Перейти на мобільну версію сайту


27.07.2018

СЕЛО ОЖИЛО, ЯК ЗАЛУНАЛА ПІСНЯ

Майже біля трасиНа двох невеличких пагорбах, між річкою Смотрич і старим трактом Кам'янець-Подільський-Проскурів, притулилося невеличке бригадне село Малозалісся Гуменецької сільської ради об'єднаної територіальної громади. Уже сама назва поселення говорить за себе – мале й заліснене. Чи так це насправді, дізнавалися під час чергової експедиції «Сільського контролю».

Дістатися до Малозалісся, або ж Малого Залісся, як його частіше називають, не складає великих труднощів. Автобуси в цьому напрямку ходять досить часто, сідай на будь-який. Вартість проїзду в один кінець зазвичай складає 10 грн, правда, транзитники можуть підвезти і за меншу суму. Власне до Малозалісся від траси доведеться майже кілометр долати пішки. Річ у тім, що рейсовий автобус, який обслуговує поближні села, сюди не заїжджає. Невідомо з яких причин – чи то людей, охочих з’їздити до міста, замало, чи на зайвий кілометр пального власник маршруту не має бажання витрачатися, чи всіх і так усе влаштовує?.. Разом з тим, для малозаліснян така ось фізкультура з торбами, навантаженими крамом, стала явищем звичним, змінювати яке ніхто не поспішає.

кілька вулицьОтож, щоб потрапити до Малозалісся, їдете старою трасою, як на Хмельницький, проїжджаєте Слобідку-Гуменецьку, й на першому роздоріжжі повертаєте ліворуч. Праворуч – на Гуменці та комбікормовий завод, на якому працює більшість малозаліснян. Дороговказом вам слугуватиме величезна зупинка з написом ще російською «Малозалесье» та здоровенний хрест, що бовванітиме в напрямку села.

З ВІРМЕН У ЗАЛІССЯ
Малозалісся – село з давньою історією, яка тісно переплітається із сусіднім побратимом Великозаліссям. Узагалі обидва населені пункти мали раніше інші назви – Малі Вірмени (Ormiany Male) та Великі Вірмени (Ormyany) відповідно, і з’явилися на карті Кам’янеччини на початку 18 століття.

За дослідженнями істориків, поселення заснували вірмени – вихідці з кам’янецької колонії. Краєзнавець Юхим Сіцінський зазначає: «Основание села выходцами Армении некоторые относят к ХIII в., но документально с.Армяне становится известным с конца ХV в. С половины ХVI в. Армяне принадлежали Радецким. В начале ХVII в. Мартин Радецкий, будучи бездетным, подарил Армяне каменецким иезуитам с условием, чтобы на доходы с имения они содержали при своем кляшторе конвикт для шляхетских детей».

Відтак вихідці з Великих Вірмен (Великозалісся) заснували на початку 18 століття ще одне поселення, яке, довго не думаючи, назвали Малими Вірменами (Малозаліссям). З тієї пори, майже за 4 століття, нічого не змінилося, принаймні в характері взаємовідносин між селами – вони й досі нерозривно пов’язані між собою.

Між річкою і лісомДо революції 1917 року власником населеного пункту був В.Ф.Казимир. Швидше за все, це хтось із родини поміщика Феодора Казимира, якому з 1873 року належали Великі Вірмени.

МАЛІ НЕ ЛИШЕ ЗА НАЗВОЮ
Малі Вірмени перейменували в Малозалісся після Другої світової війни, в березні 1946 року. Наприкінці 19 ст. у поселенні мешкало майже три сотні людей, у середині 20-го, в період бурхливого розвитку колгоспів – 420. Це, напевне, найбільша демографічна цифра цього населеного пункту, адже сьогодні у Малозаліссі проживає трохи більше сотні людей, з яких частина так званих дачників. Старостою у населеному пункті селяни обрали Віру Чистяк, як і в сусідніх Великозаліссі та Киселівці.

