Перейти на мобільну версію сайту


26.05.2017

ТІКАЮТЬ, А КУДИ - НЕ ЗНАЮТЬ

супрунковецький екстримІсторично насичене, архітектурно розвалене, інфраструктурно мігроване та попри все оптимістичне й не безнадійне - так можна описати село, яке стало завершальним у списку першої десятки «Сільського контролю» 2017 року. 

За легендою його заснував чоловік, що мав чи то ім’я, чи то прізвище Супрун - звідси і назва Супрунківці (і жодного м’якого знаку, який аж проситься). Як дивитися на село з висоти пташиного лету, то здається, ніби колись воно впало в яр і звідти розповзлося на декілька кілометрів у різні боки. Вдало чи ні, давайте з’ясовувати.

Після децентралізації до цього «апендициту» Гуменецької сільської ради, як жартома називають Супрунківці селяни, можна дістатися трьома шляхами - коротшим, середнім і довшим. Короткий, як не дивно - через Маків Дунаєвецького району - всього 20 км. Від Макова до села всипана дорога, яку починали робити ще коли була Супрунковецька сільська рада, а закінчили після об’єднання з Гуменецькою.

Найдовший - через Калиня й Кульчіївці з проїздом до міста Староушицькою трасою. А середній - через Абрикосівку - саме так чотири рази на день курсує автобус, в якому за 16 грн можна дістатися до Кам’янця.

Дороги у Супрунківцях - це печальна тема, але про неї дізнаєшся лише покатавшись по селу. Хоча «покататись» - це занадто голослівно. Найкраше тут рухатися на власних двох, навіть, до вже майже хутора Тернавка, до якого 4 км. Від згадки про супрунковецький серпантин коліна починають зрадницьки дрижати. Ось де проводити курси екстремального водіння! Ями, горби, каміння, круті спуски і підйоми й друга рекордно максимальна швидкість! Кажуть, у порівнянні істина. Авжеж, після супрунковецької дороги всі решта - швидкісний автобан.

Аби зробити серпантин придатним для пересування, грошей треба чимало, у першу чергу - на систему водовідведення, адже, як з’ясували, саме вода наносить такі збитки тому, що колись було дорогою.

СтаростаМРІЇ І ДІЙСНІСТЬ
Супрунковецька сільська рада, в якій проживає 431 особа, уже другий рік, як входить до складу Гуменецької об’єднаної громади. На два села Супрунківці та Тернавку старостує Валентин Сосновський , в минулому вчитель та директор місцевої школи. Староста з тих оптимістів, котрі вірять, що село можна відродити. Каже, що тут ідеальне місце для розвитку зеленого туризму чи вирощування нішевих сільськогосподарських культур.

- Гарне в нас село, але з єдиною проблемою, - зізнається Валентин Леонідович, - мало людей. Роботи немає, молодь виїжджає - хто в місто, хто за кордон. Їх зрозуміти можна, шукають, де краще, але ж село меншає на очах. 

І не тільки меншає, а й тікає, наче саме від себе...

Власне Супрунківці розтягнулися на кілька кілометрів - будинки височіють на обидвох пагорбах, ховаються у видолинку, попід лісом, хоробро стирчать над яром. Сьогодні значна частина села перебралася нагору - тут знаходиться адмінцентр зі всіма стратегічно важливими об’єктами. А ще декілька десятків років тому всі вони були у видолинку. Єдино непорушною залишилася Хрестовоздвиженська церква, збудована, як зазначає табличка на храмі, 1760 року та реставрована на початку 90-их минулого століття, і два цвинтарі (старий та новий), що стирчать хрестами на крутосхилах. Згадуючи серпантин, жахаєшся, як ним в останню путь проводжають покійників...

Залишки костелуМІГРУВАЛИ ЯК ХОТІЛИ
Неподалік від церкви, поміж дерев та чагарників, заховалася хатина, в якій колись була школа, а згодом і дитячий садочок. Як перейти через старий двоарковий кам’яний міст, можна віднайти приміщення, де колись була сільська рада, поблизу неї - пам’ятник полеглим воїнам та костел, що якийсь час слугував клубом. Ось тут, у самому серці Супрунківців, у цій мальовничій ямі, вся історія села.

За час свого існування (перша згадка про село датується 1393 роком) воно мало декілька власників, ним навіть володіли кам’янецькі єзуїти. Та найбільше, напевне, запам’яталися поміщики Шидловські, які залишили про себе на згадку чимало пам’яток, найголовніша з яких - костел. Загалом тут можна знайти рештки замку, залишки старих укріплень і панського маєтку. Частина з них, щоправда, знаходиться в приватній власності, та доступ до історії ще вільний. 

