Перейти на мобільну версію сайту


22.08.2014

ІЗ ОЗЕРЯН ДО КАМ’ЯНЦЯ

За три дні до прийняття жовто-блакитного державним прапором його встановили у Кам’янці.
Завтра, 23 серпня, українці святкуватимуть День Державного Прапора. Зранку урочисто піднімлять національний стяг, який давно став символом незламності духу українського народу, патріотизму й невичерпної віри у краще майбутнє нашої держави.
23 роки тому на даху міськвиконкому вперше замайорів жовто-блакитний прапор, який встановивпрапор.JPG простий кам’янчанин Олег Коваль. Про те, як це сталося, у сьогоднішній розмові із Олегом Івановичем.
- 1991 рік у Кам’янці запам’ятався нескінченними мітингами. Прогресивні українці прагнули до незалежності, - пригадує наш співрозмовиник. - Я на той час був членом Української Республіканської партії. Разом з іншими націонал-демократичними організаціями ми через мітинги, пікети та різні акції прагнули досягнути незалежності в країні. Той день, коли над Кам’янець-Подільською міською радою замайорів український прапор, закарбувався в пам’яті на все життя.
- Як узагалі виникла ідея встановити стяг. Це ж, напевне, було досить небезпечно?
- Не повірите, цілком спонтанно. У неділю разом із священником Миколою Подущаком поверталися із с.Озеряни Борщівського району. Пан Микола провів у селі вранішню службу Божу, й ми поверталися в Кам’янець. На автомобіль причепили великий жовто-блакитний прапор і так із ним їхали. Ще один стяг я заховав під сорочку.
Заїхавши в місто, попрямували до міськвиконкому, а там саме йде мітинг. Пан Микола киває до мене, мовляв, йди до мікрофона. Я прошу слова й кажу до людей, що зібрался: «Хто хоче, щоб ми підняли над виконкомом національний жовто-блакитний прапор, підніміть руки?». Усі підняли, а я дістав з-під сорочки сховане полотнище.
Тут же до мене підбігли ще п’ятеро хлопців і допомогли розтягнути прапор. Усі разом ми понесли його від майдану до виконкому.
- Встановлення прапора пройшло без усіляких перешкод?
- Так сталося, що ми пішли на інший хід, не центральний, а боковий. На четвертому поверсі дійшли до дверей, вони були зачинені на ключ. Біля них стояла виборча кабінка. Я її відсунув, а там виявилися ще одні двері, що вели до вузького вентиляційного отвору. Добре, що там не було двигуна і можна було пролізти такому худому як я.
Виліз я на дах, а навпроти мене стоять чоловіки, яким колишній міський голова Михайло Аносов, напевне, дав команду нас зупинити.
Добре, що між нами була скляна перегородка: вони не могли до мене дістатися, а я міг почепити прапор у них на очах.
Знявши стяг УРСР, кинув його вниз. Майдан внизу вибухнув захопленими криками.
Коли ж почав чіпляти жовто-блакитний, то зрозумів, що самотужки можу не встановити щоглу на місце. Як раптом бачу, що ще один із наших хлопців Андрій пролз через той вентиляційний отвір. Уже разом ми почепили національний прапор під шалений захват людей.
- Встановлений прапор влада не зняла за ніч?
- Наступного дня йду вранці попри міську раду й бачу, що висить встановлений напередодні жовто-блакитний прапор, а поруч - старий радянської республіки. Так вони пробули три дні, а потім Верховна Рада України проголосила національний прапор державним. Тож радянський зняли назавжди.
Мужній для того часу вчинок Олега Коваля вартий, аби його пам’ятати. Гадаємо, було би доречно, аби саме цей чоловік щороку в День Прапора піднімав національний прапор біля міської ради на майдані Відродження, звідки і почалася вся ця історія.

Теги: Олег Коваль, Державни прапор, День державного прапора

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:










Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.