Перейти на мобільну версію сайту


03.06.2016

НАЗАД У МАЙБУТНЄ З КРУШАНІВКОЮ

зупинкаОдразу за Совиним яром розкинулося село Крушанівка. Оточене садами та неймовірною природою, воно переповзло з Крушанівського яру й тепер гордовито споглядає на сусідів із пагорба.

Тут майже повністю збережена інфраструктура ще з радянських часів і, здається, що є все для успішного розвитку. Але чогось та й не вистачає... Можливо, духу суперництва, як за Союзу, коли за виконання плану можна було отримати перехідний червоний прапор? Кажуть, що першу хату в селі збудували з кущів крушини, яка, до речі, має цілющі властивості, звідси й назва - Крушанівка. Сьогодні тут проживає майже 700 жителів, хоча були часи, коли ця цифра була вдвічі більшою.

До населеного пункту, що знаходиться за 33 км від міста, йде чимало маршруток та автобусів, а от прохідний рейс через село тільки один: в обід їде автобус з сусіднього Подільского. Можливо, через це зупинка в самісінькому центрі Крушанівки, навпроти сільської ради, така пошарпана.
Дещо кращий вигляд у зупинки на трасі у Староушицькому напрямку, тут навіть пішохідний перехід намалювали. Дорогу до села зробив минулого року місцевий аграрій Олександр Гінзеровський.
У Крушанівці яскраво виражений центр села: тут є все - школа, магазини, клуб і бібліотека, церква, сільська рада, спортивний майданчик, пошта і навіть пожежна охорона.

ЧИРЯК НА СЕЛІ - ШКОЛА-ДОВГОБУД«Школа-довгобуд

У Крушанівській дев’ятирічці, директором якої є Інна Думанська, навчається 37 школярів. Найбільше тут семикласників - аж дев’ятеро, найменше 3-класників - усього троє. Учнів у 1 і 2 класі цьогоріч не було. Одразу за старою школою заховався законсервований довгобуд. Його почали в 90-их минулого століття. Планували, що це буде типова школа на 150 учнів і дитсадок. Коли починалося будівництво, в Крушанівській школі навчалося 100 діток, тож плани були недаремними.

«Уже 5 депутатів Верховної ради обіцяли добудувати нову школу», - сміються крушанівчани. У цьому селі це безпрограшна передвиборча обіцянка.

У навчальному закладі діє секція з футболу, юні футболісти виротають і грають за місцеву команду «Титан». Дітлахам пощастило, адже можуть тренуватися на полі спортивного майданчика європейського зразка зі штучним покриттям, збудованого завдяки місцевому аграрію, власнику ТОВ ВКФ «Агро-Еко ХХІ» Олександру Гінзеровському. На весь район це єдиний такий майданчик.

А от із сучасними технологіями тут біда: у комп’ютерному класі, якщо його так можна назвати, працює лише два комп’ютери, та й ті - старого зразка.

На сусідній вулиці знаходиться ДНЗ «Дзвіночок», його відвідує 17 малюків. Дітки перебувають в одній різновіковій групі, батьківська плата за дитсадок складає 4 грн у день.

В.о. завідувача Алла Посітко показує приміщення. Не сучасне, проте з ремонтом, є навіть світлиця народознавства, але якась вона занадто доросла для сприйняття. Узагалі, в дитсадку мало дитячого, саме тієї атрибутики, яка зазвичай буває в таких закладах - поробок, малюнків, аплікацій, розмальованих стін. Із сучасного, дорого й красивого хіба що дитяча гірка, подарована цьогоріч нардепом Володимиром Мельниченком.

ГАСИТИ Є КОМУ

пожежне депоКрушанівка - єдине село в районі, яке має власну пожежну охорону, що фінансується з районного бюджету. Колись на місці МПО була колгоспна пожежна охорона, тож багато чого залишилося в спадок, зокрема й автомобіль, у який вміщається 3800 л води.

Місцеві пожежники, крім власного села, їздять на виклики в сусідні Нефедівці та Подільське. У штаті восьмеро працівників, керує рятувальниками Анатолій Міщук. За минулий рік виїжджали на 18 викликів. Рятувальники зізнаються, часто горить ліс.

