Перейти на мобільну версію сайту


03.02.2017

І ЩЕ РАЗ ПРО СЛАВУТИНКУ...

славутинка-2Про гімназію Славутинської на шпальтах місцевої преси писалося неодноразово. Тож у нашому матеріалі ще раз згадаємо про цей цікавий навчальний заклад, що скромно причаївся в затишному куточку міста.

На початку буремного ХХ ст. у Кам’янці-Подільському з’явилася «Славутинка» – приватна жіноча гімназія Степаниди Славутинської – випускниці історико-філологічного відділення Вищих жіночих курсів у Києві, що на той час давали дуже високу освіту. Навчальний заклад став наймолодшою жіночою гімназією в місті. Заняття в новому закладі розпочалося 1 (14) вересня 1901 р. Спочатку це було училище, а з 1903 р. - прогімназія. І тільки за розпорядженням міністра народної освіти від 31 травня (13 червня) 1905 р. заклад набув статусу повної жіночої гімназії. Спочатку гімназія розташовувалася в домі Любинського на вул.Пушкінська, згодом переїхала в будинок Рожаловського на розі Петербурзької і Кишинівської вулиць (нині – ріг вул.Лесі Українки та Данила Галицького, теперішня адреса цього будинку Данила Галицького, 10). З 1 серпня 1905 р. гімназія переїхала в новий трьохповерховий будинок-особняк, спеціально призначений для навчального закладу і розташований в найкращій, з точки зору гігієни, частині міста: Новий план, Петербурзька вулиця, будинок Бабичева, про що було повідомлено в об’яві, надрукованій в «Подольских Епархиальных відомостях» від 30 квітня 1905 р. У цій же об’яві було зазначено, що особливу увагу приділяється вивченню іноземної мови в гімназії, причому з четвертого класу введено викладання англійської мови.

Гімназія розташовувалася на Новому плані, в гарному триповерховому будинку, прикрашеному наріжною баштою з флюгером. Стояв будинок на розі Петербурзької та Дівочої вулиць (тепер – Лесі Українки та Володимира Гагенмейстера), мав закрите подвір’я з фруктовим садом – улюбленим місцем прогулянок і відпочинку гімназисток. Будинок належав адвокатові при окружному суді Данилу Бабичеву, про якого в місті говорили: «Богат и славен Даниил», адже Данило Якович, як зазначає Віктор Приходько, «був типовий український дука – крім маєтку, мав у Кам'янці два власні будинки із садом, службами, виїздом, лихими собаками і міцними ворітьми, постійно замкненими доброю, солідною колодкою». Данило Бабичев був кандидатом права, депутатом міської думи. Коли навесні 1906 р. у місті була заснована «Просвіта», Данило Якович примкнув до українства. В один із будинків, що належали Бабичеву, і переїхала жіноча гімназія. У внутрішньому декорі будинку багато янгольських і дитячих личок у ліпнині на стелі, можливо, так намагалися увічнити пам’ять про загиблого сина адвоката, Констянтина, гімназиста 3-го класу місцевої чоловічої гімназії, який помер в серпні 1904 р.

Договір оренди було укладено на 10 років з 1 серпня 1905 р. до 1 серпня 1915 р. Орендна плата складала 3600 рублів за перші чотири роки і 4000 щорічно далі. У звіті за 1912 р. попечитель Київського учбового округу писав: «солидность и прочность сооружения, значительная высота комнат, обилие света и воздуха, большая усадьба и соседство городского бульвара делают этот дом единственным в городе зданием для удобного размещения в нем учебного заведения».

Якщо 1902 р. у «Славутинці» навчалося 32 дівчини, то 1908 р. – 310. У гімназії було 7 основних класів, а також підготовчий. 1907 р. з’явився перший паралельний клас. Вік гімназисток був від 9 до 20 років. Плата за навчання становила від 60 до 100 крб. Гімназистки носили сукні ніжно-фіолетового кольору, за це їх називали «фіалочками».

Крім класів, у гімназії були (за станом на 1910 р.): на першому поверсі – фізичний кабінет, кімната для сніданків, кабінет лікаря, на другому – учительська, зал для відпочинку, на третьому – кабінет і квартира начальниці, бібліотека.

