Перейти на мобільну версію сайту


20.07.2018

І НЕ СЕЛЯНИ, І НЕ МІСТЯНИ

Ні селяни, ні містяниДеякі населені пункти, що притулилися до Кам'янця, зовсім не схожі на села в повному розумінні цього слова. Коли туди потрапляєш, то складається враження, що ти перебуваєш в одному з міських мікрорайонів. Люди, що його населяють, не вважають себе селянами, швидше городянами із сільською пропискою. Щось подібне можна сказати про село Улянівку колишньої Голосківської сільської ради, а нині Гуменецької об'єднаної територіальної громади, до якого ми завітали з інспекцією у рамках авторського проекту «Сільський контроль».

До Улянівки від центру міста 13 км, а до найближчої межі – мікрорайону Жовтневий ще менше – 5 км. Село розташувалося одразу за Голосковом, з яким у цього населеного пункту багато спільного. До слова, з Улянівки можна дістатися не лише до Кам'янця, а й виїхати в напрямку Чемеровеччини на Орининську трасу.

Транспортне сполучення надзвичайно зручне, майже щогодини курсує автобус, який за 10 грн домчить вас до міста. Щоправда, «домчить» – це трохи заголосно сказано, адже головна проблема, на яку скаржаться тамтешні жителі, якраз впирається в неякісні дороги та засилля транспорту, особливо великовагового.

Дорогу розбиваютьЄдина дорога, яка наскрізно пролягає через Улянівку, всіяна дрібними й більшими ямами. Їхня поява – заслуга вантажівок, які через цей населений пункт скорочують шлях, об'їжджаючи Кам'янець-Подільський.

Що лишень не робили селяни, аби припинити це неподобство – і листи писали в різні інстанції, включно до Прем'єр-міністра і Президента, і до акцій протесту вдавалися, і патрульну поліцію на допомогу викликали, і дорогу перекривали, але великогабаритні автомобілі як їздили, так і продовжують їздити. А все тому, що через село проходить дорога державного значення, яка відповідно світиться в навігаторі як доступна для пересування. Відтак іноземні водії особливо не переймаються, куди їхати, орієнтуючись у першу чергу на скорочення автошляху. Як їхати з Тернопільщини, то через Улянівку можна «зрізати» добрячий шмат дороги, обминаючи поліцейські пости, і спокійно виїхати практично за містом, неподалік від цемзаводу.

контрольСОТНІ НЕ МАЄ
Власне Улянівці немає і ста років. Село засноване в 1928 році, в період примусової колективізації. Як стверджують дослідники, Улянівка у своїй назві має політичне забарвлення. Мовляв, назвали населений пункт «на прохання трудящих» ім'ям засновника країни Рад Володимира Леніна (Ульянова). Про те, що ця теорія має право на існування, свідчить і зміна назви. Річ у тім, що раніше назва села писалася із м'яким знаком «Ульянівка», з часом літера загубилася, й нині важко довести, чи підпадає цей населений пункт під процес декомунізації, чи ні.

До слова, в деяких історичних джерелах на теренах Кам'янеччини можна знайти поселення Ulanowka, яке існувало у 18 ст., але до нинішнього населеного пункту, кажуть історики, воно жодного відношення не має.

Отож, Улянівка починала своє існування як маленький хутірець. Через 10 років після появи на карті району тут вже проживало 195 осіб. Нині в 140 дворах мешкає 344 жителя. До слова, порожніх будинків у селі немає. А як і з'являється такий, то його обов'язково заселяють. Та й ціни на нерухомість тут немалі.

є клубКЛУБНЕ І НІЧНЕ
Усе життя Улянівки нерозривно пов'язане із сусіднім Голосковом, який довгий час був центром однойменної сільської ради. У такому тандемі центральна садиба грала роль першої скрипки, а допоміжна – її невід'ємної частини. Що й казати, уся голосківська інфраструктура й досі використовується улянівчанами наповну, адже в Улянівці зі всіх об'єктів є лише сільський клуб та маленький магазин. Усе решта – в Голоскові. Але і цих двох інфраструктурних об'єктів, за словами місцевих жителів, цілком вистачає. Та й навіщо більше, коли до Кам'янця рукою подати?

