Перейти на мобільну версію сайту


20.04.2018

НЕ РОЗВАГАМИ ЄДИНИМИ

Село наче на долоніСтартував третій сезон авторського проекту «Сільський контроль». За два роки роботи ми встигли проінспектувати половину населених пунктів Кам’янець-Подільського району, одного з найбільших в Україні. Попереду не менше цікавого й пізнавального. Розповідаючи вам, любі читачі, про нові експедиції, не забуватимемо й про минулі, адже у селах, в яких ми побували раніше, за два роки сталося чимало змін: десь відремонтовано приміщення, десь відновлено роботу чи перепрофільовано певний заклад, встановлено зупинку чи бодай ліхтар, з’явилися нові місця відпочинку, поліпшилася загальна інфраструктура населеного пункту. Села живуть, розвиваються, змінюються на краще. І це прекрасно. Історію пишуть люди, звичайні, як ми з вами, своїми щоденними вчинками та прагненнями хоч на дещицю зробити цей світ кращим. Із новим сезоном «Сільського контролю» давайте писати історію разом!

Щойно почалася весна, пригріло сонечко й стовбчик термометра вперто поліз догори, як усі люди миттєво перемістилися з будинків та квартир ближче до природи й землі. У вихідні Кам'янець наче вимирає – всі тікають з міста в село, на дачі, ближче до лісу й річки. Свого часу один із населених пунктів, який нині відкриває першу десятку «Сільського конт­ролю», з'явився на мапі району як місце, куди від кам'янецької метушні тікали заможні городяни та поміщики, розважалися там, весилилися і шуткували, влаштовували полювання. Якщо ви ще не здогадалися, то мова піде про село Шутнівці Кам'янець-Подільського району.

Автобус заїжджаєНаселений пункт вдало розташувався на берегах р.Смотрич між вищими по течії Панівцями та нижчими по течії Цвіклівцями Другими, якраз навпроти сусідньої Тарасівки. 

ПОЛЮВАННЯ Й ПІКНІКИ
За переказами, Шутнівці отримали свою назву від того, що ця місцевість, вкрита лісами, слугувала для розважальних зустрічей місцевих поміщиків і городян з Кам'янця, які влаштовували тут полювання та пікніки. В історичних документах населений пункт згадується з другої половини 17 століття. Його доля тісно пов'язана з сусідніми Панівцями. Свого часу село належало панам Потоцьким, Коссаковським, Вельєгорським та Старжинським. У 1835 році до Шутнівців приписали частину сусіднього села Панівці, яке нині відоме як «Нижні Панівці», але в 1881 році, коли тут згоріла церква, а разом з нею і все село, Нижні Панівці знову повернули до складу Пановецького приходу.

У наш час Шутнівці входили до складу Устянської сільської ради, а з жовтня минулого року разом із сусідніми населеними пунктами добровільно об'єдналися та увійшли до складу Слобідсько-Кульчиєвецької сільської ради. Сьогодні тут проживає 340 селян.

Дитсадок недобудувалиНА ГОРІ, І В ДОЛИНІ
Усього 12 км відділяє Шутнівці від Кам'янця. Річка Смотрич, що омиває нижню частину населеного пункту, створила сприятливі умови і для проживання, і для відпочинку. Власне одну з частин Шутнівців кілька десятків років тому віддали під будівництво дачного кооперативу. Відтак місцеві умовно ділять село на чотири частини: гора, долина, дачі та кар'єр.

Кар'єр розкинувся при в'їзді в село по правий бік. Чесно кажучи, жодних розкопок там не ведеться, просто будинки розташовані вздовж яру, звідси й назва. Правда, в кількох місцях цього довжелезного ярка є кілька копанок із глиною. Можливо, через це й «кар'єр».

Гора і долина – поняття зрозумілі. Шутнівці тісно обліпили всю скелю, забудувавшись впритул до води, майже повністю захопивши прибережну зону. Цьогоріч Смотрич трохи вийшов з берегів, зайшовши на подвір'я й підкравшись до будинків, збудованих вздовж першої лінії. Одна з сільських вулиць веде прямісінько у воду. 

