Перейти на мобільну версію сайту


02.06.2017

ОДНА ОЦІНКА, РІЗНИЙ РЕЗУЛЬТАТ

контрольПам’ятаєте анекдот про сина арабського шейха, який поїхав навчатися в Європу. Коли він повідомив батькові, що тут всі студенти їздять на автобусах, той відповів: «Сину, купи собі автобуса, й будь як усі, не виділяйся».

Оце «не виділяйся», напевне, стало ключовим для більшості сіл першої десятки 2017 року, які ми відвідали з авторським проектом «Сільський контроль». Ця більшість отримала оцінку «задовільно». Але для когось та «трійка», це лише старт, щоб не бути як усі, а для когось - це результат невблаганного скачування вниз. Попри все, перша десятка стала тим яскравим прикладом, де село розвивається, якщо у керма стоять вмілі й професійні керівники. Що ж, спробуємо проаналзувати, що отримали з десятки у сухому залишку.

Направду це була десятка мостів і кладок - ними всіяні дрібні й трохи більші річки. Вони всюди, де людина могла скоротити шлях чи знайти краще місце для життя. Мости і кладки ставали тим орієнтиром, за яким зникали перешкоди, надагоджувалися стосунки. Часто вони були тим єдиним рятувальним колом, виходом із здавалося неможливої ситуації. Від них залежало не лише тривалість транспортного сполучення, а й існування головних об’єктів сільської інфраструктури - мова про навчальні заклади, що у селах Збруч та Підпилип’я. Підвісні мости, життя яких залежить від селян, й аж ніяк не чиновників районного чи обласного рівнів, були дуже схожі на села, які вони сполучали - охайні й відремонтовані чи навпаки, екстремальні, де перехід відбувається за принципом - якось воно буде, не догори ж падати, а всього-навсього у воду... 

Найбільше конфесій в Оринині (3)ВІДМІННИЙ РЕЗУЛЬТАТ
Він єдиний зі всієї десятки в колишнього райцентру Оринина. У цьому селі, а точніше маленькому містечку, є все, а найголовніше - тут сільський голова на своєму місці. Є плани та здорові амбіції. Працює аж три школи (сільська ЗОШ, школа-інтернат та дитяча школа мистецтв), є дитсадок, хоч і затісний, аж чотири медзаклади - номерна лікарня, поліклініка, амбулаторія сімейної медицини та пункт швидкої допомоги. Це єдине село в районі, в якому по-сусідству в мирі й злагоді живуть віряни різних конфесій - діє п’ять храмів та стільки ж історичних та архітектурних пам’яток.

Оринин може похизуватися і промисловими, і аграрними підприємствами, відпочинковим комплексом «Перевесло», який щороку приймає сотні відвідувачів. Тут 75 вулиць та провулків, протяжністю 47 км, а найдовша, центральна, розтягнулася на 5 км вздовж села. Оринин має власну магію числа 13 а ще - надвичайно дружніх та талановитих людей. Це село, яке по праву може повернути собі славу районного центру. Ну, і на завершення про сільського голову Валер’яна Мокрицького та його мрію побудувати в селі спортзал. Це, напевне, єдиний голова (не рахуючи керманичів об’єднаних громад), який має намір залишити після себе більший слід, аніж традиційно залатані дороги та вуличне освітлення. Стратегічно розбудовувати населений пункт - це справа, яка не кожному під силу, відповідно й оцінка «відмінно» заслужена.

с.ЛисогіркаЩО ДАЛО ОБ’ЄДНАННЯ?
У першу десятку інспекцій «Сільського контролю» потрапили чотири села з об’єднаних громад, два з яких отримали «четвірки», а два - «трійки». Та головне тут - не оцінки, а той результат, який одержали населені пункти після реформи децентралізації.