У період колгоспного розквіту в Улянівці кілька років проіснував дитсадок, навіть була початкова школа. Згодом вони припинили свою діяльність і успішно скотилися до Голоскова. Сьогодні на все село назбирається з три десятка дітей дошкільного і шкільного віку. На навчання й виховання батьки везуть своїх чад або до Голоскова, або ж до Кам'янця. До слова, в місті улянівської малечі значно більше, аніж у колишній центральній садибі, адже для більшості батьків зручніше відвезти дітей до міської школи і вчасно потрапити на роботу, аніж чекати, поки відчинять двері сільські дитсадок чи школа й запізнитися на власну робочу зміну.

Староста і завклубомТака ж ситуація і з медициною: в Улянівці медпункта з роду віку не було. Первинну допомогу надавали фельдшери з Голоскова, щодо екстреної, то приїздила катера швидкої допомоги з міста. Для проведення більш складних маніпуляцій чи оперативних втручань зверталися в Центральну районну лікарню чи обласні клініки. Тож не дивно, що необхідність появи медпункту в цьому населеному пункті ніколи не розглядалася.

– Немає Улянівка ні власної церкви, ні власного кладовища, – додає староста сіл Голосків, Улянівка Євгена Мандзюк. – До храму люди їздять або до Голоскова, або до селища Першотравневе. Щодо цвинтаря, то він спільний і для голосківчан, і для улянівчан. Уявляю, як покійника з Улянівки проводжають по не зовсім якісній дороги в останню путь...

Єдиний живий об'єкт інфраструктури – це сільський клуб, яким завідує Людмила Ткачук. Після проведення реформи децентралізації й появи Гуменецької громади, перше, що отримала Улянівка – оновлений клуб. Завдяки голові Гуменецької сільської ради Інні Абдулкадировій вдалося провести ремонт у маленькому храмі культури. Тут замінили вікна й двері, електропроводку, закупили музичну апаратуру, придбали обігрівачі. Відтак селяни мають можливість прийти до клубу в свято, діти – поспівати чи потанцювати. На жаль, книги почитати не можуть, адже бібліотека як об'єкт припинила своє існування, хоч старі книги ще досі зберігаються в окремій кімнаті.

Дикий медВ Улянівці існує певна конкуренція. Є вона і в сільського клубу. Якщо раніше колишня центральна садиба Голосків гриміла на всю округу розважальним нічним клубом «Клубнічка», до якого з'їжджалися звідусіль, то після його закриття естафету перейняла Улянівка. При в'їзді в село, з правого боку, де були колись колгоспні гаражі, з'явився заклад для молоді із назвою «Дикий мед у дубовому гаю». Там і справді, мов медом намазано. Увечері молодь з поближніх сіл, навіть з міста, з'їжджається на тусівку в цей заклад. Зручне розташування поблизу лісу й траси одночасно має низку переваг – і легко дістатися, і від сторонніх очей можна заховатися. Тож перед «Диким медом» Улянівський клуб, незважаючи на ремонти, програє із великим відривом. А на першого, як скаржаться чиновники, жодної управи немає – тамтешні власники не зважають ані на зауваження сільського керівництва, ані поліції.

І якщо культура трішки пасе задніх, то спорт, особливо футбол, користується неабиякою популярністю. Улянівська команда «Іскра», створена в 2007 році, неодноразово ставала володарем Кубка району з футболу.

