Перейти на мобільну версію сайту


04.11.2016

СЕЛУ НАЗВУ ЗМІНИЛИ І КАШТАНИ НАСАДИЛИ

зупинкаЗустрічати старість можна по-різному. До прикладу, за кордоном, щойно вийшов на пенсію, мандруй у крогосвітню подорож на теплоході. Коштів для таких розваг вистачає, адже людина все життя важко працювала.

Українським трударям, які гарували з ранку до ночі, на такі розваги не варто сподіватися. Максимум, на який вони можуть розраховувати - легке життя біля заможних дітей, спокійне - у будинку пристарілих, або ж тихе й буденне - у невеличкому селі, у власній хатині. Саме останній спосіб став стилем життя для наступного села, яке ми відвідали в рамках проекту «Сільський контроль». Було таке відчуття, ніби потрапили з міста до дідуся з бабусею на канікули.

До села Каштанівка, що входить до складу Грушківської сільської ради, дістатися можна будь-коли, головне, щоб транспорт йшов у Староушицькому напрямку. При в’їзді у Грушку біля вказівника повертайте праворуч. Трохи більше кілометра дороги, схожої на пральну дошку, і ви потрапите за місцем призначення. До речі, дорога без вибоїн, всипана й добре втрамбована, а горбиста вона через те, що місце привабливе для відпочинку (село знаходиться біля Дністра) й нею щодня курсує чимало автівок.

Як не маєте власного транспорту, можна дістатися громадським. Маршрутка заїжджає в Каштанівку тричі на день: перший рейс о 07:00, вартість квитка до міста становить 21 грн. Проте будьте готові до того, що інколи можете не дочекатися водія в селі й пішки підете до траси. Таке ж може статися і дорогою з міста: замість заїзду до центру села, вам запропонують кінцеву зупинку біля вказівника по трасі. Звідти - торби в руки - і гайда на власних двох. Зі скарг людей, молодий перевізник інколи збивається з курсу й по необхідності зрізає маршрут. Зрештою, пасажирів з Каштанівки багато не набереться. Хто кмітливий, має телефон перевізника, а хто ні - ноги в руки - і... Їхати за визначеним маршрутом - це обов’язок перевізника, а не примхи його пасажирів.

Каштанівська бібліотекаКІСТЯК - ПЕНСІОНЕРИ
За кількістю населення Каштанівка найменша зі всіх трьох сіл Грушківської сільської ради: тут зареєстровано 159 осіб, а із 133 дворів лише 85 постійних, тобто таких, де проживають люди. 8 школярів, 4 дошкільнят, 9 сімей не пенсійного віку - от і вся сільська статистика. Дітлахи на шкільному автобусі їздять на навчання й виховання у сусідню Грушку, де є ЗОШ І-ІІІ ступенів та ДНЗ.

Як і всі навколишні села, Каштанівка за колгоспних часів була успішним населеним пунктом: тут вирощували зернові, розводили худобу, тримали вівці. Сьогодні колгосп нагадує про себе руїнами при в’їзді, які давно перейшли у приватні руки. Неподалік - ставок, який орендує підприємець Хусейн Дукаєв. Він запустив мальок та розводить рибу. Біля ставка тримає пасіку. Селянам порибалити, звісно, не дозволяється, а от посидіти біля води - будь ласка, для цього є спеціально обладнане місце.

Та пенсіонерам, яких у селі переважна більшість, не до відпочинку під верболозами. На мізерну пенсію не проживеш, тож шукають додаткові джерела прибутку: вирощують лікарські рослини, збирають шипшину, лущать горіхи на зерно.

За винятком невитребуваних паїв, які обробляє фермер Сливка, усі землі орендує Сергій Тимчук, керівник СТОВ «Нефедівське». Із селянами за паї розраховується грішми та зерном. Наша експедиція якраз співпала із видачею паїв. Біля автобусної зупинки зібралося все село. За якусь годину спілкування ми знали про Каштанівку все, й навіть трохи більше.

