Перейти на мобільну версію сайту


07.09.2018

КИСЕЛІВСЬКА РОЗМАЛЬОВКА

контрольСела, від яких нічого незвичного не чекаєш, зазвичай дивують. Одні – своїм зовнішнім виглядом, інші – внутрішньою наповненістю, безцінним людським ресурсом, який, можливо, й не замислюючись, продовжує життя населеному пункту своїми вчинками, жартами, своєю гостинністю і відкритістю.

В одному з таких на перший погляд буденних сіл побував і «Сільський контроль». Думали, впораємося з інспекцією за кілька годин, а вона розтягнулася майже на увесь день. Ось таке не кисле спілкування вийшло в нас у селі Киселівка Гуменецької об'єднаної територіальної громади.

Ми кілька разів думали сюди приїхати й стільки ж разів відкладали поїздку. Ну, що може бути цікавого в селі з таким непривабливим іменем, як Киселівка. Напевне, воно таке ж кисле, як і його назва. Але не все те золото, що блищить. Так саме вийшло і в нас.

Біла, як молокоІсторія села Киселівка тісно переплелася зі ще двома населеними пунктами – Великозаліссям та Малозаліссям. Перше довгий час було центром громади. Тож у них багато спільного, хоч і відмінностей також вистачає. Одна з них – це відстань. Якщо їхати з міста по старій трасі на Хмельницький, то Киселівка буде третім зі згаданих вище населених пунктів. В’їзд до цього села не спутаєш ні з чим – заросла бур’янами зупинка біля траси з написом українською «Киселівка» і біла дорога до села, наче хто розлив кварту молока, і воно потекло широкою й рівнесенькою цівкою, ховаючись за горизонтом. Від Кам’янця-Подільського до Киселівки 16 км, з яких 2 км від траси до початку населеного пункту. Це найдовша відстань з усіх трьох згаданих вище сіл, адже з кожного до траси, як немає транспорту, доводиться долати пішки кілька кілометрів, щоб вибратися ближче до урбанізації.

І якщо жителі Малозалісся роблять це постійно, адже автобус у цей населений пункт не заїжджає, то Киселівці з транспортом трішки пощастило: автобус сюди приїжджає зранку, їде через усе село, аж до «фігури» (так селяни називають хрест, встановлений майже на околиці), де розвертається і прямує до Великозалісся. Тож киселівчани, щоб дістатися до міста, спочатку потрапляють у колишній центр громади. На ціну квитка викрутаси такого маршруту особливо не впливають, вона поки що незмінна – 17 грн в один кінець. Ще один рейс припадає на вечір. Зранку відвезли, ввечері привезли. Решту часу добирайся як хочеш, найкраще – попутним транспортом, добре, що його в цьому напрямку вистачає.

Зустрічає КиселівкаТО ТИХЕ, ТО КИСЛЕ
В історичних джерелах Киселівка вперше згадується в 1493 році як Thyschylowze, в 1550 р. – Тышиловцы, а вже 1775 р. з’являється нова назва – Kisielowсе. У Словнику власних географічних назв Хмельниччини перша назва поселення пояснюється прізвищем чи прізвиськом першого поселенця Тишила. Щось подібне і щодо другої назви, її походження не точне. Згадка про Киселівку як Тишилівці з’являється тоді ж, як і згадка про Великозалісся, як Ормуяну, пізніше – Великі Вірмени. Останнє поселення населяли вірмени, звідти й така назва. Але діяльність обидвох населених пунктів тісно пов’язується з кінця 18 століття. І в одному, і в другому поселенні простежуються одні й ті ж господарі. Села належали Радецькому, який не мав дітей і згодом подарував землі кам’янецьким єзуїтам з умовою, що за доходи від маєтку вони будуть утримувати при своєму монастирі школу-інтернат для шляхетських дітей. З часом тут з’явився новий власник – Йосип Мержієвский, а після приєднання Поділля до Росії змінилося декілька землевласників. Останнім був поміщик Феодор Казимир. За його життя в Киселівці діяла церковнопарафіяльна школа.

