Перейти на мобільну версію сайту


04.08.2017

ХВИЛЮЮЧА ЗУСТРІЧ ОДНОКУРСНИКІВ

Справедливо вважається, що студентська дружба найміцніша, найбезкорисливіша, найтриваліша. Адже вона народжується в юності, виграє всіма барвами бурхливого, неповторного, вщент наповненого романтикою, студентського життя. Це ті роки, коли всі рівні, коли в усіх один соціальний статус – студент.

Однак ці найкращі роки швидко збігають. А попереду – невідомість, непередбачуваність, нові випробування, несподіванки. Справді, в кожного життя складається по-різному, та неповторність студентських років залишається в пам’яті назавжди, а згадка про них, особливо у важкі моменти в житті, підтримує, надихає, окрилює. І кличе до зустрічі з друзями, з безтурботною юністю.
зустріф іст-фак.jpg

Нещодавно до своєї альма-матері повернулися випускники 1972 року історичного факультету тодішнього педінституту. Такі зустрічі проводяться через кожні 5 років. Їх організаторами є Олександр Завальнюк, Таміла Олійник (Рогуцька), Микола Шпетний, Володимир Стельмащук. Особливо багато зусиль докладає Таміла Олійник. Вона детально знає все про кожного однокурсника, його сім’ю, місце роботи та проживання, номера телефонів.

... 1968 року історичне відділення, що перебувало у складі історико-філологічного факультету, набуло статусу самостійного факультету (деканом був обраний молодий доцент Анатолій Копилов). Того року 70 юнаків і дівчат стали його першими студентами (2 групи). За тодішніми правилами, переважна більшість з них були так звані «стажники» (не менше двох років працювали на підприємствах, будівництві, транспорті, в колгоспах, культосвітніх закладах тощо, а також демобілізовані з армії солдати та сержанти). Одному з них на той час виповнилося 28, іншим – 23-25 років. Серед першокурсників виявилися й одружені.

Автору цих рядків, який того року розпочав роботу в інституті, випало всі чотири роки (такий був термін навчання) бути в одній із груп куратором. Працюючи викладачем (кафедра суспільних наук), займаючись громадською роботою, добре знав життя згаданого курсу, кожного студента. У студентів тих років були свої відмінності від теперішніх (позначалися тодішні часи, вік, робота на виробництві, певний життєвий досвід). Звідси – відповідальне ставлення до навчання й виконання громадських доручень, стриманість у поведінці, невибагливість до побутових умов тощо.

У всьому тон задавали старші студенти. Вони були старостами груп (Михайло Михайлюк, Микола Шпетний), їм доручали керівництво комсомольськими (Микола Шпетний – факультет, Людмила Маницька – група) та профспілковими (Анатолій Назаров – факультет, Іван Ясінський – група) організаціями. Авторитетними комсомольськими вожаками груп були й вчорашні десятикласники Олександр Завальнюк та Іван Рибак. «Стажники» – активні учасники художньої самодіяльності: музиканти Микола Дуцик, Володимир Стельмащук (закінчили культосвітнє училище), співак Франц Чешньовський та інші. Як керівник студентської лекторської групи інституту автор цих рядків пам’ятає, з яким задоволенням слухали юних лекторів у навчальних закладах та на підприємствах (Любов Бойко, Людмила Маницька, Володимир Цапін, Тетяна Червякова та інші).

Студенти, в тому числі і вчорашні випускники шкіл, були членами народної дружини по охороні громадського порядку в місті. Романтикою була наповнена робота студентських будівельних загонів, що працювали далеко за межами України (Казахстан, Північ, Сибір). Енергійним, принциповим й авторитетним командиром загонів показав себе Микола Шпетний.

Студенти курсу виїжджали в колгоспи на осінні сільськогосподарські роботи (впродовж місяця збирали картоплю, буряки, яблука тощо). Не забудеться праця 1969 року на полях обласної науково-дослідної станції (села Самчики, Сахнівці, Ладиги) Старокостянтинівського району. Зі студентами 1-2 курсів перебував на роботі автор цих рядків. Жителям сіл дарували спів створений завклубом хор (соліст – автор цих рядків), музичні твори (В’ячеслав Кухта – баян, Володимир Шеремета – кларнет), художнє слово (Сталіна Калініна). Проводилися спортивні змагання з молоддю Самчиків.
Студентів залучали до наукових досліджень, зокрема перші успішні кроки робили Геннадій Бондаренко, Олександр Завальнюк, Іван Рибак (згодом стали відомими науковцями). У ті роки входило в практику написання дипломних робіт.

1969 року моя група вийшла переможцем в інституті, за що ректорат нагородив поїздкою до Києва, виділивши безкоштовно автобус. До столиці студенти обидвох груп (керівник-куратор) діставалися нічної пори, милуючись її принадами. Враження від екскурсії висловив в інститутській газеті «Радянський студент» Олександр Завальнюк.

