Перейти на мобільну версію сайту


20.10.2017

КОЛУБАЇВЦІ ЗАПАЛЮЮТЬ ЗІРКИ

контрольНа Кам’янеччині є декілька населених пунктів з подібними назвами. Їх часто плутають, почувши вперше, хоч ті й знаходяться в різних куточках району. Наприклад, Суржа і Суржинці, Лісківці та Лисківці, Привороття і Привороття-2, Шустівці та Шутнівці, Колубаївці та Колибаївка.

Складається враження, що одні села відрізняє між собою всього одна чи декілька літер, інші – віддаленість від Кам’янця на рівноцінну відстань, але в протилежних напрямках, чи, можливо, в людей, що їх колись населяли, була не надто бурхлива фантазія (як приклад, вздовж течії річки Мукша утворювалися поселення етимологічно споріднені водною артерією, але відмінні за територіальними ознаками – Мукша Колубаївська, Мукша Китайгородська, Мукша Панівецька, Мала Мушка, Велика Мукша...)

У одне з таких сіл-двійників помандрував цього тижня «Сільський контроль». І з’ясувалося, що подібність назви – не інакше, як історичний збіг обставин, який нічого спільного не має із сьогоденням.

Село Колубаївці Гуменецької сільської ради об’єднаної територіальної громади розмістилося недалеко від міста – всього якихось 12 км. Аби до нього доїхати, доведеться подолати частину Тещиного язика – найбільш аварійної ділянки автодороги району. Свої припущення, чому вона саме така, наведемо пізніше. А поки що їдемо...

контроль-1Мандрівка приємна, бо траса швидкісна, без вибоїн, тільки пам’ятай, що треба подолати декілька спусків та підйомів. Навіть дорога до села більше нагадує автобан, аніж звикле бездоріжжя. Зауважу, що Колубаївці – єдиний населений пункт у районі, в якого з карти зникала під’їздна сільська траса. Історія цього зникнення проста і повчальна водночас: неподалік від села знаходиться кар’єр, до якого щодня снують вантажівки. Свого часу саме ці великоваговики й розбомбили сільську автодорогу. Місцеві жителі вдалися до акцій протесту з перекриттям міжнародної траси (а вона в них, нагадаю, на відстані витягнутої руки), тож їх почули, і колишній директор цемзаводу пообіцяв зробити новий шлях для вантажного транспорту. Так з’явилася технологічна дорога. Вона була настільки зручною і зробленою на совість, що тамтешні мешканці почали нею добиратися до населеного пункту, а сільська, всіяна здоровенними ямами, як після віспи, залишилася нікому не потрібною. Номінально вона й зараз є, але краще туди не їхати. Отож, по технологічній дорозі сім разів на день курсує автобус, сполученням «Колубаївці-Кам’янець-Подільський», вартість проїзду складає 10 грн.

До слова, незручності з однією зупинкою на все село й досі не вдалося подолати. Хоч громада й об’єднана, а керувати перевезеннями не має права. Натомість перевізник за проїзд кількох зай­вих кілометрів через усе село вимагає продовження маршруту за іншою тарифікацією, мовляв, нині Колубаївці входять до першої зони перевезень, а як маршрут подовжити бодай на 1 км, то вартість квитка миттєво скочить на 2 грн. Хто ж погодиться платити зайві гроші зі власної кишені?

Три в одномуЗАСНУВАЛИ ТАТАРИ
Колубаївці вітають здоровенним знаком-роз’ясненням при в’їзді, який сповіщає і площу території, і кількість населення. Подібні знаки має і власне Гуменецька сільська рада, вони встановлені на всіх під’їзних до населеного пункту автошляхах.

Уперше село згадується в історичних документах в 1460 і 1512 роках, як невелике поселення. Щоправда, його жителі вказують на вітальних знаках іншу дату – 1352 рік. Краєзнавець Юхим Сіцінський пише, що свою назву воно могло отримати від татарського хана Котлубея чи Котлубуги, який у 14 ст. вважався власником подільських земель. Схоже на правду, адже в окремих історичних документах населений пункт зустрічається як Котлубаївці. У 1762 році військо татарського хана розгромив біля Синіх Вод Ольгерд, а населений пункт за цей час поміняв кількох власників. Ними володіли Вінярський, згодом Закревський, а наприкінці 17 ст. – спадкоємці Гумецького, того самого поміщика, якому належала чи не більша половина Кам’янеччини.

Період радянщини вніс свої корективи в історію населеного пункту, й він перетворився на бригадне село від Гуменецького колгоспу. Наприкінці 80-их минулого століття колубаївські землі орендував цемзавод, який мав намір збудувати там власне підсобне господарство. Щоправда, з того нічого путнього не вийшло, й село рік за роком йшло на дно. Ситуація змінилася після об’єднання – новий ковток повітря отримав не лише населений пункт, його мешканці повірили в те, що житимуть краще.

