Перейти на мобільну версію сайту


11.05.2018

НАЙМОЛОДШЕ В РАЙОНІ

Село-вулицяУсі села Кам'янець-Подільського району мають свою історію. У когось вона давніша, й тягнеться з 12 століття, якийсь населений пункт згадали в офіційних документах пізніше і його відлік розпочався, наприклад, із 15 століття. Усі вони за довгий чи древній період існування пережили різні часи – і занепаду, і відновлення, і знову занепаду. Популярність українського села циклічна. І сьогодні, щоб створити нове поселення, напевне, знадобиться чимало сил, ресурсів, а головне – людей, котрі би виявили бажання поселитися біля землі й там залишитися. 

Саме земля свого часу стала тим ласим шматком, який спокусив селян створити нове поселення, яке нині і селом назвати важко, але воно стало єдиним, створеним у 20 столітті населеним пунктом на теренах Кам'янеччини. Саме з ним вас сьогодні і познайомимо.

Навіщо зупинкаДруга світова війна забрала мільйони українських життів. Після її закінчення людський інстинкт самозбереження включився наповну. Незважаючи на голод і руйнацію, у сім'ях продовжували народжувати дітей. На той час нормою вважалося народження мінімум п'ятьох. Це в наш час, як народила троє – вже багатодітна матір, а як п'ятеро, то героїня. А колись багатодітна родина стартувала від сімох дітей і більше.

Із такою купою народу потрібно було щось робити – дати їм житло, освіту, роботу. Села, забиті під зав'язку, тріщали від перенаселення. Зараз це звучить дивно й навіть дико, а початок 50-их років минулого століття був таким.

Саме в той час утворився і населений пункт, про який сьогодні піде мова. Село Нововолодимирівка Шустовецької сільської ради в офіційних письмових документах вперше зафіксоване в 1956 році, відтак є наймолодшим і, на жаль, найменшим та малочисельним населеним пунктом нашого району. Проживши трохи більше півсотні літ, нині воно повільно дотліває.

П'ятикутне роздоріжжяПО-НОВОМУ НЕ ВИЙШЛО
Старожили цього села, а є й такі, пам'ятають, як Нововолодимирівка взагалі з'явилася на мапі району. Її доля нерозривно пов'язана із сусіднім селом Ніверка. Саме звідти переселилися селяни на єдину вулицю, аби отримати у власність ні мало ні багато – аж по 40 с землі. Щедро нарізаний земельний наділ для будівництва й ведення присадибного господарства спокусив чвертьсотні сімей. Аби не стати Ніверським висілком, селу дали назву в дусі кращих традицій соціалізму. Володимирівка – на честь вождя Володі Улянова, а «Ново-» як симовол того, що жити з пропагованими в радянський період ідеалами точно будуть по-новому. Не судилося...

Не знаю, чи в курсі теперішнє керівництво району, що в нас є такий населений пункт? Але те, що в ньому чиновників давно не бачили – факт беззаперечний. Та й чого туди їздити? Хоча правильніше: спочатку спробуй в те село заїхати! Описати мандрівку можна одним реченням з казки: «Два дні лісом, три дні полем»... 

Центр НововолодимирівкиЯкщо ж ви все таки наважилися помандрувати в Нововолодимирівку (невідомо, навіщо?), то ваш маршрут буде не з коротких і загалом складе 35 км. Отож, найоптимальніший – через Довжок по Орининській трасі їдете до Привороття, звідти – через Кізя й Адамівку маневруєте практично вбитою дорогою до Чорнокозинець, де на роздоріжжі з п'ятьох напрямків пірнаєте в перше бездоріжжя праворуч. Налаштуйтеся на відсутність будь-якого розпізнавального знака і запам'ятайте, що на перехресті-зірці, до якого ви наближаєтесь з Адамівки, перша дорога по правий бік веде в Нововолодимирівку, друга – в Шустівці, третя – в Чорнокозинці, а четверта – на Залісся Перше і Кадиївці (найжахливіша дорога по всьому району, про яку ми розповідали минулого року). Ще 2 км майже польової дороги з де-не-де залишками щебеню слугуватимуть орієнтиром, що ви їдете в правильному напрямку.

