Перейти на мобільну версію сайту


18.08.2017

МАЙЖЕ НА ЕКВАТОРІ

контроль-1Другий рік, як авторський проект «Сільський контроль» відкриває для вас, шановні читачі, нові населені пункти. Ми розповідаємо про історію, побут, традиції й особливості, показуємо, чим живе село і який потенціал має для розвитку. Таке просвітництво дає свої плоди. Нехай не одразу, але вони з кожним днем все більш помітні.

Погодьтеся, приємно через якийсь час після ревізії заїхати в населений пункт і побачити, що проблему, яку ми оприлюднили на загал, вдалося вирішити. Нехай критика наша була гострою і несподіваною, можливо, для когось образливою, але завжди справедливою та дієвою. І якщо після наших публікацій у людей з’являється хоч маленька краплинка бажання змінити щось у своєму селі на краще, значить ми недаремно працювали.

Із Китайгородської ОТГ почали, нею і завершили другу десятку «Сільського контролю» 2017 року. Час підводити підсумки.

У букеті з літніх оцінок від «Сільського контролю» переважають четвірки і двійки. Можливо, побачивши більше і знаючи, що можна жити краще, ми стали надто категоричними та прискіпливими. Хоча направду все залежить від населеного пункту і людей, що там проживають.

ВихватнівціЖОДНОЇ П’ЯТІРКИ
На жаль, на відмінно ніхто не заслужив. У другій десятці опинилися села, які вже пройшли процес децентралізації, й ті, що тільки рухаються, або й взагалі не рухаються в цьому напрямку. Примітно, що об’єднання зрештою допомагало населеному пункту підвищити свою оцінку на бал, або й більше. І якщо тим же Вихватнівцям колись ми би зроду-віку не поставили «четвірку», то після змін, що там відбулися, як село перетворилося на центральну садибу громади, все стало інакше.

Трішки не дотягнуло до позначки «відмінно» село Гаврилівці, хоч як порівнювати його з рештою населених пунктів другої десятки, то воно як жодне інше заслужило би на такий високий бал. Але... Гаврилівці хоч і гарні ззовні, та не без проблем всередині.

ЧОТИРИ ЧЕТВІРКИ
Четверо з десяти населених пунктів отримали добру оцінку – це Калачківці та Вихватнівці Китайгородської ОТГ, Гораївка зі Староушицької селищної ради та Гаврилівці з Рудської сільської ради. На перший погляд здається, ніби всі вони різні, але, як уважно придивитися, знаходимо одну спільну рису – потенціал.

Потенційно релаксові Гораївка і Калачківці сьогодні тільки стають на туристичну стежку. І якщо останні вже мають облаштоване місце для відпочинку туристів, то в Гораївці таким поки що навіть і не пахне. Тут не поспішають створювати зелені садиби, хоч привабливість сусідньої Бакоти надихає. До слова, Бакоту, хоч вже і затоплену, досі не перестають називати селом. Його вже давно немає на мапі, але є пам’ять, живуча як реп’яшок. І туристи їдуть аж ніяк не в Гораївку, а... на Бакоту. Забігаючи наперед, привідкриємо завісу третьої десятки, бо розпочнемо експедицію саме з Бакоти, яка є і буде селом, котрого немає.

Святий ЯнАби доповнити сусідку й не втратити своєї автентичності, Гораївка може стати зеленою аптекою Кам’янеччини чи її філією, зважаючи на розміри й можливості центральної садиби селищної ради, до складу якої вона входить – Старої Ушиці. Вирощуванням лікарських рослин тут займаються не лише професійно, а й чи не на кожному обійстю.

Туристичну родзинку мають і Гаври­лівці, хоч вона радше лікувальна. Село давно прославилося завдяки іпотерапії, яку тут впроваджують Тетяна та Ігор Срібняки в садибі «Тетянин хутір». Тож, якщо маєте бажання покататися на конях, їдьте в Гаври­лівці. 