СтаростаЦЕНТР ПРИ В’ЇЗДІ
Колубаївці географічно зручні. Частина села бовваніє на узвишші, інша – сповзає до підніжжя Медоборів. Через усе село тече струмок, завдяки якому тут з’явилося декілька ставків; нині всі вони перебувають у приватній власності. Струмок впадає у Мукшу, що протікає неподалік. Поблизу водойми розташувався колишній літній піонерський табір, сьогодні він стоїть пусткою.

Власне сільський центр розмістився при в’їзді, у трьох будівлях. В одному приміщенні знаходяться адміністрація села, медики і поштарі, в іншому – працівники культури, в сусідньому – освітяни. Усе компактно й злагоджено, хоча про радянські часи тут не зосім забули. Перед адмінбудівлями розкинувся сквер із меморіалом та пам’ятниками, поміж якими сіріє велика п’ятикутна зірка. Її, безумовно, можна знести, а можна й використати у якості іншої інсталяції, наприклад, як частину зоряного неба...

Староста села Дмитро Хмелюк (на фото) проміняв міське закордонне життя на сільське. Свого часу його дід був у Колубаївцях бригадиром, а мама, Людмила Борисівна, певний період очолювала сільком. 

Дмитро Миколайович довгий час їздив по закордонах. На Батьківщину повернувся, коли почалася Революція Гідності.

– Ми тоді жили в Москві й навіть планували там залишитися, – зізнається Дмитро Хмелюк. – Коли почався Майдан, їздили в Київ а, повертаючись, бачили зазомбованих росіян. Одним словом, ні сил, ні здорового глузду не вистачало, щоб там залишатися. Усе покинули і поїхали додому. Дорогою знімали, як російські війська стягували до українських кордонів. Уже тоді було зрозуміло, що на нас чекає. 

Приймає акушерОсь так колишній містянин, перебравшись у село, почав наводити там лад.

– Після об’єднання вдалося багато чого зробити, – продовжує староста. – Цього року добудовуємо водопровід, майже 95% села тепер має воду, діє дві водонапірні вежі. Колубаївці повністю забезпечені вуличним освітленням, навіть куполи церкви вночі підсвічуємо – ефект не гірший, ніж освітлення собору Олександра Невського. До речі, в цьому напрямку проводили експеримент з використанням led-ламп. З’ясувалося, що вони набагато економніші за звичайні й мають більший термін придатності.

Кабінет старости знаходиться в приміщенні колишньої колгоспної бані, одна половина якої повністю відремонтована, а інша бездоглядна, без вікон і дверей. У кращій частині знайшлося місце для поштового відділення та фельдшерсько-акушерського пункту.

У Колубаївському ФАПі 30 років, як працює фельдшер Тетяна Басараба, їй ось уже два роки поспіль допомагає акушер Юлія Іваній. До медиків за допомогою йде все село.

– Як потрібно, оперативно приїздить швидка допомога з міста, – пояснює Юлія Василівна (на фото). – Село не вимирає, маємо на обліку трьох дітей до року і ще трьох вагітних. Медпункт забезпечений необхідними препаратами, всього вистачає.

Завідувач ДНЗОперативно і з душею працює соціальний працівник Надія Стрільчук, сільська мати Тереза, як її охрестив староста. Під її опікою перебуває 25 одиноких і пристарілих колубаївчан. Для них вона наче рідна.

ОСВІТУ З’ЄДНАЛИ
Хоч хати в приміському селі й не пустують, але дітей у навчальних закладах не так уже й багато. Цьогоріч колубаївську школу об’єднали з дитсадком у НВК, зрештою, обидва заклади і без цього ділять на двох одне приміщення.

Колубаївським ДНЗ «Берізка» завідує Світлана Макар (на фото). Дитсадок відвідує 12 малюків, діє одна різновікова група. Малеча має окремий вхід, просторі кімнати та межує шкільним коридором разом із початковою школою. До слова, Світлана Володимирівна – головна волонтерка в Колубаївцях, саме вона свого часу активно взялася за організацію допомоги військовим на схід. Цього б, можливо, не було, якби її чоловік Василь не пішов одним із перших захищати українські кордони. За бойову звитягу він нагороджений орденом «За мужність», медаллю «За сприяння військовій розвідці» та відзнакою Президента. 

