Перейти на мобільну версію сайту


14.04.2017

ПРИГОДИ ПОДОБОВО

сервісПотягом не їздила декілька років: через шалену зайнятість на роботі якось не випадало нагоди. А тут трапилася, ще й неабияка – поїздка до столиці на Всеукраїнський фестиваль писанки. За 8,5 годин, проведених у дорозі, вистачило не лише вражень, а й роботи для нового проекту «Сервіс-контроль».

Скільки б років не пройшло, а відчутних змін на залізничному вокзалі Кам'янця так і не відбулося. Єдине, на що тут можна сподіватися, так це на щорічне фарбування лавочок. Загалом претензій немає, будівля не страшна ззовні, охайна всередині, зі все тим же совковим запахом. 

Підходимо до віконечка каси, одного зі всіх працюючих, замовляємо квитки на потяг. Ввічливі касири не лінуються зайвий раз перепитати, які місця бажаємо отримати, у якому вагоні й на котру годину хочемо приїхати до столиці. Із такою ж усмішкою для клієнта не зовсім обізнаного й не розпещеного залізною дорогою продадуть квиток, у вартість якого включать усе можливе – страхування, постільну білизну (оренда на ніч – 25 грн) і, навіть, порцію чаю за 6 грн. Узагалі дістатись до столиці можна нічним експресом, або звичним пасажирським, де ціна за сидяче місце і плацкарт відповідно обійдеться в сотню з чубчиком гривень, за купе доведеться викласти на сотню більше.

Залізнична ввічливість після кількаразового підняття цін на послуги не закінчилася біля віконечка каси, а продовжилася у вагоні, де чемний провідник приніс чай, постільну білизну й запитав, чи не бажаємо ми ще чогось. Аякже, спокою і трохи відпочинку! «Укрзалізниця» таки дійсно зазнала змін – полиці для спання нові, оббиті бордовим чи то велюром, чи чимось схожим (ми сміялися, оббили так гарно, ніби домовину, принаймні, асоціації саме такі), підлога також нова, аж блищить, постіль складена акуратним рядочком і скрізь наклейки з забороною розпивання алкогольних напоїв! Здавалося, маленька дрібничка, але в дорозі вже немає галасливих компаній, і розігріті алкоголем попутники не сновигають то в туалет, то на станцію за дозаправкою, коли ти хочеш бодай якось подрімати. Тепер ти їдеш у тиші й спокої, можеш навіть виспатися, якщо не відчуваєш дискомфорту від незнайомого місця. Максимум навантажень на твій вільний простір у потягах може бути хіба що на вуха. Так, саме їм, бідолахам, дістається найбільше, особливо від любителів порозмовляти по мобільному. Їхала з нами одна така до столиці, балакала майже всю дорогу. За цей час ми дізналися: коротку і довгу інструкції, як виховувати чоловіка, не менш довгий діалог для самого чоловіка, як йому поводитися, коли жінки немає вдома, контроль через сусідів, чи виконує чоловік інструкції, настанови дітям, на кшталт: «Які мєнти? Хто тебе там має забрати, не пиз....и!» і ще багато сімейних драм, більшу половину з яких я, відверто кажучи, проспала. Моїй колежанці пощастило менше, через безсоння й природню тактовність вона сяк-так стримувалася, аби не вирвати з рук тієї інструкторки телефона чи не запустити власним. Ситуацію врятував чоловік із сусіднього купе, в якого вочевидь увірвався терпець.

Вранці, за годину до прибуття потяга до Києва, на нас чекало найбільше розчарування поїздки – відсутність води у кранах. Туалети у вагонах залізниці чомусь працювали лише для однієї нужди пасажирів...

Київ живе вічно й динамічно. І якщо ти живеш у здавалося провінційному Кам'янці, то досить швидко вливаєшся в його ритм. Бо в тебе, там, у твоєму місті, все це є, ну, окрім метро, звичайно. У київських закладах харчування кам'янецькі ціни, чи точніше в наших уже давно столичні, у магазинах майже те саме, окрім, напевне, ЦУМу, який любителі сарказму любовно охрестили «Центром Унижения Малоимущих».

Та повернемося до потягів, тим паче, що додому нам їхати експресом. Він зручний (наскільки поняття зручність входить до програми 7-годинного сидіння), можна подивитись фільм чи подрімати, можна, знову ж таки, наслухатися чужих розмов або дитячих криків – це вже як пощастить.

У рідному нічному Кам'янці перші, хто тебе зустрічають з широкими обіймами – це таксисти. Ще б пак, для лохів із потягів діє подвійний тариф, їдемо без лічильника, але з вітерцем. Не хочете витрачати зайві гроші з гаманця, тоді тримайте маленький лайфхак від «Сервіс-контролю» - телефонуйте в службу таксі і викликайте автівку до найближчого магазину чи будинку. Тариф одразу міняється.

Можливо, варто було би завершити статтю рекомендаціями – подорожуйте до столиці тільки потягами «Укрзалізниці», якби не одне але. Добре плануйте, перш ніж їхати, а якщо маєте намір здати квиток, то робіть це завчасно. До певного часу анулювання замовлення вам повернуть половину суми, пізніше – четвертину, за 15 хвилин взагалі кілька гривень, так що можна його не здавати. А головне – ти цей квиток не зможеш нікому перепродати, бо там твоє прізвище, і навіть через касу терміново за 15-20 хвилин відкупити не вдасться, якщо один пасажир здає, а тобі треба вже. «Треба, щоб квиток хоча би півгодини побув у системі», - пояснює касир. «У якій системі, як потяг відбуває через 10 хвилин!», - обурюєшся. «Не положено!» - залізний аргумент, за яким розумієш, що не все ще реформовано й на багато чого ще «положено»...

Та, як не крути, а комфортніше стало їхати до столиці потягами «Укрзалізниці».


Теги: сервіс-контроль

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:










Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.