Перейти на мобільну версію сайту


06.10.2017

ТІЛЬКИ Й ТОГО, ЩО РИХТУЮТЬ

контроль-1З кожною мандрівкою ми все більше переконуємося в неповторності нашого краю. Що й казати, Кам’янеччина унікальна своїми природніми ландшафтами, надрами, історичними та архітектурними пам’ятками – такими милими серцю, такими занедбаними й часто сюрреалістичними.

Ви бачили колись башту, що має за плечима півтисячі літ, на городі, поміж кукурудзиням, обплетену гарбузовим бадиллям? Саме так! Історія просто неба, прямісінько перед хатою – така вона в Рихті, колишній Новосілці, що знайшла собі місце за 10 км від Кам’янця і вмостилася на косогорі біля річки Жванчик.

Їдемо дивитися, чим живе село і як процвітає?

Рихта має давню історію, повз неї на початку 16 ст. пролягав Волоський шлях, що не обходився без турецьких набігів. З тієї пори і з’явилася необхідність будувати укріплення. Забігаючи наперед, розчаруємо, бо ж від Рихтівського замку нині залишилися лише «ріжки та ніжки», але в село з’їздити варто – хоча би для того, щоб помилуватися тамтешніми пейзажами та з сумом констатувати, які ж ми все таки нехлюї...

«Зарихтована» дорогаВОДІЇ РИХТУЮТЬ
Рихта має гарне транспортне сполучення, але не має власного маршруту. Усі автобуси прохідні – в основному зі Слобідки-Рихтівської, Завалля та Кудринців. Рейси заледве не кожних півгодини, та й вартість проїзду оптимальна – 13 грн в один кінець. Траса «Довжок-Кудринці» петляє через усе село, і складається враження, що дороги там досить таки пристойні. Але це тільки враження, бо в самому населеному пункті на одних вулицях асфальт зліз, а на інших його зроду-віку не було. А напрямок з Рихти на Слобідку-Рихтівську й не знаєш як назвати, бо той шлях наче після бомбардування. Сільська очільниця Любов Слободян і сама бідкається через таку оказію. Каже, що дороги порозривали в селі, як прокладали газопровід. Куди вона тільки не зверталася зі скаргами, але й досі ні доріг, ні газу.

До слова, назва «Рихта» з’явилася не випадково, можна навіть сказати, що завдяки все тій же дорозі. Спуск до річки Жванчик і підйом був і досі залишається найтяжчим відрізком шляху. Крутизна схилу сприяла аваріям, тож водії часто зупинялися, аби «рихтувати» (лагодити) гальма. Навіть нас Рихта зустріла в такий спосіб: у якийсь момент автівка просто заглохла, й ми повільно скотилися до низу. «Не дивуйтеся, в нас таке часто трапляється», – заспокоїла нас якась жіночка. Тож на Новосілку (також зустрічається назва Красносілка) часто почали казати Рихта. А в 1664 році тодішній власник Войцех Гумецький перейменував населений пункт на Рихти Гумецькі, бо Новосілку вже мало хто згадував. Згодом стерлася згадка і про поміщика, залишилася тільки Рихта.

Сільський головаЗ ДОРОГАМИ СУТУЖНО
Сьогодні за офіційними даними в 347 дворах проживає 825 людей. Село живе, порожніх будинків немає. Навпаки, парадоксально, але сюди тікають з Кам’янця: житло дешевше, та й на роботу в місто добиратися не складно.

Сільський центр досить компактний – поруч із сільською радою розмістився дитсадок, який раніше був початковою школою. Старшу школу побудували неподалік у 1913 році, там же за кілька десятків метрів звели при дорозі церкву. Старий храм колись розібрали, а на його місці з’явився клуб, від якого сьогодні лише назва...

Сільська рада має власне приміщення, тут господарює Любов Слободян (на фото). Любов Петрівна держслужбовець зі стажем, але головою її обрали вперше. Нарікає на погані дороги, відсутність водопроводу (майже в кожного на обійсті є криниця та ще 9 громадського користування по всьому селу), а ще – негаразди в земельних питаннях. Попередні очільники ділили село як хотіли, тож тепер розібратися, де чий власник доволі проблематично.

Нещодавно в Рихту зайшов інвестор, щоправда, з великими потугами, тож незабаром тут має всі шанси з’явитися сонячна електростанція, принаймні місце від старих корівників для неї звільнили. Земельні наділи рихтівчан обробляють ПП «Аграрна компанія 2004», ТОВ «Енселко Агро» та ТОВ «Нове життя». Із сільською владою аграрії працюють справно, цьогоріч, до прикладу, від них отримали за соціальними угодами 140 тис. грн, які спрямували на сільські потреби.