Завдяки децентралізації в лідери вир­валися і Вихватнівці, які ще донедавна не мали нічого, окрім зручного розташування. Сьогодні тут знаходиться сільська рада, відновлено клуб і бібліотеку, зроблено ремонти в дитсадку, на черзі – ФАП. У село ніби хтось вдихнув нове життя, дав надію на краще. Сюди б ще гарні дороги...

ЗАДОВОЛЕНІ ХОЧ ЦИМ
Не центральні, але з вірою в майбутнє – саме так можна сказати про село Абрикосівку Гуменецької об’єднаної громади, яке отримало «трійку» від «Сільського контролю». Із періоду застою тут нарешті вибралися, ентузіазму в сільського активу вистачає, аби не стояти на місці.

Попри відсутність школи, село продовжує жити, навіть розвивати туристичний потенціал. Про останнє дбає орендар місцевих ставків, котрий обладнав спеціальні альтанки для любителів відпочити на природі.

Малої СлобідкиВирує життя і в сільському клубі. Узагалі, населені пункти Гуменецької об’єднаної громади приємно вражають клубним розмахом. У жодному селі, де ми побували, не бачили, щоб сільський будинок культури був зачинений на клямку. І на роботу, як в інших селах, там не ходять на декілька годин, аби рахувалося, а працюють повноцінно. Це ж саме стосується і бібліотек. Сьогодні бібліотекарі отримують чималу зарплатню, та чи в кожному селі їх можна побачити на робочому місці? Точно, що ні. У деяких вони навіть примудряються поєднувати роботу з іншою, абсолютно не дотичною до бібліотечної справи. Не помилюся, коли назву того, хто вважає, що бібліотека в селі не потрібна і всіляко вдовбує цю думку в маси, вбивцею людської свідомості. Людиною, яка не читає, не розширює кругозір, легше маніпулювати. Чи не цього добиваються ті, хто каже, що бібліотеки – це пережиток минулого?..

На щастя, в Ярузі, яка також отримала «трійку», з клубно-бібліотечним життям усе гаразд. Село взагалі унікальне – маленьке, компактне, з прекрасними краєвидами, з цікавою історією. Яруга має чим заманити туристів – хоча би тим, що тут знімали фільм «Тарас Бульба». А ще тут річка Баговиця впадає в Дністер, і є Козяча церква. У селі дороги кращі, аніж всі шляхи разом взяті, що ведуть до населеного пункту. Тут жінки – майстрині на всі руки, і саме їхня майстерність додала найбільше бонусів і до без того вистражданої оцінки.

ДубинкаТРОЄ ДВІЄЧНИКІВ
До когорти двієчників другої десятки затесалися Дубинка Гуменецької сільської ради, Мала Слобідка Устянської сільської ради та Суржа Кадиєвецької сільської ради.

Попри досить низький бал, кожне з них має унікальну родзинку, яку тільки варто розвивати. До прикладу, Дубинка колись славилася тим, що в селі вирощували шовкопрядів. Тут досі є 7 гектарів саду з шовковиці, шкода, що шовкопрядів до неї немає... У майбутньому село має всі шанси отримати власний шматок пирога від реформи децентралізації: наразі готовий проект на відбудову зруйнованого сільського клубу. Але поки що це все, на що можна сподіватися. 

Дивно, як майже приміська Мала Слобідка докотилася до такого життя. З населеного пункту, який під носом у міста, тікають у пошуках кращої долі! Єдиний раз на день у село заїжджає автобус, яким можна дістатися до міста. О 7-ій ранку. І все. Більше жодного зв’язку з цивілізацією. Хочеш поїхати? Йди пішки.

СуржаІ люди йдуть, бо тут немає ані магазину, ані школи чи дитсадка, ні медпункту, ні клубу. Тільки церква – в самісінькому центрі, і річка Мукша, що прудкою змійкою петляє через усе село в сусідню Тарасівку. Навіть потяг, який курсує повз Малу Слобідку, і той не зупиняється...

