Перейти на мобільну версію сайту


24.03.2017

СЬОГОДНІ - БОРИШКІВЦІ, ЗАВТРА - ГОРІШКІВЦІ?

Звідси початок БоришківцівМайже під містом, за товтрою-одиначкою загубилось давнє село Боришківці. Здавалося, на перший погляд, воно непоказне й буденне, ба більше - типове, адже, як і добра половина населених пунктів району, має інфраструктуру, яка у своєму розвитку застигла в часі нездійсненного комунізму. Нічого важливого, а, можливо, незвичного тут немає. Але, це лише на перший погляд... Якщо ж уважно придивитися, навіть трішечки, маленьку краплинку, дофантазувати, то можна намріяти щось неймовірне - геть до зміни назви. Мандруємо разом і дізнаємося.

Від міста на Боришківці стеляться два напрямки - через Кам’янку та Слобідку-Кульчиєвецьку. Боришковецький автобус за 10 грн в один напрямок курсує справно, сім разів на день, і всі - через Кам’янку. Про містичні два рейси через Слобідку-Кульчиєвецьку люди говорять, але мало хто їздив. Чому так важливо через Слобідку? Вона є центром сільської ради, до складу якої входять Боришківці. Тож, боришківчанам, аби отримати довідку чи втрапити на прийом до сільського голови, треба спочатку їхати до Кам’янця, а звідти - в Слобідку-Кульчиєвецьку, і в такий же спосіб, з двома пересадками, повертатися додому. Другий варіант - як і жителі сусідньої Оленівки чимчикувати у сільраду на власних двох через поле, а це добрих 7 км.

Ознакою в’їзду в село для будь-якого населеного пункту району слугує хрест. У Боришківцях він більше схожий на здоровенну ікону, яка чомусь опинилася на узбіччі, але, разом з цим, не втратила своєї величі. Він безумовно красивий для тих, хто полюбляє релігійну тематику, навіть трохи пафосний.Боришковецька ЗОШ

ОСВІТЯНСЬКИЙ ОСЕРЕДОК
Боришківці - надвичайно компактне село, в якому проживає трохи більше півтисячі осіб. Але це лише на папері, у реальному часі людей набереться максимум половина - решта - на заробітках за кордоном.

Боришковецька ЗОШ І-ІІ ступенів, дитсадок, два магазини, пам’ятник загиблим у роки Другої світової війни, велетень-клуб, у якому знайшлося місце для ФАПу та бібліотеки - це все яскраво виражений боришковецький центр. Проінспектуємо?

В одноповерховій сільській 9-річці знайшлося місце і для школи, і для дитсадочка, біля них - 2-поверхове приміщення їдальні. На перший погляд здається, що така будівля може бути затісною для більше шести десятків дітлахів, проте всередині все настільки компактно й гармонійно, що навіть дивуєшся. Керує навчальним закладом Світлана Ільницька.

У ДНЗ тиха годинаУ школі разом із сумісниками працює 14 вчителів, більшість з яких немісцеві. Боришковецька ЗОШ має свою родзинку - гурток українського ткацтва, яким керувала Юлія Степанюк, майстриня, що лише цьогоріч мала декілька тематичних виставок у Кам’янці.

Шкільний автобус везе на навчання в Боришківці не лише місцевих дітлахів, а й з сусідніх Оленівки та Слобідки-Оленівської. І якщо школярі мріють про великий спортивний зал у приміщенні, бо колишню маленьку залу тут переробили під 1 клас, то дошкільнятам немає на що нарікати, у них все, наче з голочки. Дитсадок, яким керує Аліна Бешлей, перебуває на утриманні сільської ради. Одну різновікову групу відвідує трохи більше десятка малюків. Нові меблі в ігровій та спальній кімнатах, скрізь чисто, тепло й затишно, сучасний дитячий майданчик на вулиці - що ще потрібно для безтурботного дитинства? До речі, дитячий майданчик тут з’явився найпершим із чотирьох населених пунктів, що входять до складу сільської ради, а прохання дітлахів із сусідньої Оленівки, на жаль, сільський голова ще не почув. Коли ж?!