Людей малоТРАНЗИТНІ
Нововолодимирівка, яка входить до складу Шустовецької сільської ради, має одну-єдину вулицю, названу на честь великого Кобзаря Тараса Шевченка. Наприкінці минулого століття тут нараховувалося 24 двори та проживало 48 мешканців. Село зустрічає своїх відвідувачів кладовищем на горбку, а вулиця – здоровезним дорожнім знаком із написом «Нововолодимирівка», що причаївся в хащах.

«Ще один рай для відлюдьків», – перше, що подумали ми, зупинивши автівку на початку населеного пункту. Як раптом повз нас на швидкості промчався автомобіль з написом «Пошта». Не минуло й 10 хвилин, як із гуркотом та не меншою швидкістю, залишаючи за собою завісу придорожнього пилу, пролетіла вантажівка.

контрольОт тобі й тихе та спокійне село! З'ясувалося, що в добру погоду для Нововолодимирівки такий «автобан» – явище звичне. Саме через цей населений пункт обізнані водії скорочують шлях до сусідньої Ніверки. Зрештою, проїзд польовою й добряче вкатаною дорогою відтягує шанси автівок на візит до автосервісів.

І якщо з автомобілями все так просто, то із автобусами картина зовсім інша. Громадський транспорт заїжджає сюди двічі. Ні, не на день, як ви подумала, а, як нам зізналися місцеві мешканці, двічі на тиждень, або ж коли до шофера зателефонують і повідомлять, що є кілька охочих з'їздити до міста. Але, чесно кажучи, більше схоже, що автобус заїжджає у Нововолодимирівку хіба двічі на місяць, як узагалі не на рік. Дорожній знак, прибитий до стовпа, сповіщає про зупинку громадського транспорту. На власне зупинку, які встановлені у всіх селах району, для нововолодимирівчан не витрачалися. Та й навіщо вона їм? Хіба, можливо, слугувала би чітким орієнтиром – ось він, центр нашого села-вулиці!

хати пустуютьМОЖНА ВСІХ ПОРАХУВАТИ
Нововолодимирівка має свій центр, якраз біля зупинки, де автобус, що раніше заїжджав сюди частіше, нарізав і залишив на згадку про свій маршрут чимале коло. В епіцентрі сільського центру знаходиться пам'ятник загиблим у Другій світовій війні. Їх із села полягло аж п'ятеро. До слова, по тому, як змінюється вінок біля пам'ятника, селяни орієнтуються, заїжджав сільський голова в Нововолодимирівку чи ні.

Навпроти обеліска за деревами й непролазними хащами ще видніється дах колишньої початкової школи-клубу-бібліотеки-магазину. Приміщення ще не зовсім розвалилося, але й великої потреби для його використання немає. Починалося все з початкової школи, в якій працював єдиний вчитель Стрільчук. Вдень маленькі школярики навчалися в школі, а ввечері парти зсували докупи, і навчальний заклад перетворювався в клуб. Здобувши початкову освіту, за середньою діти йшли в сусідні Шустовецьку чи Чорнокозинецьку школи, долаючи по декілька кілометрів пішки. Сьогодні на увесь населений пункт, на всі ті десяток з чубчиком дворів, проживає одна дитина...

Розпис на будинкуПотреба в кооперації була доти, поки жило багато людей. Тепер сюди вряди-годи заїжджає виїзна торгівля, автомобіль якої через Нововолодимирівку скорочує шлях на сусідню Ніверку.

Про медицину годі й говорити. Її тут не тільки немає, а й не було. Невідомо, який екстрений випадок має статися, щоб сюди приїхала карета швидкої допомоги. Коли щось із кимось трапиться, то або шукай приватний транспорт, який довезе до лікарні, або ж лікуйся самостійно народними методами.

