Перейти на мобільну версію сайту


07.07.2017

І НЕ ДУБОВЕ, І НЕ ШОВКОВЕ

контроль-1Важко шукати родзинку в селі, де люди неохоче вірять у власне майбутнє. Звичайно, сподіваються, що з часом, можливо, буде краще, але до кінця не вірять. Напевне, не мають сил, чи ситуація останніми роками складалася так, що висотала з селян останні краплі надії...

Але віримо ми, вірять ті, хто стоїть у керма громади, хто дає роботу й попри все народжує дітей, хто прагне змін і не стоїть на місці. Історію рухають вперед відчайдухи й затяті оптимісти. Їхні ідеї, на перший погляд божевільні й незрозумілі, стають тим промінчиком світла, який уже ніколи не згасає.

Саме таких відчайдух і оптимістів ой, як не вистачає селу Дубинка, нині Гуменецької сільської ради, яке ми відвідали в рамках авторського проекту «Сільський контроль».

Через 2,5 роки село Дубинка святкуватиме свій 200-літній ювілей. Що й казати, молоде й зелене, як порівнювати його з віком сусідніх населених пунктів. Та за 200 років воно змінило три назви й стільки ж сільських рад, у підпорядкуванні яких перебувало.

Подарунок - зупинкаНаселений пункт заснований 1820 року на землях села Великі Вірмени (нині це Велике Залісся). Тоді до складу Великих Вірмен входили також Малі Вірмени (Мале Залісся), Киселівка та Дубинка, яка, швидше за все, була хутором, адже в історичних документах, зокрема краєзнавця Юхима Сіцінського «Приходы и церкви Подольской епархии» згадується одним рядком під час переліку навчальних закладів, що з’являлися в громаді: «... в д.Дубинке школа грамоты с 1898 г...»

Поміщикам, які володіли Великими Вірменами на той час, сміливо можна приписувати у власність і Дубинку. Один із них, Борковський, який, ймовірніше за все і заснував населений пункт, давши першу назву селу на честь свого сина Костянтина – так з’явилася Костянтинівка. Після нього господарювали Олександр Садовський (1856 р.), потім – брати Казиміри (1973 р.). На початку становлення радянської влади, за словами старожилів, особливою активністю відзначилася жінка-революціонерка, котра спалила панські скирти. На її честь село перейменували в Морочівку. Друга світова війна внесла свої корективи в назву – про Морочівку забули, натомість з’явилася Дубинка (назу дав дубовий ліс, що виріс неподалік). Після розвалу радянщини й проголошення незалежності України, Великі Вірмени не тільки змінили назву, а й розкололися на дві сільські ради. Залісся Друге та Дубинка утворили окрему автономію з центром у великому й потужному на той час Заліссі Другому. А в 2015 році, разом із вісьмома сільськими радами цього регіону, Заліськодруга увійшла до складу Гуменецької об’єднаної територіальної громади.

Через ЗаліссяМОЖНА РІЗНИМИ ШЛЯХАМИ
До Дубинки можна дістатися двома шляхами: якщо їдете з Кам’янця, то краще по Орининській трасі (при повороті на Оринин звертаєте праворуч, біля вказівника з написом Залісся Друге); якщо їдете від центральної садиби, села Гуменці, то дорогою через Велике Залісся. У першому випадку шлях складе 23 км, у другому – 16 км. Через Дубинку тричі на день, окрім понеділка, справно ходить рейсовий автобус. Квиток до міста не з дешевих – 20 грн в один бік. За такі гроші часто не покатаєшся, тож селяни здебільшого шукають роботу або у власному селі, або ж у поближніх.

Від Орининського повороту до Залісся Другого, за яким на відстані 5 км примостилася Дубинка, шлях зубодробильний. Вибоїнам, латаним через одну, водії давно знайшли заміну, вкатавши альтернативну грунтову дорогу. Щоправда, в негоду нею не проїдеш, аби десь не загрузнути.

З директорм школиСПАЛЬНИЙ РАЙОН
Із 80 дворів, що є в Дубинці, у 60-ти живуть, а 20 стоять пусткою. Разом із цим, занедбаних хат немає, як кажуть, хоч старенькі, але чепурненькі. Загалом тут зареєстровано майже дві сотні осіб.

