Перейти на мобільну версію сайту


16.08.2018

САДОВА СТОЛИЦЯ

контрольСаме така асоціація одразу виникає при згадці про цей населений пункт. Бо ж здається, що окрім садівництва люди тут нічого не вміють робити. Ось так їдеш кілька кілометрів вздовж траси і бачиш фруктові дерева, висаджені рівними рядами, немов під шнурівку. Ніби якесь фруктове поле, якому кінця й краю немає. Але у всьому є межа, і не садами єдиними принадне село Рункошів Староушицької об'єднаної територіальної громади, до якого ми завітали цього тижня в рамках авторського проекту «Сільський контроль».

Від міста до Рункошева шлях неблизький – 37 км. Аби сюди потрапити, треба минути два яри – Суржинецький і Совиний, навчитися маневрувати між ямами і ямищами на вбитій Староушицькій трасі, недоїжджаючи до Грушки повернути ліворуч на умовному трикутнику, що розмежовує кам'янецький і дунаєвецький напрямки, і проповзти ще 1,5 км потовченою дорогою до села. До Кам'янця можна дістатися маршруткою за 32 грн, але при цьому треба йти до траси, бо в село перевізник заїжджає вряди-годи.

Село починається ставкомЗдається, що Рункошів при в'їзді в населений пункт розкинувся, мов на долоні. Глянеш прямо – змійкою повзе дорога до села, зліва пускає сонячні зайчики дзеркальне плесо ставка, біля нього ряди ферм – цілі й неушкоджені, вибілені, мов зійшли з якоїсь сільської картини, справа поміж деревами вигулькують верхівки дахів будинків, а за спиною в тебе – садова хвиля, що доносить ледве вловимі пахощі яблук (саме сезон). Думаєте, вигадка? Аж ніяк!

«М» ЗАГУБИЛИ
Рункошів – давнє село, з історією, всього на якусь півсотню літ молодше за свого сусіда – Подільське, колишнє Привороття Ушицьке. У літописних згадках поселення вперше згадується 1431 р., коли польський король Ягайло подарував його якомусь Якову із Ячка. Згодом одна частина села стала королівським маєтком, друга належала приватним особам. Відтак одна частина отримала назву Великий Рункошів, інша – Малий Рункошів, перетворившись в окремі населені пункти. Певний час кожен з них мав окремий колгосп і навіть церкву.

Єдиним цілим село стало в 1960 році. Окрім Великого і Малого до однієї купи зліпили і Яр-Рункошівський.

школа ще розвалиласяЩодо назви, то вона спочатку була із літерою «м» – Румкошів. За свідченнями деяких науковців, «румкош» означало курінь, невеличку хату. Інші кажуть, що назва походить від людей, які тут заселилися – Римко, Румко. Селяни ж пов'язують назву своєї батьківщини із давнім заняттям вівчарством, мовляв раніше жителі тримали багато овець, а руно продавали. Тож назва Рункошів походить від назви «руно». Яка з цих версій істинна – важко сказати, але в результаті літера загубилася, село об'єдналося й над етимологією тут особливо не замислюються.

У 1905 році Рункошевом володів поміщик Токаржевський-Карашевич. На той час у селі нараховувалося 292 двори та майже півтори тисячі жителів. З 1925 до 1954 рр. діяла Великорункошівська сільська рада, два колгоспи то об'єднувалися, то роз'єднувалися, то при'єднувалися до сусідньої Грушки. Довгий час Рункошів входив до складу Грушківської сільської ради, а з 2017 р. – він у Староушицькій об'єднаній громаді.

ВЕЛИКИЙ РУНКОШІВ
Як ми вже згадували, свого часу село було поділене на Великий і Малий Рункошів. Цей умовний поділ зберігся і донині. У Великому, зрозуміло, знаходилися основні інфраструктурні об'єкти – дитсадок, школа, медпункт, клуб, частина яких збереглися, а деякі канули в Лету, як-от навчальні заклади. Із 485 осіб населення тут проживає всього 42 дитини. Молоді в селі дуже мало, більшість втекла або до міста, або закордон. Дитсадок зачинили на клямку в 1991 році, згодом, аби приміщення не розвалилося, його віддали громаді під церкву. А от початкова школа протрималася до 2008 року та майже одна з перших у районі потрапила під безжальний коток оптимізації. Коли її закривали, там навчалося 12 школярів.