Хата-храм.jpgЧИМ БАГАТІ, ТИМ І РАДІ
Сьогодні центр села дислокується навколо зупинки, встановлено за кошти районної Аграрної партії. По обидва боки від зупинки - пам’ятники-обеліски на честь визволення села і воїнів, які загинули в Другій світовій війні, навпроти - церква і бібліотечний пункт.

Пенсіонери не дуже поспішають за книжками, тож бібліотечний пункт у Каштанівці працює тільки в четвер, з 09:00 до 14:00. Двічі на тиждень, у четвер та неділю, селяни базарюють: продають один одному та купляють у продавців, що їдуть зі староушицької ярмарки.

У місцевий магазин, який тут одразу біля клубу, не поспішають. Скаржаться, що все там дороге, мовляв, підприємець ціни поставив такі, що легше в місто на базар за тими продуктами з’їздити.

Церква в Каштанівці перероблена з хати, яку подарувала Віра Костецька. Жінка переїхала жити в іншу область, а будинок передала для потреб храму, який був зруйнований. До речі, це вже третя церква в селі. Від першої на згадку залишився хрест за селом, другу зруйнували за радянських часів. Нову церкву облаштували за кошти громади, ось уже 5 років, як тут проводять богослужіння. Службу веде отець Віталій.

контроль.jpgЗАМІСТЬ КІЗ - КАШТАНИ
Населення Каштанівки, наче збірна СРСР. Більшість селян - вихідці з інших, нині вже затоплених сіл - Бакоти, Теремців, Студениці, Кривчан, Дурняківців. Колись старе село розміщувалося біля Дністра й мало зовсім іншу назву - Козодавинці, а нове утворилося з двох - Козодавинців та Яру-Козодавинецького. До речі, в Яру є декілька хатин, там ніколи не було електрики й досі живе лише один чоловік.

У 1966 році партійний чиновник, уродженець села Петро Кулько запропонував перейменувати село Козодавинці в Каштанівку.

- Яка Каштанівка? - знизують плечима селяни. - В нас ніколи тих каштанів і не було, як і кіз. Може встидно йому стало, що село таку назву має, от і перейменували.

Село перейменували, а каштани під назву насадили. Дерева ми знайшли біля всіх сільских адмінбудівель - є вони біля магазину, фельдшерського пункту і бібліотеки.

Сільські старожили-2У ПОШУКАХ СТАРОЖИЛІВ
Ми довго шукали, звідки з’явилася назва Козодавинці. Обійшли майже всіх старших жителів села, проте офіційної версії так і не почули, лише традиційне порівняння з козами та вівцями, яких тут нібито розводили.

Пошуки каштанівського старожила перетворилися у справжнісінький квест.

... Бабця Ганя, 35 року народження, все життя пропрацювала на нормах у колгоспі. Живе одна, діти пороз’їжджалися, чоловік помер. Розповідає нам про своє життя, як будували хату, як трудилися й заробляли. Час від часу ледве стримує сльози.

- Тепер живу одна. Нападало листя - замітаю, гляну назад - ніби й не мела. Спасибі вам, діти, що зі мною побалакали, - проводжає нас до воріт.

... Бабця Марфина, 30 року народження. Щойно розвішала випрані сорочку і спідню білизну. Також живе сама. Біля неї за кілька хат - сусідка Ганя, 22 року народження, та вона вже лежача.

Старі й одинокі, їм важко самим впоратися з домашнім господарством. А ще важче, коли немає з ким побалакати. І поки бабця Марфина розповідає чергову байку зі свого життя, у вуличці з’являється чоловік. Йде, розхристаний, з повною торбою краму, прямісінько до нас. Зупиняється, починає жартувати.Сільські старожили

- Скільки тут тих людей лишилося, - каже. - Той вже всьо, а та - ше-ше, там тоже всьо, нема нікого.

Не зразу розуміємо, що це чоловік соцпрацівниці Галини Урсуляк.

- Напишіть про нашу Галю, - просить бабця Марфина. - Золота людина, ми, одинокі, всі тут без неї, як без рук. Що би не попросили, все допоможе чи купить. Ось як чоловік її допомагає, привіз бабі покупки, які замовляла.

