Перейти на мобільну версію сайту


14.10.2016

КУДРИНЕЦЬКИЙ «ХАЙ-ТЕК»

Кудринецька промзонаБільше двох сотень літ прудкою змійкою річка Збруч розділяє села-близнюки, що розкинулися колись на кордоні держав, а тепер - областей. Як усі близнюки, такі села мають дуже багато спільного й здається, що з першого погляду їх важко розрізнити, проте варто придивитися ближче, зануритися в їхню атмосферу, як стає зрозуміло - різниця разюча.

У прикордонні Кудринці Кам’янець-Подільського району Хмельницької області та Борщівського району Тернопільської області «Сільський контроль» навідався цього тижня. Контрасти між цими селами-близнюками, скажемо вам відверто, вражаючі.

До місця призначення трохи більше двох десятків кілометрів. З Кам’янця до села веде дорога Довжок-Кудринці. Цьогоріч чиновники відзвітували, що добряче її полатали. І якщо від Довжка до Рихти ще можна промчати з вітерцем та повірити бюрократам на слово, то з Рихти через Вільне до Кудринців не проїдеш без остраху миттєво опинитися в автосервісі. А ще якихось два місяці тому, якраз у розпал жнив, ми випадково потрапили у Вільне і були приємно вражені прекрасною дорогою в цьому напрямку. На жаль, місцева траса не витримала лихої долі і постійного курсування вантажівок.

Автобус Кам’янець-Подільський-Кудринці долає цей маршрут трохи більше ніж за години, перевізник робить 4 рейси за день, вартість квитка до міста 18 грн. Село, яке має дев’ять десятків дворів, разом із сусідніми Вітківцями, Заваллям та Червоною Дібровою, входить до складу Завальської сільської ради, головою якої є Ірина Павлюк.

ПРОМЗОНА ПРИ В’ЇЗДІМіні-ГЕС

Кудринці зустрічають нас сніжно-білим туманом, за яким одразу й не зрозумієш, чи це погода зіпсувалася, чи він тут стоїть постійно. Виявляється, постійно, і не туман це, а пил від гіпсового цеху, який місцеві називають алебастровим заводом. Кудринецьке гіпсове родовище, площею майже 30 га, ПАТ «Гіпсовик» почало використовувати в 2007 році. За цей час роботи для селян вистачало. Завод стримував чоловіків від виїзду за кордон, хоч і не всі поспішали залишати тут своє здоров’я. Сьогодні на алебастровому працюють переважно кудринецькі, але не кам’янецькі, а борщівські. Місцевим, яким до роботи не треба ані спускатись до річки, ані переходити кладку, заводська робота «приїлася», все ж таки біля хати байдикувати легше. Не одного вже зранку зустріли під хмільною мухою. Якийсь бідолаха, побачивши нас, аж присів на лавку з переляку, напевне, подумав, що в очах двоїться.

Від підприємства, що облаштувалося попри місцеву трасу, час від часу виїжджають вантажівки. Дорогою з горба не скотишся, вона наче після бомбардування, але латати цей відрізок автошляху не поспішають, зрештою, який сенс, якщо через місяць знову розіб’ють, перевозячи заводську продукцію.

Ще одне місце роботи для кудринецьких - місцева міні-ГЕС, вона у приватних руках - ТзОВ «Сібекс», керівником якого є Станіслав Томчишен.

Зупинки, близнюкиДІТЕЙ КАТМА

У Кудринцях є два умовних центри: перший - біля зупинки, другий - біля церкви. 

Дві автобусні зупинки в селі, наче відображення двох Кудринців, які розділяє дорога-річка. Одна - монументально вимурувана, прикрашена якимось геометричним орнаментом, підбілена й охайна. Друга також ніби є, і не розвалена, зроблена з біднішої й сірої оцинковки й виконує всі атрибути сучасної зупинки - захищає від негоди, але... здається, що їй байдуже, існує вона чи ні.Зупинки, близнюк

За однією зупинкою - сільський клуб та магазин, перед іншою - місцева школа. Двері Кудринецької ЗОШ І ступенів давно на клямці. Сільські дітлахи, яких тут набереться жменька (хоч за припискою рахується 12 дошкільнят та 23 школярів), йдуть за знаннями через кладку в борщівські Кудринці. Одразу за містком малечу забирає шкільний автобус і везе до місцевого навчального закладу. Їздити на навчання до Завальської школи тут не поспішають, тим паче, що в сусідній район дістатися зрічніше, аніж до центральної садиби сільської ради.