Бездоглядне, хоч і розміщене вздовж траси, село Суржа. Проїхати його можна за дві хвилини й нічого захаращеного не побачити. Але варто відійти трохи в глибину вуличок, а там... Зруйнований клуб, який вже точно не відбудують, напівзруйнований пам’ятник воїнам біля нього. На цих об’єктах можна сміливо ставити хрест, бо їхні аналоги давно перенесли в інше місце. Клуб ділить площу з медпунктом у шевченківській хатині, та й пам’ятник поменшав у рази. Мальовниче, гарне, село мертвих душ і руїн – ось враження, які залишилися після відвідин Суржі. А мали би бути інші. Бо ж є тут і декілька ставків, на березі яких можна відпочити (щоправда, тепер тільки за гроші), і ліс, точніше Довжоцький ботанічний заказник, площа якого сягає 655 га, і дитячий табір, і навіть кафе, де можна провести час з родиною та друзями.

Суржа має власну родзинку – село умовно поділене на дві частини – польську та українську, бо колись в одній його частині жила шляхта, а в іншій, як казали, мужики. З тих часів збереглася сільська хата, якій не мало, не багато – аж 147 років! Чим не привід для розвитку туризму? Хоча, про що ми говоримо – село газифікувати не можуть який рік поспіль, а ми завелися з цим туризмом...

Привітний екстримХОЧ КІЛОК ТЕШИ
Село, якого реально шкода, як і всіх у тому кутку району – це Привітне. І воно виявилося не таким уже й привітним для життя, як рекламує його назва. Що дало об’єднання Привітному? Нічого! І не дасть. Бо воно там для галочки, для якоїсь статистики, в яку ще хтось вірить. Ми вже писали, але вкотре повторимося: маленькі села не помирають з часом, вони йдуть у небуття від людської байдужості. Коли немає справжнього господаря, оселя сама по собі ніколи не стане привітною. Так і з цим населеним пунктом. Сьогодні Привітне невпинно котиться до межі, за якою вже опинилася сусідня Гелетина. І рятівне коло йому не кинуть. Будуть дивитися, як тоне, а потім розводити руками, мовляв, зробили все, що могли. Якби хотіли щось зробити, не довели б до ручки...

P.S. Різнонаправлена друга десятка має багато між собою спільного. Із неї половина сіл живуть в об’єднаних громадах, які самі собі є господарями. І хтось з них робить усе для того, аби реанімувати населені пункти, а хтось, навпаки, збайдужіло спостерігає. 

Не краще життя й у решти. Сьогодні села, наче малі діти, які тільки спинаються на ноги. Віримо, що вони будуть жити, бо про них уже принаймні почали говорити. Ними цікавляться, і це вже величезний позитив.

Гораївська отараКоли ми тільки починали проект «Сільський контроль» і їхали в якийсь населений пункт, нас часто перепитували: «Куди-куди ви їдете? Це точно в нашому районі? А у нас що є таке село? Це взагалі де?». Але нас такі запитання не зупиняли, ми розповідали, знаходили щось цікаве, показували фотографії, знайомилися з новими людьми. І думка мінялася, бо нашим читачам хотілося поїхати, побачити все на власні очі, можливо, якусь туристичну стежку, хатину чи вже розрекламоване місце...

Сьогодні нас вже не питають, а для чого ви це все робите. Навпаки, кажуть, продовжуйте, бо з вами цікаво, якби не ви, ми би й не знали, що в нас є така краса, такі цікаві куточки і стільки населених пунктів! Навіть з сусідніх районів маємо запрошення на інспекцію.

Тож, як і просили, ми продовжуємо, і вже наступного тижня відкриємо третю десятку «Сільського конт­ролю», сезону 2017 року. Залишайтеся з нами!

Баговиця подружжя Срібняків Окраса Калачківців


Теги: Сльський контроль

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:










Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.