, губернський комісар Волині, Федір Шумлянський, один із редакторів Великого українсько-російського словника. Тут народилися відомі митці – гуморист Микола Білкун, журналіст Валерій Король, поет Віталій Михалевський, художник Сергій МайстриняКукуруза; аграрії та керманичі – Сергій Косянчук, Борис Лавський, Олександр Вольський, Микола Кривак, Ігор Вольський. Є і майстри своєї справи, як-от колишній педагог, а нині вишивальниця Ганна Герасименко (на фото ліворуч). Хатина Ганни Федорівни, де зберігається сотні вишиваних у різні часи робіт, і сама немов зійшла з давнього полотна. Майстриня жодного дня не сидить без діла, вишиває рушники, ікони, сукні й сорочки для дітей, родичів і на замовлення. 

P.S. Про Подільське можна ще довго писати, захоплюватися краєвидами, що оточили село, слухати людей і легенди, які вони розповідають, спостерігати, як невтомно працюють, як залишають кожен свій слід на землі. Як приймають чужих у свої обійми, як толерантно ставляться до інших, як люблять побалакати. Їхня гостинність непідкупна, а працьовитість стимулює інших не пасти задніх.
Історія залишає відбиток у кожному селі. Не оминула вона і Привороття-Подільське, отих циган-подолян, невтомність яких заслуговує на четвірку. Свою оцінку, шановні читачі, ви можете поставити в соцмережах групи «Сільський контроль» чи на сайті klyuch.com.ua в розділі «Опитування».

День вишиванки


Теги: Сільський контроль, с.Подільське

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:








Меблі

Ексклюзивні вироби з акрилового та кварцового каменю Staron®, Radianz®:
кухонні стільниці, барні стійки, рецепції;
сходи, підвіконня, басейни
Та багато інших елементів інтер’єру за вашими побажаннями
Діють індивідуальні знижки та на кварц - розпродаж!




Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.