Перейти на мобільну версію сайту


29.09.2017

МІСТО ЧИ СЕЛО?

Зіньківці - Кам’янецьЗ часу, як стартувала реформа децентралізації, в цьому населеному пункті точаться суперечки між людьми – залишатися їм сільськими чи стати містянами. Хоч де-юре вони й проживають у селі, але де-факто практично в місті. Ось воно, рукою подати через річку Смотрич. Що й казати, навіть кордон тут номінальний, який тягнеться вздовж однієї вулиці: її права сторона називається вул.Соборна і рахується сільською, а ліва – Зіньковецька набережна, і вона вже міська. Тож якщо ти живеш у селі, то твій сусід через дорогу вже у місті. Ось такий парадокс.

Звичайно, ви вже здогадалися, що цього тижня ми мандрували в поближні Зіньківці та з’ясовували, як Кам’янець непомітно для стороннього ока, вулиця за вулицею, «з’їдає» свого сусіда, який колись, важко навіть уявити, мав статут містечка.

Зіньківці окупували правий берег річки Смотрич. Потрапити туди можна з міських мікрорайонів Біланівки та Польських фільварок, перейшовши через відповідні мости, або ж з боку Підзамча. Є ще заїзд із Голоскова, адже село певний час входило до складу Голосківської сільської ради, й тільки в 1995 році виокремилося в самостійну сільраду.

Підзамецьке бездоріжжяУсе ж головним залишається заїзд через Замковий міст і Підзамче. Жодного вказівника з написом «Зіньківці» там ви не знайдете, тож орієнтуйтеся за такою схемою: не доїжджаючи до кінцевої маршруту №1, звертаєте у вузеньку, розпатрошену вулицю й котитеся вниз, разом зі всіма сподіваннями на кращу дорогу. Бо її тут немає, точніше вона тут гірша за більшу половину сільських. Але такий жах тільки на Підзамчі, під’їзд до Зіньківців уже за мостом, як власне і сільські дороги знаходяться в досить пристойному стані.

Щоденно сім разів на тиждень сюди курсує маршрутка, і щоб потрапити в Зіньківці, доведеться викласти з кишені 7 грн. Зрештою, до місця призначення можна дійти і пішки, гайнувши через смотрицькі мости.

контроль-2ЗАРАЖЕНІ МІСТОМ
По народному Зіньківці поділені на верхні та нижні. Перші дислокуються поближче до Пудлівців та Голоскова, з якими межують, а другі стали сільським центром, бо тут і адмінбудівля, і дитсадок, і медпункт, і храми. Щоб проїхати село вздовж, доведеться подолати шість підйомів і спусків відповідно – настільки горбистою і скелястою є тамтешня місцевість. Свого часу до Зіньковецької сільської ради належали хутір Гуменисько (Гумінськ) та посілок Юридика, але їх примудрився відібрати Кам’янець. У 1962 році, коли місто добивало статус 100-тисячного, зіньковецький кордон від річки Смотрич почав посуватися вулиця за вулицею. У 2002 році хутір офіційно віддали місту, на добрий шмат обрізавши Зіньківці. Назву населеного пункту тут пояснюють просто: першим поселенцем був якийсь Зіновій. Пояснення примітивне, але іншого немає.

МАЛИ ВЛАСНИЙ КЛЮЧ
З історії відомо, що поселення досить старе – перші згадки про нього датуються 15 століттям. У 16-17 ст. село заселяли євреї, до кінця 18-го воно належало кам’янецьким єпископам, як і замок у Чорнокозинцях, про який ми розповідали минулого тижня.

сільський адмінцентрУ 1795 році, коли частина Поділля відійшла до Російської імперії, Катерина ІІ конфіскувала маєтки кам’янецьких кліріків. Невдовзі вони дісталися дружині гетьмана Олександрі Браніцькій. Тоді ж зустрічається згадка про так званий зіньковецький ключ, до складу якого входять села Почапинці, Хропотова, Нігин, Стефанівка, Залуччя та містечко Черча. 1838 року ключ успадкувала Браницька (Воронцова), яка через чотири роки його продала Бєтковському. Прихід радянської влади знівелював поняття власності, тож Зіньківці залишилися без господарів. До 1954 року мали власну сільську раду, потім пройшло укруплення, і село потрапило до Голоскіської сільради, а в 1995 році знову стало самостійним. Нинішня реформа вкотре запустила маховик об’єднання, і тепер Зіньківці стоять перед вибором, куди їм приєднатися – до міста чи до Довжка.

