Перейти на мобільну версію сайту


17.07.2015

ОСТАННІЙ ЧОРНИЙ ВАЛЬС «СТАРОГО» З МАТУСЕЮ

Величезне горе прийшло у ще одну кам’янецьку родину Мелимуків. 14 липня страшна звістка залетіла в серце матері Валентини Миколаївни, сестри Тетяни, рідних 40-річного капітана Сергія Мелимуки, позивний «Старий». Їм сповістили, що Сергій разом із товаришами під час виконання бойових завдань у районі Станиці Луганська підірвався на міні, намагаючись врятувати своїх підлеглих. Захищати суверенітет держави він відправився на схід у складі Виноградівського батальйону «ТИСА», 128-ої окремої гірсько-піхотної бригади (ОГПБр).

Кадровий офіцер, смілива людина, фахівець своєї справи і палкий патріот, 2 вересня 2014 р. він потрапив на навчальний полігон м.Лубни, Полтавської області. А вже 3 жовтня вирушив у Дебальцево (саме тоді там була м’ясорубка). Батальйон потрапив в оточення, 18 лютого їм вдалося вибратися з того котла. Вони вийшли в Артемівськ, і Сергій зміг передзвонити сестрі та сповістити радісну звістку. 22 лютого пізно ввечері він повідомив сестрі, що повертається назад: «За своїми! В Дебальцево. Потрібно вивезти загиблих і поранених».

23 лютого під обід вони вийшли. Напевне, Сергій відчував біду, бо сказав сестрі: «Мала, якщо до вечора з тобою зв’яжуся, то це буде мій четвертий День народження (Прим. «КлюЧ»: кілька разів на міліметри до життя підходила смерть, пролітаючи повз скроню, за кілька кроків пролітали уламки від градівського снаряду), якщо ні, то нас вже немає».

Уявіть, як можна було пережити такі слова, рахуючи хвилини, години мовчання. Але той заповітний дзвінок ввечері таки пролунав. Усі зітхнули з полегшенням. Пізніше Сергій розповідав жахливі речі, про те як доводилося рятувати поранених побратимів, витягувати вбитих і чіпляти їм бирки на палець. За п’ять місяців вище командування ледве спромоглося відправити підрозділ на ротацію.

Батальйон легендарної 128-ої гірсько-піхотної бригади більше ніж півроку був на передовій. Вони пережили, напевне, найкритичніший період своєї служби в зоні АТО, пройшли найзапекліші бої під Станицею та Дебальцевим. У квітні капітан Мелимука повернувся на службу й допомагав хлопцям готувати техніку на Артемівськ, а вже 4 Сергій Мелимукачервня він отримав наказ відправитися назад у зону АТО.  

І В ЦИВІЛЬНОМУ ЖИТТІ СЕРГІЯ БУЛО ЯК НА ВІЙНІ


Коли родичі повідомили дружині Сергія, що його відправляють в АТО, вона їм відповіла, що немає чого війною прикриватися. Так у чоловіка склалося, що супутниці життя не розуміли його патріотизму...
20 листопада, коли він їхав БТРом на завдання, йому зателефонував судовиконавець і повідомив, що його дружина подала на стягнення аліментів. Уявіть стан бійця! Серце облилося окропом. Попри шалений біль, за секунду оговтався й відповів, що погоджується з її рішенням, але говорити більше не може, бо знаходиться в Дебальцево. Судовиконавець зніяковів, почав вибачатися, казав, що йому про це не повідомили, інакше б він не телефонував, та побажав, щоб чоловік живим повертався додому.

У березні, коли Сергій приїхав у відпустку, то пішов до суду із своєю супутницею розлучатися. На два судових засідання пані не з’явилася, але через те, що Сергій знову мав їхати з зону АТО, написав заяву, аби судові засідання проводили без нього, на примирення терміну більше не давали, бо вже понад рік подружжя не веде спільного господарства, а також усі майнові вимоги дружини задовільнили. Суд мав відбутися 20 липня, але...

Тепер жінка стверджує, що має право провести його в останню путь. Упродовж тривалого терміну вона не підпускала до дитини ні рідних, ні його, коли той був у відпустці. Навіть фотографії маленької донечки Софійки не дала, щоб відправити на війну. Рідні не можуть простити жінці такого ставлення...

У Сергія є ще одна донька від першого шлюбу Вероніка, їй 20 липня виповниться 14 років. Батько передав їй останній подарунок - золоті сережки.

- Мій синочок був дуже добрим і дбайливим, - розповідає згорьована Валентина Миколаївна. - Він надто любив життя. Змалечку Сергій трудився. Пам’ятаю, як йому було 13, з Гукова приїхав хлопець, який вже відслужив. Вони пішли складати стирти в колгоспі с.П’ятничани, після 8 класу вступив у наш сільськогосподарський технікум, а на канікулах підробляв помічником комбайнера. У нас велика дружня родина, і він усіх горнув до себе. Коли Сергій востаннє їхав у зону АТО, попрощався з усіма, напевне, щось відчував. Дядько Василь, який живе в Києві, прощаючись, плакав, як дитина, а Сергій гордовито взяв рюкзак, закинув на плече, підняв голову - і пішов...
Сергій був веселий, любив танцювати, особливо вальс. Рівних йому не було, але перший танець завжди був мій. Він дивився, де я стою, і прямував до мене. А я йому: «Сину, вже не ті роки, запроси когось іншого». Але це не діяло, ми вальсували.

Коли він був на війні, я постійно цікавилася, як він там, а він відповідав, що все добре, їдять шашлики, читають газети, садять картоплю. Я розуміла, що картопля - це міни, але не подавала уваги.
- З Дебальцево Сергій прислав листа племінникам: «Я сподіваюся, що ви виростите гідними патріотами своєї країни. Любіть і шануйте Україну. І знайте, що ваш дядько за Україну», - плачучи витискає із себе рядки пані Тетяна. - Сергій дійсно щось відчував і казав мені: «Дивися, мала, якщо зі мною щось..., нехай мене привезуть у Кам’янець, нехай я буду в Будинку офіцерів, нехай зі мною попрощаються всі, але похорониш мене в П’ятничанах, там мій батько, моя бабця, там мої друзі і я там хочу спочивати».

- При яких обставинах загинув Сергій?

- Нам розповіли, що кілька бійців пішли на завдання й заблукали, а Сергій з товаришем сів за кермо «Урала» і поїхав шукати. Вийшли з машини - й до них, а вони на очах підриваються на міні, падають на розтяжку і рекошетом потрапляє в ногу. Хлопці загинули на місці, Сергія товариш, який був з ним, встиг доставити у шпиталь Станиці Луганська, та життя врятувати йому не змогли.

Прощання із загиблим кам’янчанином Сергієм Мелимуком відбудеться сьогодні в Будинку офіцерів, з 08:00 до 10:00. Похавають героя в с.П’ятничани Чемеровецького району. Допомогу в похованні надали міська влада та Чемеровецька РДА.

Теги: Сергій Мелимука, загиблі в зоні АТО

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:








Меблі

Ексклюзивні вироби з акрилового та кварцового каменю Staron®, Radianz®:
кухонні стільниці, барні стійки, рецепції;
сходи, підвіконня, басейни
Та багато інших елементів інтер’єру за вашими побажаннями




Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.