За міськими мірками село безпроблемно могло би стати спальним районом Залісся Другого. Чесно кажучи, десь так воно і є, хоча дубинчани не втомлюються розповідати про автономію й бідкатися, що нічого в себе не мають.

Сьогодні практично вся сільська інфраструктура сконцентрувалася в колишньому центрі Заліськодругої громади.

Тут є потужна Заліськодруга ЗОШ І-ІІІ ступенів, якою керує Валентин Костецький (на фото), дитячий садок, сільський клуб та поштове відділення; тут приймає староста, працює Гуменецький територіальни центр соціального обслуговування на базі колишньої школи-інтернат для дітей з особливим потребами. У Заліссі Другому можна знайти роботу на ковбасні, або ж в одному з двох молодих садів. А що в Дубинці? А там, як майже 200 років тому, все тільки починається...

розвалюхаі - клубІНФРАСТРУКТУРИ КАТМА
У центрі Дубинки яскравою плямою кидається в очі автобусна зупинка, збудована ТОВ «УАТГ» для громади села. Такий подарунок кілька років тому зробили селянам французькі інвестори, які обробляють тамтешні землі. Загалом орні поля перекраяні аж між п’ятьма орендарями. Біля зупинки, поміж кущами, причаївся пам’ятник загиблим односельчанам у роки Другої світової війни. Навпроти нього – сільський клуб. Ну, як клуб? Сільська розвалюха, яка колись була клубом. Але надія є, хоч і не віриться. Після об’єднання голова Гуменецької сільської ради Інна Абдулкадирова пообіцяла дубинчанам, що клуб у селі відновлять. Окремі скептики ще сумніваються в реальності таких обіцянок, але їх вмить присаджують оптимісти: «Якщо Абдулкадирова сказала, значить буде!». Непохитний авторитет має сільський голова. Не менше його і в старости Віталія Сьомка (на фото), колишнього педагога школи-інтернату.

Староста– Сільський клуб У Дубинці плануємо відновити, – розповідає Віталій Леонтійович. – Уже маємо проектно-кошторисну документацію на майже 2 млн грн. Цьогоріч доводилося її переробляти, адже вартість будматеріалів та послуг знову зросла. Поки що користуємося одним клубом, що в Заліссі Другому, на два села, хоч він теж потребує ремонту.

22 роки, як у селі немає школи: колись діяла початкова, а тепер школярів та дошкільнят (разом більше двох десятків) возять на навчання та виховання у сусіднє Залісся Друге. Новенький шкільний автобус для маленьких дубинчан закупила Гуменецка сільська рада наприкінці 2016 року.

Із номінально живих інфраструктурних об’єктів у Дубинці зостався хіба що фельдшерський пункт, де керує Іванна Фойдюк. Медпункт зовні охайний, із новими металопластиковими вікнами. Час від часу він на один день перетворюється у виборчу дільницю.

ФАПНе пересихає вода в центральній сільській криниці, яка іноді слугує дошкою оголошень для заїжджих. Минулого року, як було посушливе літо, селяни зі всіх чотирьох з половиною сільських вулиць йшли сюди по воду. 

Дубинка, що височіє на пагорбі, не має власного водогону, тож практично в кожного господаря на обійсті є криниця. До речі, через високе розташування села тут колись побудували військову вишку, та після розвалу Союзу і Збройних сил вона виявилася нікому непотрібною, тож місцеві розібрали її, не залишивши й сліду. 
Майже 10 років тому в селі запалили блакитний вогник. Сьогодні про газифікацію Дубинки нагадують дороги – труби тут прокладали по центру вулиці, а як засипали, то позалишали горби, що тягнуться через усе село.

Відстань у 2,5 км, що розділяє Дубинку і Залісся Друге, майже невідчутна. У двох сіл, окрім сільської ради, й досі залишається багато спільного. Наприклад, одне на двох кладовище, неподалік від лісу. А ще – церква, будівництво якої ініцціював Леонід Березовський з Дубинки. Службу в храмі править отець Степан, котрий має парафію ще й у сусідньому Великому Заліссі.