клуб, ФАП, бібліотекаПОКАЗОВІ ВИСТУПИ
Будинок культури в день нашого приїзду був зачинений на клямку. Біля нього дві матусі вовтузилися зі своїми дітлахами й тішилися першим промінчикам весняного сонця. Від них дізналися, що «фельдшерка може бути в ось тому магазині, завклуб - у школі, а в поштарка - вихідний». У магазині продавець зі знанням справи повідомив, що медик Людмила Сніцар пішла на виклик. Що ж, скільки тих викликів може бути - подумали ми і пішли нарізати кола по селу. Десь, гадали, можливо, й зустрінемося.
Після декількох годин блукань сільськими вуличками та окраїнами, повертаємося до Будинку культури. А тут робота вже кипить: листя громадять, незважаючи на заборону, спалюють, аж дим коромислом, і увесь сільський актив - на робочих місцях.

Завідувач ФАПу Людмила Сніцар - фельдшер із більш, як 10-річним стажем, корінна боришківчанка. Вона знає в селі кожного, хто чим хворіє і на що скаржиться. Дві кімнатки, виділені в клубі під ФАП, створюють надзвичайний контраст, як порівнювати зі всією будівлею. Медпункт охайний, аж світиться чистотою. Не знаємо, який Людмила Володимирівна медик, адже не доводилося приймати від неї професійну допомогу, а от господиня точно добра, адже враження, ніби медпункт щойно після ремонту.

- Готуємося до профогляду, - каже медик. - Двічі на рік у село приїжджають лікарі, тож можна обстежитися в будь-якого. Щомісяця буває педіатр. Загалом на обслуговуванні перебуває 487 осіб, з яких 87 дітей до 14 років.

Завклубом Любов СавчинаА от завклубом Любов Савчина райдужними перспективами похизуватися не може. Велика актова зала, розрахована на 300 місць, аж проситься: «Відремонтуйте мене!». За 33 роки, як живе клуб, його довели до ручки, і тепер, у віці Христа, залишилося цей храм культури хіба що розіп’яти. Приміщення взимку не опалюється, стіни і стеля поступово стають зеленими від цвілі, запах у приміщенні відповідний, до всього ще й музичної апаратури немає, тільки «дівідішка», яка на всі випадки життя.

- Було 600 років селу, то подарували тенісний стіл, - бідкається Любов Йосипівна, - а це вже 11 років, як минуло. З тієї пори на боришковецьку культуру нуль уваги. Якби не Зелениця, то жодного концерту не змогла би провести. А так, яке свято, йду до нього прошу, щоб хоч чимось допоміг.

Молодь, за словами завклуба, приходить зі своїми телефонами, через які слухають музику, буває, що і з ноутбуками прийдуть. Зрозуміло, що відпочити хочуть, а як немає умов, то хоч якісь, на примітивному рівні, але роблять самі.

До бібліотеки, яка на 2-поверсі, ми так і не потрапили, хоч прийшли в робочі години. Так і не зрозуміли, бібліотекар кудись поїхала, її кудись викликали в район, чи вона просто працює ще й на іншій роботі...

Духовних храмів вистачаєТРИ СВЯТИНІ
Боришківці - релігійного багате село. Шикарний хрест при в’їзді, не менш ошатна капличка і простора церква майже в центрі села. Усе це в різні часи збудоване на пожертви селян. Колись, за розповідями старожилів, у нинішній церкві був дитячий садочок, а от капличку побудували на місці старої, зруйнованої церкви, повністю за кошти боришківчанина Олександра Мостового. Трапезна біля церкви також побудована за кошти мецената - місцевого аграрія Анатолія Зелениці.

Службу в обидвох храмах править отець Дмитро. За свідченнями історика Юхима Сіцинського, у 18 столітті в Боришківцях була дерев’яна церква, побудована Іваном Канюком, який тут рубав ліс і будував церкву.

Також краєзнавець про село пише: «По преданию Боришковцы получили свое название от первого поселенца, некого Боришка или Бориса; они представляют очень старое поселение, которое упоминается уже в документах ХV в. В процессе с г.Каменцом о земле владельцы этого села ссылаются на документ от 1405 г., свидетельствующий, что король Владислав Ягайло дал Боришковцы в числе других сел Ивану Руталку и Лаврентию Шульке с обязательством службы замку. Позднейшими владельцами были Богуш, Рженовский, староста баговицкий Крузер, получившие части через своих жен из дома Калиновских... Между 1729 и 1753 гг. Богуш скупил большую часть мелких владений и стал почти полным владельцем Б. В 1730 г. на грунтах этого имения он заложил сельцо Земблицу, впоследствии называвшейся Землянкою, теперь уже не существующее, а около 1758 г. - деревню Еленовку...».