Сміттям всипана скеляЯк їхати дорогою до дачного кооперативу, що заховався в сосновому лісі, можна побачити усе село. Воно наче на долоні – облуплені хати й добротні обійстя, накраяні кусені городів, що сповзають у яр, і клаптики рівненьких садків. Онде видніється чиясь пасіка, а там – сільська церква. Зупинись і милуйся, тільки обережно, щоб не втрапити у кучугури сміття, що заполонили смотрицький крутосхил. От вам і ментальність – виїхав за село і сміти скільки влізе...

МРІЮТЬ ПРО ДИТСАДОК
Здавалося, Шутнівці належать до когорти тих населених пунктів, котрі оживають з приходом літа. Та яким було наше здивування, коли дізналися, що тут проживає не мало, не багато – 70 дітей, з яких 29 дошкільного віку. І при цьому жодного освітнього закладу тут немає!

Колишня школаКолись у селі діяла початкова школа, навіть будували дитячий садочок. Але... Через брак учнів у один із періодів навчальний заклад оптимізували, а дитсадок так і не добудували. Щодня малюків та школярів везуть на навчання й виховання у сусідню Баговицю. Шкільний автобус курсує справно, попри Тарасівку, долаючи майже 9 км вкрай розтрощеної дороги. Усі, кого ми не питали, мріють про відкриття в селі хоча би дитсадка. Та чи здійсненна шутнівецька мрія?

Приміщення школи після закриття розділили навпіл. Частина, як і раніше, залишилася за клубом та бібліотекою, а частину віддали в оренду під магазин. Останній уже рік як не працює, тож селяни за продуктами змушені ганяти до міста. Як не маєш транспорту, сильно не розженешся.

Подружжя ТалащуківШутнівці на власний автобусний маршрут не розжилися. Добре, хоч новенька зупинка встановлена. У село двічі на день заїжджає сусідній устянський – зранку, щоб забрати людей, і ближче до обіду, щоб привезти з міста. В інший час селяни добираються додому на прохідних автобусах, що їдуть до Устя, Тарасівки, Великої Слобідки. Щоправда, від центральної траси до села добрих 1,5 км доводиться долати на власних двох.

30 років життя віддала культурі Альбіна Талащук (на фото праворуч). Спочатку працювала бібліотекарем, згодом – завклубом. Нині ж свою роботу передала чоловіку Анатолію (на фото ліворуч), а сама подалася в соціальні працівники. Каже, бібліотеки, як раніше, не потрібні, культура вряди-годи ще жевріє, а населення старіє. Читати літературу селяни не поспішають. До слова, колись у Шутнівцях жила жінка, яка перечитала всі книги з сільської бібліотеки. Щотижня приходила зі здоровенною торбою за новою порцією літератури. Тепер же таких поціновувачів, на жаль, немає.

Подружжя Талащуків1Здається, що шутнівецький клуб перебуває у вічній стадії ремонту. Глядацька зала зі сценою завалена будматеріалами, приміщення, де зберігаються книги, зроблене лише на половину. В єдиній кімнаті, що користується попитом, і в теніс грають, і дискотеки влаштовують. Минулого року за кілька тижнів до виборів перед клубом з'явився дитячий майданчик з двох гойдалок та руколазу. На інший розвиток бюджетної інфраструктури влада поки що не спромоглася.

Фельдшер Тетяна ДрачНе в кращому стані й приміщення фельдшерського пункту. Ззовні нещасне й облуплене, але всередині чистеньке й охайне. За порядком тут слідкує фельдшер Тетяна Драч (на фото праворуч). 12 років Тетяна Анатоліївна для місцевих селян виконує обов'язки невідкладної медичної допомоги 24 години на добу, 7 днів на тиждень. Живе у селі, тож до ненормованого робочого графіка звикла. Як кому потрібна допомога, фельдшерку не соромляться турбувати навіть вночі.

ЦЕРКОВНІ МИТАРСТВА
Церква у Шутнівцях була збудована на початку 18 ст. У 1740 р. в історичних документах згадується Свято-Преображенська дерев'яна церква, церкваобліплена глиною, без стелі. Через 6 років вона згоріла від блискавки. Замість неї за кошти прихожан побудували інакшу, також дерев'яну, з однойменною назвою. Дзвіниця біля неї з'явилася тільки в 1828 році. За переказами місцевих жителів, новозбудована церква згодом також згоріла від блискавки в 1881 році, а разом з нею і все село. Існує легенда, що нібито місцевий священик хотів перенести храмове свято на інший день, не робочий, натомість блискавка, яка влучила в церкву, стала гнівом Божим, своєрідним покарання за такі вольності.