Віталій МаслянкоПРАКТИЧНО ГОРОДЯНИ
Зіньківці зустрічають гостей величезною територією, закладеною різноманітною сільгосптехнікою, якимись дорожніми знаками, є навіть світлофори, біля яких пасуться вівці. Це все належить Цент­ру профтехосвіти: ще кілька років тому учні навчалися тут водінню, були часи, що навіть проживали в селі – поруч зі старим гуртожитком училище побудувало новий 4-поверховий на 250 місць. Нині там ніхто не живе, і будівля стоїть пусткою, наче чиряк на п’ятій точці – ні відремонтувати, ні розвалити...

Сільська рада розташувалася в колишньому панському маєтку. 19 років поспіль керує населеним пунктом Віталій Маслянко (на фото), голова Асоціації органів місцевого самоврядування Кам'янець-Подільського району.

– Село найменше за територією, маємо лише 700 гектарів, – каже Віталій Петрович, – з яких розпайовано 211 га. У межах населеного пункту працює ковбасня Федоришина, діє Зіньковецький кар’єр, з якого добувають камінь. Землі орендують аграрії з ТОВ «Промінь Галичина» та ВК «Іскра-2007». У 2004 році Зіньківці газифікували. Сьогодні ми ніби й живемо в селі, але маємо багато міських благ цивілізації. До прикладу, користуємося міською водою – в селі немає жодної криниці, адже добути воду зі скелі практично нереально. Багато людей лікуються в міській лікарні, діти їздять на навчання в міські школи – №№1, 7, 17, 13 і 12. Узагалі на все село дев’ять корів. Практично ми вже в місті.

Але з реформою тут не поспішають, бо, як кажуть, і хочеться, і колеться...

ПТУ... І ПАНИ
Колишній панський маєток помістив у собі не лише сільську раду, а й бібліотеку, якою завідує Олена Шевченко. Що й казати, після 1917 року в цьому приміщенні розташовувалася школа, згодом – дитячий будинок «Берізка», який у 80-их минулого століття переїхав в область. На його місце заселили Кам’янець-Подільське СПТУ №44, де Віталій Маслянко до обрання його сільським головою працював заступником директора. І лише в 1998 році сюди вселилася сільська рада.

Класицистичний палац на початку 19 століття звела в Зіньківцях Олександра Браніцька, вже згадана дружина гетьмана. Дослідники припускають, що він стояв на фундаменті, а, можливо, руїнах свого попередника, що належав єпископам.

Узагалі, Зіньківці зіткані з легенд і припущень, адже є версія, за якою в червні 1779 року Йосип Вітт, син коменданта Кам'янець-Подільської фортеці Яна де Вітте, обвінчався тут із красунею Софією (у другому шлюбі Софія Потоцька).

Будують церквуАЖ ШІСТЬ КОНФЕСІЙ
Неподалік від сільської ради місцеві активісти будують церкву. Вони ж встановили хрест на в’їзді в населений пункт, який днями освятив сільський священик Костянтин. На сьогодні в Зіньківцях проживають представники шести релігійних конфесій, а от храм є тільки один – костел на честь святого Хреста. Про нього краєзнавець Юхим Сіцьнський пише: «небольшой, каменный, устроенный в начале прошлаго столетия каменецким бискупом Стефаном Рупневским; служили в нем викарии кафедрального костела и во время мора 1719 г. только здесь совершалось богослужение, почему в Каменце сохранилось предание, будто зиньковский костел служил некоторое время кафедрой бискупов. С 1793 г. зиньковский костел был в ведении каменецких тринитаров, а по упразднении их, назначены особые настоятели. При костеле находится католическое кладбище; во время эпидемии 1770 г., когда все каменецкие костельные погосты, где обыкновенно погребали покойников, не могли вместить всех умерших, на зиньковском кладбище погребали более бедное население Каменца, что практиковалось и после до 1796 г., когда было выделено городское кладбище возле Польс­ких Фольварков». До речі, на зіньковецькому кладовищі ховали і католиків з сусідньої Колибаївки. Цвинтар тут датується 1895 роком, про що є відповідний напис, вирізаний на камені при вході.

