Перейти на мобільну версію сайту


24.11.2017

«ТІЛЬКИ ВПЕРЕД» ІЗ «СІЛЬСЬКИМ КОНТРОЛЕМ»

контрольДругий рік поспіль села Кам’янеч­чини відкривають перед нами свої таємниці, якими ми охоче ділимося з вами, шановні читачі. За два роки існування авторський проект «Сільський контроль» багатьом припав до душі. Хоч ми й почали свої інспекції та розповіді з нашого рідного Кам’янець-Подільського району, але неодноразово отримували пропозиції з проханням розповісти про населені пункти інших регіонів. Тож, розширення меж проекту не за горами.

Щотижневі експедиції відкривали нові горизонти, надихали, наповнювали емоціями і враженнями. Наші оцінки населеним пунктам були такими ж емоційними, як і поїздки. Бо ж, здавалося, як можна поставити «відмінно» неіснуючій Бакоті й, наприклад, «нуль» цілко існуючій, хоч і Богом забутій Гелетині? Виявляється, можна, адже головна місія проекту – це пам’ять. Закладена на генетичному рівні, вона має передавати з покоління в покоління історію, традиції та звичаї. Так саме, як намагаємося передавати її ми, працюючи для вас.

Третя десятка «Сільського контролю» вийшла досить різноплановою. У ній ми інспектували неіснуюче село Бакота, яке, як не парадоксально це звучить, отримало оцінку «відмінно». Ще трьом населеним пунктам дісталися «четвірки», решта – «трійки». Ми не були надто суворими, об’єктивно оцінювали й зважали винятково на результати роботи, яких вдалося досягти. Звісно, хтось за короткий проміжок часу міг ними похизуватися, а в когось розвитком й досі не пахне. Але все по-порядку.

На Маковея«ВІДМІННИЦЯ»
Мила серцю Бакота, фантом над Дністром, як ми його влучно охрестили, й досі залишається найбільш відвідуваним місцем на Кам’янеччині. Погодьтеся, скільки б туристи не їздили в Кам’янець-Подільський, аби помилуватися його Старою фортецею, пам’ятками історії та архітектури, вони неодмінно навідаються до Бакоти. А як інакше? Адже нині неіснуюче село стало справжнім місцем сили. Незважаючи на те, що на його території немає жодної сільської хати, навіть натяку на бодай якусь інфраструктуру, Бакота тягне й тягне до себе нових людей. Жодне село на Кам’янеччині ще не побило її рекорд по кількості відвідувачів. І справа навіть не у скельно-печерному монастирі, адже подібний є і в селі Субіч Китайгородської громади. «Останній не такий розкручений», – можете дорікнути ви, але ми відповімо: «А хто заважає це зробити?».

Про Бакоту існує чимало легенд, вона унікальна своїм фольклором, традиціями і звичаями, переважну більшість яких впорядкував у своїх книгах відомий бакотянин Тарас Горбняк. Якщо би така людина, як Тарас Васильович, була в кожному населеному пункті нашого краю, повірте, про забуття й мови не виникало.

контроль-1ДОБРЕ, КОЛИ «ДОБРЕ»
Так, історію творять люди. Від їхнього ентузіазму, доброї волі й бажання змінити світ на краще багато чого залежить, якщо не все. Та не завжди одна людина може зробити все сама. Потрібна команда однодумців, команда реформаторів, команда, маленькі кроки якої роблять велику справу.

Децентралізація дала крихітним селам України неосяжну надію на зміни. І вони щоденно стаються завдяки наполегливій праці й вірі в краще майбутнє.

Три населених пункти із десяти отримали «четвірки». І всі вони з об’єднаних територіальних громад. У нашому випадку – з Гуменецької та Колибаївської. І якщо оцінка Голоскова була прогнозованою, все ж таки населений пункт має гарне географічне розташування, добре розвинену інфраструктуру, то для Колубаївців і тим паче Княгинина вона стала справжньою несподіванкою.