У 1905 році в селі мешкало 725 осіб. Після встановлення радянської влади Киселівку приєднали до складу Великовірменської сільської ради, яка з 1946 року стала Великозаліською. А у 2015 році сільська рада разом із сусідніми об’єдналися у велику Гуменецьку громаду, яка нині нараховує 21 населений пункт.

сільський клубЗ ЖИВИХ ТІЛЬКИ КЛУБ
Якщо ще сто років тому кількість жителів у Киселівці добігала майже до тисячі, то сьогодні й двох сотень ледве набереться. Тут проживають в основному пенсіонери, молодь втікає або до міста, або за кордон. На все село – п’ятеро дітей. Раніше до школи й дитсадка дітлахи їздили у сусіднє Великозалісся, але нині й там простежується катастрофічна демографічна ситуація, тож шкільний автобус забирає дітей до опорної школи громади – Гуменецького НВК. За колгоспних часів, коли людей було багато, як і дітей, в Киселівці діяла початкова школа. До нинішніх часів приміщення не збереглося, тільки згадка.

Не краща ситуація і з медициною. Про медика в селі ніби й знають, що є такий Дмитро Подшивалов із сусіднього Великозалісся. Та застати його на робочому місці нам не вдалося. Чесно кажучи, я б і сама в такому медпункті не сиділа. Фельдшерський пункт розмістився в невеличкій сільській хатині, стежка до нього заросла бур’янами – одразу видно, як часто сюди ходять люди. Вікна оббиті плівкою, яку ще з зими не знімали. І правильно, для чого це робити, як на черзі нова зима? Ремонтами й модернізацією тут і не пахне. Доступність сільської медицини, про яку сьогодні тільки й розмов, гарно виглядає лише на папері.

ЗавклубВідсутністю перспектив дихає і магазин «Кишенька» при в’їзді в село. Колись там йшла жвава торгівля, а тепер і хліба не купиш. Підприємцю, який його орендує, торгівля невигідна, бо покупців катма. Тож селяни за продуктами або до міста їздять, або чекають на виїзну торгівлю, яка з’являється тут вряди-годи.

А от сільському клубу в цій ситуації надзвичайно пощастило, навіть більше – після об’єднання він отримав друге дихання. Культурою на селі керує Сергій Шпиндюк (на фото ліворуч).

– Завдяки сільському голові Інні Адбулкадировій у Киселівці гарний клуб, – каже Сергій Володимирович. – Зроблено багато ремонтних робіт, поміняні вікна, двері, підлога, придбана музична апаратура. Проводимо концерти, дискотеки, люди мають куди піти.

І справді, заклад культури серед інших об’єктів сільської інфраструктури, наче біла ворона. Хоч і знаходиться не в центрі, але шанс на друге дихання отримав, зрештою, як і всі клубні заклади Гуменецької об’єднаної територіальної громади.

Ошатна капличкаЩе однією окрасою села стала місцева капличка. У документах 1739 року згадується церква св.Михайла – убога, дерев’яна, крита соломою. Нинішній невеличкий храм так не опишеш, навпаки – він ошатний, кам’яний, з великими вікнами, через які видно внутрішнє оздоблення. Капличку зводили силами місцевих жителів.

РІЗНОКОЛЬОРОВЕ
З першого погляду й не вгледиш, але як уважно придивитися, то можна помітити цікаву сільську деталь – будинки, паркани, ворота, лавки й поштові скриньки розмальовані різними кольорами. Село, наче велика розмальовка, складена з дрібних кольорових деталей. Навіть славнозвісна сільська «Фігура» розмальована кількома кольорами.
У більшості сіл як цей процес відбувається? Вирішив господар пофарбувати паркан зеленим кольором, значить увесь пофарбував. А у Киселівці обов’язково зелений розбавлять ще якимось, наприклад жовтим. Його буде зовсім трішки, хай лише тонка лінія, але без неї ніяк.