Зрозуміло, якщо жителів жменька, то де взятися дітям? Кількість малечі в Малому Заліссі можна на пальцях перерахувати – шестеро школярів та двоє дошкільнят. На навчання дітлахи їздять шкільним автобусом у сусідні Гуменці. Раніше, коли Малозалісся входило до складу Великозаліської сільської ради, діти відвідували Великозаліську школу. Після об’єднання громад обидва населених пункти увійшли до складу Гуменецької сільської ради. Відтак і деякі справи пішли по новому. 

Дітей - жменькаДо слова, у 1895 році за часів поміщика Феодора Казимира, в Малих Вірменах діяла школа грамоти. Після революції, звичайно ж, все зруйнували. За колгоспних часів, коли був найбільший пік населення в селі, знову ж таки, кілька років проіснувала початкова школа. Згодом дітей ставало менше, навчальний заклад закрили, й освітянський центр надійно закріпився за Великозаліською школою. Правда, ненадовго. Сьогодні навчальний заклад через відсутність достатньої кількості учнів є філією Гуменецького НВК «ЗОШ І-ІІІ ступенів, колегіум» та має лише один, початковий ступінь.

Якщо немає школи, то про дитсадок у цьому населеному пункті годі й говорити. Зрештою, для кого його відкривати – для двох дошкільнят?

На відміну від інших крихітних населених пунктів району, Малозалісся має власний магазин, у якому успішно ведеться торгівля. Тож, аби придбати хліб і до хліба, не потрібно защораз їхати до міста, достатньо прийти в магазин і замовити необхідний товар. 

Сільський клубЗОЛОТА МЕЛОДІЯ
Як бригадне село, Малозалісся зі всіх інфраструктурних об’єктів мало лише ферму і клуб. До лікаря на медпункт їздили у Великозалісся, у критичних випадках приїздила швидка з міста. Все ж таки, недалеко, якихось 10 км шляху. До церкви також ходили в сусідні села – хтось у Великозалісся, хтось – у костел Слобідки-Гуменецької, а комусь зручно було добиратися до храму, що в селищі Першотравневе.

Поселення завжди було бригадним і відрізнялося від інших своєю згуртованістю. Важливе місце в цьому процесі займали бригадні керівники. Їхні імена донині пам’ятають у селі – це Михайло Літинський, Антон Магдій, Микола Продан, Олександр Чайковський, Михайло Бондар, Микола Моловський. Ферма, на якій за часів колгоспу вирощували вівці, від занедбаності остаточно розвалилася. Частину будматеріалів розібрали.

Така ж доля чекала й на сільський клуб. Потихеньку він занепадав, осунувся і, напевне, остаточно би розвалився, якби не підтримка двох людей. Не дивуйтеся. Саме двох. Для доброї справи, яка матиме життя, іноді й одного ентузіаста вистачає. А якщо ще й є матеріальна підтримка, справи йтимуть вдвічі краще і швидше.

Галина ДрачоваСаме так сталося і з сільським клубом у Малозаліссі, яким керує справжнісінький ентузіаст, що безмежно обожнює свою роботу. Колишній бібліотекар у Великозаліссі, а сьогодні ще й завклуб Малозасілля Галина Драчова (на фото праворуч) на новій посаді зовсім трохи часу – майже рік. Та цей період надзвичайно плідний і пам’ятний для малозаліснян. Але все по-порядку.

Після об’єд­нан­ня в Гуменецьку громаду, в кожному з 21 населеного пункту почалися якісь зміни на краще – десь ремонтували школу, десь дитсадок, комусь латали містки й дороги, а комусь і клуби. Так, як у Малозаліссі, окрім закладу культури, жодних інших державних установ більше й не було, завдяки сільському голові Інні Абдулкадировій взялися за відновлення культурного життя.

Клуб не те, що підрихтували, а здали під ключ у прямому розумінні цього слова. Хоч маленький і не схожий на звичні будинки культури, але Малозаліський сільський клуб за час свого нового життя перетворився у справжній осередо культури. Люди сюди не те, що йдуть, а летять, мов на крилах. Кожен захід, проведений в клубі, перетворюється у свято, на яке сходиться все село.