Завідувач дитсадкаЧИСТОТА Й ПОРЯДОК
Сільський ДНЗ «Пізнайко», яким керує Катерина Настік (на фото), відвідує 25 діток. Батьківська плата за перебування складає 6 грн/день, решту витрат покриває сільська рада. Катерина Йосипівна каже, що дітлахів вистачає, цьогріч навіть було 14 випускників! Сільську бібліотеку, яка займала одну з кімнат дитсадка, переселили в школу, а на її місці облаштували для малюків спортивну кімнату та актову залу – два в одному.

– Раніше в нас не було місця, де проводити урочистості, – пояснює Катерина Йосипівна. – Тепер же кімнату потрохи облаштовуємо, і в цьому велика заслуга батьків.

ДНЗ «Пізнайко»Узагалі, в дитсадку все зроблене спільними зусиллями. Неймовірно тішить дитячий майданчик – просторий, з гойдалками і гірками, й навіть самотужки змайстрованою доріжкою здоров’я. Їдеї працівники дитсадка шукають в Інтернеті, а потім втілюють їх у життя.
Не менш креативні й у Рихтівській ЗОШ І-ІІ ступенів. З приходом нового директора Володимира Данилюка школа отримала друге дихання, принаймні так стверджують педагоги. Тут навчається 69 дітей та працює 16 вчителів. Неповних класів немає, найменший за кількість 9-ий, де навчається 9 учнів, найбільший – 2-ий, в якому граніт науки гризуть 11 школярів. Видовжена одноповерхівка свого часу не була такою, другу половину приміщення добудували, коли дітлахам стало затісно в кількох класах. Тоді ж з’явилася спортивна зала, яка заразом слугує й актовою, а під час виборів – узагалі виборчою дільницею. Фасад навчального закладу прикрашає меморіальна табличка, встановлена на пам’ять про Володимира Атамана, воїна-афганця. Навпроти школи в окремому приміщенні знаходиться їдальня. Скрізь чистота і порядок. До слова, місцеві стверджують, що колись на цьому місці була волость і навіть волосна в’язниця.

НАПІВЖИТТЯ Й НЕБУТТЯ
Найбільшою проблемою Рихти, як стверджують самі селяни, є відсутність клубу. Точніше, клуб є, навіть із металопластиковими вікнами. Але картинка ця для антуражу – всередині пустка, підлога розібрана, стіни помальовані, дивно, як ще досі вціліли. Власне біля клубу тамтешня культура дихає «на повні груди» – за пам’ятниками купи сміття, навіть вбиральні не потрібно – куди не глянь, скрізь уже сходили по потребі...

Клуб абсурдуРаніше на місці клубу була церква, а біля неї – кладовище, згодом будівлю знесли, а на її місці встановили розважальний заклад. Кажуть, коли будували клуб, викопували людські кістки. Можливо, це карма чи безгосподарність, але рихтівському клубу не щастить жити повноцінним культурним життям. 

Церква в 18 ст. у Рихті була уніатською, дерев’яна, вона мала три куполи. Згодом на її місці побудували нову, знову ж таки, дерев’яну. Не проживши й півстоліття, церква згоріла. Натомість селяни побудували кам’яну, на честь Козьми і Деміана, але її також спіткала доля знищення. 

Напівжиттям, точніше життям «до обіду» тішить селян Рихтівська амбулаторія загальної практики – сімейної медицини, де керує лікар Дмитро Каралаш. 

Колишній медзакладМедзаклад розмістився в колишному панському маєтку. Він величний у своїй красі й занедбаний одночасно. Коли Рихта належала польському історику та письменнику Костянтину Підвисоцькому, тоді й було зведено панський палац. Перед ним викопали став, а біля садиби посадили парк – дух минувшини ще й досі блукає поміж його дерев.

У місці, де колись влаштовували літературні вечори, сьогодні дають уколи і лікують зуби, хоч можна було би облаштувати тут музей краю, якщо від амбулаторії толку катма.

Та кому цікавий музей? Не те, що раніше: у 1848-1868 рр. палац був справжнім осередком літературного життя на Поділлі. Сюди з’їжджалися звідусіль письменники та поети, був і Тарас Шевченко, і Адам Міцевич. Поміщик Підвисоцький колекціонував картини (зібрав понад 4,5 тисячі) та гравюри, книги та рукописи.

