Перейти на мобільну версію сайту


11.08.2017

НЕ ТАКЕ ВЖЕ Й ПРИВІТНЕ

контрольОдного спекотного дня, коли від нестерпного пекельного сонця плавився не лише асфальт на дорогах, а й наші мізки, ми вирішили шукати відповідь на питання: «Чи привітні люди у селі Привітне?». Так, у нашому районі є такий населений пункт. Невеликий за розмірами, схожий на видовжений прямокутник трохи неправильної форми, він межує із селами Млаки і Яцьківці сусіднього Дунаєвецького району.

І ось це його перебування на межі прослідковується у всьому – умовах, у яких проживають тамтешні люди, стилем їхнього життя й навіть майбутніми перспективами. Може, й люди привітні в цьому селі, та життя в них, ой яке непривітне...

Жодної згадки про те, коли ж селу Привітне дісталася така назва, не знаходимо. В історичних документах про нього взагалі ні слова. Колись Привітне входило до складу Дерев’янської сільської ради, а з 2015 року – до Китайгородської сільської ради об’єднаної територіальної громади. 

контроль-1Дерев’янська сільська рада була утворена 1918 р. у складі Китайгородської волості Ушицького повіту Подільської губернії. До складу сільської ради входили села Дерев’яне, Броварі, Гелетина, Гниляки, Гуцули, Погоріла та Пожарниця. На сьогодні чотири з семи населених пунктів зникли з географічної мапи Кам’янеччини. Де-факто вони нібито й існують – хата-дві чи вуличка, але де-юре таких сіл немає в реєстрі. Як бачимо, серед цієї когорти Привітним і не пахне.

У працях Юхима Сіцінського також жодного натяку на це село. Є розповідь про Погорілу, згадка про Пожарницю, навіть коротенька історія про Тарасівку, або Вихватновецький яр (знаходився в глибокій долині р.Студениця, на великій дорозі, що йшла з Китайгорода в Крушанівку. Тут були винокурний завод і паперова фабрика поміщика Коцебу). Згадує краєзнавець і про Залісся або Новосілля («новый поселок, образованный недавно крестьянами, купившими землю у помещика Юревича. Жителей здесь: православных 60, р.-католиков 100»). Але ця згадка, знову ж таки не про Привітне.

Привітний екстримЇДЕМО НА ЗНАК 
Село по праву заслуговує на звання крайньої географічної точки Китайгородської об’єднаної громади. До нього від міста 32 км.

Перш ніж дістатися до Привітного, потрібно запастися величезною порцією терпіння. Воно знадобиться і тоді, коли стрибатимете з більшої ями в меншу вихватновецькою дорогою, і коли залишатимете за плечима відносно цивілізовані Дерев’яне та Броварі, і коли спускатиметеся в яр шляхом, що більше схожий на шматок траси з авторалі з перешкодами. І коли здаватиметься, що це вже межа і вас здивувати немає чим, то побачите знак! Ні, не небесний і не потойбічний, а цілком реальний – дорожній. Посеред поля, у будяках, знак автобусної зупинки буде наче викликом, тестом на витривалість і вміння відділити уявне від очевидного. Для чого він там, посеред поля, де немає ні людей, ні цивілізації? Виявляється, все просто: у негоду автобус з міста далі цього знака не їде, тож як хочеш вибратися в цивілізацію, іди до знака...

Узагалі, автобус у Привітному, за словами місцевих жителів, єдина втіха в їхньому житті. Він не тільки там є, а й курсує тричі на день. За 19 грн можна вибратися до Кам’янця. Транспорт їде через центральну садибу – село Вихватнівці, також заїжджає в Дерев’яне, тож довідку отримати з сільської ради чи відвезти дитину до школи – не проблема.
Сільська зупинка, встановлена в центрі, напевне, не тільки єдине велелюдне, а й оновлене місце Привітного.

Сільський ставокІ Є, І НЕМАЄ
Як і село Патринці Китайгородської громади, з яким ми закінчували минулий сезон «Сільського контролю», так і Привітне зустрічають відвідувачів перекошеною назвою. Ще рік-два, і вона або впаде, або вгрузне в землю. Одразу за вказівником знаходиться сільський ставок. До речі, їх у Привітному аж два. І якщо патринецький уже більш-менш доведений до ладу, то в Привітному він наче декорації до якогось фільму жахів. Зарослий очеретом, води з-поміж якого і не видно. Ні про купання, ні про рибальство тут і мови бути не може.
За словами очільника Китайгородської сільської ради Юрія Безродного, ставок колись орендував місцевий селянин, і водойма мала досить пристойний вигляд. Та після смерті чоловіка все занехаялося. У сільської ради до віддаленого села руки не доходять, а в селян і власних клопотів вистачає. Їм би вижити в цьому селі, а не його розвивати...

привітну жителькуДЕ ТАМ СОТНЯ?!
Не ймемо віри, але в Привітному за станом на 1 січня 2016 року нараховується 92 особи. За період 2013-2015 рр. тут народилося двоє, а померло 11. І якщо останнім цифрам ще можна повірити, то перші, як то кажуть, на жодну голову не натягнеш. Де можна в майже крихітному селі набрати сотню осіб, коли ми за увесь час перебування побачили тільки двох – чоловіка в сімейних трусах, котрий, швидше за все, проспавшись від оковитої, вирішив подискутувати з незнайомими дівчатами на вільні теми, і сухеньку бабусю, яка перебігала, ховаючись від сонця, з однієї хати в іншу й була зловлена зненацька. У трьох з половиною вулицях абсолютного безлюдства не може бути стільки народу. Але по документах є... Там знаходимо цифру 10 – це загальна кількість дітей (і шкільного, і дошкільного віку).

