Перейти на мобільну версію сайту


28.09.2018

СЕЛО, ЩО ВИПРАВДОВУЄ НАЗВУ

контрольУ нашому районі є чимало населених пунктів, назва яких досить легко пояснюється, але до самого села жодного відношення немає. Відтак, Абрикосівка не засаджена абрикосами, як би одразу подумалося, в Дубинці немає дубів, а Липи не багаті на липи. А от Чабанівка, яка є центром однойменної сільської ради, цілком виправдовує свою назву, пов'язану з відповідним промислом. Навіть більше, у цьому населеному пункті діє два господарства, кожне з яких розвиває свій напрямок вівчарства – одні молочне, а інші м'ясне.

Та не лише вівцями багата одна з найвіддаленіших сільських рад Кам'янеччини. Запитаєте, чим ще? Відповіді на ці питання дізнавалися контролерки авторського проекту «Сільський контроль».

Їхати у чабанівському напрямку – це, в першу чергу, збиратися з силою духу, адже дорога, чесно кажучи, не з найкращих у районі. Як мінімум, окрім Суржинецького та Совиного ярів, варто буде подолати славнозвісний грушківський серпантин, потовчений, із залишками старої бруківки. Також треба буде переїхати через міст, що з’єднує Чабанівську сільську раду з Кам’янеччиною (пам’ятаю, як одного року цей міст зруйнувала вода, і тамтешні жителі залишилися, немов на якомусь острові, відірвані від цивілізації – прим. Авт.).

Чабанівка, яка поки що відмовилася брати участь у процесі децентралізації, залишається білою плямою на цій частині карти. Ймовірніше за все, її чекає примусове приєднання до вже утвореної Староушицької ОТГ, хоча, якби була достатня відстань і зручні умови пересування, тут точно би дали згоду на приєднання до Дунаєвецької ОТГ. Та залишимо в стороні політичні моменти й перейдемо до історичних та сучасних.

тут була церкваЧАПАЙ ЗБЕРІГСЯ
Перша писемна згадка про населений пункт датується другою половиною 17 ст. За твердженням краєзнавця Василя Ромарнюка, село виникло в середині 15 ст. Перше поселення знаходилося в урочищах «Волохівські городи» та «Кирниця Ясінського». За словами місцевих жителів, у Чабанівці й досі є криниця, вода в якій не пересихає. Саме біля неї колись оселився перший чабан, давши своєю професією назву населеному пункту.

Як і скрізь, у селі жили поміщики. Історики згадують про Матеуша Іжицького, який володів як тамтешньою землею, так і людьми. Також Чабанівка належала поміщиці Лаурі Токаржевській, а згодом – Яну Токаржевському-Карашевичу. За час його панування діяла церковнопарафіяльна школа та церква. У радянський період тут існував спочатку колгосп «Паризька комуна», згодом – імені Чапаєва. До слова, згадка про останній збереглася донині, принаймні у тематичні стелі при в’їзді в населений пункт.

Узагалі, колгоспні часи для Чабанівки були особливими, адже в той час побудовані основні соціально-інфраструктурні об’єкти, зокрема сільський клуб, фельдшерсько-акушерський пункт, дитсадок. У 1976 році колгосп імені Чапаєва переорієнтували на розвиток вівчарства. За десять років отара тонкорунів сягнула до майже 7 тисяч голів. І до сьогодні чабанівчани не уявляють свого населеного пункту без овечої отари. Колишні ферми при в’їзді в населений пункт не пустують, як в інших селах району – в них вирощують вівці: ВКФ «Пілігрим» спеціалізується на розвитку молочного вівчарства, а ТОВ «Меріно» – м’ясного вівчарства.

Лаймоніс ГурскісТЯГНУТЬСЯ ДО КРАЩОГО
У Чабанівці, що сьогодні є центром однойменної сільської ради, проживає 568 осіб. Тут є сільська рада, школа, дитсадок, медпункт, клуб, бібліотека, церква, дім молитви і навіть музей. А ще – панує своя, особлива атмосфера. Старожил державної служби із 28-річним стажем, секретар сільської ради Василь Мельник знає все не тільки про село, а й кожного жителя. Пам’ять має нівроку, про Василя Миколайовича жартома кажуть, що він ходяча енциклопедія. Під час виборів до місцевих рад селяни підтримали кандидатуру місцевого аграрія Лаймоніса Гурскіса (на фото ліворуч). Сподобався їм господарський підхід до будь-якої справи. Казали, якщо лад навів на підприємстві, зможе і в селі. І справді, у Чабанівській сільській раді, наче в автономній республіці району, своя специфіка, що криється в дрібних деталях. Можливо, це і стало однією з причин, чому цей регіон так і не долучився до реформи децентралізації. Коли сусіди об’єднувалися, чабанівчани трималися відсторонено й автономно.

