Перейти на мобільну версію сайту


02.06.2017

НА ГРАНІ ФАНТАСТИКИ?!

отаманиУ житті трапляються дива, схожі на казкові. Дізнавшись про них, залишається від напливу емоцій лише головою похитати та повірити в безсмертя людини.

Ось і цього тижня древній Кам’янець-Подільський облетіла шокуюча новина. У туристичному готелі-комплексі, названого на честь славнозвісного отамана, гетьман України Богдана Хмельницького зустрівся із героїчним козаком Мамаєм, який приїхав у гості із села Привороття, з місцевого кафе «Козак Мамай».

За старим народним звичаєм, козаки міцно обнялися, обмінялися пам’ятними сувенірами. Мамай подарував гетьману свою бойову шаблю, яка, незважаючи на свій прадавній вік, досі не заіржавіла, а той – свою владну булаву.

- Наша зброя завжди в бойовій готовності! - виголосив Мамай.

- Хто до нас з мечем прийде, той від меча загине! – в унісон відповів Богдан. – Слава Україні!

- Героям - слава!

Згадали минувшину, виснажливі походи та бої за Україну і її незалежність, козаків-воїнів, які віддали за це своє життя. З гордістю відзначали, що народ свято шанує пам’ять про подвиг козацтва.

А згодом наговорившись, зробили екскурсію по пам’ятних історичних місцях Кам’янця-Подільського. Відвідали історико-краєзнавчий музей, який тут діє вже давно, побували на турнірі лицарів, бійців-шаблістів, які змагалися у вправності, майстерності та сміливості в древніх обладунках та спорядженні.

Козаки, аби їх не впізнали, зняли своє військове вбрання й переодягнулися в звичайних туристів. Мандрували містом, котре нині величають островом скарбів, цокали задоволено язиками від приємних змін, що тут сталися останнім часом у збереженні історичних пам’ятників, свідків жорстоких боїв із турецькими та польськими завойовниками, досягненнями у благоустрої Кам’янця-Подільського. Особливо їх у цьому плані порадували зразково облаштовані тротуари, вистелені орнаментною плиткою в центрі міста, біля майдану Відродження та торгові ряди з квітами, м’ясними виробами та іншою продукцією біля Центрального ринку.

Помилувалися і куточком відпочинку облаштованого місці, де нещодавно була болотиста місцина, посиділи на зручних лавках, встановлених у тіні дерев. Побачили багатьох щасливих кам’янчан, що прогулювалися по алеї, встеленій дбайливо плиткою. І студентську молодь, і батьків із дитячими колясками, і посивілих ветеранів.

Потішив козаків молодик, тіло якого було густо всіяне татуюванням.

- Гей ви, братани, виручіть цигаркою. Заодне і прикурити дайте. А то я щойно з курортної зони повернувся, а спати ніде. Моя подруга, себто жінка, якій я носа розквасив і фізію зіпсував, і відсидів за це строк, додому, в хату, не впустила. То я влаштувався за звичкою на нічліг на твердій лавці, клюнувши на рекламну табличку «Нари Поділля», що на вул.Пушкінська. Та довго там не протримався. Розбудили мене і підказали, що я підсліпуватий, виявив неуважність, неправильно прочитав табличку, бо там чорним по білому написано не «Нари Поділля», а автобусна зупинка «Дари Поділля».

Прогнали мене і з приміщення під вивіскою «Хлів домашній». І знову підвела сліпота, а може, й випите пиво з корешами. Не догледів одну букву - замість «Б» прочитав «В». От і замість «Хліб домашній» прочитав «Хлів домашній».

То ви вже, шановні громадяни, вибачте мені, бо дуже кваплюся, аби підходяще місце для ночівлі десь підшукати.

Райдужний настрій козакам зіпсувало побачене неподалік. 

- Дайте, не минайте, - слізно канючив хлопчина, сидячи на тротуарі, прилеглого до входу в Центральний ринок. – Каліка я нещасний. А тут ще мати важко хвора, помирає.

- Допоможіть, хто чим може, - благала і собі поруч молода мати. – Моїй хворій дитині вкрай потрібні кошти на лікування...

- Пожалійте мене, - благав юнак, простягаючи до прохожих покалічені кисті рук. – Конче треба гроші на операцію...