Після його смерті колекція розлетілася по світах, за її розбазарювання якимось двом інженерам, як стверджують селяни, навіть дали тюремне ув’язнення. 

друга на городіНАЩАДКИ МАХНУЛИ РУКОЮ
Новий власник Рихти Рожаловський облаштував у палаці лікарню, а нову резиденцію звів на протилежному березі Жванчика. Згодом і вона якийсь час була медзакладом. Так, у Рихті діяла дільнича лікарня та поліклініка. Приміщення для поліклініки, до слова, було збудоване на честь 50-річчя радянської влади. Воно й досі збережене і знаходиться у приватній власності, але вкрай занедбане. Звідти стежкою можна пройти до залишків укріплень.

У Рихті все якимось дивним чином міг­рує: палаци перетворюються на лікарні, а лікарні тікають в палаци, на місці церкви зводять клуб, а рештки замку бовваніють на людських городах. Старожили ще пам’ятають залишки Рихтівського замку. На початку 70-их рр. 19 ст. його замалював відомий білоруський мандрівник і композитор Наполеон Орда. На його акварелі твердиня зображена з боку річки Жванчик. 

До середини 17 ст. селом, а заразом і замком володіли магнати Лянцкоронські. 1596 р. Єлизавета Лянцкоронська продає село Войцеху Гумецькому, стольнику подільському. Більше півстоліття Рихтою володіли поміщики Гумецькі, а замок був їхнім родинним гнізом. Власне Рихтівському замку цьогоріч би виповнилося 510 років. Але хто про це пам’ятає?

друга на городі-1Після повної руйнації турками, замок відбудував Стефан Гумецький, воєвода подільський. Хоч він і мав у власності 88 сіл та 11 міст, але Рихта була його улюбленою, тут проводив найбільше часу.

Рихтівський замок мав форму довгастого прямокутника, й досі збереглися чотири наріжних башти. Хоча «збереглися» – це заголосно сказано, три з них залишилися без даху й руйнуються рік за роком, а до тієї, що має покрівлю, так просто не доступитися: шлях пролягає через приватне домоволодіння з купою собак. Аби доторкнутися до минувшини, треба «домовитися» з теперішнім, щоправда, господарі туристів на обійстя пускають. Кажуть, навіть нащадки Гумецьких до них приїздили, але як побачили, в якому стані знаходиться споруда, тільки махнули рукою...

Не менш стародавній і рихтівський млин. Побудований в 1855 році, він якийсь час стояв пусткою над невеличким водоспадом на Жванчику, а сьогодні має власника (ПП «Маяк»), щоправда борошно там не мелять. У радянські часи споруду використовували за призначенням і на повну потужність. 

P.S. Рихта подібна до населених пунктів, де осередком життя є освіта, де в школу й дитсадок вкладають кошти й зусилля, аби хоч щось існувало. І ці заклади виправдовують таке ставлення до себе сторицею. А що ж решта? Ніби й не гірше, але й не краще. Таке враження, що Рихта тупцює на місці й зважується на рух вперед тільки тоді, коли вже іншого виходу немає. Там продали, там розвалили, там закрили. А що ж нового зробили чи, принаймні старе зберегли? А немає. Живуть, як звикли, й усім задоволені...

Тверда «трійка» від «Сільського контролю» – така наша оцінка. Свою оцінку, шановні читачі, ви можете поставити на офіційному сайті газети klyuch.com.ua, або ж у групах «Сільського контролю» в соціальних мережах.

Панський маєток Біля церкви Рихтівська 9-річка

контроль Млин


Теги: Сільський контроль, с.Рихта

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:






  1. ВИБОРИ 29 ЖОВТНЯ 2017 РОКУ
    17.10.2017 15:50:00 - 26.10.2017 15:50:00
    Голосів: 3
    1. 29 жовтня відбудуться перші місцеві вибори Слобідко-Кульчиєвецької об’єднаної територіальної громади.
      На посаду сільського голови балотуються п’ятеро кандидатів. За кого б ви віддали голос, якщо би голосували?
      Ігор Гай (Аграрна партія України)
       2 (67%)
       
      Не підтримую жодного з кандидатів.
       1 (33%)
       
      Олег Стебницький (ВО "Свобода).
       0 (0%)
       
      Руслан Нестеров (БПП "Солідарність")
       0 (0%)
       
      Руслан Мельник (ВО "Батьківщина)
       0 (0%)
       
      Михайло Мікшанський (самовисування)
       0 (0%)
       




Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.