Приміській Лисогірці та промисловій Вербці з Гуменецької сільської ради пощастило з багатьох причин. Зрештою, ці населені пункти й до об’єднання особливо не бідували. У територіально привабливу Лисогірку селяни не шкодували вкладати кошти - близькість до міста надихала. Так з’явилися нові будинки, на совість зроблений добрячий шматок асфальтованої дороги, що тягнеться через половину села. Після об’єднання об’єктів інфраструктури стало більше - тут відкрили дитячий садочок, на черзі - відкриття сільського клубу, де облаштують і кабінет для старости. Разом з цим, Лисогірка так і залишається спальним районом і ніби міської, а насправді - гуменецької громади.
Вербку як псують, так і рятують кар’єри. Вони дають роботу селянам, і ті не виїжджають із села у пошуках кращого життя, але змушені терпіти «тимчасові» незручності, як-от постійний пил на дорогах чи мікро-тріщини в будинках, що час від часу з’являються після вибухів у кар’єрах.

Вербецька культураВербка, як і Лисогірка, знаходиться в процесі будівництва. Кабінет старости майже готовий, а як будуть гроші, то здійсниться мрія сільського очільника - обладнати спортзал. Та вразила нас Вербка аж ніяк не промисловістю, а культурою, яку в селі на високому рівні й у міцному кулаці 34 роки тримає родина Вапничних. Будинок культури там наче лялечка, повністю збережений, так що не соромно поважних гостей запросити на концерти, які тут, до речі, проводять дуже часто.

Оптимізацію принесла децентралізація в село Супрунківці, яке довгий час жило безпечно за рахунок районного бюджету. Дотацій для цього населеного пункту не шкодували, та в об’єднаній громаді до справи підійшли раціонально. Бо ж село ніби і живе, та людей з кожним роком все менше й менше, а сусідня Тернавка взагалі перетворилася на хутір, у якому проживає декілька осіб. Дороги тут жахливі, роботи немає, молодь тікає, тож звідки взятися дітям у садочку та школі? І ці об’єкти потрапили під оптимізацію. Чи знайдуть себе Супрунківці, чи, можливо, тамтешні жителі опустять руки, аби пізніше виправдовуватися, що реформа пройшлася по них котком, покаже час.

Червона Чагарівка Колибаївської об’єднаної громади, навпаки, отримала шанс, який поки що мало помітний. Він швидше стратегічний. Як самостійне село вона точно не зможе існувати, а от як спальний район Колибаївки - цілком реально. Більш ніж впевнені, що тамтешній очільник Михайло Желізник підтримає саме такий розвиток Червоної Чагарівки.

Підпилип’янська родзинкаВИБРИКИ ДЕКОМУНІЗАЦІЇ
Найбільш віддалені від районного центру села, які рідко сподіваються на приїзд поважних гостей (зрештою, що вони забули в Богом забутих селах), тримаються за історію і не поспішають розлучатися з минулим. Їх усе влаштовує - і розмірене життя, і спокій, який там панує, і навіть час, що, здається, там зупинився.

І якщо в Збручі вже точно не повертатимуть історичну справедливість із назвою села, котре до приходу радянської влади називалося Ляшковиця, то, до прикладу, в Підпилип’ї люди налаштовані рішуче, аби відстояти символ радянщини - більш ніж 4-метровий серп і молот, пофарбовані в червоне. «Історію переписувати не дозволимо!» - писали нам відгуки читачі після виходу публікації про цей населений пункт. Чи вдасться обійти закон і відстояти знак, який, як би це не парадоксально звучало, став своєрідною родзинкою Підпилип’я, наразі невідомо. Натомість іншим селянам, з протилежного кінця району, байдуже, залишиться бюст Щорса в Супрунківцях чи його знесуть. Поки він ховається від стороннього ока в кущах, до нього, напевне, нікому немає діла.