Жебракували не лише молоді, а й старенькі богомільні бабусі, хрестячись та бажаючи прохожим здоров’я, щастя та благополуччя.

Вразило дуже бувалих козаків і те, що на тротуарі вирував стихійний ринок. Десятки жінок та чоловіків, які приїхали з навколишніх сіл, жваво торгували молоком, сметаною, курячими яйцями, цибулею, часником, петрушкою, картоплею та іншою городиною. А зграя поліцейських юрмилася біля них, заважала працювати. Піднімала продавців із насиджених місць, лякала, що торгівля з землі суворо заборонена, і за це винуватців очікує штраф у сумі 1000 грн. Для переконливості на вітрині почепили письмове застереження. Майже силоміць заганяли порушників на територію ринку.

- Ось там і торгуйте, скільки влізе, - командували правоохоронці.

- Але ж там треба за місце платити. Онде вже контролери ринку над головою стоять. А торгові місця не обладнані. Як і на тротуарі, доводиться торгувати продукцією прямо з землі, - огризалися продавці.

- А то вже не наша компетенція, - відповідали поліціянти. – Наша справа – порядок наводити.

На самому ж Центральному ринку, де вдосталь обладнаних робочих місць, ціни на продукти високі, аж зашкалюють, продавців – тьма, голці гніде впасти. Торгують вони чим попало, товарами, на які розжився, або реалізатори продуктів у господаря магазину. Треба ж якось на кусень хліба для себе та сім’ї заробляти.

Серед продавців чимало осіб, які мають вищу освіту, а то й кілька. Та роботу за фахом важко підшукати. Змушені зранку до вечора стовбичити на ринку.

Хто ж має змогу і здоров’я, у пошуках кращої долі, заробітків, виїжджають за кордон, у інші країни, де людська праця належно оплачується.

Ось і на автовокзалі, на видному місці, екскурсанти-козаки побачили звабливі оголошення-запрошення на роботу у Польщу, Німеччину, інші країни, надання для цього відповідних віз та еміграцію.

Побачили козаки й гарно оформлені рекламні щити та вітрини магазинів про шалені знижки цін на промислові товари. Здавалось би, покупці штурмом повинні брати такі підприємства. Та ні. Найбільше черг юрмиться біля магазинів «Секонд Хенд», в яких товари, зокрема, поношений одяг, продають на вагу, по дешевих цінах.

- Дожилися в незалежній Україні, - обурився козак Мамай. – Більшість городян не живуть, а виживають, не можуть кінці з кінцями звести, бо грошей катма.

- До ручки дожилися, - підтримав і гетьман Богдан Хмельницький. – Наче ті жебраки, ходимо з простягнутою рукою, випрошуємо в заможних країн Європи кредити та транші. А повертати борги доведеться дітям та онукам позичальників. Танцюємо під дудку кредиторів, насамперед МВФ, які диктують нам, як міцніше зав’язати зашморг на шиї трудового народу, які реформи вигідно проводити, які тарифи сплачувати бідному люду за газ, електрику, інші комунальні послуги.

- А влада запевняє, що в Україні жити стало краще.

- Тільки кому? Жирують і радіють у сучасних умовах нестабільності лише олігархи та можновладці.

На фініші екскурсії козаки на одному з рекламних щитів, що виділяються з-поміж інших, прочитали напис великими і промовистими літерами: «Брехня втомила!» І підпис під ними відомого місцевого політика.

Може воно й так, коли слова з ділом розходяться, зійшлися на думці козацькі отамани. Але ж простому люду, який гибіє в нестатках, від цього не легше.

Так і завершилася їхня потайна зустріч, під час якої в козаків-отаманів визріло рішення: «Так не повинно бути. Український народ заслуговує на краще життя...»

Борис УРОДА.


Теги: роздуми

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:








Квартиру (2-кімнатну)

Продам 2-к квартиру / роздільні / 52/31 = 18 + 13/7 р-н Пархоменко / Епіцентр
Зручне планування (сорочечка) у дворі дитячий майданчик,, лічильники на холодну і гарячу воду, бойлер, балкон виходить у двір, засклений, поруч продуктові магазини, "Епіцентр"




Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.