Спадок Римських-КорсаковихКрасу Голоскова можна побачити в деталях. Вона – в чи не найбільшому парку на Кам’янеччині, площа якого складає 12,67 га, у панському маєтку Римських-Корсакових, де нині знаходиться навчальний заклад, вона в людях, які вболівають за долю села. Голосків, який поглинув Цівківці та Кептинці, розширивши свою територію, розбудовується досить швидкими темпами. Після приєднання до об’єднаної громади новий вигляд отримала школа, друге дихання дали колишньому розважальному закладу, який незабаром стане прихистком для старостату, сільського клубу та бібліотеки. Що казати більше, коли в дитсадку хочуть облаштувати третю групу?! Усі ці фактори формують загальний напрямок, за яким хочеться рухатися тільки вперед.

Подібна ситуація і в Княгинині Колибаїської сільської ради. Відверто, ми їхали в це село без будь-якого ентузіазму, думаючи: «Та що там цікавого можна побачити?». І були приємно вражені тією атмосферою, що відчули, тими змінами, які відбуваються просто в нас на очах. Оновлений клуб, відбудова медпункту, наче квіточка дитячий садок. Але найбільше враження справив, звичайно ж, фонтан. Великий, у самісінькому центрі... Складалося враження, ніби чиясь невидима рука вирвала цей об’єкт із якоїсь фотографії із зображенням європейської країни, і вліпили безцеремонно посеред Княгинина, ніби він там сто років був. Але ж не було! Нічого не було. До ручки колись довели княже село, щоб тепер відновлювати. І у відновленні, до слова, велика заслуга місцевих вірян, особливо родини Мартиновичів, за що їм подяка не лише від усіх жителів населеного пункту, а й особисто від «Сільського контролю».

ПудлівціУ не менших перебудовах перебувають і Колубаївці Гуменецької громади. За останній рік тут були зроблені ремонти і в школі, і в дитсадку, і в старостаті. Крім цього, проведено вуличне освітлення, завершується реконструкція водопровідної системи населеного пункту. Хоч, направду, не це найбільше здивувало. Оцінка від «Сільського контролю» не була би такою, якби не враження від людей, точніше від концерту, влаштованого на честь святкування Дня села. Колубаївці і справді запалюють зірки. Стільки талантів на одній території ми давно не бачили. Колубаївські майстри співу й танцю з легкістю могли би позмагатися з зірками навіть всеукраїнського рівня. Запальні й веселі, легкі на підйом та надзвичайно креативні – це все про жителів Колубаївців. І нехай стежка до нових звершень буде легкою!

ЗАДОВІЛЬНЯЮТЬ ПО‑РІЗНОМУ
На межі між «трійкою» і «четвіркою» наразі знаходиться ще один населений пункт Гуменецької об’єднаної громади, який завершував третю десятку «Сільського контролю». Це село Пудлівці. Чому воно на межі? Усе досить легко пояснити: дотягнути кращого результату завадив короткий проміжок перебування в новоствореній громаді. Пудлівцям об’єднання не лише пішло на користь, а й додало сил. Сьогодні тут навіть мріють про будівництво нової 2-поверхової школи.

ФурманівкаНа ентузіазмі живуть і у Фурманівці, яка відома своєю туристичною оазою завдяки родині Петра і Жанни Брилів. Енергія ллється через край і в місцевого вокального аматорського колективу «Фурманівчанка», яким керує завклуб Лариса Пендюк. Фурманівка ще живе, але в розвитку давно зупинилася. Єдиною окрасою населеного пункту залишається дерев’яна церква. До слова, під час третьої десятки «Сільського контролю» 2017 року, в наше поле зору потрапило декілька дерев’яних церков. Усі вони й досі зберігають свій первісний вигляд, що приємно вражає. Окрім Фурманівки, дерев’яними церквами можуть похизуватися у сусідній Баговиці, а також у Пудлівцях.

Як не прикро, але Фурманівка не має господаря, очільника, який би дбав про розквіт села. Люди живуть якось по інерції й навіть не думають про те, що можна жити по-іншому...
Майже подібна картина у віддалених Чорнокозинцях, які, як би не дивно це прозвучало, вважають себе центровими, адже знаходяться в центрі та одночасно на межі двох областей – Хмельницької та Тернопільської.