– Свято села в Малозаліссі припадає на Трійцю, – розповідає завклуб Галина Драчова. – Тоді ж було і відкриття оновленого клубу. Завдяки Інні Григорівні в приміщенні зробили шикарний ремонт, маємо музичну апаратуру. Зрештою людям є де зібратися, провести час разом. Пам’ятаю, як організували свято вареника – все село прийшло до клубу: ліпили вареники, співали, веселилися, частувалися. 

Малозалісся ожило, як у ньому залунала пісня. Ентузіастка Галина Драчова, довго не думаючи, організувала вокальну групу «Золота мелодія». І справді, для малозаліснян та мелодія була золотою, бо об’єднала людей, згуртувала їх навколо спільної справи, дала надію на краще життя, не буденне, а трішечки веселе.

Фаворитка ГолосуЙ досі Галина Драчова працює на півставки бібліотекарем у Великозаліссі й на півставки завклубом у Малозаліссі. Нині її життя поділене на два села. Іноді додому з клубу у Великозалісся добирається пізно ввечері. Скорочує шлях через поле. Влітку ще нічого, а як замете, то йде бідолаха й думає, навіщо це все. А потім згадує іскорки в очах своїх артистів і розуміє: «Все не даремно»...

А співаків у Малозаліссі вистачає! Нехай жоден із них не закінчував спеціалізованих музичних закладів, ніколи не виступав на великій сцені, але запалювати вміє не гірше за популярних виконавців. У цьому змогли переконатися під час нещодавного конкурсу-фестивалю «Голос громади», до організації якого долучилася і газета «КЛЮЧ».

Лишень уявіть, на конкурсний відбір від крихітного Малозалісся подали заявки п’ятеро виконавців! Серед них – незмінний клубний дизайнер і модельєр Валентина Верхова, вокалістка гурту «Золота мелодія». Майстриня на всі руки, пані Валентина обшиває не лише власну родину. Голкою орудує так вправно, що змайструє не тільки декорацію до свята, а й вишукану вечірню сукню.

Без церквиЖурі й глядачів не лише на конкурсному відборі, а й у фіналі «Голосу громади» підкорила своєю безпосередністю, душевною простотою і легкістю ще одна сільська артистка Євгена Відецька (на фото ліворуч). Євгена Степанівна справжня місцева зірочка! А ще вона мати Героїня, яка виростила п’ятеро дітей, має внуків та правнуків, неперевершений кулінар, бо защораз дивує новими гастрономічними шедеврами. Та попри все, в душі залишається співачкою. Бо пісня для неї понад усе. У свої літа встигає скрізь – і чимале господарство попорати, і дітям допомогти, і в клубі жодної репетиції не пропустити. Жодне свято у Малозаліссі не обходиться без запальної пісні Євгени Відецької.

Тож хіба заради таких ентузіастів і артистів не варто було відновлювати культурне життя на селі? Однозначно варто!

P.S. На такій ось ліричній, можна навіть сказати, золотій ноті хочеться завершити розповідь про маленьке бригадне село Малозалісся з неповторною мелодійною душею. Хоч крихітне, але воно зберегло життя й плекає надію на розвиток. А вона тут є, як і перспективи. Головне – вчасно розгледіти і зрозуміти, як свого часу голова громади розгледіла і зрозуміла, що цьому населеному пункту для щастя не вистачає клубу. Запрацював клуб, з’явилася надія, що все зміниться на краще. Можливо, з часом так і станеться, бо в селі для цього є всі передумови. Залишаємо надію і ми, поставивши четвірку від «Сільського контролю». Свою оцінку, шановні читачі, ви можете поставити в соцмережах групи «Сільський контроль» чи на сайті klyuch.com.ua в розділі «Опитування».

магазин сільський транспорт


Теги: Сільський контроль, с.Малозалісся

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:








Меблі

Ексклюзивні вироби з акрилового та кварцового каменю Staron®, Radianz®:
кухонні стільниці, барні стійки, рецепції;
сходи, підвіконня, басейни
Та багато інших елементів інтер’єру за вашими побажаннями
Діють індивідуальні знижки та на кварц - розпродаж!




Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.