Як не дивно, але одноповерхова кудринецька школа не розвалилася й не зруйнувалася після закриття, вона навіть не встигла зарости хащами, як ми бачили в інших селах району. Навпаки, заклад має пристойний вигляд, поміняні вхідні двері на металеві, а вікна - на металопластикові. Хоч сьогодні вічиняй класи для малечі, але де її тут набрати...

Бездітна школаКУЛЬТУРА З МАРАФЕТОМ

Мало гостей навідується й до місцевого сільського клубу, хоч його ремонтам може позаздрити добра половина культурних храмів району. Завклубом Лариса Васильчук каже, що концерти в основному готують силами сільських дітлахів.

- Трохи допомагає син, який має хист до музики, - каже Лариса Іванівна. - Маємо апаратуру, проводимо дискотеки. Як керівник на місці, то скрізь порядок. Дякувати, що наш сільський голова Ірина Миколаївна на своєму місці і про нас дбає. Ремонти в приміщенні зробили. Колишній голова ради, як зайшов у клуб, то сказав, що в нас тут ремонти кращі, ніж у районній раді.

Поки що красу навели в середині клубу, чи дочекається марафету і фасад приміщення, невідомо, але якщо, як кажуть, сільський голова на місці, то сподіваємося, за справу візьметься досить швидко.

Кінобудку, яка раніше була при сільському клубі, переобладнали під магазин, який орендує все та ж родина Васильчуків. Це єдиний торгівельний заклад на все село, але не всі односельці поспішають підтримати місцевого підприємця. Половина за крамом йде у сусідню область через місток.

КлубКНИГИ ВІДСТОЯЛИ

По-сусідству з клубом фельдшерський пункт, яким звідує Михайло Пиріг. Фельдшера на робочому місці побачити не вдалося, кажуть, пішов на виклик у село. Як у клубі та школі, у ФП старі вікна замінені на металопластикові. 

Трохи далі біля церкви в одному приміщення знаходяться пошта та сільська бібліотека. Обидві працюють за скороченим графіком - поштарка у Кудринцях буває тричі на тиждень, а бібліотекар ще рідше. Останньої в селі взагалі могло не бути, якби не місцеві жителі, багато з яких полюбляють читати. Після закриття бібліотеки сільські депутати якийсь час добивалися, аби заклад знову запрацював. На повноцінну роботу бібліотекаря коштів не вистачило, а на функціонування бібліотечного пункту - якраз. 

Уже який рік у Кудринцях чекають на блакитне паливо. По селу практично біля кожної хати є гусаки, які завмерли у сподіванні на підключення до газової труби. Чи дочекаються цього року, невідомо, але наразі у цьому напрямку ведуться активні роботи з прокладання підвідного газопроводу, на що виділено з кількох бюджетів більше 900 млн грн.

депутатБАНДЕРІВЕЦЬ ЧИ МОСКАЛЬ?

Свого часу мав магазини в Заваллі та Кудринцях і місцевий депутат Володимир Макогонюк, але сьогодні покинув торгівлю, працює на алебастровому. У забіленому від гіпсу кашкеті та з мішком через плече, повним корму для кролів, йде вулицею. Зупиняється поговорити, розповідає про сільські проблеми, найбільше переймається екологією.

- Село оживає влітку, коли до Кудринецького замку приїжджають туристи, і ще як німці з поляками йдуть у свій кінний похід, - розповідає депутат. - Тоді купують у селян продукцію - м’ясо, молоко, бо все свіже, натуральне. 

- То ви розвиваєте зелений туризм?

- Ну, хай буде зелений туризм. Люди знають, що приїжджають туристи і можуть в них щось купити.

Чоловік кудринецький, але з сусідньої області, сюди переїхав у прийми, тут живе більшу частину свого життя. 

- Для своїх я вже москаль, - сміється, - бо переїхав сюди, а для тутешніх - бандерівець, бо звідти. 

Збручанський кордон у Кудринцях особливо яскравий, його колись розрізали по живому, і від того, як хто загоїв рану, так і сприймає світ. Кам’янецькі Кудринці заходяться в агонії від радянщини - біля клубу досі пам’ятник із червоною зіркою, табличка на честь партійного режиму, чепурна церква, що виблискує щокатими куполами. Борщівські Кудринці вшановують пам’ять не радянських воїнів, а січових стрільців, церкви тут греко-католицькі, такі ж охайні, але стрункіші. Та й люди зовсім інші - достатньо було перейти через кладку, умовно-картографічно опинитися в іншій області й відчути цей контраст. Борщівські цікаві до всього, зупиняють, розпитують, бажають гарної дороги, кам’янецькі - мовчазні, лишень спостерігають з-під лоба, можливо, підозрюючи нас у якомусь шпигунстві, все ж таки, колишня прикордонна зона. 