Аграрії господарюютьБОЇ ЗА ЗЕМЛЮ
Окрім того, що Улянівку можна назвати спальним селом, вона ще й міцно тримає статус бригадного. У середині 60-их минулого століття тут з'явилася тваринницька ферма, яку з Голоскова переніс тодішній голова колгоспу Бурий. На завершення комплексу грошей не вистачило, тож довгий час ідея з остаточним переселенням сюди тварин з колгоспу витала в повітрі. Наприкінці 80-их справа зрушила з місця, коли за неї взявся Григорій Грицюк, який очолив тамтешнє господарство. За короткий термін тут завершили обладнання ферми й завезли поголів'я великої рогатої худоби. Тільки уявіть, на початку 1995 року в господарстві нараховувалося 1780 голів ВРХ!

Сьогодні землі улянівчан обробляють два агропідприємтсва – ФГ «Ювенга», яке очолює Надія Грицюк, та ВК «Іскра-2007», яким керує Тарас Маньковський. До слова, саме через земельні наділи Улянівка кілька разів потрапляла під приціл телекамер – тамтешні орендарі все ніяк не могли порозумітися й поділити між собою сфери впливу. Та наразі ситуація покращилася, як то кажуть, кожен знайшов своє місце під сонцем.

Сільський магазинОкрім двох великих землевласників, земельні наділи обробляють і одноосібники – корінні улянівчани, яких земля справно годує. Зрештою, займатися сільським господарством у цьому населеному пункті надзвичайно вигідно – можна будь-що вирощувати й везти на продаж до міста на базар, адже відстань до Кам'янця, як ми вже писали, не така вже й велика.

КОМФОРТНЕ І ТРАНЗИТНЕ
Улянівка – село заможне та географічно вигідне. Розташоване на скелі, оточене з одного боку лісом. Тільки уявіть, можна вийти з дому, перейти через дорогу і потрапити в ліс. Справжнісінький, дубовий! А там грибів у сезон не злічити.

Одразу за селом протікає невеличка річечка, яка впадає у Смотрич. Завдяки її водам народилося декілька ставків, біля яких відпочивають не тільки місцеві жителі. Заїзд до водойм кращий і ближчий з Орининської траси.

Улянівчани звикли жити з комфортом, майже на кожному обійсті є автомобіль, а то й два. Тож цілком зрозумілі нарікання місцевих жителів на єдину сільську проблему – погані дороги. Але, правду кажучи, ви ще не бачили по-справжньому жахливих доріг. А їх у районі, ой як багато!..

Транзитне селоПрактично всі будинки в Улянівці нові, з сучасним євроремонтом. Про себе селяни жартують, що, напевне, немає на ринку таких будматеріалів, які б не використовували жителі цього населеного пункту для ремонту чи оздоблення будинку. Як якась новинка з'являється на ринку, її одразу хтось випробовує, а вже сусіди і собі переймають.
Село повністю газифіковане, є сільський водогін, а в кожного доброго газди – криниця на обійсті.

Якось дивно, але Улянівка, на відміну від Голоскова, де в одному населеному пункті в результаті зібралося декілька сіл, закріпила за собою шлейф статусного села.

P.S. Зі статусом і відстороненістю від загальносільських процесів живуть улянівчани не один десяток років. Здається, їх нічого в цьому житті не чіпає й вони особливо нічим не переймаються. Хіба власним достатком та рівнем особистої безпеки й комфорту. У житті сільської громади особливої участі не беруть, хоча свого часу практично одноголосно виявили бажання приєднатися до Гуменецької громади. Приєднатися до міста в 2015 році забажали лише декілька жителів із трьох сотень. І це не дивно, адже, напевне, перерахувавши всі плюси, зрозуміли, що краще користуватися сільськими вигодами, аніж бути містянами десь на краю географії.
За розміреність, спокій і прагнення до комфорту Улянівка отримує четвірку від «Сільського контролю». Свою оцінку, шановні читачі, ви можете поставити в соцмережах групи «Сільський контроль» чи на сайті klyuch.com.ua в розділі «Опитування».


Теги: Сільський контроль, с.Ульянівка

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:










Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.