Замість лісу - залисинаВІД ЛІСУ ЛИШЕ ЗАЛИСИНИ
Аж ніяк не для будівництва храму в Боришківцях вирубали величезний шмат лісу. Винищили легені землі працівники КП «Надра Кам’янеччини» всього за декілька місяців минулого року. Від колишнього лісового масиву залишилися великі залисини, які нині заросли чагарниками. Влітку в цих зарослях, як мінімум, буде рай для гадюк. Але на цьому лісові господарі не зупинилися, вирубка триває й до нині.

Боришківчани минулоріч намагалися бунтувати проти такого свавілля, навіть декілька різів збиралися на схід села, але далі балачок справа не доходила. Їх не захотіла почути ні місцева, ні, тим паче, районна влада. Колись могутній велетень-ліс сиротіє на очах, іноді здається, що ще трішки і з Боришковець можна буде перегукуватися із селянами з сусідньої Абрикосівки.

Додає проблем і глиняний кар’єр, що за селом. Розкопки в ньому призвели до часткового зневоднення місцевих криниць. 

Провулок ЗозулястийПро вуличне освітлення тут також не мріють - вночі на все село світить декілька ліхтарів, окраїни ж потопають у темряві й бездоріжжі не один рік.

Наразі єдиним острівцем безпеки й відпочинку для боришківчан залишається ставок, що за селом. Його розчищали двічі за кошти громади, тож поки ще мають, де відпочивати і ловити рибу. Та чи надовго?

І БУДЕ САД
У 2010 році в Боришківцях починає працювати ПП «Деметра-2010», керівником якого є Анатолій Зелениця. Аграрій не тільки займається розслинництвом та обробляє поля боришківчан, а й не покидає важке, як для агробізнесу, тваринництво. У корівниках, на полі біля комбайна чи трактора, а віднедавна - і в саду працюють місцеві жителі. Для них робота на малій батьківщині за пристойну зарплату - це добрячий стимул залишитися в рідному селі й не шукати кращої долі де-інде.

Новий аАнатолій Зеленицяграрний напрямок - садівництво, яким віднедавна почав займатися Анатолій Зелениця, в майбутньому має всі шанси змінити не лише курс підприємства, а й власне населеного пункту. Сьогодні декілька десятків гектарів боришківської землі засаджені скоророспілими сортами волоського горіха, який дає перший урожай уже через два роки. Дерева низькорослі, плодів на китиці чимало, й, відповідно, не менше перспектив для садівництва.

Тож, чому би й не пофантазувати і колись, як розростеться горіховий сад на сотні гектарів, не перейменувати село, назване на честь невідомо якого Бориса. Та це, можливо, буде колись, принаймні варто вірити і не втрачати надії. Але сьогодення більш реальне, і воно наразі не додає плюсів у боришковецьку карму. Без Зелениці, якого добрим словом тут згадували всі, Боришківці рано чи пізно переступили би поріг занепаду, а поки ще тримаються на плаву. Тож аграрій від «Сіьського контролю» отримує оцінку «відмінно», власне Боришківці тягнуть не більше, як на «трійку», а сільський голова, який згадує про село вряди-годи - ну, не знаємо, чи дістанеться йому оцінка. Напевне, так, як і Гелетині?..

Свою оцінку, шановні читачі, ви можете поставити на офіційному сайті газети klyuch.com.ua, або в групах «Сільського контролю» в соціальних мережах.


Духовних храмів вистачає-2 Колись був клуб Шкільний автобус


Теги: Сільський контроль, с.Боришківці

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:








Меблі

Ексклюзивні вироби з акрилового та кварцового каменю Staron®, Radianz®:
кухонні стільниці, барні стійки, рецепції;
сходи, підвіконня, басейни
Та багато інших елементів інтер’єру за вашими побажаннями




Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.