Директор школиКолубаївську 9-річку очолює Лілія Блащук (на фото). Цьогоріч навчальний заклад відвідує 65 учнів. Щодо неповних класів, то тут він всього один – 9-ий, де навчається лише троє учнів. Після закінчення школи випускники в основному продовжують навчання в професійно-технічних освітніх закладах міста. Колубаївська ЗОШ – 2-поверхова й типова, має власний спортзал. Цьогоріч школу утеплили, майже повністю замінили вікна на енергозберігаючі, а ще провели благоустрій навколо навчального закладу. У планах сільського старости – побудувати сучасний, європейського зразка спортивний майданчик, тим паче, що держава нині фінансує такі проекти.

КУЛЬТУРНИЙ «ШОК»
Справжньою перлиною колубаївського життя став клуб, точніше його завідувач Олександр Слободян (на фото), який працює на цій посаді з квітня 2017 р. Про креативного завклуба ще до інспекції «Сільського контролю» чули чимало схвальних відгуків, неодноразово спостерігали за його активністю під час різних загальногуменецьких святкувань, та справжню роботу молодого культмасовика оцінили під час цьогорічного свята села. Відверто, такого насиченого концерту ми ще не бачили!

завклубуОхочих продемонструвати свої таланти у Колубаївцях хоч греблю гати – за вуха не відтягнеш від сцени і дорослих, і малих. Власне Олександр – чудовий вокаліст, який цьогоріч здобув Гран-прі на фестивалі «Чорноморська перлина». Наче вправний диригент, він керує і однолітками, і старшим поколінням. 

На свято села зійшлося стільки народу, що клуб виявився затісним. Майже три години концерту – Колубаївці вітали і дитсадківці, і школярі, були відеовітання та пісні від кам’янецьких співаків. Підтримали завклуба хлопці-вокалісти Владислав Горобняк, Леонід Басараба, Василь Басараба, Владислав Маковський, Артем Бранюк, Олег Гончар.

Незабутнє шоу подарував жіночий колектив «Крихітки» – беззаперечні фаворити всіх сільських святкувань – Тетяна Повержук, Ніна Маковська, Тоня Маковська, Світлана Нероба, Наталія Горобняк, Наталія Слободян та Оксана Телюх.

До речі, при сільському клубі діє театр тіней, який цьогоріч здобув перемогу в обласному конкурсі інсценізованої пісні, прози та поезії.

Покровська церкваЗАХИЩАЄ ПОКРОВА
У Колубаївцях свято села припадає на Покрову, тож відповідно таку ж назву має і церква. Храм Покрови Пресвятої Богородиці згадується з 1740 р., тоді це була мала дерев’яна триверха споруда. У 1794 р. збудована нова маленька церква хатнього типу, крита соломою. У 1821 р. у селі збудували вже кам’яну церкву, яка збереглася до нинішніх часів. До слова, свого часу при храмі діяла парафіяльна школа.

Близькість до міста сприяє колубаївчанам у пошуках роботи. На території населеного пункту працює ковбасний цех, діє кар’єр, з якого ТОВ «Промтехтранс» добуває глину та мергель. Останній має в’язку й маслянисту структуру, яка при контакті з водою створює ефект ковзання. Саме того ковзання, яке часто буває на Тещиному язику в погану погоду. Можливо, мергель і є причиною створення аварійних ситуацій, хоч направду все залежить від водіїв та їхньої обачності на дорозі.

Колубаївські землі обробляють ПП «Деметра-2010», ПП Крупельницький, СТОВ «Гуменецьке». У міру сил аграрії допомагають населеному пункту, та найбільше Анатолій Зелениця. Зрештою, і тамтешні мешканці доволі активні та вболівають за долю рідного села.

P.S. Відверто, Колубаївці доволі специфічні: у чомусь, можливо, містяни, але із сільською пропискою та непоборним бажанням до змін. Населеному пункту пощастило з людьми – тут достатньо працьовитих, енергійних та креативних, а головне тих, котрі хочуть, аби село розвивалося.

Колубаївчанам неможливо не поставити оцінку «відмінно», хоч власне населений пункт заслуговує на тверду «четвірку», а значить, є ще куди рости й до чого прагнути. 

Свою оцінку, шановні читачі, ви можете поставити на офіційному сайті газети klyuch.com.ua, або ж у групах «Сільського контролю» в соціальних мережах.

На свято до клубу Освітянський центр

Колубаївські «Крихітки» Таланти


Теги: Сільський контроль, с.Колубаївці

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:








Меблі

Ексклюзивні вироби з акрилового та кварцового каменю Staron®, Radianz®:
кухонні стільниці, барні стійки, рецепції;
сходи, підвіконня, басейни
Та багато інших елементів інтер’єру за вашими побажаннями
Діють індивідуальні знижки та на кварц - розпродаж!




Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.