Перейти на мобільну версію сайту


13.10.2017

МІЦНІ, НАЧЕ ДУБ

Дитячий майданчикБуває, їдеш у населений пункт з одними очікуваннями і стереотипами, натомість отримуєш зовсім інші. І добре, коли результати на краще, а не навпаки. Саме так сталося з нами цієї експедиції, коли ми вирішили проінспектувати село, не надто віддалене від міста з величною назвою Княгинин, котре нині входить до складу Колибаївської сільської ради об’єднаної територіальної громади. Ну, що, здавалося, той Княгинин? Що в ньому може бути цікавого? Були ми там якось взимку – сіро, точніше біло від снігу, похмуро й нічого вражаючого. Навряд чи могло би за менше ніж рік щось там так кардинально змінитися. А виявляється, що могло, ще й як!

Село Княгинин належить до тих «наскрізних», що мають вдале транспортне сполучення. Дібратися до нього можна двома шляхами – коротший йде через Довжок (16 км), довший – по міжнародній трасі через сусідні Ходорівці (21 км). Автобус до села прямує другим напрямком, маючи більше шансів зібрати дорогою пасажирів. За 13 грн в один кінець можна дістатися до міста чи навпаки. Протягом дня громадський транспорт здійснює п’ять оборотних рейсів, до слова, не по найгірших дорогах.

Ми ж, як завше, вирішили проіспектувати всі шляхи – тож коротшою дорогою заїхали, а довшою виїхали. 

Віктор МартиновичВперше за час поїздки натрапили на шмат дороги, встелений бетонними блоками. З’ясувалося, що його свого часу проклав директор одного з міських заводів. Пообіцяв людям, що зробить центральну дорогу, але, на жаль, бідаха не встиг, бо відійшов у вічність. А люди, дізнавшись таку звістку, тихцем розікрали решту блоків...

ФОНТАНИ І ПЛАНИ 
Княгинин має яскраво виражений центр: тут і дитсадок, і магазин, клуб і медпункт, стадіон та дитячий майданчик, а ще – старезний дуб, який став не лише сільською окрасою, а й своєрідним талісманом. Місцеві кажуть, що дубу 520 років, він має 1,4 м у діаметрі. Разом із ним росло ще два, але їх зрізали німці, коли відступали.
  Першим, що кидається в очі в населеному пункті – дитячий майданчик з двома великими гірками та пісочницею, обгороджений яскравим парканчиком у вигляді олівців. Його власними силами побудував Віктор Мартинович (на фото) – голова церковної общини Християн віри Євангельської. Зауважимо, що руками Віктора Григоровича та його друзів у селі збудовано й відремонтовано чимало. 

– У 2001 році, коли ми придбали в селі стару хату й зробили з неї Дім молитви, як нас тільки не називали, – розповідає Віктор Мартинович. – Тепер же ставлення зовсім інше – ми працюємо й віримо, що Княгинин відродиться. А для цього робимо все, що від нас залежить. 

стінаУ Домі молитви, який ми відвідали, на стіні висить перелік добрих справ, за які моляться тамтешні віряни – і значна частина з того списку вже втілилася в життя. Тут же прикріплений рисунок дитячого майданчика, який спроектував син Віктора Григоровича Назар. Він же розмалював стіну на головній сцені в сільському клубі. Здавалося, дрібничка, але від того малюнка культурний храм ніби отримав друге дихання.

Поруч із дитячим майданчиком віряни збудували фонтан, перед цим відремонтувавши занедбану водокачку. Навколо нього встановили лавочки, які також самі змайстрували, територію засадили квітами. У планах – зробити підсвітку та встановити ліхтарі. 

... Сидимо ось так біля фонтану і не ймемо віри, невже ми в селі? Невже ця краса може вміститися в маленькому й непримітному на перший погляд Княгинині?

– Чули, що Гройсман до нас має при­їхати? – жартує Віктор Григорович. – Дізнався, що в Княгинині фонтани кращі, аніж у його Вінниці. А ми тільки почали робудовуватися – плануємо ще встановити лавки на стадіоні, щоб глядачі мали можливість подивитися футбольні матчі, які тут проходять. А ще в нас будуть скульптури, ось там, неподалік від лавки примирення. Головне, що сільський голова Михайло Желізник підтримує всі наші починання. Усіма матеріалами забезпечує сільська рада.