окраса ГринчукаОСВІТНІ БАТАЛІЇ
Під час нещодавньої сесії районної ради народні обранці обговорювали чимало гострих питань, в тому числі й освітніх. Закриття малокомплектних шкіл - болюча тема чи не кожної громади. Хтось цей процес уже пережив, як от Гринчук. Школу, яка розміщувалася в панському маєтку Харжевських, тут закрили декілька років тому. Сільські дітлахи, а їх жменька, на навчання та виховання добираються шкільним автобусом до сусіднього Жванця. На противагу Гринчуку, село Збруч, що знаходиться від Жванця приблизно на однаковій відстані, зі всіх сил тримається за освітянський осередок. Малокомплекну школу, якій вже втретє дають шанс депутати районної ради, відвідують декілька дітлахів з сусідньої області, котрі добираються на навчання по кладці через річку.

Зрозуміло, що закриття навчального закладу не додасть нікому політичних дивідендів, але утримувати Збручанську школу й не розуміти, що в такий спосіб дітей не навчають, а калічать - це неймовірна байдужість державних мужів. Рано чи пізно її чекатиме доля Гринчуцької ЗОШ, бо ж де набрати дітей?

Невтішні прогнози й у Підпилип’янської 9-річки. Вона, як і ще декілька подібних, потрапила в чорний список оптимізації, але дивом врятувалася. На відміну від Збручанської, школа в Підпилип’ї велика й простора, по-справжньому схожа на навчальний заклад. Туди б дітей побільше...

СупрунківціАГРОСЕКТОР ЧИ ТУРИЗМ?
Привабливість Подільського краю дала можливість зробити ставку на розвиток туристичної галузі. Відверто кажучи, її пік припав на кінець 2000-их, коли набирав обертів зелений туризм. Але рік-два про це поговорили, а потім замовкли. Від особливо райдужних перспектив сьогодні майже нічого не залишилося, як-от у Суржинцях. Там стільки надій покладали на туриста, а, як виявилося, його не так вже й легко заманити в Подільську Швейцарію. Це не просто переночував, лишив гроші, треба запропонувати ще щось, окрім природи та зручностей в будинку. 

На туриста, особливо влітку, сподіваються в Гринчуку, дачному Збручі, а найбільше - в бездоріжних Супрунківцях. Чи стане сил сільським очільникам тягнути цю лямку?
На відміну від туризму, агросектор, як би його не намагалися всіляко утискати на державному рівні, був і залишається сільською надією. Саме такою він є для боришківчан, де роботу селянам дає ПП «Деметра-2010».

БоришківціА ще Боришківці мають всі шанси завдяки аграрію Анатолію Зелениці стати відомими скороспілими сортами горіхів. Аграрним залишається і Підпилип’я, де збережені тваринницькі ферми, в яких поголів’я худоби утримує філія «Кам’янець-Подільська» ТОВ СП «Нібулон», якою керує Сергій Богачик. Із туристичних в аграрні перекваліфікувалися Суржинці, де ще донедавна була просто розкішна долина тюльпанів, а тепер потужності тепличного господарства нарощує місцевий підприємець Анатолій Павлюк. Здача молока стала майже основним прибутком для більшості селян, що проживають у Супрунківцях, а Гринчук потопає у садівництві. Не пасе задніх у сільському господарстві й без того перенасичений Оринин.

P.S. Сільська доля нелегка, охочих відроджувати село зовсім мало. Відсутність роботи й масова міграція тягнуть за собою не менш тяжкі наслідки - закриття навчальних та медичних закладів, руйнування колись важливих об’єктів, зрештою - повна зневіра в краще життя. Оптимізація, можливо, не найбільш легкий крок зі всіх запропонованих варіантів, але наразі він один із дієвих та господарських. Щоправда, зупинитися в цьому процесі вкрай важко, бо можна дооптимізувати село до хутора, а хотілося б навпаки.

Долина тюльпанів Збруч Найбільше конфесій в Оринині (1)

Оринин (2) Оринин.jpg Оринин.jpg


Теги: Сільський контроль, 1-ша десятка

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:










Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.