У майстерності розмальовувати перевершила своїх односельців Валентина Телесницька. Їй цьогоріч 83. За пензля давно не бралася, тож фарба на стінах і паркані вилущилася від старості. Але і в такому вигляді вона приваблива своєю різнокольоровою палітрою. Уявіть, розфарбований паркан у кілька кольорів, стіна і підмурок різних відтінків зеленого, а дощечки піддашшя взагалі наче веселка. Це не один пензлик треба було мати, щоб все це розмалювати. Кажуть люди, що за фарбами жінка їздила аж у Зарічанку, там їх купувала і розмальовувала обій­стя, наче своє життя.

орденоносець Телесницька29 років Валентина Францівна (на фото ліворуч) пропрацювала в колгоспі ланковою, за свою працю отримала нагороду – орден «Трудового червоного прапора».

– Я їдна на все село такий орден маю, – каже нам Валентина Телесницька. – Ще моя подруга з Вернян (Великозалісся – прим. Авт.). Нагородив Брєжнєв за роботу. Не вірите? Кого хочеш спитайте, не думайте, що я вас обманюю. Робила ланковою, всі села за мене голосували. А бачите, до чого людина доходить? Стара баба як холера, а ще хоче кавалера. 

Хоч жінка і сміється, але той сміх крізь сльози, бо життя проходить, а усвідомлювати це надзвичайно важко...

ЧЕРЕЗ ОДНОГО
Раніше в кожній киселівській хаті жили люди, а тепер немає. Більше дачників, аніж селян. І крім цього, порожніх будинків вистачає.

Убогий медпункт– Біля мене дві хати пустують, он там ще кілька, – показує Віктор Борщевський, колишній військовий. Для нас Віктор Григорович погодився провести невеличку екскурсію. – Я б і сам тут не жив. Приїхав, як мама була хвора, тож поки що тут. Більшу частину життя прожив у Росії, а тепер виїхати не можу, паспорт треба довго робити. 

Пройшов дві війни, об’їздив півсвіту, а повернувся до рідної домівки. В селі роботи немає, їздить до міста, як і більшість звідси. Колишні колгоспні ферми розпаювали, частину викупили місцеві підприємці, займаються розведенням свиней. До слова, киселівці були відомі в окрузі саме тим, що займалися відгодівлею і збутом свиней.

Киселівська фігураУзагалі, Киселівка досить таки придатна для життя – село газифіковане, є центральний водогін, вуличне освітлення. Нещодавно за кошти сільської ради придбали та встановили три контейнери для сміття. Його вивозять централізовано, хоч деякі місцеві мешканці ще не звикли до такого блага цивілізації й утилізують відходи за звичкою – придатні спалюють, а решту вивозять у так звану «скалу» за селом. Правда, неподалік від цвинтаря також утворилося невелике сміттєзвалище. Напевне, жителі двох великих киселівських вулиць поділилися: кому ближче, той туди й вивозить відходи. Але ж для цього є сміттєві баки. Залишилося ще прищепити культуру до правильної утилізації побутових відходів – і можна жити в чистому й розмальованому різними кольорами селі.

Попри Киселівку тече річка Смотрич, вона в цьому місці невеличка, здається, що можна легко перейти вбрід. Одразу за селом – два кар’єри, з яких добувають камінь. 

P.S. Природа навколо зачаровує своїм спокоєм. Здається, що можна нікуди не поспішати, ставати на розмову з перехожими, насолоджуватися моментом і просто жити. Але це тільки на перший погляд, бо ж як і скрізь, тут свої плюси й мінуси, й останніх значно більше. Щоправда, усі вони пасують перед гарним настроєм і щиросердною рівновагою киселівчан. Винятково за це ми ставимо населеному пункту «задовільно». Свою оцінку, шановні читачі, ви можете поставити в соцмережах групи «Сільський контроль» чи на сайті klyuch.com.ua в розділі «Опитування».

 є водогін Для сміття контейнери Магазин


Теги: Сільський контроль, с.Киселівка

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:








Інше

Качественные подставки для косметики из пластика. Смотреть в каталоге.
http://promplastic.com/content/29-podstavka-dlya-kosmetiki




Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.