Через рік після пожежі шутнівчани нашвидкоруч збудували дерев'яну церкву з матеріалів, куплених за 80 карбованців у с.Довжок. У той же час довжоцька поміщиця, княгиня Анна Хілкова, вирішила побудувати в якомусь із поближніх сіл храм на пам'ять про свого покійного чоловіка. Тож 1888 році в Шутнівцях було закладено кам'яну Свято-Георгієвську церкву, через кілька років – трьохярусний іконостас. Старовинну ікону Богоматері Троєручиці подарувала церкві Анна Хілкова. Разом з храмом було зведено і кам'яну 3-ярусну дзвіницю.

У радянський період церква була зачинена, двіниця знищена, а старовинна ікона викрадена невідомими. Нову 2-ярусну двіницю відбудували в 2007 році. Того ж року в храмі з'явилася копія ікони Богоматері Троєручиці, написана на пожертви кам'янчанина Віктора Миронюка. 

інфраструктураНЕ ТІЛЬКИ КОВБАСИ
Уся шутнівецька інфраструктура й головні виробничі об'єкти сконцентровані при в'їзді в село.

Сьогодні назва населеного пункту нерозривно асоціюється з ковбасами місцевого виробника. ПП «Астарта-2005», засновником якої є Георгій Брунько, з'явилася в Шутнівцях у лютому 2005 року. Нині це одне з провідних підприємств Хмельниччини з виробництва високоякісних ковбасних виробів. Стати лідером серед численної когорти ковбасників Кам'янеччини допоміг професіоналізм його засновника. Перед тим, як очолити «Астарту-2005», Георгій Степанович 30 років працював начальником ковбасного цеху ТОВ «Кам’янець-Подільський м’ясокомбінат». Він нагороджений орденом «Трудового Червоного прапора», має медаль «Ветеран праці». 

Віталій ГайПо сусідству з «Астартою» знаходиться комбікормовий завод та сільськогосподарське підприємство ТОВ «Дари + Поділля», якими більше 20 років успішно керує Віталій Гай (на фото праворуч). Віталій Володимирович не лише знаний на Кам'янеччині хлібороб, а й постійний сільський меценат. Керувати господарством йому допомагає син Олег. Обидвом чоловікам селяни на минулорічних виборах довірили депутатські мандати до об'єднаної Слобідсько-Кульчиєвецької громади.

Аграрії орендують частину шутнівецьких та устянських земель, сіють зернову групу (пшеницю, ячмінь); з технічних культур надають перевагу сої.

– Коли я прийшов у Шутнівці, підприємство, яке очолив, мало значну заборгованість не лише перед працівниками, – згадує Віталій Володимирович. – Комбікормовий завод також був не в найкращому стані. За цей час вдалося не тільки розрахуватися з людьми, а й налагодити виробництво. Працюємо біля землі, яка нас годує, підтримуємо сільську інфраструктуру – а це головне.

Ковбасний асортиментШутнівці повністю газифіковані, щоправда з питною водою тут є певні проблеми. Для пиття вода придатна тільки з центрального водогону, а от як надумаєте викопати на подвір'ї криницю, доведеться не тільки бити скелю, аби дістатися до джерела, а й, швидше за все, споживати технічну воду.

P.S. Для когось Шутнівці – це дачне село, а хтось бачить у ньому життя в першу чергу завдяки виробництву. Та попри все, населений пункт має низку переваг: зручне транспортне сполучення, неймовірні краєвиди, що надихають своєю красою, соснові ліси, в яких і дихається легше, річку Смотрич, котра заманює відпочинком. Тут направду добре жити. Ще би здійснилася мрія селян – узагалі було би прекрасно. А поки що «добре», як і оцінка від «Сільського контролю». Свою оцінку, шановні читачі, ви можете поставити в соцмережах групи «Сільський контроль» чи на сайті klyuch.com.ua в розділі «Опитування».



Теги: Сільський контроль, с.Шутнівці

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:








Меблі

Ексклюзивні вироби з акрилового та кварцового каменю Staron®, Radianz®:
кухонні стільниці, барні стійки, рецепції;
сходи, підвіконня, басейни
Та багато інших елементів інтер’єру за вашими побажаннями
Діють акції




Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.