Перейти на мобільну версію сайту


07.07.2017

РЕПОРТЕР КРОКУЄ ПО ШЕВЧЕНКА

шевченкаЦього тижня репортер крокує вулицею Шевченка. Вона досить довга, має 3100 м та 16 кварталів і починається на розі з Хмельницьким шосе від вулиці Північної та закінчується на Руських фільварках, на вулиці Південній. Найнижча її точка сходиться на перехресті з вулицею Князів Коріатовичів. Можна сказати, що майже середина Шевченка з обидвох боків сходиться тут внизу. Вулиця досить затишна і здебільшого має паркові зони.

Історики стверджують, що первісною назвою вулиці була Бульварна (Новобульварна). Один час використовувалася назва Семінарська, бо ж вулиця розпочиналася біля Подільської духовної семінарії, але 1913 р. під час святкування 300-річчя дому Романових її перейменували на Романівський просперк. 26 лютого 1918 р. вулиці присвоєно ім’я Тараса Шевченка, українського поета і художника, який за завданням Київської археографічної комісії перебував у Кам’янці-Подільському. Наступного року 26 лютого вулиця під назвою Шевченка може святкувати сторічний ювілей. Отже, вирушаємо в дорогу.

Вулиця має 113 будинків із непарної сторони і 46 – з парної. 8 будинків є пам'ятками містобудування та архітектури: 4 – національного значення, а 4 – місцевого. За кількістю пам'яток із вулицею Шевченка не може зрівнятися жодна з новопланівських вулиць. Вона також є однією з найзеленіших, а на півдні ще й найзатишніших у місті. Проходить повз міський парк, дендропарк, ботанічний сад та сквери – Смирнова, Молодіжний, Васильєва, Гунські криниці.

Початок вулиці досить обжитий, тут обабіч багатоповерхівки, здебільшого 3-поверхові. Більш сучасний 9-поверховий будинок звели наприкінці минулого століття на Шевченка, 4. Його називали КЕМЗівським і в ньому знаходився знаний у місті магазин «Тутракан», який назвали на честь нашого міста-побратима з Болгарії. Є в цьому кварталі від Північної до Тімірязєва і свій базарчик. Спочатку він був стихійним, але згодом його окультурили. Перед ним височіє ресторан «Старий замок». Колись у цій будівлі було поштове відділення, тут жили його працівники. У наступному кварталі від Тімірязєва до Героїв Небесної сотні одна довга п’ятиповерхівка має два номери 7 і 9, а от нижче й навпроти на два квартали розкинувся Подільський аграрно-технічний університет. Тут завжди шевченка-1прибрана і доглянута прилегла територія – газони, квітники, палісадник, продуманий ландшафтний дизайн. Але є кілька проблем – біля входу в центральний корпус вигляд псує засохла ялинка, а навпроти в історичному корпусі (Подільська духовна семінарія) обвалюється карниз. Щоправда, тротуар обгородили, щоб люди там не ходили, лише залишили вхід до приймальної комісії. Отже, Шевченка, 13, два корпуси ПДАТУ, є найдавнішими новопланівськими спорудами, пам'ятками містобудування та архітектури національного значення. Історики стверджують, що сюди 1865 р. зі Старого міста переселилася православна Подільська духовна семінарія. У головному корпусі семінарії – найбільшому тодішньому кам'янецькому будинкові, зведеному в 1861-1865 рр. у стилі російського класицизму, були класи (в семінарії навчалися 6 років), а також жили вихованці, які утримувалися в семінарії на кошти єпархії. У меншому й розташованому нижче будинку, зведеному 1870 р., був гуртожиток (бурса) для тих вихованців, які самі оплачували своє утримання.

На території ПДАТУ колись була Домова церква святого апостола та євангеліста Івана Богослова, яку не так давно відновили. З парного боку від Веліканова до Пушкінської – житлова забудова, точніше будинок №18, бо ще одна п’ятиповерхівка належить до Веліканова. У будинку №18 колись мешкав Микита Годованець, про що свідчить меморіальна дошка. Там є ще дві дошки Почесним громадянам міста – Росю і Шульгіну. 

шевченка-2Через дорогу, на початку паркової зони, красується міський Будинок культури, його адреса: Шевченка, 20. Збудований 1899-1900 рр. з нагоди 100-річчя від Дня народження поета Олександра Пушкіна. Мав назву Пушкінський дім. Кілька років тому Будинок культури горів, після чого його закрили на реставрацію. Добігають до завершення будівельні роботи, можливо, скоро він відчинить свої двері, бо ж місто без Будинку культури, як без рук. Усі широкомасштабні міські заходи змушені проводити в колишньому кінотеатрі Войкова, нині це РЦКМ «Розмай».

Біля Будинку культури встановлено пам’ятник молодому Тарасу Шевченку. За його спиною розкинувся міський парк, який назвали «Героїв Євромайдану», він тягнеться до вул.Князів Коріатовичів.

З непарної сторони квартал починається з житлового будинку більш сучасної забудови (ДОСівського), а от далі химерний будинок №17. Він збудований наприкінці XIX ст., тут було Кам'янець-Подільське відділення Селянського поземного банку. Згодом приміщення перейшло зв'язківцям, а нині воно пустує.