Дорогу в селі як зробили, коли його заснували, так з тієї пори її не ремонтували і навіть не підсипали, хоч в інших населених пунктах сільської ради те «підсипання» щорічно розпорошується за колесами.

Життя на єдиній на все село вулиці, загалом не надто бурхливій вдень, вночі взагалі завмирає. Жодного ліхтаря, хоч око виколи. «Та й для кого тут встановлять ті лампочки? Ми що люди? – віджартовуються селяни. – Попри нас усе транзитом».

інфраструктураТак саме, як вуличного освітлення, нововолодимирівчани чекають і прихід блакитного палива. Разом із ними в очікуванні газопроводу не перший рік перебувають жителі поближніх населених пунктів. Газ – це розкіш, тож усе на дровах – і опалюють будинки, і їсти готують.

РАДІОАКТИВНІ Й НЕ ЛИШЕ
У 1993 році Нововолодимирівці, як і сусіднім Шустівцям, Ніверці та Чорнокозинцям, надали статус четвертої зони посиленого радіоекологічного контролю. У лісі поблизу села було зафіксовано чималий викид радіації, хоч і Чорнобильська АЕС від нас знаходиться на чималій відстані. У лютому 2010 року цей статус зняли, проте селяни, які там проживають, виходять на пенсію як чорнобильці, хоч і без належних пільг.

Призбручанська Нововолодимирівка, як і сусідня Ніверка, жителі якої свого часу дали життя новому населеному пункту, взимку перетворюється на райський куточок для браконьєрів. Як тільки починається сезон полювання, на яке у нас встановлений мораторій, поблизу Нововолодимирівки бахкання від рушниць не припиняється. 

– Джипами тут ганяють вдень і вночі, часом страшно на вулицю вийти, – бідкаються селяни. – Та й куди в нас підеш? Тож сидимо по норах, наче кроти.

все проростеАж ніяк не лисиць відстрілюють любителі екстремальних вражень. Під приціл потрапляють кабани й косулі. Але ж край глухий, сюди не кожен доїде. Тож кому підеш скаржитися? Правильно, нікому. Щоб бодай у тому джипі не вивезли в невідомому напрямку, селяни намагаються краще не помічати бахкання, аніж про нього повідомляти у відповідні контролюючі інстанції.

... На одному з вуличних стовпів приклеєне оголошення «Куплю вишні». Дивуємося, для кого його вчепили. Але нічого дивного – вишень тут хоч греблю гати. Не менше бузини й калини. Ростуть абрикоси й персики, у одного з господарів навіть невеличкий сад таких дерев. А ще він вирощує... ківі! Посадив його не так давно.

– Тут усе, що в землю не кинь, проросте, – каже Валерій Дмитрович, сільський старожил. – Клімат надзвичайно сприятливий для сільського господарства. Колись ми вирощували помідори, перці, баклажани, возили на базар продавати. Зараз вже й сил тих немає, і бажання. За кордон треба тікати...

Людей у Нововолодимирівці можна перерахувати на пальцях. Тут не тільки всі один одного знають, а й зі всіма щодня вітаються. Як одна родина, тільки розкидана по всій вулиці. Перспектив – нуль.

P.S. Нововолодимирівка Шустовецької сільської ради, як і Гелетина Китайгородської сільської ради чимось схожі села, зникнення яких не за горами. Тільки й чекають, коли помруть останні люди, в яких ще жевріє пам'ять про минулу славу населеного пункту. «Немає людини, немає проблеми» – казав тиран свого народу. Напевне, так і з Нововолодимирівкою: чим менше там людей, тим менше шансів у населеного пункту на хоч якесь існування.

І яку ж тут оцінку поставиш селу на одну вулицю? Напевне, утримаємося від оцінювання, або як і Гелетині даємо «нуль». Свою оцінку, шановні читачі, ви можете поставити в соцмережах групи «Сільський контроль» чи на сайті klyuch.com.ua в розділі «Опитування».


Теги: Сільський контроль, с.Нововолодимирівка

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:










Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.