ДитсадокШКОЛА БЕЗ ПОТРЕБИ
Школа в селі проіснувала недовго й була лише початковою. Зрештою, який сенс утримувати навчальний заклад, коли діти тікають за освітою в місто? А от дитсадок, що має назву «Колобок», існує. Розташувався він в одній із половин колишнього шкільного приміщення. Закладом, який відвідує 22 малюки, керує Олена Богачик. Діє одна різновікова група, батьківська плата за відвідини складає 7 грн/день, решту витрат покриває сільська рада.

Дітлахам місця вистачає і в приміщенні, і на вулиці. За кошти сільської ради тут зроблено чимало, придбано й іграшки, і ліжечка, і килими. Цьогоріч завдяки спонсорським коштам аграріїв в ДНЗ перекрили дах.

До слова, в одному з приміщень уже колишньої школи проходять вибори, адже клубу в селі немає, відповідно й клубна робота не ведеться. Як потрібно набратись вражень чи розважитися, їдуть до міста. Хоча раніше клуб у Зіньківцях існував. І де би ви думали? Звичайно в костелі. У радянської влади було дивне почуття гумору – перетворювати релігію на розвагу.

боротьба із сміттямХТО БИДЛО?
За декілька десятків метрів від дитсадка розмістився фельдшерсько-акушерський пункт, де завідувачем працює Наталя Надкернична. Будівля медпункту наче перероблена з якоїсь хати. Фельдшера на місці не знайшли. Селяни й не дивуються, кажуть, що в Зіньківцях у медицині особливої потреби немає – вона для них у місті, на відстані витягнутої руки.

Зовсім не міськими проблемами живуть селяни Верхніх Зіньківців – тут сільська атмосфера більш відчутна, та й сусідні Голосків із Пудлівцями переконливо запевняють: ми – село.
Контраст між верхніми та нижніми стирається, поки переїжджаєш з одного горба на інший. Й одразу видно, що тут боряться з чистотою – біля дороги табличка з написом «Бидло, не кидай сміття!»

– Я не кидаю, – обурюється водій, котрий люб’язно погодився нас підвезти, – але не хочу їхати і щоразу читати «бидло». Хіба не можна якось по-іншому написати? Навіщо одразу ображати?

Напевне, автор цієї таблички, коли її майстрував, був впевнений у тому, що інакше звернення не буде настільки переконливим.

Сільський активЖИТТЯМ ЗАДОВОЛЕНІ
Поки Зіньківці існують як село, вони ще мають хоч якесь обличчя. Вони індивідуальні, хай навіть без школи і клубу. Вони дихають історією, не даючи забути, що колись були і містечком, і резиденцією католицьких кліриків. Тут жили поміщики, які залишили у спадок хай не шикарний, але маєток. Звідси видно частину міста, вона неначе на долоні – зі всіма церквами, більшими й меншими багатоповерхівками, парками і скверами. І саме ця панорама створює ілюзію причетності, переконує в тому, що ось ми, вже майже міські. Можливо. Але місто – це не лише центр, вимощений гарною плиткою та історичне Старе місто – це ще й віддалені мікрорайони, до яких у міської влади не завжди доходять руки. Яскравий тому приклад – дорога від Підзамча до Зіньківців. Коли до неї дійде черга, якщо в центрі деякі ями ще й досі не залатали? Отожбо! Та містянами бути чи селянами вирішувати людям.

Наразі зіньківчани живуть у задовільних умовах, якими власне й задоволені, бо ж самі нам зізнаються, що село у них на «трієчку». Тож і оцінка від «Сільського контролю» відповідна. Свою оцінку, шановні читачі, ви можете поставити на офіційному сайті газети klyuch.com.ua, або ж у групах «Сільського контролю» в соціальних мережах.

Костел святого Хреста Медпункт Малюкам просторо


Теги: Сільський контроль, с.Зіньківці

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:








Одяг, взуття

Швейна фірма "Borenia" надає послуги з пошиття сучасного одягу для кухні та обслуговуючого персоналу (бари, ресторани, кондитерські та кулінарні цехи). Ми виготовляємо одяг для персоналу під ваше замовлення. Втілюємо в життя будь-які оригінальні ідеї. У нас можна замовити форму для сушистів, кухарів, суші-барів, суші-ресторанів, кухарські кітелі, фартухи, штани, ковпаки-грибки, головні убори - таблетки. Наносимо логотипи. Доставка кухарського одягу здійснюється будь-яким зручним...




Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.