Перейти на мобільну версію сайту


13.05.2016

НЕ ВІД ТАКОЇ КАЛИНИ КВІТНЕ УКРАЇНА

Усього за 8 км на схід від Кам’янця, поблизу струмка, що впадає в Баговицю, розташувалося невеличке село Калиня, що входить до складу Кульчиєвецької сільської ради, керівником якої є Станіслав Радавчук.

До села можна потрапити двома дорогами: як їхати Староушицькою трасою, в Кульчіївцях треба повертати наліво (знак - вказівник з написом «Калиня» можна побачити тільки, якщо їхати зі Старої Ушиці до Кам’янця), або ж через Кам’янку та Оленівку. До речі, останній шлях набагато коротший за попередній, але як один, так і інший не позбавлені екстриму.

с.КалиняУ Калині проживає трохи більше 300 осіб: село компактне, оточене лісами та полями. Воно з таких, коли живеш там і не знаєш, куди себе подіти. Рятує ситуацію тільки близьке розташування до міста. Подолавши трохи більше десятка кілометрів, за 8 грн можна дістатися до Кам’янця. Щоправда, всі маршрути через село прохідні, що йдуть із сусідніх Абрикосівки та Супруньківців.

Хоч у Калині є чотири десятка діток, але ні школи, ні дитсадочка село не має. Колись тут була і початкова школа, і дитячий садок. Їх побудували на початку 90-их, але досить швидко ці заклади перестали функціонувати. Тож місцеві жителі жартома кажуть, що у садочок тут ходили років 50 тому. Початкову школу через відсутність учнів закрили, а приміщення передали під фельдшерський пункт. Були ми в тому пункті й не могли зрозуміти, як там колись могла бути школа...

Місцеві дітлахи навчаються і виховуються у сусідній Кульчиєвецькій ЗОШ І-ІІІ ступенів та ДНЗ «Журавлик». Добираються туди шкільним автобусом.

Центр села Калиня невеличкий і компактний - зупинка, магазин, сільський клуб, за клубом - стадіон, фельдшерський пунк разом із бібліотекою. І все це поруч із великим ставком. У вихідні місцеві заліплюють його: рибалити приходять і дорослі, і діти. Малий Денис спіймав сьогодні двох карасиків і окунця, на рибалку ходить із батьком, який чаклує над вудкою за кілька метрів від сина.

До речі, у Калині всього чотири ставки, три з яких орендує місцевий аграрій Ігор Гай. Четвертий ставок в оренді в Присяжнюка, та останній рік той використовує його не за призначенням. Води в ставку не стало, тож орендар його розорав і засіяв. Цікаво, за що тепер ідуть податки в місцеву казну, як за поле чи за ставок, і чи взагалі вони туди йдуть? Подібна ситуація і з магазином: хоч він і є у власності райспоживспілки, та, за словами людей, невідомо за якими документами там працюють, і чи є вони взагалі.

НЕ КОЖЕН ГОСПОДАР ЗУМІЄ


Завідувач фельдшерського пункту Галина Горголь працює тут з 1992 року.
- У лікарні цілий штат, а я і фельдшер, і прибиральниця, і кочегар, - бідкається Галина Олександрівна.
У приміщенні немає газового опалення, кілька років тому були спроби його зробити, навіть бралися за виготовлення проектної документації, проте справа з мертвої точки так і не зрушилася. Тож опалюють дровами та вугіллям. Така ж ситуація і з місцевою бібліотекою, а точніше з бібліотечким пунктом, куди бібліотекар потрапляє раз на тиждень. Книги для читання видають на руки в суботу.

«Побудований на честь 50-річчя радянської влади» - цей забілений напис на сільському клубі майже повністю зіллявся с.Калинязі стіною, але ще читається. Місцеві трохи засоромилися, коли ми почали його фотографувати.

«Це давно було, - виправдовується завклубом, - можете подивитися, що в середині». І, як кажуть, краще б ми цього не бачили. Стеля в аварійному стані, дірка в стіні заліплена скотчем, по сцені в актовій залі треба ходити обережно, щоб не провалитися. Через усю стіну на фасаді здоровенна тріщина намагається розкроїти будівлю навпіл. Сільський клуб відкрили в 1972 році. Це ж за якихось сорок з гачечком років довести його до такого стану - не кожен господар зуміє.
- Гроші на ремонт клубу просимо щороку, та поки сільська рада не виділяє, - чуємо пояснення.

Із розваг у місцевому клубі хіба що тенісний стіл. Як підготують дітлахи до якогось свята концертну програму, це буде за щастя, а ні - хай стоїть той клуб, навіть уже й не для краси...

Б’Є КЛЮЧЕМ «КАЛИНСЬКИЙ КЛЮЧ»


Усі розпайовані землі калинчан, а їх трохи більше півтисячі гектарів, обробляє ПП «Калинський ключ», власником якого є Ігор Гай. Також аграрій орендує в людей колишній розпайований колгоспний сад. Займається не лише рослинництвом і садівництвом, а й тваринництвом.

с.КалиняФерма ПП «Калинський ключ» розташована одразу за великим ставком. Обгорожена зі всіх боків і поділена на вигонні майданчики - для немовлят, молодняка та дорослих корів. Десять років тому в ПП «Калинський ключ» було 38 голів великої рогатої худоби. За час існування сільгосппідприємства поголів’я вдалося збільшити в декілька разів, нині воно тримається в межах 200 голів. На зиму, звичайно, ця кількість зменшується, та про повну ліквідацію тваринницької галузі тут поки що не думають. Кажуть, що основна цьому причина – люди, які тут працюють. Лише 4 із 12 місяців худоба в господарстві перебуває в приміщеннях, решта часу – під відкритим небом.