– Ми підтримуємо об’єднання, – каже сільський голова Лаймоніс Гурскіс, – але люди мають об’єднуватися з кращим. А навіщо нам з кращого йти в гірше? Якби податки залишалися на місцях, то можна було господарювати. Сьогодні головна проблема скрізь – це погані дороги. Якби їх відновити, тоді можна було би щось по-іншому планувати. До прикладу, в нас проблема з дорогами досить показова, особливо взимку. Перевал замітає так, що доводиться батами розчищати. Ми стаємо повністю відрізані від сусідів, райцентру. Спробуйте дістатися в село в погану погоду. До Старої Ушиці – 18 км, до Кам’янця взагалі майже 50 км. 

Чабанівська школаІ ШКОЛА, І ДИТСАДОК
Відтак не дивно, що в селі збереглися й досі функціонують всі інфраструктурні об’єкти. Сьогодні в Чабанівському НВК «ЗОШ І-ІІІ ступенів та ДНЗ», яким не так давно керує Лідія Хаснуліна, навчається 66 дітей. Із сусідніх Лип та Гути-Чугорської учнів привозить шкільний автобус. Зі ще одного села Лисківці Чабанівської сільської ради дітей везуть у сусідній Грушківський НВК. І в цьому питанні своя автономія.

Одноповерхова школа сьогодні з легкістю вміщає всіх школярів, хоч і пам’ятає більш гамірні часи свого існування. До нового навчального року всі класи тут поновили, фасад перефарбували. Майже всі вікна в навчальному закладі поміняні на енергозберігаючі, за районні кошти тут навіть їдальню добудували, хоч роботи ще не завершили.

Цьогоріч у перший клас пішло всього 4 учнів. У майбутньому ситуація не краща, тож чи довго проіснує заклад у такому вигляді, невідомо.

дитсадокПеред школою – сучасний спортивний майданчик, огороджений. Встановили його перед виборами, але на штучне покриття грошей не вистачило. Напевне, чекають наступних виборів...

Навпроти навчального закладу розмістився дитсадок «Казковий світ». Тут усе і справді по-казковому. Просторий дитячий майданчик з гойдалками та гірками. Хоч більшість і радянського виробництва, але доглянуті й збережені. На диво, їх не порізали на метал. У самому дитсадку також є де розгулятися – велика ігрова кімната, спальня, навіть власна українська світлиця. За словами сільського голови, цьогоріч для потреб садочка закупили посуд, постільну білизну. Сьогодні тут на вихованні перебуває 13 малюків, діє одна різновікова група. А взагалі ДНЗ розрахований на 50 місць.

Старожили медициниМЕДИЧНИЙ ПІДРЯД

Не відстає від сільської освіти і медицина. Нею на селі керує подружжя Брицьких. Фельдшер Сергій Петрович і акушерка Тамара Іванівна переїхали в Чабанівку в 1980 році.

– З тієї пори і кандьоримо, – віджартовується чоловік. 

Приміщення фельдшерсько-акушерського пункту колись було розраховане на лікарню, точніше тут мала бути поліклініка, бо лікарня була там, де зараз школа. ФАП збудували в 1976 році – великий, з багатьма кабінетами. Є тут дитячий кабінет, маніпуляційна, навіть окремий кабінет для щеплень. Минулого року в медпункті поміняли 5 вікон і 10 дверей. Відтак вигляд приміщення змінився кардинально.

– У селі навіть був колгоспний роддом, – каже Тамара Іванівна. – Але ми вже пологи не приймали, всіх вчасно відправляли або в Староушицьку лікарню, або в районну. 

церкваШвидка допомога, незважаючи на погану дорогу, приїздить на кожен виклик. Правда, це буває вже в екстрених випадках.

– На жаль, населення старіє, – додає Сергій Петрович. – Цього року вже дев’ять померло і лише одне народилося. Що буде далі, не знаємо.