Завклубом УСІ В РЕМОНТАХ
Дитячий майданчик і фонтан – не єдині об’єкти, зроблені руками вірян. Цьогоріч вони ремонтували клуб, а нині перекривають дах медпункту.

Тетяна Павлюк (на фото) на посаді завклуба другий рік. Вперше, коли сюди прийшла, жахнулася, як буде працювати. Прокурений і занедбаний культурний храм аж ніяк не налаштовував на робочий лад. Проте сьогодні його не впізнати. Майданчик перед входом встелений плиткою, бо ж сільський голова пообіцяв, що на святі села люди танцюватимуть у гарних умовах, і обіцянки своєї дотримався. При клубі діє вокальна група «Княгинин girls», театральний колектив «Церцея» та клуб рукоділля. У планах після закінчення ремонтних робіт перенести сюди поштове відділення та відкрити музичний клас.

Хто тільки не селився в приміщенні нинішнього медпункту – колись тут був і дитсадок, і гуртожиток для студентів, які проходили практику в місцевому колгоспі, і навіть контора.

Валентина Ганзюк44 роки незмінним фельдшером у Княгинині працює Валентина Ганзюк (на фото). Вона, як зізнається, медик ще тієї, «флаксембергської закалки». Таких у районі, що й пологи приймали, й усю округу лікували, нині на пальцях можна порахувати. Валентина Михайлівна знає все про село, бо ж корінна княгининчанка. Саме від неї дізналися, що Княгинин умовно ділиться на декілька районів – є тут Симаківка, де живе лише один чоловік, Петрівка, Климівка, Долина, є печера в Урочищі Футейка. А сільські краєвиди такі, що перехоплює подих!

НЕ КНЯГИНЯ, А КНЯЗЬ
Село Княгинин направду досить старе – вперше згадується в архівних документах ще в 15 столітті. Селяни трохи перекручують історію, стверджуючи, що населений пункт заснувала пані Розенберг, яка мала титул княгині. Проте історики дотримуються іншої думки. У працях краєзнавця Юхима Сіцінського знаходимо відомості, за якими Княгинин, знову ж таки за легендами, заснував якийсь кам’янецький князь, котрий полював у сусідніх лісах і знайшов це гарне місце. Саме тут він вирішив побудувати замок для своєї дружини.

клубУ документах село вперше згадується в 1428 році, коли Ягайло передав його Вратславу Даниловичу за військові заслуги. Княгинином якийсь час володіли поміщики Гумецький, якому належала сусідня Рихта, та Конецпольський. Згодом частину придбав Августин Тржецький, іншу – Микола Рожаловський. І саме донька останнього, вийшовши заміж за Розенберга, отримала в якості весільного подарунка увесь Княгинин.

Місцеві ж кажуть, що славнозвісна пані Розенберг побудувала біля лісу великий маєток, привела туди своїх кріпаків, які й утворили село. За панських часів тут діяли гуральня і млин, а ще був висаджений тополиний шлях до Жванця. Після революції на знак помсти селяни знищили і маєток, і дерева, і все, що нагадувало про кріпацтво...

ОСВІТЯНСЬКІ КОНТРАСТИ
У радянські часи в Княгинині були збудовані всі інфраструктурні об’єкти. Життя в селі вирувало. Сьогодні тут проживає 580 осіб, а тоді було вдвічі більше. Що й казати, в школі навчалося по 30 і більше учнів в одному класі. А тепер стільки на увесь навчальний заклад не набереться.

Просторі класиКнягининську ЗОШ І ступенів, якою керує Яна Гай, нині відвідує 12 учнів. Ще минулого року вона була 9-річкою, та довелося знизити ступінь. Нині учні старшої школи добираються на навчання шкільним автобусом у сусідні Ходорівці, а молодші ще гризуть граніт науки в рідному селі. 2-го класу тут немає, а 12 школярів на здоровезну школу – в нинішніх умовах то непомірна розкіш.

До слова, навчальний заклад не раз закривали через нестачу учнів, зрештою тут звикли до «закриття-відкриття», і на якісь перспективи не сподіваються. Кажуть: «Ви бачили, скільки дітей у дитсадку? Оце й усі наші перспективи».

