Перейти на мобільну версію сайту


28.06.2018

НЕ СЕЛФІ ЄДИНИМИ

На день - полісменОдин день з життя патрульної поліції.
Субота. Шоста ранку. За вікном – дощ. У таку погоду хочеться спати, кутатися в ковдру, довго ніжитися в ліжку і нікуди не йти. Але сьогодні не той день. Треба йти і працювати, бо ж на мене чекає нова робота – поліцейського.

Ні, не думайте, що я раптово змінила професію. Усе заради експерименту й нової рубрики, яка має назву «Журналіст міняє професію».

Погодьтеся, у світі так багато цікавих спеціальностей, є чимало унікальних, є затребувані й не дуже, важкі й легкі за кількістю витраченого часу й відпрацьованих годин. Хтось обирає заняття до душі, а хтось – заради гаманця. Але, попри все, робота має бути улюбленою, бо як цього немає, довго ти не протягнеш.

За що любити професію поліцейського, чи змінилася нова поліція, як саме і настільки якісно, скільки отримують полісмени за свій нелегкий труд і чи варта шкіра вичинки – на ці та багато інших запитань намагалася знайти відповіді впродовж дня, поки разом із копами нашого району відпрацьовувала чергову зміну.

МОЯ ГРПП
З дозволу начальника районного відділення поліції Андрія Дуранкова о 08:00 разом із полісменами райвідділку, які, як і я, заступили на зміну, пройшла інструктаж, який зазвичай проводить відповідальний від керівництва. Цього разу це був начальник сектору превенції, майор поліції Сергій Кравчук.
Зміна груп реагування патрульної поліції триває впродовж 12 годин. З 08:00 до 20:00 і з 20:00 до 08:00. Мені випала ранкова. По району на одну зміну виходять три патрульні екіпажі, по двоє патрульних у кожному, які перекривають три зони району – Гуменецьку, Староушицьку та Жванецьку з Орининською. Кожен екіпаж курсує у межах своєї зони, але й можуть мінятися, особливо, якщо багато викликів.

ПолісмениЇдемо у екіпажі разом з інспектором сектору реагування патрульної поліції, майором поліції Віталієм Олійником та поліцейським сектору реагування патрульної поліції, капралом поліції Іриною Тригубець. Разом із нами – Олег Горбанюк, інспектор сектору превенції, старший лейтенант поліції. Він сьогодні мій, так би мовити, екскурсовод у світ патрульної поліції.

Віталій Олійник з колишніх міліціонерів. Раніше працював у дозвільній службі Дунаєвецького відділку. Через суд відстояв своє право на роботу вже в новій поліції, адже, як каже, співробітники його відділу не зобов’язані були проходити атестацію. Рішенням суду його було поновлено на посаді, а вже за якийсь час відділ змінив назву, а посаду скоротили. Тож перевівся у патрульні районного відділку.

– Важко було звикати, – ділиться враженнями. – Але головне в нашій роботі – не втрачати почуття міри й такту. Хоч поліція і нова, але не всі громадяни ще звикли жити по-новому. Починати треба з себе. Порушив – відповідай, а не починай дзвонити і вирішувати. І таке трапляється. На жаль.

Ірина Тригубець про роботу поліцейського мріяла зі школи. Закінчила академію внутрішніх справ, рік пропрацювала помічником адвоката, а потім за конкурсом пройшла у нову поліцію.

– Робота дуже подобається, – зізнається Ірина. – Кожен день не схожий на інший. Звичайно, трапляються різні люди, але до кожного намагаюся знайти підхід. Коли тобі вдячні за роботу – це надзвичайно приємно, адже розумієш, що працюєш недаремно.

У Олега Горбанюка своя філософія щодо роботи поліцейського.

– Ти маєш бути профі, – каже він. – Не просто пояснювати, в чому порушення, а опиратися на голі факти та законодавчу базу. Усі аргументи порушника зазвичай зводяться до емоційного: «Ви не праві!». Наша задача – пояснити йому, в чому порушення, керуючись винятково буквою закону, а не якимись припущеннями. Якщо знаєш свою роботу досконало, тебе ніхто не зможе загнати в глухий кут чи поставити в незручне становище. 