... Збігли чотири роки навчання – цікаві, романтичні, дружні. Викладаючи й на інших факультетах, не часто бував у групі, та в усьому покладався на актив (Олександр Завальнюк, Михайло Герило, Віталій Ліщук, Людмила Маницька, Таміла Рогуцька (Олійник), Микола Шпетний, Тетяна Черв’якова, Іван Ясінський). Я вчився разом зі студентами. Досвід, набутий за тих чотири роки, пригодився в подальшій роботі.

Усі випускники гідно пройшли по складному життю. Переважна більшість з них працювали у школах (окремі й досі). Очолювали районні відділи освіти Михайло Михайлюк та Іван Ясінський, заступниками завідувача міського відділу освіти працювали Володимир Цапін та Таміла Олійник (тривалий час опікувалася дошкільними закладами міста Кам’янця-Подільського). Учительські колективи очолювали В’ячеслав Заремський, Анатолій Назаров, Володимир Стельмащук, Микола Шпетний. У технікумах працювали Людмила Данчук, Микола Шпетний, Валерій Войтович (він – організатор проведення Могилів-Подільських історико-краєзнавчих конференцій).

Гордістю факультету та університету стали відомі науковці – доктор історичних наук, професор Олександр Завальнюк, кандидати історичних наук, професори Руслан Постоловський, Іван Рибак, Геннадій Бондаренко. Олександр Завальнюк грунтовно досліджував роботу Кам’янець-Подільського українського університету (1918-1921 рр.). Ректорами університетів стали: Олександр Завальнюк – Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка, Руслан Постоловський – Рівненського державного гуманітарного університету; проректором Луцького державного університету – Геннадій Бондаренко, завідувачем кафедри рідного факультету – Іван Рибак.
Окремі випускники працювали в державних органах. Зокрема, Віталій Ліщук та Леонід Труш – полковники СБУ; Микола Дуцик очолював профспілкову організацію працівників сільського господарства району, Володимир Стельмащук – банк.

... Традиційна зустріч відбулася на рідному історичному факультеті (як завжди, в аудиторії №24). Її вміло вів Микола Шпетний. Вшанували пам'ять друзів, які, на жаль, покинули цей світ. Про життя університету, факультету, кафедр докладно й цікаво розповіли ректор, професор Сергій Копилов, декан факультету, доцент Володимир Дубінський, завідувачі кафедр, професори Валерій Степанков та Олександр Федьков. Зокрема йшлося про зміни, які відбулися в університеті (поява нових спеціальностей, плідна науково-дослідна робота викладачів та залучення до неї студентів тощо). Поділився своїми спогадами про незабутні роки кураторства Анатолій Гаврищук. А так про розмаїте студентське життя, про друзів, викладачів, зміни, які сталися в житті за минулі 5 років, йшлося в хвилюючих розповідях однокурсників. Природньо, життя внесло корективи в зовнішній вигляд, та їхні серця залишилися юними, студентськими. Скільки приємних спогадів викликав перегляд кінострічок про минулі зустрічі!

Цьогоріч повернулися в неповторну, щемну романтику студентських років Геннадій Бондаренко, Віктор Буратинський, Валентина Войтович (Лось), Валерій Войтович, Олександр Завальнюк, Валентина Зюбрицька (Коваленко), Віталій Ліщук, Анатолій Назаров, Таміла Олійник, Лідія Павлюк, Руслан Постоловський, Валентна Рудик, Володинир Стельмащук, Олександр Сусляк, Микола Шпетний. 

А останню зустріч відтворять фотографії та фільм, який із ентузіазмом знімав викладач музичних дисциплін університету, чоловік Таміли Олійник – Володимир Олійник. 
Кожен курс залишив свій слід в історії факультету, яскравий – випускники 1972 року (працьовиті, відповідальні, ініціативні, творчі, енергійні). Радує те, що чимало їхніх дітей обрали шлях батьків (окремі з них навчалися в нашому університеті). Науковцями стали діти Олександра Завальнюка, Любові Бойко, Таміли Олійник. Цікавою творчою роботою займається син Руслана Постоловського.
Життя триває, наповнюється новими реаліями. У його стрімкий і нестриманий біг вливаються молоді покоління, які в нових умовах продовжують справу батьків.
Анатолій ГАВРИЩУК, колишній куратор групи.

Теги: історичний факультет, зустріч випускників, К-ПНУ

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:








Одяг, взуття

Швейна фірма "Borenia" надає послуги з пошиття сучасного одягу для кухні та обслуговуючого персоналу (бари, ресторани, кондитерські та кулінарні цехи). Ми виготовляємо одяг для персоналу під ваше замовлення. Втілюємо в життя будь-які оригінальні ідеї. У нас можна замовити форму для сушистів, кухарів, суші-барів, суші-ресторанів, кухарські кітелі, фартухи, штани, ковпаки-грибки, головні убори - таблетки. Наносимо логотипи. Доставка кухарського одягу здійснюється будь-яким зручним...




Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.