Перейти на мобільну версію сайту


21.02.2014

ІВАН ІВАНОВИЧ ВИШИКУВАВ ВІЙСЬКО

23 лютого здавна вважалося чоловічим святом. З радянських часів у цей день жіноцтво вітало сильну половину людства. Напередодні цієї чудової дати ми поспілкувалися із молодим офіцером, справжнім чоловіком і захисником Вітчизни Іваном Ковальським.
Іван мріяв стати будівельником, тому після закінчення 9 класів школи №9 вступив до будівельного технікуму. Проте під час навчання вирішив, що неодмінно вступить до військового інституту.
- У технікумі допризовну підготовку нам викладав справжній військовий, ветеран Борис Петрович. Ми пройшли в нього школу молодого бійця. Закарбувалась в пам’яті народна мудрість, яка стверджує, що земля може нагодувати людину своїм хлібом, напоїти водою зі своїх джерел, але захистити себе не може. Тому вважаю, що святий обов'язок тих, хто живе, користується всіма благами і дарами, дбати про свою землю та захищати її. Я пішов служити в армію, щоб берегти мир і спокій своєї Батьківщини, стояти на сторожі її інтересів.
- Іване Івановичу, тебе, молоду людину, не спинила нелегка військова служба, ранні підйоми, ковал (1).jpgбагатокілометрові пробіжки та армійська дисципліна?
- Ні. Навпаки мені подобається військова форма, дисципліна, розпорядок в армії. Мій прадід пройшов воєнними дорогами, захищаючи світ від коричневої чуми - фашизму. Дядько також людина військова, чоловік моєї сестри теж військовий. Всі вони хороші люди, в мене були і є чудові приклади для наслідування. Що ж до раніх підйомів і пробіжок, то це для мене не проблема. Я постійно тримав і тримаю себе у хорошій спортивній формі. Щоранку бігаю крос, ще з інститута займаюся армрестлінгом і гирями. Любов до цих видів спорту нам привив наш викладач Ігор Абрамович. Ми обов’язково тренувалися двічі на тиждень. Як результат - здобували призові місця в численних змаганнях.
- А що для тебе день 23-го лютого?
- Це уособлення всіх етапів розвитку нашого славетного війська: ми маємо пам’тати тих, хто вів смертельний двобій із фашизмом, брав участь у локальних воєнних конфліктах, миротворчих місіях і тих, хто сьогодні несе нелегку військову службу.
День захисника Вітчизни в нашій країні - це традиційно чоловіче свято, але 21-ше століття внесло свої корективи. Сьогодні багато представниць слабкої статі пов’язують своє майбутнє з військовою службою.
Та попри все Збройні сили України своїми славними традиціями зобов’язані козацтву. Багато століть лунають над нашою землею пісні, які уславлюють козаків. А відомий поет Тарас Шевченко писав: «У своїй хаті - своя сила і правда, і воля», тож ми маємо шанувати тих, чий святий обов’язок - захищати свою хату, боронити свою правду - своєю силою і своєю волею.
Як колись для козака почесним обов’язком була служба в Запорізькій Січі, так і сьогодні захищати рідну землю - це почесний обов’язок для наших чоловіків. Можливо, це високопарні слова, але наш військовий підрозділ - 11 понтонно-мостовий батальйон - доводить їх защораз, рятуючи людей від повені, снігових заметів, коли допомагає населенню відновити транспортне сполучення і наводить понтонно-мостові переправи, аби не порушити ритм життя країни.
- На твою думку, чи кожен чоловік повинен пройти через військову службу?
- Вважаю, що так. Але на мою думку, армія має бути професійною, мобільною, чітко виконувати поставлені завдання і при цьому в ній повинно бути комфортно.
- А як у твоїй родині відзначають День захисника Вітчизни?
- Моя шестирічна донечка Крістіна, коли дізналася, що незабаром у тата буде свято, сказала: «У тебе так багато свят, і я вже й не знаю, що тобі намалювати».
Заговорили за свято, а я нагадав про своє військо у коробці. Іграшкові солдатики колись мав чи не кожен хлопчик. Щоправда, вони часто губилися, але я зберіг майже всі, за винятком кількох, яких брат дес посіяв. Тож я дістав солдатиків з коробки, вишикував їх, і коли Крістіна побачила цю картину, то її здивуванню не було меж! «Ти граєшся дитячими іграшками?!» - вигукнула вона і приєдналася до військових баталій, які розгорнулися на полі бою.
- Чи схвалюватимеш бажання доньки служити в армії?
- Це її вибір. Я не буду заперечувати. Та й взагалі, докладу максимум зусиль, аби донька росла фізично розвинутою і здоровою. Бо жінка може сподіватися на чоловічий захист, але й сама повинна вміти постояти за себе.
- Як гадаєш, твоє життя вдалося?
- Так, тішуся, що маю родину. Вже посадив яблуню, планує висадити яблуневий садок, звести будинок - вже почав над цим працювати. Також у планах мати сина.
У мене є улюблена робота, кохана дружина, яка теж себе знайшла в житті. Вона працює майстром виробничого навчання в училищі №14. До речі, всі чоловіки з нашої родини мають українські сорочки, вишиті нею власноруч.

Теги: Іван Ковальський

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:








Інше

Качественные подставки для косметики из пластика. Смотреть в каталоге.
http://promplastic.com/content/29-podstavka-dlya-kosmetiki




Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.