Перейти на мобільну версію сайту


24.02.2017

СК ЗАПУСКАЄ «СЕРВІС-КОНТРОЛЬ»

СКЦієї історії, можливо, ніколи б не було, якби після чергової інспекції «Сільського контролю» одна з місцевих газет не взялася «досліджувати» нашу діяльність, публікуючи на своїх шпальтах скаргу перевізника на наші критичні зауваження. Нехай колеги забули про елементарну журналістську етику, але це вже залишиться в їхній історії, проте ця ситуація підштовхнула нас до нового, не менш цікавого проекту, який ми назвали «Сервіс-контроль».

Для початку з'ясуємо, що ж таке «сервіс». З латиниці це слово перекладається як служіння, обслуговування; з англійської – як служба. Зрозуміло, що слово запозичене, до українських реалій не пристосоване, і втиснути його в мізки працівникам сфери обслуговування, як постулат №1 – це наче розв'язати задачу із двома зірочками, але ми спробуємо із новим «Сервіс-контролем».

Сервіс – це вирішення проблеми клієнта до її появи. Чесно кажучи, вбивча фраза для будь-якого працівника сфери послуг, який чомусь свято переконаний, що за гроші, які йому дають клієнти за надані послуги, він має право ображати тих же клієнтів, хамити, качати свої права... Список можна продовжувати.

Погане обслуговування в транспорті, магазинах, маркетах, місцях відпочинку стало нормою життя, яку починають сприймати як належне. Але ж ми всі розуміємо, що такого не повинно бути. Давайте це змінювати і самі змінюватися разом із «Сервіс-контролем».

КАПРИЗНИЙ ВОДІЙ 
Це один із найм’якіших епітетів, які використовують жителі села Нагоряни для характеристики водія тамтешньої маршрутки. Зі скарги, яка надійшла на адресу редакції, дізнаємося: «Ставиться до пасажирів не як працівник сфери обслуговування, що має роботу, а як начальник до підлеглих, як хазяїн до наймитів. В автобусі постійно звучить сварка шофера з пасажирами. Зупиняється не на зупинках, а там, де хочеться йому, щоб зробити капость пасажиру. Так, вчительку висаджував не на зупинці, а за 50 м від неї, щоб досадити їй. Коли досить тактовно йому вказували на його поведінку, то почули таке: «Ще вчителі мною не командували».
До слова, конфлікт між вчителями та перевізником доволі затяжний. Як з'ясувалося, лише педагоги ще можуть час від часу відстоювати свої права, решта із ситуацією мириться, бо ж головне, аби в тупикові Нагоряни хоч хтось їхав.

Без конкуренції та, очевидно, без контролю (бо скарги, усні та письмові, від селян, неначе відлуння розчинялися у владних коридорах) перевізник за час роботи встановив свої «безапеляційні» правила. Правило перше: водій завжди правий. Правило друге: якщо водій не правий, дивись правило перше і будь впевнений, що будеш покараний. Саме так сталося з нагорянськими педагогами цієї зими. До кінцевої зупинки водій вирішив, що доїжджати не буде, бо слизько (якщо автобусу, то хто допустив технічно-несправний транспортний засіб до участі в конкурсі?). Так кінцевою стала самопроголошена перевізником зупинка при в'їзді в село, посеред поля, біля тополі. Звідти з торбами та німим здивуванням пасажири розбрідалися по домівках. На тій же «новій» зупинці, в мороз і вітер, чекали, аби дістатися до міста. Просити водія їхати до законної зупинки було марно, все одно має бути так, як він скаже.маршрутка

Після завершення одного з робочих днів педагоги вирішили відстояти свої права й чекали перевізника на кінцевій, встановленій правилами маршруту зупинці. Ситуація раптово стала принциповою для обидвох сторін. Водій, махнувши на те, що не заробить грошей, так і не з'їхав до зупинки, хоч і бачив там людей, а педагоги, спіймавши облизня, змушені були в темряві добиратися через ліс на Суржу, аби звідти попутнім транспортом дістатися до Кам'янця, Довжка та Кадиївців.  