Тримають худобу і місцеві жителі, молоко здають на ферму «Калинського ключа». Щоправда, нині корів у селі значно поменшало. Якщо раніше пасли три череди, то сьогодні одну, в якій, можливо, набереться з два десятка корів.

А ІСТОРІЇ НЕ ЗНАЮТЬ


Село має свою історію, яку, на жаль, мало хто знає із місцевих жителів. Аби виправити це прикре непорозуміння, коротенько розповімо її ми. Перша задокументована згадка про Калиня відноситься до 1493 року. 1565 р. село належало Петру Бонку й знаходилося в оренді в Домініковського. Через століття серед власників села були кам’янецький староста Гавриїл Сильницький, польські магнати Ржешовські, Богуші, Косинські та Хоцимірські. У 18 ст. с.Калинябуло два власника: Богуш і Ржешовський, які судилися з містом за орні землі. За селом ми знайшли пам’ятник святому Яну, підпис викарбуваний польською. Та звідки він з’явився в селі, так ні в кого не змогли допитатися.

Є в Калині старовинна дерев’яна церква, збудована на свято Покрови. За часів радянської влади, коли масово закривалися церкви, це була єдина, до якої ходили люди з сусідніх сіл.

Сьогодні ж «поговорити з Богом» проблематично, двері храму задійно зачинені. Довелося шукати, де живе церковний староста, аби подивитися, яка ж вона, ця унікальна краса із середини.

Староста Василь Станіград розповідає, що службу тут править батюшка з Кульчіївців; селян приходить небагато, в основному літні жінки.
«Хочемо відреставрувати стелю церкви, підбити пластиком», - продовжує ділитися планами.
«А як же унікальність церкви?» - ціпеніємо від здивування ми.
«Матушка каже, що так буде краще, та й ось шви заштукатурені. Вона ж не може бути без жодного цвяха збудована!» - дивується у відповідь.
Дерев’яну унікальну церкву оббивати пластиком? Варвари!..

МОЯ ХАТА СКРАЮ


Складається враження, що в Калині людям ні до чого немає діла. Усе, що в селі для загального користування, має зробити хтось: або магнат, як за очі називають місцевого аграрія, або сільський голова. Елементарне поняття благоустрою тут практично відсутнє. Усе сміття селяни звозять у місцевий ліс. Таку безгосподарність ще варто пошукати.

с.КалиняТими горами відходів, так безпардонно розкиданих попри дорогу до села, можна встелити Калиня, й ще вистачить на 2 кілометри до Кульчіївців. Питання риторичне: анонсовану акцію з благоустрою від районної
влади тут проігнорували?!

Не в кращому стані перебувають і сільські дороги, щоправда, деякі ями підсипані, та чи надовго вистачить цього підсипання?
Минулого року зусиллями місцевого агропідприємства облаштували зупинку в центрі села. Сьогодні вона має такий вигляд, ніби вже п’ять років стоїть без ремонту. Невже і тут нікому немає діла? Зауважу, що інтереси калинчан у сільському парламенті представляють двоє депутатів, які би першочергово мали перейматися станом справ у рідному населеному пункті!

ГЕРОЇ З МАЛЕНЬКОГО СЕЛА


Уродженець із с.Калиня Дан Колісник трагічно загинув на сході Україні під час проведення антитерористичної операції. Кадровий військовий віддав життя 25 жовтня 2014 р. у бою, намагаючись врятувати бійців 32-го блок-посту. Героя поховали в Червонограді на Львівщині, де залишилася вдовою дружина з двома малолітніми синами. У Калині ж с.Калиняпроживають батьки Дана, приємні й добрі люди.

- Встановили обеліск на кладовищі як згадку про всіх героїв, які захищали Батьківщину, - із сумом у голосі каже батько Дана, Віктор Григорович. - Маємо місце, як кажуть, прийти і поплакати. З пам’ятником допоміг Ігор Гай, дав 5 тисяч, а хлопці, що робили той обеліск, переправили ці гроші моїм онукам. Добрі люди є скрізь.

На воротях прапор, кімната у фотографіях, а в очах поселився вічний сум - втрачати дітей це невимовне горе, яке ні з ким не розділити.
Проживає у Калині відомий на всю округу дільничний міліціонер Віктор Кучерик. На його обійсті колись був комендантський німецький пункт та стара початкова школа.

Родом із Калиня й заслужений художник України, викладач К-ПНУ Борис Негода. Ще один відомий калинівець - український поет, журналіст, засновник Союзу українських журналістів і письменників на чужині Віктор Кушнір.

ДЕ Ж КАЛИНА?


Кажуть у Калині тієї калини не злічити - на кожному подвір’ї кущ. Та, як з’ясувалося, нам вдалося натрапити лише на декілька, хоча кущі калини могли би стати родзинкою села. А поки що епіцентром життя на селі залишається агропідприємство «Калинський ключ», яке, якщо забрати звідти, то невідомо, якою буде доля села. Інший інвестор, інші плани.

За безгосподарність і байдужість до долі маленької батьківщини та її історії, ми ставимо калинчанам «трійку». Свою оцінку, шановні читачі, ви можете поставити, зайшовши на сайт klyuch.com.ua у розділ «Опитування».

Теги: Сільський контроль, с.Калиня

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:










Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.