шевченка-3Кварталом нижче, від Драгоманова до Данила Галицького, сучасні будинки, які звели замість старої забудови, а з середини цього ж кварталу – старі обдерті будинки, такий же і перед будинком поліції. А от вже будівля правоохоронців має пристойний вигляд.

Між міським парком, який зараз перебуває в процесі облаштування, та Молодіжним сквером, просто в парковій зоні, розташована школа №8. У цьому будинку №24 колись була Маріїнська жіноча гімназія. Ця будівля є пам'яткою містобудування та архітектури національного значення.

На іншому боці кварталу, Соборна – Князів Коріатовичів, височіє відновлений собор Олександра Невського. Його помпезність вражає. Тут завжди ідеальний порядок і чистота.
Шевченка на перетині з вул.Князів Коріатовичів – найнижча точка, тут завжди були проблеми зі зливовою каналізацією та вимиванням бруківки, але нова зливова каналізаційна система цю ситуацію майже вирішила. Проблемними залишаються крадіжки решіток, які нещодавно вчергове поцупили.

Вгору Шевченка піднімається парковою зоною з обох сторін. Зліва – відпочинкова зона Гунські криниці, справа – меморіальний комплекс, парк Васильєва. Далі на нашому шляху Шевченка, 26, будівля, де знаходиться соцзахист. Тут у радянські часи були різні держустанови. Цей будинок зведено в 1897-1898 рр. за проектом петербурзьких архітекторів під казенну палату, він є пам'яткою архітектури та містобудування національного значення. Розташовані навпроти будинки №35 і №37, де тепер музична та хорова дитячі школи, є пам'ятками місцевого значення. Це колишні інститут щеплення віспи (№35) та лікарня для бідних (№37).

Будинок №33 на розі з вулицею Уральською має 4-поверхову центральну частину, а на розі вулиць – два 3-поверхові крила вздовж кожної з них. Звели його на початку 50-их років XX ст. Тут раніше був готель «Червоне Поділля». У ньому нині діє перший в області приватний ліцей «Антей».

Наприкінці кварталу в будинку №41 нині розмістився районний центр культури і мистецтв «Розмай», колишній кінотеатр «Войкова». Навпроти – парк атракціонів і пам’ятник чорнибильцям. Приблизно до цього місця тротуари й дорога в пристойному стані.

шевченка-4Раніше права сторона вздовж дендропарку мала нормальний тротуар, але тепер тут, аж до лісництва, пішохідна зона занесена сміттям та намулом. Це наслідок останньої негоди. Дендропарк теж добряче постраждав від буревію.

Ліва сторона – здебільшого приватна забудова, за винятком міської санепідемстанції, ДЮСШ №1 та Будинку профспілок.

На жаль, будівля санепідемстанції закинута, службу перевели в Мукшу-Китайгородську, а приміщення передали районній прокуратурі. Цікава її подальша доля, бо ж нині вона занедбана і руйнується. У Цьому будинку 1904-1907 рр. була водолікарня, яку відкрив юрист Шатуновський.

Щодо ДЮСШ, то видно, що є господар. Усе навколо гарно облаштовано, за будівлею теж доглядають, щоправда, не завадило би виділити школі кошти на ремонт фасаду. Цей будинок, №61, має цікаву історію. 1901 р. тут було відкрито лютеранську кірху, однак у 30-их роках її закрили, а приміщення використовували як склад. Під час війни будинок зазнав значних пошкоджень. А 1951 р. була відкрита ДЮСШ.

Будинок №65 знаменитий тим, що належав видатному українському зоологу Петру Бучинському – засновнику товариства дослідників і любителів природи, першому декану фізико-математичного факультету Кам'янець-Подільського університету, ректору інституту народної освіти.

Решта будинків непарної нумерації приватні. З їхнього боку мало де є пішохідна зона. Десь вона захоплена, десь – захаращена, десь – розкопана.

Окрім того, що тут складний ландшафт, тут ще й складні люди. Приватники виносять сміття зі своїх домоволодінь просто на дорогу, але ще найгірше – вони засмічують дендропарк. Із ними постійно боряться комунальники, але напевне, марно. Безгосподарність приватників добре показала остання негода, саме через них була забита зливова каналізація. Комунальники по коліно в болоті мусили її чистити. Уздовж дендропарку і дорога поганенька: десь вона хвилями, а десь і вибоїни добрячі.

Від будинку лісгоспу по вул.Шевченка, 30 до вул.Франка залишилися сліди редутів (земляних укріплень), збудованих у 1793-1795 рр. російськими військовими інженерами. А далі досить облаштована територія дитячих і спортивних майданчиків.

Потім вулиця робить невеличкий гак від Франка і йде до каньйону. Там теж приватна забудова і дуже видно, де є господар, а де його немає. Та слід відзначити, що вулиця впирається у домогосподарства іншої вулиці – Південної. І тут господарів чи громаду варто похвалити. Люди розуміють, що вода греблі рве і з нею жарти погані, тому вони все зробили, аби дощову воду відвести як з вулиці, так і від своїх домогосподарств. Вони грамотно обладнали водовідведення. На їхньому прикладі потрібно вчитися всім.


Теги: крокуємо містом, вул.Шевченка

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:










Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.