Це далеко не повний перелік самовільних рішень перевізника. Замість визначених графіком маршруту «Кам’янець-Подільський – Нагоряни» шести рейсів на день, діє чомусь лише п'ять, а ціна з нового року скочила, і тепер за 17 км треба віддати з гаманця 12,50 грн.

Районні чиновники кажуть, що не можуть впливати на встановлення цін перевізниками, адже з постанови Кабміну вилучили норму, яка би регулювала цей процес. Якщо ціна неконтрольована, то, може, вже й конкурс проводити не треба – нехай їздять усі, хто хоче, адже чим вища конкуренція, тим ліпший сервіс.

КРАЩЕ ОДИН РАЗ ПРОЇХАТИ
Перевіряємо скаргу, і об 11:20 вирушаємо автобусом до Нагорян. Середа, пенсійний день... Вілних сидячих місць немає, автобус битком. Перед відправленням водій мовчки збирає квитки та гроші. Рушаємо.

Серіали, телепередачі, ціни на продукти, плітки про сусідів – салон автобуса перетворюється на безкоштовний телеекран. Щоб перемикнути канал, достатньо повернути голову від однієї парочки пасажирів до іншої. На підйомі транспорт трясеться і торохкотить, стає трохи моторошно, адже здається, ніби зараз у нього щось внизу відвалиться. 17 км майже нормальної дороги, окрім сільської, долаємо за 45 хвилин (!). Автобус повзе, час від часу гарчить, але впевнено долає шлях до Нагорян. Повз нас пролітають інші сільські маршрутки, а ми тут, у нагорянському пазику, наче застрягли в часі. На віконцях штори з матеріалу, модного ще з 90-их, на кріслах – засмальцьовані чохли, а в повітрі такі аромати, до яких можна звикнути тільки від безвиході. Уже на зворотному шляху помічаємо відро з шваброю, значить водій прибирає. Але... ці штори, чохли, запахи... суцільна скорбота, ніби їдеш з якихось поминок...

СК-1Після того, як розтанув сніг, водій почав доїжджати до кінцевої зупинки. Та, як і раніше, з пасажирами не надто говіркий, йому, як то кажуть, треба попасти під настрій. 

Поки чекали кілька годин, аби назад потрапити в місто, поспілкувалися з селянами. На характер Віктора, саме так звати перевізника, нарікають усі: грубить, може накричати, особливо на пенсіонерів, передачу до міста бере, коли хоче, одним словом важкий у спілкуванні.

... До Кам'янця повертаємося разом із вчителями. 

- Вітя, станеш на зупинці? – питається жінка, і той мовчки зупиняється там, де його попросили.

- Вам, як завжди, тут? – питається в одного з педагогів і призупиняється біля визначеного місця.

- Дякую, Вітя, - каже вчителька і виходить.

На наших очах з грубіяна перевізник перетворюється у містера-ввічливість. Якась магія, не інакше... Та, напевне, чари б вивітрилися, якби ми поїздили цим маршрутом хоча би тиждень і не мали іншої альтернативи, як дістатися до міста.

Людський фактор – перше, що псує сервіс в автобусі, який рухається за маршрутом «Кам’янець-Подільський - Нагоряни». Як мінімум, має бути тактовність і почуття власної гідності. Тут проблеми не вирішуються до їхньої появи, навпаки, провокуються.

Та якщо характер – річ індивідуальна, то сам вигляд маршрутки та її технічний стан залишається під великим питанням. Ви ж, все таки, людей перевозите, а не мішки з картоплею!

«Сервіс-контроль» рекомендує протрястись районним чиновникам, особливо з транспортної служби, у цій маршрутці, аби на власних сідницях переконатися, наскільки комфортними є послуги в окремих перевізників району.

Теги: сервіс контроль, Сільський контроль

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:










Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.