Завклуб– Тоді казали, що приміщення знаходиться в аварійному стані й навчальний заклад потрібно зачиняти, – згадує колишня директор ЗОШ, а нині вчитель індивідуального навчання й за сумісництвом завклуб Інна Мостова (на фото праворуч). Ми стоїмо з нею на подвір'ї біля невеликого, пофарбованого в синє приміщення, де раніше лунав дитячий сміх. – А воно ось, і досі нерозвалене, більше 10 років минуло. Неймовірно шкода, що в селі немає школи, але що зробиш, як і дітей багато, як було колись, також немає.

Тож рункошівські діти їздять на навчання у сусідню Грушку: спочатку діставалися пішки, потім дали шкільний автобус. Але як він ламається, то дітлахи згадують старі часи і дріботять трасою від села до НВК добрячих 4 км.

У 60-их роках минулого століття, коли колгоспи процвітали, Рункошів активно забудовувався – з'явилися, окрім згаданих вище навчальних закладів, медпункт і клуб. Згодом навпроти медпункту навіть почали будувати нову сучасну школу. Тільки незрозуміло, для кого? Сьогодні частина довгобуду, що залишилася, заростає бур'янами й навіть не плекає надію на відновлення за призначенням.

ФельдшерУ медпункті 19 років господарює Ольга Мельник (на фото ліворуч). Родом із сусідньої Старої Ушиці, щодня Ольга Михайлівна намотує на роботу кілька десятків кілометрів. ФАП потребує ремонту, вікна й двері тут замінили на сучасні, коли заклад підпорядковувався сільській раді. Як потрібна допомога, селяни дзвонять до фельдшерки, в екстрених випадках приїздить швидка допомога зі Старої Ушиці, зрештою із тамтешніми сімейними лікарями більшість рункошівчан підписують договір на медичне обслуговування.

Поруч із медпунктом розмістилася церква, перероблена з дитсадка. До слова, колись у Рункошеві було дві церкви, згодом обидві зруйнували: у Малому Рункошеві розвалили, а у Великому Рункошеві з церковних будматеріалів побудували 2-поверхову школу в Грушці і конюшню, а також сушарки в селі.

За відновлення церковної справедливості взялися самі ж селяни – у 1991 році дитсадок переробили в церкву. 22 роки, як у храмі старостує Володимир Дзіневський. Володимир Іванович хоч серед ночі може перелічити все, що зроблено для храму за цей час, і все це за людські гроші. У Малому Рункошеві за відновлення святині взявся тамтешній аграрій Дмитро Мельник, який за власні кошти збудував капличку.

Із дитсадка - церквуІ якщо храм духовний доглянутий, то культурний аж проситься на реставрацію. Завклуб Інна Мостова працює тут другий рік. Із проведенням концертів та святкових заходів допомагають школярі, а от старше покоління брати участь у художній самодіяльності не поспішає. Концерт подивитися прийдуть, а самі виступати не будуть. Зате молодь активна. У клубі навіть окремий стенд зробили, на якому зібрали світлини з загальносільських заходів – в основному колядувань та щедрувань. Відтак, на тенісний стіл наколядували, частину стільців отримали у спадок від сусіднього Грушківського клубу, де минулоріч пройшла капітальна реставрація. До слова, Рункошівський клуб – чи не єдиний, де є парове опалення. До нього ще б доброго котла встановити, і взимку хоч кожного дня ходи до клубу на розваги.

Але, як би ми не шукали плюси, мінусів у цьому приміщенні набагато більше – треба ремонтувати і покрівлю, і всередині, і ззовні. Не завадило би зняти радянський герб перед входом у клуб. Як не крути, а декомунізація в країні ще не завершилася.

Великий Рункошів – село на дві довжелезні вулиці. Цьогорічні дощі порозмивали й без того погані сільські дороги, якими ні пройти, ні проїхати. 