Найбільш вразлива будівля - костел серця Ісуса (на фото), зведений 1809 року поблизу садиби Шидловських. Саме в ньому за радянських часів наповну гриміло клубне життя. Варварська практика перетворювати храми духовні в культурні була тим характерним почерком радянської влади, за яким народжувалися подвійні стандарти.

Ззовні костел тендітний, немовби порцеляновий, та всередині - суцільний жах, ніби людина без нутрощів. Облуплені стіни, майже розібрані конструкції, ще й на додачу хтось в одній із ніш храму вже довгий час складає пакети зі сміттям. І знову подвійні стандарти: можливо, з храму сміттєзвалища не зробили б, але з клубу, напевне, можна?!
За костелом, поміж каменюк, якими всіяний пагорб, можна знайти кам’яне панське крісло. Сидиш у ньому, милуєшся Супрунківцями, які немов на долоні...

Але ми замріялися - час підніматися нагору, а точніше - мігрувати, як свого часу це робили адмінбудівлі. Отож, школа, садочок, клуб, медпункт, пошта і сільська рада - всі перемістилися з долини, ближче до цивілізації.

Культурний гігантСУПРУНКОВЕЦЬКА РУКАВИЧКА
Як їхати з Макова, то найпершою величезною будівлею, що кидається в око, буде сільський Будинок культури. 2-поверховий, зведений 1992 року та розрахований на 320 місць, він просто таки зачаровує своєю доглянутістю та, на жаль, безперспективністю...

В.о. завідувача Будинку культури Валентина Прудивус якраз приймає справи у бібліотекаря Тетяни Петрованчук. За якийсь час жінка матиме дві посади, по півставки кожна. Про оптимізацію тут говорять із жалем, хоч розуміють, що іншого виходу немає - людей у селі з кожним роком меншає.

- Нас планують перевести до школи, - каже Валентина Михайлівна, - туди ж перемістити сільську раду та фельдшерський пункт. Шкода, що така велика будівля стоятиме пусткою. Хоча концерти, швидше за все, будемо проводити в клубі. Маємо аматорський колектив «Берегиня», самі репертуар складаємо. Людям подобається, як виступаємо.

фельдшер за роботоюКлуб і справді величезний - концертна зала, більярдна, просторий хол, на 2-поверсі - бібліотека (колись дитяча та доросла). Якийсь час тут була сільська рада, та через те, що приміщення взимку не опалюється, сільське керівництво переїхало в будівлю по-сусідству, значно меншу, хоч і не власну. 

Біля сільського Будинку культури в 1-поверховій хатині поміж дерев причаївся фельдшерський пункт, який колись також ділив приміщення із сільською радою. Остання по селу мігрувала як тільки хотіла.

Фельдшер Оксана Цвігун саме в роботі - ставить крапельницю черговій пацієнтці.

- Маю на обслуговуванні 482 особи, - розповідає Оксана Михайлівна. - Є троє діток до трьох років та 60 до 18 років. Також надаю допомогу мешканцям сусідньої Абрикосівки (тамтешній медик у декретній відпустці - прим.Авт.). Співпрацюємо з 140-ою аптекою, уклали договір на продаж необхідних ліків, за якими людям не треба вже їхати до райцентру. Ремонт у медпункті зробили власними силами, цьогоріч чекаємо на переїзд у нове приміщення.

На міграцію до школи очікують поштове відділення та сільська рада. Чи вмістить усіх супрунковецька рукавичка?

Майбутня «рукавичка»Минулого року Супрунковецькій школі понизили ступінь, залишивши тільки початкову школу та дитсадок. 

У 2-поверховій типовій 9-річці, як і клуб розрахованій на 320 місць, вітер гуляє по другому поверсі. Школа і дитсадок вільно поміщаються на 1-поверсі, ще й місця вистачає.
Керує закладом Володимира Мушинська. В одному з класів жменька дітлахів із двома педагогами готуються до Останнього дзвоника. Чи лунатиме тут перший наступного року, дуже мало шансів.

- Сьогодні маємо в школі 13 дітей та 11 - у дитсадку, - розповідає Володимира Миколаївна. - У 1-класі навчається 5 учнів, 2-му - четверо, 3-му - одна та 4-му - троє. Учні останніх двох класів навчаються за індивідуальною програмою. У школі працює четверо педагогів, у дитсадку - вихователь та помічник. Кухар один на два заклади. Для навчання й виховання тут створені всі умови, діткам всього вистачає. 