Освітянських перспектив у рідному населеному пункті в привітнянської малечі немає – їм одна дорога стелеться в сусідні села. Найближча школа і дитсадок у селі Дерев’яне. Туди сходяться зі всіх поближніх сіл та хуторів.

Подібна ситуація і з наданням медичної допомоги. Жителями Привітного опікується фельдшер із сусідніх Броварів. Якщо потрібна допомога, до нього телефонують, і той на власних двох чи перекладних чимчикує на виклик...

Окрім транспортної «втіхи» мають місцеві жителі ще одну – торгівельну. Ні, навіть не думайте, що тут є магазин, працювати в збиток ніхто не буде. А ось виїзна торгівля функціонує. Раз на тиждень сюди привозять хліб, крупи, ковбаси, господарські товари, одним словом, усе необхідне, що знадобиться для сільського життя.

Ще третій - і всеЩЕ ТРЕТІЙ – І ВСЕ
Чи можете повірити, що в Привітному колись був власний колгосп, у якому займалися навіть вирощуванням вів­ців? Складно? Тоді звертаємо в сусідню вузеньку вуличку, проходимо декілька метрів і... опиняємося на здоровенному плацу, вдалині якого видніються приміщення тваринницьких комплексів. Зарослі бур’янами, але на диво в досить пристойному стані, як порівнювати з іншими в подібних населених пунктах.

За всіма орієнтирами тут колись був колгосп, збереглося навіть приміщення чи то колишньої контори, чи медпункту – його ніхто не розібрав на каміння. Хатина від віку й часу розсипається рік за роком. Вона вже без вікон і дверей, на черзі – дах.

За декілька метрів обабіч – сільський клуб. Ну, як клуб?.. Пам’ять від того, що колись було клубом.

Сільський клубУ Привітному клубна діяльність тимчасово призупинена – чи то немає людей, які би приходили на концерти, чи ентузіазму в місцевих митців, але про тутешній осередок культури забули. Коли по всіх селах громади, навіть найменших, минулоріч сільські чиновники, наче скажені, ремонтували клуби, про Привітне ніхто й словом не обмовився. Зрештою, хто в той заклад ходитиме і з якою метою?

А як же вибори? Кудись же йдуть цих «сто голосів»? Чи виборчу дільницю організовують біля зупинки – єдиного острівка цивілізації на все село? Хоча, що тих виборів (за годину можна зі скринькою обійти все село) і на що таке суттєве може впливати вибір привітнинчан?..

У клубі, як після обстрілів – посипалася штукатурка, облізли стіни. Усе закинуте, а з вікон виглядають книги з сільської бібліотеки, просячись на волю.

За колишнім сільським осередком культури – два пам’ятники, один з яких – загиблим у Другій світовій війні. До повного комплекту не вистачає третього пам’ятника – власне населеному пункту. Не здивуємося, що за кілька років у ньому виникне така необхідність.

Колгоспний садПОМІЖ ЯРАМИ
Жителі Привітного, переважна більшість яких пенсіонери, живуть із сільського господарства. Пам’ятаючи славу колишнього плодово-ягідного колгоспу, що знаходився у сусідньому селі Дерев’яне, влітку тут переробляють фрукти на сушеню. Практично в кожного на обійсті чималий садок. Є великий, хоч і занедбаний колгоспний сад при в’їзді в Привітне. Щоправда, з благами цивілізації не пощастило: газ сюди так і не дотягнули, тож взимку селяни гріються дровами, розпалюючи грубки. Із водних запасів – криниці на подвір’ї. Єдине, що тут є – надзвичайно гарні краєвиди. Здається, що від Привітного можна рукою подати до Совиного Яру, а як перейти сусідні Дерев’яне і Гелетину, то опиняєшся вже у Суржинецькому яру, з не менш прекрасними краєвидами і природними ландшафтами.

P.S. Що дало об’єднання крихітному селу Привітне з-поміж усіх інших населених пунктів Китайгородської громади? Нічого. Ні, не так: НІЧОГО! Можливо, щось дасть у майбутньому? Навряд чи. Та й узагалі, невідомо, чи є те майбутнє в села з гарною назвою, але нікудишніми життєвими перспективами. 

Поблизу Демшина є село, яке називається Печора. Від нього залишилася одна довжелезна вулиця, на якій може живих дві-три хати. Нині Привітне рухається до свого заходу сонця так саме, як колись Печора, хоч остання й не була настільки віддалена від цивілізації. 

Маленькі села не помирають з часом, вони йдуть у небуття від людської байдужості. Коли немає справжнього господаря, оселя сама по собі ніколи не стане гарною і привітною...
Один бал із п’яти – це той максимум, який ми можемо виставити Привітному. Свою оцінку, шановні читачі, ви можете поставити на офіційному сайті газети klyuch.com.ua, або ж у групах «Сільського контролю» в соціальних мережах.

Розруха Сільські вулички Сільські вулички-1

Зупинка ферми


Теги: Сільський контроль, с.Привітне

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:








Меблі

Ексклюзивні вироби з акрилового та кварцового каменю Staron®, Radianz®:
кухонні стільниці, барні стійки, рецепції;
сходи, підвіконня, басейни
Та багато інших елементів інтер’єру за вашими побажаннями
Діють індивідуальні знижки та на кварц - розпродаж!




Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.