Приміщення, в якому знаходиться МПО, хоч старе, але відремонтоване. Кажуть, практично все зроблене стараннями й зусиллям колишнього колеги Віктора Чорного, адже «якби не він, не було би й депо».

Поруч із рятувальниками працює поштове відділення, яке очолює Євгена Курцева. Тут можна заплатити за комунальні послуги, замовити переказ, отримати пенсію, придбати газету чи журнал, навіть відправити листа.

Якщо ж не маєте охоти до кореспонденції, обходьте приміщення з іншого боку й потрапите прямісінько в магазин, а точніше - в два. До речі, їх на село аж чотири, всі - у приватній власності.

КАНОНІЗОВАНИЙ МИХАЇЛ

храмЧимало пережила на своєму віку місцева кам’яна церква, що в самісінькому серці села. Її збудували в 1853 році на кошти прихожан і місцевого священника Івана Надольського. Пізніше справу його продовжив син Євтихій, внук Арсеній та правнук Михайло. Останнього розстріляли за наказом НКВС за відмову зректися від віри. До речі, минулого тижня владика Феодор, який приїжджав до храму, привіз прихожанам радісну звістку: їхній односельчанин, священик Михайло канонізований і зарахований до лику святих, що є великою рідкістю! (Про життя крушанівського священника читайте в наступному номері «КлюЧа» - Авт.)

- За совітів церкву закрили, отця Михаїла вигнали, а з його хати зробили школу, - розповідає нам місцевий священник, отець Володимир. - А тут і зерно зберігали, і збори комуністів робили, і танці влаштовували. Дзвіницю розібрали, на її місці побудували конюшню.

Та згодом все стало на свої місця, церква знову стала церквою. Неподалік від неї знаходиться криничка - все, що залишилося від господарства отця Михаїла. Її планують розчистити та освятити.

Не один десяток років династія Надольських служила Богу й людям. Цікаво, чи є в селі вулиця Надольського? Чи декомунізуватись тут не поспішають, якщо на стіні сільського клубу й досі висить табличка «Збудований на честь 50-річчя радянської влади» а на сільській раді (!) яка є державною установою - «Колгосп «Шлях до комунізму» с.Крушанівка ПЕРЕМОЖЕЦЬ соціалістичного змагання на честь ХХV з’їзду КПРС»?!

РЕМОНТ - ТЕРМІНОВО!

Одразу біля церкви - сільський клуб і бібліотека. Другий рік завідувачем клубу працює Валентина Коваленко. До неї 35 років на цій посаді працювала Надія Рудько. Це вже другий клуб, збудований на честь 50-річчя радянської влади, який ми інспектуємо. І різниця, зізнаємося, вражаюча. Крушанівський храм культури подає всі надії на перспективне майбутнє. Як ззовні, так і всередині має пристойний вигляд. Єдиний мінус - дах, що протікає. Як йде дощ, тут все тече.

- Необхідний терміновий ремонт даху, - бідкається завклубом. - Але кажуть, грошей немає.

клубЯК ПРАЦЮЮТЬ НА ДЕРЖАВУ

Режим роботи місцевого ФАПу заплутає будь-якого відвідувача: з 8-ої до 12-ої - амбулаторний прийом, і з 8-ої до 14:30 обслуговування хворих на дому. І якщо ФАП зачинений, а так і було, як ми двічі приїжджали в село, то незрозуміло, де фельдшер - на прийомі чи на дому, чи взагалі вдома?

На відміну від місцевого медзакладу, в сільській раді двері відчинені. В очікуванні сільського голови можеш зайти, постояти в коридорі, чи заглянуте в одне із приміщень, завалених якимось хламом. Та чи когось дочекаєшся?