І справді, в ДНЗ «Краплинка» на вихованні перебуває всього 14 дітей, діє одна різновікова група. Але як зрівняти обидва заклади, то це ніби небо і земля.

Завідувач ДНЗЧепурним дитсадком керує Ірина Клімова (на фото). Малюки мають окремі спальню, їдальню та ігрову кімнати. Скрізь усе яскраве й цікаве.

– В інтернеті шукаємо ідеї, – каже Ірина Вікторівна. – Як тільки прийшла, почали робити дитячий майданчик. Позносили шини від коліс, а нам кажуть: «О, шиномонтаж відкрили». Нічого, ми не здаємося, бо треба щось зробити. Згодом завдяки батькам, спонсорам та сільській владі з’явилися гірки й гойдалки, і нині майданчик не впізнати. Дитсадочку багато допомагають місцеві спонсори – аграрії Ярослава Бабій та Андрій Ванат. Не відстає і сільська рада. Ірина Клімова, як депутат сільської ради, всіма силами дбає про ДНЗ.

дім молитвиНЕ ОБДІЛЕНІ
  Окрім Дому молитви (на фото), є в Княгинині й традиційна церква. Перша згадка про храм в історичних документах з’явилася на століття пізніше від власне населеного пункту. У 18 ст. церква була дерев’яною, трьохкупольною, на честь Божої Матері. У 1790-1832 рр. біля старої церкви побудували нову, кам’яну, на честь Різдва Персвятої Богородиці, що збереглася й донині. Що й казати, між релігійними громадами існують певні розбіжності, хоч Бог і один. 

Княгинин, хоч ніби й віддалений зі всіх населених пунктів Колибаївської об’єднаної громади, проте аж ніяк не обділений. Сільський староста Наталія Надюк, яка окрім того опікується ще й сусідніми Ходорівцями та Острівчанами, запевняє, що село, як і всі, отримує рівноцінну увагу.

і церква– Цього року завдяки сільському голові Михайлу Желізнику ми підсипали майже всі дороги в населеному пункті. Сьогодні тут проводиться чимало ремонтних робіт, – каже Наталія Павлівна. – Ремонтуємо і клуб, і медпункт. Та й самі люди хочуть, аби їхнє село було гарним – допомагають у проведенні благоустрою, слідкують за чистотою.

Справді, Княгинин дуже охайний, в центрі встановлені сміттєві баки, які стимулюють людей до чистоти. І ніби безладу тут не має бути, але він є. І де б ви думали? Звичайно, посеред мальовничої природи, якраз на схилі гори, яка вже встелена сміттям. Такі вже наші реалії – найкрасивіше місце обов’язково треба засмітити...

P.S. Княгинин став на доріжку з низьким стартом і позиціонує себе як населений пункт, в якому хочеться жити. Маленькими кроками Європа витісняє сіру буденність, маленькими справами люди роблять загальну велику – перетворюють Княгинин у справжнє княже село. І нехай рухаються вони повільно, але впевнено йдуть до мети. Шкода, що все відбувається зусиллями кількох людей. Решта ж спостерігає, мовляв, нехай вони роблять, а я подивлюся, як воно буде потім.

Під час розмови з Віктором Мартиновичем почула цікаву розповідь, у якій вся суть українських реалій. Віктор Григорович мурує невеликий паркан навколо дуба. Повз нього проходить чоловік і бідкається, що тому ніхто не допомагає. Через якийсь час проходить ще один, зупиняється й ту ж історію провадить. Згодом – ще один. Трудяга не витримав і каже до наступного: «Як маєш бажання, ставай зі мною, разом швидше зробимо». «Та ні, – чує у відповідь, – в мене вдома повно роботи, не маю часу». Ось так, на розмови й пересуди час є, а на суспільну працю – катма...

Княгинин за останні роки життя й непохитний оптимізм окремих людей заслуговує на тверду «четвірку». Свою оцінку, шановні читачі, ви можете поставити на офіційному сайті газети klyuch.com.ua, або ж у групах «Сільського контролю» в соціальних мережах.

 DSC_0314 Ремонти у розпалі 

Сільська дорога фонтан


Теги: Сільський контроль, с.Княгинин

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:










Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.