Перейти на мобільну версію сайту


27.04.2018

КАРТОПЛЯНІ ТРАДИЦІЇ

картопляДля кожного з нас травень розпочнеться щорічними кількаденними вихідними. Тільки різниця в тому, що кожен третій українець поїде не на природу посмажити шашлички та відпочити, а в село, на традиційний щорічний квест. Отже, вже цими вихідними зустрічайте наймасовіше шоу країни «Ми їдемо на картоплю!».

Для когось це така традиція, для когось – примус. Називайте це як хочете, але за дослідженнями соціологів, кожен з нас їздить саджати картоплю для себе чи допомагати родичам. Завдяки такому агрофітнесу 90% всієї вирощеної бульби – вихідці саме з приватних домогосподарствах.

За статистикою лише 5 країн світу вирощують понад 20 млн тонн картоплі щорічно. Україна в цьому списку посідає 4-ту сходинку завдяки стабільній щорічній цифрі у більше 20 млн тонн. Завдяки нашим з вами старанням на городах, зріс і експорт бульби. Лише за минулий рік селяни поповнили бюджет країни майже на 3,5 млн доларів. А головне, не повірите, найбільшим покупцем української картоплі стала Білорусь – майже 75% від всієї експортованої поїхало до цієї країни. Близько півмільйона ми вторгували з Молдовою, а ще чверть мільйона виручки приїхало з Азербайджану.

Крім того, що ми на відмінно вміємо вирощувати картоплю та навчилися нею торгувати, ми з вами ще й споживаємо її не в маленькій кількості. У рейтингу країн, населення яких найбільше полюбляє смажити, варити, запікати чи тушкувати картоплю, у нас заслужене 3-тє місце – 140 кг на особу за рік, тобто майже 3 мішки. Лише трішки більше (143 кг) з’їдають у Киргизстані. Заслужене золото з поїдання бульби, звичайно ж, у білорусів, де в середньому за рік кожен з’їдає понад 180 кг.

Напевно, кожен українець після таких травневих свят не раз запитував себе, чи потрібно так нароблятися, чи не простіше піти на ринок чи в магазин і придбати той мішок картоплі на зиму? З одного боку, зрозуміло, коли ти живеш у селі та маєш клапоть городу, або цілий пай, то соромно перед сусідами, що він буде не оброблений. От і закликаєш своїх міських дітей та внуків допомогти горбатити спину. І тут прокидається азарт кожного українця, коли неважливо вже, хто при владі, які проблеми в державі, чи є стабільність у світі, скільки ракет запустили в космос чи який новий гаджет купули онуку, підключений у тебе інтернет 3G чи 4G, найголовніше – виконати той квест. Але не тільки треба вчасно посадити картоплю у вологий грунт, а й бажано це зробити раніше за сусідів. Осучаснені містяни вважають цей процес утопією, начебто людина з лопатою та відром бульби – це картина, що застрягла між періодом мезоліту та постмодерном. Загалом у цьому є сенс. Хтось задумувався, скільки ж потрібно тієї картоплі на вашу сім'ю? Можливо, достатньо її садити винятково для себе? Але ж ні, наші бабусі та діди пам’ятають часи Голодомору, а значить треба з запасом! Для когось цей процес – бізнес, адже таких міських модників, що вже й не знають, що таке корова, вистачає, а отже купувати картоплю будуть, бо їсти фрі у кафешках – це добре.

Хоча ніхто із трудівників не рахує, у скільки їм обходиться така місія, скільки коштів піде на хімію від жуків, а тим, хто добирається до городу, потрібно платити за бензин чи проїзд. Щоб потім продати бульбу, скільки ж це треба наробитися?! Та й здоров'я піде чимало...

Ось і сперечаються одні з другими, чи потрібні такі жертви. Можливо, дійсно простіше прийти та купити той кілограм картоплі за ціною в 7-12 грн., аніж ходити цілий рік із городньою засмагою та болем у спині? Хоча молодою картоплею так не натішишся: якщо не маєш своєї, то ще й влетиш у копійочку, бо ціна завезеної єгипетської чи ізраїльської бульби, в залежності від регіону, цьогоріч стартує від 20 до 50 грн. за 1 кг. Проте ще більше українців потішила вітчизняна херсонська молода картопля – 80-90 грн. за кілограм. Хоча експерти кажуть, що вона за вмістом мікроелементів набагато корисніша за імпортовану закордонну родичку.

Пам’ятаю часи, коли в нас був город і якими ж тортурами були ті грядки. Добре, що зараз, крім способу «під лопату», можна купити мотоблок та трохи механізувати працю, або ж найняти трактора, який ще більше спростить процес і не лише посадки, а й збору урожаю, щоправда, доведеться платити від 30 грн. за сотку.

Як би не було, але погодьтеся, що наш народ став настільки зайнятим, застрягнувши на роботах, у своїх проблемах, а хтось просто балуваний, що для наших бабусь у селі покликати на допомогу, щоб посадити той клапоть землі, став чи не єдиним способом заманити нас до себе, щоб побачитись та поговорити, бо раніше ще кликали пасти череду, але, на жаль, корів по селах вже майже не залишилося. Тож, якби ми того городу не хотіли, відхрещувалися від села та дач, спирали все на модне й покупне, прикривалися своєю зайнятістю в місті, наші родичі не відмовляться від картопляного квесту. І якщо вам не вдалося пояснити бабі, що у вас модний айфон або ви їздите на іномарці, хай буде навіть з євробляхами, чи ви зірка інстаграму, бо ведете бюті блог – вперед на картоплю! Не забудьте одягнути модні рвані джинси, щоб хоч якось мати ілюзію травневих свят.

 Світлана АНТОНЕЦЬКА. 


Теги: Ми їдемо на картоплю?! Традиції чи примус

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:








Меблі

Ексклюзивні вироби з акрилового та кварцового каменю Staron®, Radianz®:
кухонні стільниці, барні стійки, рецепції;
сходи, підвіконня, басейни
Та багато інших елементів інтер’єру за вашими побажаннями
Діють індивідуальні знижки та на кварц - розпродаж!




Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.