Понеділок. 9-та ранку. Нікого немає. Через півгодини й навіть годину ситуація не міняється. Зауважимо, що це державна установа, яка працює з 8-ої ранку, і на табличці з написом «Сільський голова» відмічено: «Прийомний день - понеділок». Виникають запитання: «Новообраний і молодий сільский голова Ігор Чорний не знає, коли в нього прийомні дні, не буває на робочому місці чи не приймає відвідувачів взагалі?». Відмазки типу «Терміново викликали на нараду в район, поїхав у справах, а секретар у відпустці» залишайте для бідних. Сільські голови, вам же звітувати перед виборцями. З чого почнете?

І В КОМОРІ, І НА ДВОРІ

У 1984 році крушанівський колгосп визнали переможцем Всесоюзного змагання та нагородили перехідним червоним прапором. 28 років господарством керував Сергій Тимчук, перший депутат Верховної ради незалежної України.

Колгосп був величезний: тут тримали худобу, свині, птицю, вівці, коней. Жили з розмахом, все гребли, складали і примножували. І сьогодні той лоск минулого ще не стерся; тут і досі селяни живуть заможно.

Чимала в цьому заслуга й місцевого аграрія Олександра Гінзеровського, який обробляє земельні паї. Окрім землеробства, Олександр Антонович займається садівництвом, має склад для зберігання яблук та будує насіннєвий завод.

До речі, місцеві сади (добра частина з яких - черешневі) розпайовані між селянами, які самотужки їх обробляють. У Крушанівці зареєстровано 49 одноосібників.

Не так давно запрацювала і ковбасня, щоправда потужності незначні. У сільських магазина місцевої ковбаси не купиш, хоч раніше крушанівські м’ясні вироби славилися на весь район гарною якістю.

Є в Крушанівці і молокоприймальний пункт від ТОВ «Лактіс» ДП «Аромат». Селяни тримають до 150 голів худоби, здають молоко по 3 грн за літр. Випасають корів аж у трьох чередах!

«Порядки» у сільрадіДО МОЛОЧНОГО ЧИ РИНВИ

Після натруженого сільськими турботами дня хочеться відпочити. Можна піти до сільського ставка, можна в ліс чи до Молочного каменя, а можна і в Крушанівський яр до джерела, на яке тут кажуть «Ринва».

До «Ринви» йдуть по воду, яка має лікувальні властивості. Кажуть, що лікує язву. Від «Ринви» до Совиного яру петляє річка Студениця, вздовж якої чимало дерев покидали бобри. Їх тут водиться чимало. 

Добратися до Молочного каменя не так уже й легко: треба йти або їхати через увесь ліс. Але вже як опинитесь на Молочному, звідти відкриється неймовірний краєвид на Совиний і Крушанівський яри. Головне - тримати рівновагу й не боятися висоти.

Два із трьох ставків у Крушанівці в оренді, звичайно, рибалити там без дозволу господарів заборонено. А от на сільському - вільний доступ. Щоправда, в такій бруднющій воді страшно не лише купатися та рибалити, а й десь поблизу сидіти. Декілька разів той ставок намагалися розчистити, але справу так і не довели до кінця. Чи подужає її новий сільський голова?

Сільський ставокТЯГНУТИСЯ ДО ДОБРОГО

До Крушанівки та поближніх сіл так і не прийшло блакитне паливо, проте людей така ситуація не хвилює, вони призвичаїлися до тих умов, які самі собі створили.
Найбільшою й досі невирішеною проблемою тут залишається цвинтар, межі якого немає куди розширити. Ще кілька років, і покійників не буде де хоронити.

Здається, що в Крушанівці все ніби й добре - єдине село, єдина сільська рада. Про децентралізацію тут говорити не хочуть, бо до бідної Китайгородської сільради охоти приєднуватися немає, а до ще гордовитішої Староушицької - і подавно. Тут несміливо й якось навіть боязко кажуть, що хочуть залишитися самостійними. Та чи виживуть і чи дадуть?

За нерішучість, гордість не до місця, й небажання змін ми ставимо селу і його мешканцям трійку. Мати все й не мати нічого - це треба вміти. Крушанівчани вміють...

Свою оцінку, шановні читачі, виможите поставити в соцмережах групи «Сільський контроль» чи на сайті klyuch.com.ua в розділі «Опитування».


Теги: Сільський контроль, Крушанівка

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:










Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.