Уже 43 роки чабанівський сімейний підряд працює в медицині. І повірте, це не єдині старожили, які прикипіли до свого робочого місця на довгі роки.

З ЛЮБОВ’Ю ДО СПРАВИ
Ось, певне, ще одна характерна риса чабанівчан – до своєї малої батьківщини прикипають усім серцем. Показовим у цьому є приклад роботи працівників культури.

будинок культуриНапевне, немає в тамтешній окрузі людини, яка би не знала Василя Ромарнюка і його вклад у Чабанівку. За життя Василь Юхимович залишив неймовірний слід на землі – створив музей історії села Чабанівка. І це не просто набір якоїсь літератури, фотографій чи предметів побуту, а справжнісінький музей, з тематичними експозиціями, поділений на періоди, високого рівня заклад. Тут зібрані відомості від найдавніших часів до сьогодення. Василь Юхимович довгий час працював директором школи, а коли пішов на пенсію, вирішив створити музей. В оформленні експозицій йому допомагав заслужений художник України Володимир Лашко. Тільки справжній патріот епіграфом до такого закладу обере слова: «Прекрасна вітчизна наша куди не глянь, але з-поміж любої краси найдорожча рідна сторона...».

Частину музею займає українська хата-світлиця, експонати до якої передавали жителі села. Тут усе, як то кажуть, має до когось відношення.

Родове деревоСправу Василя Ромарнюка нині продовжує бібліотекар і завідувач музею Надія Галатир. Надія Йосипівна не відстає від видатного земляка, сьогодні має карту родового дерева, яке її склав син. Родовід досліджував по материній лінії від 1963 року і до 1660-го. Відомості зібрані за рік у Хмельницькому обласному архіві. Є у Галатирів навіть родинний герб, а ще – багато польського коріння! До слова, його тут має чимало жителів села.

Не тільки музейною роботою запам’я­тався Василь Ромарнюк односельчанам, а й клубною. Чабанівський театр зі званням народного, яким він керував, поставив на сцені сільського Будинку культури чимало п’єс. До вистав готувалися по кілька місяців. Василь Юхимович до справи підходив ретельно – і декорації малювали, і афіші, які, до слова, майже всі збереглися. У клубі на чергову прем’єру народу набивалася сила-силенна.

ЗавклубХодять і сьогодні, але вже не так багато. Завклуб Зоя Шевчук (на фото праворуч) каже, що нині в закладі культури діє жіночий колектив «Любисток». Будинок культури відкрили в травні 1985 року, він розрахований на 360 місць, та сьогодні катастрофічно потребує ремонту. Частково його вже почали робити. За кошти сільської ради оновлено танцювальну залу, тепер тут взимку концерти можна проводити.

Старий клуб у Чабанівці, 1-поверховий, більше схожий на хату, не розвалили, а перепрофілювали під церкву. Перша згадка про будівництво в селі церкви датується 1776 роком. На її місці сьогодні стоїть хрест. Також тут діє дім молитви. Проте більшість селян ходили до храму в сусідні Лисківці, там церква старовинна.

P.S. Через свою віддаленість від міста та неймовірні краєвиди й залісненість свого часу Чабанівка була справжнім раєм для браконьєрів. Від простого до крутого сюди їздили на полювання, риболовлю. Не шкодуючи, нищили ліс, природу, тварин. Не один день знадобився колишньому аграрію, а тепер сільському голові, аби змінити ситуацію. Сьогодні, за словами Лаймоніса Гурскіса, місцевий мисливський колектив слідкує за порядком. Диких кіз розвелося стільки, що ніде в районі такої кількості немає. Природа відновлюється. У стадії реінкарнації перебуває нині і Чабанівка. І цьому населеному пункту та його жителям за бажання не втрачати і примножувати, зберігати вірність традиціям, пам’ятати про минуле й вірити в сьогодення ми ставимо оцінку «відмінно». Свою оцінку, шановні читачі, ви можете поставити в соцмережах групи «Сільський контроль» чи на сайті klyuch.com.ua в розділі «Опитування». 

Дітям сільський музей


Теги: Сільський контроль, с.Чабанівка

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:








Меблі

Ексклюзивні вироби з акрилового та кварцового каменю Staron®, Radianz®:
кухонні стільниці, барні стійки, рецепції;
сходи, підвіконня, басейни
Та багато інших елементів інтер’єру за вашими побажаннями
Діють індивідуальні знижки та на кварц - розпродаж!




Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.