К
замокУДРИНЕЦЬКИЙ ЗАМОК

Туристи, не особливо вдаючись до географічних тонкощів, їдуть у Кудринці за зовсім іншими, історичними враженнями, адже тут знаходиться фортифікаційна споруда початку 17 століття - Кудринецький замок.

Рештки колись могутнього укріплення, яке слугувало надійним захистом від татарських набігів, височіють над Збручем. Сьогодні можна на власні очі побачити три стіни замку по півтора метри завтовшки - південну, північну і західну; збереглися частина південної п’ятигранної башти, північно-західна шестигранна в декілька метрів заввишки, є частина башти, яка прикрашала вхід у замок. До Кудринецького укріплення веде стежка через невеличку арку, яка в давнину використовувалася для несподіваних нападів на ворога. Усі башти мають прямокутні бійниці. За свідченнями археологів та краєзнавців, замок побудований із пісковика на початку 17 ст. польськими шляхтичами Гербуртами герба «Павенжа», реконструйований у 18 ст. Із трьох боків він мав природну перешкоду, утворену гірським рельєфом. Найбільш неприступною була східна сторона, надійно захищена урвищем та річкою. Замок слугував резиденцією панів Гуменецьких та Козєбродських, за ОСТАННІХ фортеця перетворилася на своєрідний музей. І досі фрагменти кудринецької колекції експонуються в залах Тернопільського обласного краєзнавчого музею.

Підніжжя замку – єдине родовище мармуру на Поділлі. Білий мармуровий камінь і сьогодні виступає на поверхню ґрунту. 

На обійсті - порядокГОЛОВНЕ - БІЛЯ ХАТИ

Як піднятися догори, із Кудринецького замку видно кам’янецькі Кудринці - вони розповзлися по всьому березі Збруча, біля кожного обійстя добрячий шмат землі. Розпайовані землі в оренді у ТОВ «Прометей» та ТОВ «Династія-1». Люди садять городи, тримають худобу і так заробляють на життя. Молочні продукти везуть у Кам’янець на базар. Щоправда, корів у селі мало, набереться не більше двох десятків. Господарі тримають свиноматки, вирощують поросят. На одному із таких обійстів нам вдалося побувати, навіть погодували крихітного Фунтика, якого господиня виходила після травми.

За паспортом громади в Кудринцях нараховується 264 особи, з яких 90 - пенсіонери. Вони й складають левову частку сільського населення. Молодь на малу Батьківщину повертатися не поспішає. Людям старшого віку до прогресу байдуже, живуть за усталеними роками звичаями, вони важкі на підйом та інертні.

На екологію, якою так опікується місцевий кордондепутат із борщівським корінням, їм відверто начхати. Про сміття, яким тут встелені схили Збруча, ми не раз писали, але, як кажуть, віз і нині там. На кудринецьких жителів абсолютно не діє загальне осоромлення, вони байдужі до чужої думки, головне - що робиться в них на обійсті. Про решту - за парканом і хвірткою - нехай дбає хтось. Листя капусти, картопляні рештки, уламки якогось віниччя, паперові пакети від будматеріалів «прикращають» збручанські схили. Дивно, що в селі викидають те, що можна згодувати худобі, прикопати на власному городі чи спалити, але в Кудринцях це норма життя, така собі байдужість і вседозволеність


P.S. Кудринці повільно але впевнено йдуть у старість, молоді тут практично немає, а ті селяни, що залишилися, байдужі до свого населеного пункту. Таке словосполучення, як стратегія розвитку, викликає лише німе здивування, мовляв, навіщо, і так добре. У стилі «хай-тек», а точніше «хай так і буде» живуть кудринецькі й нічим не переймаються, адже якщо на них не звертатимуть увагу кам’янецькі чиновники, можна перейти через кладку і - вуаля, ти вже в сусідній, не менш комфортній області. Винятково селу, і аж ніяк не його жителям, ми ставимо оцінку «Задовільно», свою ж оцінку, шановні читачі, ви можете поставити в соцмережах групи «Сільський контроль» чи на сайті klyuch.com.ua в розділі «Опитування».


Теги: Сільський контроль, с.Кудринці

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:








Земельну ділянку

Продам земельний участок 12 соток с. Лисогірка, Каменец-Подольский.
Лисогірка - 12 соток під індивідуальну забудову або дачу. По вулиці електромережа, є газопровід, водопровід для поливу. На території сад: вишні, абрикоси, груша, сливи, черешні, яблуні, смородина, дачний будиночок.




Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.