Не менш активна й доброзичлива місцева поштарка Валентина Дубенюк, яка встигає і кореспонденцію селянам рознести, і в місцевому магазині продавцем підробляти. Про неї кажуть: «Наша сестра милосердя».

ФАПБУДЬ ЗДОРОВИЙ, АБО ПОМИРАЙ
Соціальний працівник - єдина надія в селі на допомогу, бо про якісне медичне обслуговування тут і не мріють. Фельдшерський пункт зачинений за колодку. Виловити медика Юрія Олійника, який ще на півставки працює у селі Лучки Нефедівської сільської ради, майже нереально.

- У Каштанівці не буває, за що ж зарплату получає? - обурюються люди.

- Куди ми тільки не скаржилися, - каже сільський депутат Лідія Надкирнична, - у відповідь чуємо тільки одне: «А хто до вас піде працювати?». То що, людям вмирати?

- Робила колись санітаркою, - встромляє своє слово у розмову літня жіночка. - Можу поміряти тиск і зробити укол. Прийдуть до мене, кажу тиск високий. Питають, що пити. Звідки я знаю, як можу тільки поміряти тиск? Як захворів, то їде швидка допомога з Старої Ушиці, а годен сам - то їдь у лікарню до міста чи в селище.

Місцева фельдшерка, яка пропрацювала у ФАПі не один десяток років, вийшла на пенсію, а молодий і немісцевий медик не дуже зацікавлений, аби витрачати своє життя на каштанівських пенсіонерів.

ТРОХИ ПЕРЕПАЛОремонт у клубі
Уперше за багато років сільський клуб побачив ремонт. Новий голова Грушківської громади, молодий і активний Анатолій Тимчук, дбає не лише про порядок у центральній садибі. Селяни тішаться, бо є сподівання, що після ремонту сільський клуб будуть використовувати не лише для проведення виборів. Можливо, вряди-годи і якийсь концерт для пенсіонерів організують.

- Цього року чимало було зроблено для Каштанівки, - розповідає секретар сільської ради, вона ж каштанівський депутат Галина Комар. - Анатолій Сергійович не встигає дорогу до села робити, бо влітку охочих відпочити хоч відбавляй - усі в тому напрямку до Дністра їдуть. Незабаром завершимо поточний ремонт у сільському клубі, який виконує бригада з Грушки. Також цьогоріч зробили огорожу біля пам’ятника загиблим воїнам. На жаль, у Каштанівці більшість населення пенсійного віку, є чимало порожніх будинків. Якби була молодь, то б відчувалося більше життя в селі. Плануємо біля зупинки встановити ліхтарі. Нині вуличне освітлення дороге, а навіщо його в селі, де тільки-но смерклося, як усі по хатах позачинялися?

Ставок в орендіПЛЮС ОДИН
Каштанівка, як і дерева, що дали їй назву, розцвітає навесні й живе наповну влітку, коли на канікули й відпочинок приїжджають звідусіль дітлахи. Хтось - до баби з дідом, а хтось - у дитячий християнський табір «Теремці», яким опікуються кам’янецькі священики. Табір працює все літо, умови для відпочинку тут чудові.

Узагалі, Каштанівка - райський куточок для мандрівників, тут добре мати дачу, адже приємне сусідство вам гарантоване. Люди в селі привітні й дружні, вони щирі й балакучі. Покидаєш це село і здається, що їдеш від родичів, у яких гостював кілька днів поспіль. 

Та разом із душевністю і теплом, Каштанівці так не вистачає цивілізації - нормальної дороги в селі, а не стежок та здоровенних калюж замість проїзду, якісного медичного обслуговування на місці, магазину з нормальними цінами. Приємно, що перші кроки в цьому напрямку починає робити новий сільський голова, тож за ці старання й бажання жити ми додаємо Каштанівці зайвий бал до нинішньої законної «двійки», і сподіваємося, що «трійка» - не остання оцінка, на яку заслуговує село.

Свою оцінку, шановні читачі, ви можете поставити на офіційному сайті klyuch.com.ua, або в групах «Сільського контролю» в соціальних мережах.


Теги: Сільський контроль, с.Каштанівка

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:










Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.