Назар Сіньков– Нещодавно депутати об'єднаної громади виділили 240 тис. грн на ремонт вул.Шевченка від будинку №12 до клубу, – каже рункошівський депутат Назар Сіньков (на фото ліворуч). Молодий активіст вболіває за долю рідного населеного пункту й має чимало планів. – Хочемо зробити освітлення до нового року. Як не допоможе сільська рада, то будемо власними силами робити. Бо ж скільки можна ходити темними вулицями?

З грудня 2017 р. Назар Іванович взявся за вивезення сміття з села. З власної ініціативи двічі на місяць по селу їздить трактор і забирає побутові відходи. Плата за обслуговування символічна – 5 грн з одного двору. 10 грн на місяць якраз вистачає, щоб перекрити витрати на пальне. 

клубРодина Сінькових – відома не тільки в Рункошеві. Хист до сільського господарства й активного громадського життя передався від батька Івана Івановича до сина Назара. Аграрії мають сад, трохи землі для обробітку. Коли починаються роботи в саду, запрошують до праці спочатку родичів та односельців, дають заробити своїм, а вже потім – чужим. Хоч у такий спосіб стимулюють, аби менше людей виїжджали на заробітки.

МАЛИЙ РУНКОШІВ
Не менше корисних справ робить для села ще один аграрій Дмитро Мельник, який проживає у так званому Малому Рункошеві. Думали, де ж той Малий Рункошів. А він розкинувся однією довжелезною вулицею вздовж дунаєвецької траси і майже впирається у сільське кладовище. Здається, ніби скільки там того поселення, а як заїдеш, то центральна вулиця тягнеться й тягнеться, розгалужуючись на дрібні вулички. Як порівнювати за кількістю населення, то й не одразу зрозумієш, де його більше. Зрештою, не такий вже й малий той Малий Рункошів. Від великого його відділяє яр, повз який тече маленький потічок. А він, у свою чергу, витікає з місцевого ставка.

Медпункт і поштаКолись водне плесо було в оренді, а зараз у комунальній власності громади. Тож гуртом за водоймою доглядають і розчищають. Відтак місце для відпочинку й риболовлі практично ідеальне. Влітку бувають дні, що на ставку яблуку ніде впасти. 

Дмитро Мельник також не шкодує коштів для розвитку села. Побудував капличку. Обшита металом, й не одразу здогадаєшся, де в неї вхід. Прийти і помолитися сюди можна в будь-який час, навіть вночі, бо територія освітлюється. 

Не стоїть осторонь від проблем цієї громади ще один аграрій Олександр Гінзеровський, він у Рункошеві також має частину садів.

КапличкаВИЖИВАЮТЬ, ЯК МОЖУТЬ
Що й казати, лише завдяки садівництву, а ще – розведенню худоби рункошівчани виживають. Майже на кожному обійстю по дві-три корови. Молоко здають заготовачам із сусіднього району. На базар до міста везти не тільки далеко, а й дорого. У кожного господаря як не біля хати, то на полі невеличкий яблуневий садок. А це ще один вид доходу. Для когось і основний, бо ж іншого немає.

Важко тут і з благами цивілізації – село не газифіковане, у посушливі роки завжди мають проблеми з водопостачанням. Але живуть чи виживають – це вже як кому доведеться. Єдина проблема – молодь не хоче затримуватися в Рункошеві. Її зрозуміти можна: шукає, де краще. І знаходить, але воно, те краще, на жаль, не в рідному селі.

Чепурненький, гарний і привітний населений пункт за всіма параметрами тягне на оцінку «добре» хоча би тому, що є прагнення в людей змінити тамтешнє життя на краще. Їхньому ентузіазму та наполегливості можна лише по доброму позаздрити. Свою оцінку, шановні читачі, ви можете поставити в соцмережах групи «Сільський контроль» чи на сайті klyuch.com.ua в розділі «Опитування».

Виживають


Теги: Сільський контроль, с.Рункошів

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:








Меблі

Ексклюзивні вироби з акрилового та кварцового каменю Staron®, Radianz®:
кухонні стільниці, барні стійки, рецепції;
сходи, підвіконня, басейни
Та багато інших елементів інтер’єру за вашими побажаннями
Діють індивідуальні знижки та на кварц - розпродаж!




Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.