Олег ГорбанюкНАДИВИШСЯ НА ВСЕ
– Ранок починається із заправки і кави, – каже Олег, і я вже налаштовуюсь на розмірений день, час на селфі та суцільний позитив. Але де там... Не встигаємо ми проїхати й кількасот метрів по проспекту в гуменецькому напрямку, як прямо на нас «летить», у прямому сенсі цього слова, чоловік. Зупиняємося, той на емоціях намагається щось пояснити, просить кудись подзвонити. Вигляд у нього, м’яко кажучи, неадекватний. Полісмени впізнають його. З’ясовується, що то кінчений алкоголік, якого вже «хапнув біляк». Про це знають родичі, до яких поліцейські зателефонували, поки намагалася заспокоїти чоловіка. До слова, родичі давно махнули на нього рукою, як і він на них, промінявши життя на оковиту. Довго не думаючи, відвезли його в лікарню, хоч ніби то й не наші обов’язки. Дорогою чоловік кричав, обурювався, навіть намагався зняти штани... Насилу його вгамували й передали медикам.

Згодом дізналися, що там йому ледве дали раду й відправили у психлікарню.

«Оце так, – думаю я, – попили кави. День почався з адреналіну».

– І часто у вас таке буває? – запитую своїх колег-полісменів.

– Це ще квіточки, – чую у відповідь. Усі троє безпристрасні, ніби й нічого не сталося. – За стільки років на все надивилися. Таких історій назбирали, розкажемо – не повіриш.

Різні бувають ситуації, як і причини викликів. Серед найбільш дивних повідомлень були, наприклад, такі: приїдьте, розберіться, бо на подвір’я зайшов дикий пес; сусідські діти пошкодили майно, бо наїлися чужої полуниці – виїжджайте і вже; у мене неадекватний кіт, подряпав мене, не пускає в кімнату – терміново виїжджайте.

І патрульні виїжджають. Часом проїдуть півдороги, а виклик відмінили, бо конфлікт урегулювали самотужки, а час і пальне втрачені. Буває дзвонять, щоб поговорити, і мусиш витрачати час на незрозумілі ситуації, коли хтось направду десь потребує допомоги...

ОБОВ’ЯЗКІВ ВИСТАЧАЄ...
Усі патрульні Хмельниччини зареєстровані у спеціальній системі. Через неї видно, де і який автомобіль зараз знаходиться. Якщо будь-хто телефонує на 102, дзвінок автоматично надходить у кол-центр області. Звідти черговий визначає, якому патрульному автомобілю й куди їхати. Якщо ГРПП цього регіону зай­няте чи вже на виклику, на інший виклик їдуть колеги, що знаходяться від місця події на найближчій відстані.

Бувають дні, коли виклик за викликом. Не встиг вирішити один конфлікт, як потрібно вже їхати на інший. Навіть завершення зміни не рятує, бо дзвінок може надійти за півгодини до закінчення патрулювання, і тобі доведеться їхати. Тож гарантії, що звільнишся о 8-ій вечора, якщо заступив на чергування о 8-ій ранку, ніхто не дає. У такі дощові дні, як випали нам, викликів значно менше.

– Люди сидять по хатах, не дуже й хочуть виходити, навіть, щоб з сусідом пляшку розпити, відповідно і скарг менше, – пояснює Олег Горбанюк і додає, що більшість правопорушень скоюється у стані алкогольного сп’яніння. 

Розвиток інформаційних технологій дістався й до поліції. Нині кожен патрульний автомобіль обладнаний планшетом, у який за спеціальною програмою полісмени записують всі дії, зроблені протягом дня. Це рапорти, які раніше подавалися в паперовому вигляді.

Якщо немає викликів, без діла ніхто не сидить. До обов’язків групи реагування патрульної поліції (ГРПП) належить здійснення превентивних заходів – перевірка власників зброї, раніше судимих, осіб, які знаходяться під домашнім арештом, дітей правопорушників тощо. Під час таких перевірок можна дізнатися чимало оперативної інформації. Головне – правильно ставити запитання.

Отож, поки немає викликів, не сидимо без діла і ми – їдемо на превентивні заходи. Спочатку перевіряємо раніше засудженого. Чоловік вдома, під пильним наглядом матері, яка появу поліції спочатку сприймає в штики, лякаючись, чи бува її синок знову чогось не накоїв. Коли ж полісмени пояснюють, з якою метою прибули, просить телефон, аби одразу подзвонити, як щось станеться. Патрульні фотографують чоловіка й записують відомості про проведення профілактичної бесіди.

– Не лише запис, що ти робив, а й фото маємо додавати до всіх заходів превентивної діяльності, – поснює Ірина Тригубець. – Зараз поїдемо перевіряти власника зброї, чи належним чином він її зберігає. Необхідно сфотографувати сейф, у якому вона знаходиться.

Перевіряємо, фотографуємо і поки немає викликів, працюємо за ще одним напрямком діяльності ГРПП – по лінії безпеки дорожнього руху.