Школярі старших класів їдуть на навчання в Гуменецький НВК. Як закриють навчальний заклад, така ж доля чекає й на молодших школярів. Хоч у самому селі дітей вистачає, та багатьох батьки возять на навчання до міста, й жодні переконання залишити їх у сільській школі не діють.

Супрунковецькій ЗОШ цьогоріч виповнюється 43 роки. До півстолітнього ювілею вона, швидше за все, не доживе, принаймні, як навчальний заклад. Старожили пам’ятають часи, як тут навчалося майже 150 дітей. А тепер вдесятеро менше.

Тож цілком логічно, що до супрунковецької рукавички підселяють сільську раду, медпункт та пошту - хоч якесь життя в приміщенні збережуть. Але клуб, його надзвичайно шкода...

контроль-1ЖИВУТЬ З МОЛОКА І ЗЕМЛІ
Біля сільської ради, поміж дерев стирчить голова Щорса. Пам’ятник одному з провідників радянської армії встановили на честь однойменної назви тамтешнього колгоспу. Колгосп давно розвалився, а Щорс у камені ще красується. Хтось каже, що варто його декомонізувати, та й закон вимагає, а дехто махає рукою, мовляв, з-за кущів не видно, то хай там ховається.

Сьогодні супрунковецькі та тернавські землі розпайовані, їх обробляють аж чотири агропідприємства - ТОВ «Промінь Поділля», ТОВ «Подільський бройлер», ПП «Еко-ферма» та АФ «Агрофірма Україна».

Окрім оренди за землю, дохід селянам дає молоко. Чи не кожна родина тут тримає як мініму одну корову. У селі є аж п’ять черед, у яких випасають більше сотні худоби. 
Із двох цехів газованої води, які працювали в Супрунківцях, залишився лише один. Вода «Айзберг» зникла з полиць магазинів, хоч її прототипом досі можна напитися (щоправда, без бульбашок) з місцевого Жолоба, а ось «Альпіна», яка в пляшки потрапляє зі свердловини, користується популярністю. Вода і смачна, і недорога за ціною.

ТернавкаЧАСТКОВО ЦИВІЛІЗОВАНІ
Супрунківці - одне з тих небагатьох сіл у районі, що має централізований водогін, який обслуговує гуменецьке комунальне підприємство. Також воно раз на місяць вивозить сміття до місцевого сміттєзвалища.

- Минулого року в кожному будинку встановили лічильники на воду, - каже староста. - А от водовідведення централізованого немає. Село газифіковане з 2009 року, вуличне освітлення є скрізь. У селі діє магазин, а по четвергах працює виїзна торгівля. Колись магазин був і в сусідній Тернавці, та вже багато років не працює - людей там живе стільки, що на пальцях можна перелічити.

на власних двохУ минулому село зі власним кологоспом, а тепер майже хутір Тернавка - справжній рай для самітників. Сюди не їздить автобус, бо таким серпантином, самі розумієте, нервів і транспорту надовго не вистачить. До Тернавки можна дістатися або власним транспортом, або на власних двох. Краще їхати через сусідню Блищанівку Дунаєвецького району. Тернавка, як і Супрунківці розкинулася уздовж яру попри річку. Кілька будиночків на горі, декілька під лісом, біля річки, попід гору. 

Через два села петляють дві річечки, більше схожих на два потічки - Тернавка і Гниловодка. Ближче до Суржинецького яру вони збігаються в одну, та від цього повноводнішою вона не стає.

P.S. У Супрунківці історичні варто їхати, аби побачити на власні очі рештки минувшини - замку, маєтку, костелу; у Супрунківці туристичні, можливо, будемо їхати в майбутньому - для цього всі перспективи є, було би бажання й люди, які захотіли би цим займатися. Село не безнадійне й не такий уже й апендицит, як порівнювати з іншими. Але міграція - її наразі нічим не зупиниш. Немає тут такого, заради чого хотілося б зостатися. Усе буденне, натруджене й задовільне, як і оцінка від «Сільського контролю».

Свою оцінку, шановні читачі, ви можете поставити на офіційному сайті klyuch.com.ua, або в групах «Сільського контролю» в соціальних мережах.

ЗОШ - ДНЗ-1 ЗОШ - ДНЗ Дітлахи

 магазин Хрестовоздвиженська церква клубна робота



Теги: Сільський контроль, с.Супрунківці

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:










Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.