Перейти на мобільну версію сайту


16.01.2015

НЕНАВМИСНЕ ВБИВСТВО

Я стою до тебе спиною... А насправді...
Мені так хочеться відчути твоє тепло. Хочеться кутатися в тебе, тамувати подих і крізь шалений стук власного серця ловити п'янкий запах твоїх парфумів. Замкнути на собі і в собі силу та пристрасть твої обіймів. Ноги підкошуються, тримай мене міцніше!
Я лишень легенько торкнуся волоссям твого підборіддя, залоскочу вуста. А ти не зможеш втриматися від спокуси доторкнутися до мого неслухняного пасма, що як завжди вибивається з-під акуратно причесаного і заплетеного. Так і стоятимемо один в одному, один для одного, вбивство.jpgзачаровані заходом вичавленого за день сонця, що жбурлятиме від безсилля помаранчі згасаючих променів. Але нам байдуже до тих передсмертних судом. Нас не чіпатимуть сонячні вроки, бо ми в колі, в замкненому колі обіймів, обіймів, які вміють любити, пробачати і терпляче чекати... світанку.
Я стою до тебе спиною... А насправді...
Капризую. Я просто капризую. Бо ти щось зробив не так, як мені хотілося, а що, вже й не пам'ятаю. Чи я, можливо, щось не те сказала, але захотіла, щоб те «щось не те» було сказане тобою, щоб я мала причину покапризувати. Як от зараз - нахмурити брівки, раз по раз струшувати іскринки з вій, зачепити за невдоволеність губки і - че-ка-ти. Чекати, що ти перший. Чекати, що знову, як тоді, пам'ятаєш, - коло від сонячних вроків. Ти вмієш пробачати, ти терплячий. А я знаю про це. І користуюсь так безжально і бездумно, як стомлене за день сонце. Але воно у нас - проміннями, а я у тебе - звинуваченнями...
Та ти світанок, що ледве вловимо торкається мого волосся, пропускає його крізь сильні пальці, просить повернутися чи хоча би, як колись на мить відчути коло, замкнене коло наших обіймів. Ноги підкошуються, тримай мене міцніше! Заради цих обіймів я готова капризувати хоч щодня, аби знову й знову насолоджуватися магією неповторності і відчуттям себе в тобі...
Я стою до тебе спиною... А насправді...
Спиною повернувся ти. Втомлений, виснажений, розчавлений. Мною.
Кажуть, що ненавмисне вбивство. Так я тебе... капризами... ненавмисне...
А ти безжально йдеш у ніч, як колись сонце. Зникаєш, але не до світанку - назавжди. Залишаєш мене наодинці з капризами і гарячими слізьми. Злизую їх безжально, пробую на смак - і справді солоні. Сонце сміється з мене бездарної, потішається незграбністю, з якою намагаюся обхопити себе, створити ілюзію колись твоїх... Як не обіймай себе, коло не виходить.
Ноги підкошуються, тримай мене міцніше! - крик у безодню.
Відповіді нема.

Теги: життєві історії

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:








Меблі

Ексклюзивні вироби з акрилового та кварцового каменю Staron®, Radianz®:
кухонні стільниці, барні стійки, рецепції;
сходи, підвіконня, басейни
Та багато інших елементів інтер’єру за вашими побажаннями
Діють індивідуальні знижки та на кварц - розпродаж!




Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.