Увесь день фіксуєтьсяЯК І ПОРУШНИКІВ
Після реформування поліції даішників як найбільших хабарників ліквідували. За кілька місяців після того кількість аварій та правопорушень, скоєних на автошляхах країни, зросла в декілька разів. Стало зрозуміло, що наглядати за дотриманням правил дорожнього руху все ж таки мають. Виконання цих обов’язків поклали на новостворену патрульну поліцію, щоб, як то кажуть, не селфі єдиними.

Не так давно дорогу державного значення патрулюють поліцейські області, але й наші їм допомагають. За роки служби виробляється певна статистика правопорушень, і коли кажуть, що копи «засідають у кущах» на порушників, то в таких словах може й є дещиця правди. Узагалі, є відрізки автошляхів, на яких водіям аж кортить порушити. Наприклад, Тещин язик, де обгін заборонено, але ж обганяють і як результат отримують 225 грн штрафу. Худне гаманець водіїв і через обгін на перехрестях, порушення рядності, правил зупинки і стоянки. Постанову по таких порушеннях поліцейські виносять на місці події. Водій може її оскаржити впродовж 10 днів, або заплатити штраф впродовж 15 днів. Номер рахунку вказується на квитанції. Якщо ж порушник невчасно оплатив штраф, його передають на виконання державним виконавцям.

Та найбільша проблема – це так звані 130-ті – водії, які кермують автомобілем у стані алкогольного сп’яніння. Яких тільки історій не наслухаєшся: зупинили п’яного водія, двері відкрили, а він вивалився на асфальт; або зупинили чоловіка вночі, він за кермом, а каже, що не їде, настільки вже не має тямки. Буває й таке, що порушники, як забачать поліцейських, намагаються втекти, тоді точно зрозуміло, що знають, чого тікають. Поліцейським «докерам» та «дев’яткам» часом не під силу зловити таких лихачів, у яких автомобілі потужніші вдвічі. Але, все ж таки, відповідальних водіїв значно більший відсоток, аніж порушників.

– Цікаво, що як тільки зупиняєш за якесь порушення, всі водії починають проситися, – каже Ірина Тригубець. – Від водіїв на «Лексусах» чуємо: «Ви тільки дорогі машини спиняєте, а на дешеві не реагуєте», а водії вітчизняних авто гнуть свою лінію: «Побачили бідну машину і вже останню душу витрясаєте, а багатіїв на іномарках не чіпаєте». Ну, яка різниця, на якій ти машині їдеш? Головне – не порушуй правила.

Поліцейське піклуванняP.S. ... Зміна добігає до завершення. Нам ще потрібно помити автомобіль, щоб здати його в належному вигляді. Власної мийки райвідділ не має. Їдемо до звичної на проспекті. Повертаємося назад, кожен зі своїми думками, як би провести вечір. Аж тут за кількасот метрів попереду дорогу намагається перебігти п’янющий чоловік. Біжить, падає мов гусінь. Піднімається, знову пробігає кілька кроків, падає. Автомобілі різко гальмують. Гальмуємо і ми. Заряджений оковитою марафонець намагається дати драла по алеї і падає знесилено на лавочку. Підходимо до нього, поліцейські запитують, чи потрібна допомога, чи все в нього добре.

– Ребята, я через дорогу живу, – ледве пояснює, – ще один ривок – і дома. Не волнуйтесь, я трохи на лавочці посижу, передихну...

– Як день почали, так і закінчили, – філософськи підсумовує Віталій Олійник. 

– Поліцейське піклування, – додає Олег Горбанюк і розводить руками...

І це ще був спокійний день із життя полісмена групи реагування патрульної поліції. Із заробітною платою у межах 7,5 тис. грн впродовж місяця ти живеш у паралельній реальності, де відсоток адекватних людей врази менший. Різного роду маргіналів щодня зустрічаєш більше, аніж законослухняних громадян. І до кожного з них потрібно знайти підхід. Чесно кажучи, як на мене, псяча робота, й не кожен витримає її шаленого ритму. Тішить лише одне, що самовідданих професіоналів, готових стояти на сторожі закону в нашому місті та районі вистачає. А значить ми у безпеці.

Тож, користуючись нагодою, вітаємо всіх поліцейських із професійним святом – Днем національної поліції, який вони відзначатимуть 4 липня. Бажаємо успіхів у нелегкій праці, здоров’я і витримки, а головне – справедливих рішень і вдячності від людей!


Теги: журналіст міняє професію

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:










Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.