У свій час у гімназії викладали такі відомі особистості, як Юхим Сіцінський, Дмитро Жудін, Йосип Доронович, Віктор Бернацький та інші. Законовчителем православного віросповідування був Сіцінський, один із засновників Давньосховища при Казанському кафедральному соборі. Саме з цього Давньосховища бере свій відлік Кам’янець-Подільський історичний музей-заповідник. Малювання гімназисткам викладав відомий художник Дмитро Жудін, роботи якого можна побачити в експозиції Галереї мистецтв. Деякий час вчителем історії працював Віталій Стиранкевич, секретар Подільської «Просвіти», який зазнав згодом гонінь за українство і політику. З 1911 р. у гімназії викладав гімнастику Генріх Вондра, чех за національністю. Діяльність Вондри в Кам’янці була пов’язана з гімнастичним товариством «Сокіл», заснованим у нашому місті в 1908 році. Це була перша спортивна організація в місті. Діяльність товариства, його внутрішній устрій і заняття будувалися за принципами широко розповсюдженої в ті роки «сокольської» гімнастики. Створив її у середині ХІХ століття, використавши основи німецької і шведської гімнастичних систем, чех Мирослав Тирш.

Кам’янецьке гімнастичне товариство «Сокіл» мало свій статут, форму та емблему – зображення сокола, що тримає в кігтях гирю. Відповідальним за спортивну роботу був гімназіарх, в обов’язки якого входила організація занять і тренувань. Першим на цю посаду призначили спеціально запрошеного Вондру.

славутинка-1Ще однією важливою віхою в історії «Славутинки» є те, що в 1915 році в приміщенні гімназії знаходився Самарський шпиталь Червоного Хреста при 9-ій армії Південно-Західного фронту. У склад цього шпиталю навесні 1916 р. влилося лікарське поповнення з Києва, в числі якого був Михайло Булгаков, автор відомого роману «Майстер і Маргарита». Сам Булгаков початком своєї служби в Червоному Хресті вважав 13 квітня 1916 р., хоча по документах то було 12 квітня. Про діяльність Михайла Булгакова у Самарському шпиталі відомо все. Найкращою атестацією добровольцю Червоного Хреста Булгакову, який покинув шпиталь по мобілізації (відбув у розпорядження Московського військового відомства) у вересні 1916 р., стала лаконічна телеграма в медчастину Червоного Хреста при арміях Південно-Західного фронту: «Булгакова заменить некем».

Саме в Кам’янці-Подільському, а згодом в Чернівцях Михайло Афанасійович сформувався як «лекарь с отличием» - це період плідного освоєння першої професії. Повністю віддавався роботі, вміння і час віддавав лише хворим. Але успішний результат хірургічних операцій часто не співпадав з післяопераційним станом хворих. Біда фронтових шпиталів – гангрена – множила кількість загиблих. Це дуже непокоїло і гнітило. Тихий будиночок на Дівочій (неофіційна назва Кишинівської вулиці, по асоціації з жіночою гімназією), де жив лікар і куди пізніше приїхала його вірна супутниця, дружина Тетяна Лаппа (Булгакова), Ботанічний сад, ошатні будиночки з вежами, біля яких, милуючись, ходив на службу – місця його психологічної реабілітації і відновлення сил.

Заклад, заснований і очолюваний Степанидою Славутинською, проіснував 20 років. 1921 р. жіночу гімназію Славутинської та чоловічу російську гімназію об’єднали в XI змішану єдину трудову школу, розташовану в будинку №9 на Гунській вулиці. У цій школі Славутинська завідувала господарською частиною.

Спочатку жіноча гімназія, згодом трудова школа, навчальний заклад №5 для дівчат, з 1961 року – школа-інтернат №2, з 2014 року «Славутинка» повернула собі давню назву, і сьогодні це спеціалізована школа для обдарованих дітей з поглибленим вивченням іноземної мови з першого класу і інформатики – з п’ятого. Останнім часом «Славутинка» стрімко набирає статусу одного з найкращих навчальних закладів міста.

Людмила ЧАЙКОВСЬКА.


Теги: Славутинка, історія

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:








Меблі

Ексклюзивні вироби з акрилового та кварцового каменю Staron®, Radianz®:
кухонні стільниці, барні стійки, рецепції;
сходи, підвіконня, басейни
Та багато інших елементів інтер’єру за вашими побажаннями




Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.