Чорнокозинецький замок, що найкраще зберігся з-поміж подібних архітектурних пам’яток на Кам’янечччині, місцеві жителі використовують наче приватну власність. Від колишнього костелу Іосифа Обручника вціліла лише стіна. По сусідству з напіврозвалинами скніє медпункт. Єдиний вогник надії – місцева школа. Можливо, вона неперспективна, бо дітей у сільській раді обмаль, та закривати її не поспішають, адже заклад відвідують школярі з сусідньої області, яким сюди зручніше добиратися, навіть через річку...

ЧорнокозинціЖивим вогником надії залишається і школа в селі Баговиця. На відміну від Чорнокозинецької, навчальний заклад великий, просторий і майже зразковий. Чого не скажеш про інші об’єкти інфраструктури. Найжахливіший у селі – це Будинок культури. Величезну будівлю з середини просто рознесли по шматках. І зробив це не хтось чужий, а, на жаль, місцеві люди. Напевне, безперспективним для них виявилося рідне село, якщо вони так легко руйнували громадське майно. Цього року Баговиця разом із поближніми селами увійшла до складу новоствореної Слобідсько-Кульчиєвецької об’єднаної громади. Маємо надію, що децентралізація відкриє для цього населеного пункту друге дихання, і він почне розвиватися.

За крок від об’єднання зупинилися Рихта і Зіньківці, які також отримали «трійки» від «Сільського контролю». Обидва населених пункти сприятливі для проживання, хоч і різновіддалені від міста. Рихта, як колишнє улюблене місце проживання відомих на Поділлі поміщиків Гумецьких, зберегла той дух комфорту: село знаходиться біля траси, має зручне транспортне сполучення, тут є школа і дитсадок, діє кілька магазинів, сільська рада в самісінькому центрі, є навіть амбулаторія сімейної медицини, яка, щоправда, працює тільки до обіду, проте це питання швидше до сумлінного виконання обов’язків тамтешнього керівництва. Від колишньої величі рихтівського замку залишилися руїни, зруйнований всередині і місцевий клуб. Він узагалі більше схожий на сюрреалістиний об’єкт, адже в голові не вкладається, як у напіврозвалену будівлю можна було встановити металопластикові вікна?!

Зіньківці-Кам’янецьХто би що не говорив про об’єднання, але Зіньківці, як то кажуть, однією ногою в місті, хоч направду від такого кроку особливих привілеїв населеному пункту не світить. Але в кожного свій вибір. І у Зіньківців, як колишньої резиденції кам’янецьких біскупів, він також свій. До слова, питання залишатися зіньківчанам селянами чи ставати містянами з кожним днем стає все менш риторичним: що й казати, навіть кордон із містом в цьому населеному пункті номінальний. Тягнеться він вздовж однієї вулиці, правий бік якої називається вул.Соборна і рахується сільським, а лівий – Зіньковецькою набережною, і він вже міський. 

P.S. За два роки роботи «Сільського контролю» ми проінспектували 60 населених пунктів із 122 можливих на Кам’янеччині. Так, в цей перелік увійшли навіть нині неіснуючі, але кам’янецька половина подолана. Саме час відкривати нову рубрику, що йтиме паралельно в рамках авторського проекту й матиме назву «Тільки вперед!». Села, в яких ми побували раніше, сьогодні зазнали чимало змін, бо дійсно рухаються тільки вперед. І нам приємно, що в різний період часу тим стимулом, який запускав механізм оновлення, був саме «Сільський контроль».

Тож, залишайтеся з нами і в новому, третьому сезоні, бо ми рухаємося тільки вперед!

Баговиця.jpg сільський адмінцентр

Одній зірвало дах друга на городі


Теги: Сільський контроль, експедиції

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:








Меблі

Ексклюзивні вироби з акрилового та кварцового каменю Staron®, Radianz®:
кухонні стільниці, барні стійки, рецепції;
сходи, підвіконня, басейни
Та багато інших елементів інтер’єру за вашими побажаннями
Діють індивідуальні знижки та на кварц - розпродаж!




Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.