шовковиця-2АГРОПЕРСПЕКТИВИ
Про колишні аграрні успіхи дубинчани згадують із ностальгією в голосі.

– У нас було елітне господарство, – розповідає Емілія Вітвіцька, яка в Заліссі Другому має магазин. – Землі належали учгоспу. Колгосп спеціалізувався на вирощуванні елітного насіння, студенти-аграрії проходили в нас практику. Колись тільки на одній вулиці, де я жила, було 37 дітей! Нашу називали «П’ята весьола», бо жило декілька сімей, де було по п’ятеро дітей. І я з такої була. Із нас п’ятьох і сама п’ятеро народила, решта – по одному-двоє. Раніше все було, а сьогодні в людей немає роботи, виживають, як можуть. 
Вирощуванням шовкопрядів займалася Галина Ситар, і досі про це марить. Каже, що на всю Дубинку цим промислом займалося лише три сім’ї.

– На 7 гектарах колгосп посадив 15 рядів шовковиці, кожній сім’ї давали по 5 рядів для вирощування шовкопрядів, – згадує жінка. – І зараз би займалися, там немає нічого складно. Якби придбати для села личинки шовкопряда, то мали би люди роботу, а так марно пропадає такий сад.

І справді, даремно. Шовковиця, хоч досі родить так, що можна наїстися вітамінів безкоштовно й досхочу, проте багато дерев потребують догляду й елементарної обрізки. Добре, що в Дубинці ще тримають худобу (майже 40 голів ВРХ) і випасають її в цьому саду. Але направду з пасовищем тут надзвичайно сутужно. 35 гектарів, залишених для випасу корів, кілька років тому потрапили під розпаювання. Хоч поки що їхні власники землю не чіпають, і вона, як і раніше, використовується за звичним призначенням, проте все до пори, до часу...

А от дубовий ліс, який дав назву населеному пункту, постраждав найбільше – добру його частину вирізали, залишивши одні пеньки. 

худобаОБ’ЄДНАЛИСЯ. А ДАЛІ?
Перші ластівки об’єднання заблищали в Дубинці ліхтарною лінією. Щомісяця звідси централізовано вивозять сміття на Гуменецьке сміттєзвалище. До речі, від Орининської траси і до Залісся Другого, та й у самому селі біля дороги, староста встановив мішки для сміття. Сам слідкує, аби вони не переповнювалися і вчасно вивозилися. Тож із чистотою тут все гаразд, що не скажеш про благоустрій Дубинки, яка в центрі заросла будяками.

Завдяки об’єднанню побачили ремонт і сільські вулиці. Та, здається, що найбільші надії тут справдяться, як сільська влада виконає свою обіцянку і справді відновить культурний храм.

– І до об’єднання, і після нього скептиків було багато, – зізнається староста Віталій Сьомко. – Але все одразу не буває, хоч ми й цього хочемо. Треба трішки тепріння і віри, що все буде добре. А воно обов’язково буде.

P.S. Оптимістична Дубинка після числених роз’єднань і об’єднань, після зміни назви й, здавалося, втрати всього, не перестає жити мріями, як і люди тут не перестають трудитися. Прикро, що від села залишилася тільки назва, а за роки незалежності воно ні на крок не зрушилося в напрямку покращення, навпаки, занепадало. Тож поки що «Сільський контроль» більше двійки поставити не може.

Свою оцінку, шановні читачі, ви можете поставити на офіційному сайті газети klyuch.com.ua, або ж у групах «Сільського контролю» в соціальних мережах.

Центрові Скотився з горба Храм

шовковиця-1 шовковиця


Теги: Сільський контроль, с.Дубинка

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:








Меблі

Ексклюзивні вироби з акрилового та кварцового каменю Staron®, Radianz®:
кухонні стільниці, барні стійки, рецепції;
сходи, підвіконня, басейни
Та багато інших елементів інтер’єру за вашими побажаннями
Діють індивідуальні знижки та на кварц - розпродаж!




Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.