Перейти на мобільну версію сайту


21.04.2017

ДІАМАНТ, ЩО ЧЕКАЄ НА КАРБІВКУ

«е» чи «и»Усього 18 км відділяє Кам’янець-Подільський від надзвичайно мальовничого місця в регіоні - села Суржинці, за яким закіріпилася назва Подільської Швейцарії. Розділене тонкою цівкою річки Тернавка, воно й саме, наче крихітка, заховалося поміж верболозами та соснами, де-не-де оголюючи свою красу крислатими городами та дахами сільських осель.

Хоч згадка про Суржинці з’явилася в історичних документах в другій половині 17 століття, але нині вона здається не більше, ніж міфом. Якби можна було прирівняти населений пункт до якогось виду тварин, то він би нагадував не інакше, як рідкісного метелика, що час від часу ховається від світу в кокон, аби переродитися.

Село Суржинці, що заполонило собою увесь Суржинецький яр, разом із Фурманівкою, Кульчіївцями та Калиням, належить до Кульчиєвецької сільської ради, де довгий час головує Станіслав Радавчук.

- Колись у цьому селі жили поляки, - розповідає Станіслав Михайлович. - За радянських часів їх виселили в Казахстан. Потім вони, звичайно, повернулися й жили тут. Були навіть часи, коли в Суржинцях проживала майже сотня людей, і це не на папері!  

Нині ж у селі нараховується 34 жителі, включно з тимчасово відсутніми. Та насправді живе значно менше, і їх усіх можна перерахувати на пальцях. Те ж саме і з господарствами: значиться 18, а без реєстрації - 25.  

До села Суржинці приєднаний і висілок Палютинці, але сьогодні вже не розбереш, де перше, а де друге.  

Сільський головаВЗДОВЖ СЕРПАНТИНУ
Від центральної садиби громади, де наразі розташовується сільська рада, Суржинці відділяє шість кілометрів. Дорога до села - це перший серпантин у Староушицькому напрямку. Залишивши за спиною Кульчіївці, минувши роздоріжжя із двома вказівниками в різні боки - Княжпіль-Фурманівка - влітаємо в лісове мереживо Суржинецького яру і, наче в якійсь казці, петляємо трасою у його глибину. Ось хрест, який сповіщає про початок населеного пункту, далі - місток через Тернавку, за яким поворот і автобусна зупинка «СуржЕнці». Орфографічна плутанина в назві - не дивина. Напевне, дорожники, коли малювали написи на знаках і замовляли букви для зупинки, не особливо переймалися правописом - як почули, так і написали.

Власне до села немає автобуса з кінцевою у Суржинцях, проте тут чимало прохідного транспорту - курсують маршрутки в напрямку Гораївки, Колодіївки, Привітного, Рогізни, Чабанівки та Старої Ушиці. Будь-яким із них можна сюди потрапити.  

Садиба «Пілігрим»-2ПАЛОМНИЦТВО ЗІЙШЛО НАНІВЕЦЬ
Декілька будиночків одразу за автобусною зупинкою разом із центральною 2-поверховою пузатою будівлею складають один комплекс під назвою садиба «Пілігрім». Саме звідси свого часу пішло ототожнення Суржинців з Подільською Швейцарією.

У господі хазяйнує відома на Кам’янеччині родина Ткачів. Сьогодні сил та часу на туризм у подружжя обмаль, тож не дивно, що біля назви садиби з’явилася ще одна «Продається». Навіть, дорожний знак, що був встановлений неподалік і вказував на туристичну приналежність цього місця, нині валяється на даху автобусної зупинки...  
Про «Пілігрім» заговорили на початку 2000-их. Він був піонером туристичної галузі регіону: коли інші тільки балакали й мріяли про розвиток туризму та планували заробити на цьому чималі гроші, «Пілігрім» приймав туристичні делегації, семінари з туризму, міністрів, чиновників різних рівнів та зірок естради.

У рекламному проспекті турист міг прочитати про Пілігрім таке: «На заході Поділля знаходяться надзвичайно унікальні за своєю самобутністю і ландшафтом місця - це справжня Подільська Швейцарія, урочище якої знаходиться в селі Суржинці, неподалік від Кам’янця-Подільського. Багатство цього своєрідного куточка Подільського краю привертає увагу вчених, геологів, ботаніків, істориків, а також відпочиваючих. Саме «Пілігрім» зможе допомогти вам відправитися в подорож по цим чудовим місцям, побачити розмаїття флори і фауни... До того ж, цей чудовий краї зацікавить своїми старовинними легендами, традиціями і загадками».  

Мінімальна вартість проживання в готелі складає 160 грн, максимальна - 300 грн. Садиба розрахована на 12 місць. Серед розваг туристам пропонують: басейн, сауну/баню, більярд, пішу прогулянку, екскурсію, риболовлю, верхову їзду, збір грибів, ягід, прокат літнього спорядження, з послуг - паркінг та мангал.  

Вулиця РічнаРІЧКОВА І ЛІСОВА
До слова, садиба «Пілігрім» знаходиться на початку вулиці Річкової, а всього їх у Суржинцях дві - є ще Лісова, яка починається за хрестом по центральній трасі й тягнеться через село вздовж другого берега Тернавки.

Через всю Річкову лише в двох будинках живуть люди - решту їхні власники використовують як дачні. Під самим лісом, обгороджені зі всіх боків, розкинулися два маєтки кам’янецьких чиновників - колишнього й нинішнього. З серпантину здається, ніби це одна довжелезна забудована ділянка - тут і садок, і ставок, і басейн, і навіть чимала пасіка. Суржинці й до нині залишаються туристично привабливим місцем, але якось по-мовчазному привабливим. Зрештою, остання будівля Річкової більше схожа на готельний комплекс, аніж на дачу чи будинок для постійного проживання.  
На відміну від неї, вулиця Лісова живіша за кількістю людей. Як і її супутниця, вона обзавелася кількома розкішними маєтками, один із яких, майже в глибині села, досі недобудований.

Цьогоріч, за словами сільського голови Станіслава Радавчука, у Суржинцях провели поточний ремонт вулицю, було всипано 70 т щебеню. Правда, побачили ми його лише на Річковій.

Залишки млинаНЕМАЄ І НЕ ТРЕБА
Блукаючи Суржинцями, ми не могли повірити, що колись тут проживала майже сотня людей, був колгоспний двір, на якому вирощували птицю (4-5 тисяч качок), працювала городня бригада та навіть знайшлося місце для телятників!

Наприкінці 60-их минулого століття Суржинці опинилися серед малоперспективних сіл, яким загрожувало закриття й зникнення з мапи Кам’янеччини. Напевне, до цієї ситуації в населеному пункті поставилися з острахом, адже за якихось кілька років демографічна ситуація різко покращилася, і його виключили з того злощасного списку. Хто зна, чи не доведеться додавати знову...

Сьогодні у Суржинцях немає жодної інфраструктури. Вулицею вночі не пройдешся, бо темрява така, хоч око виколи. Вуличне освітлення сільський голова проводити не поспішає: мало того, що ціна за нього давно не копійчана, та й, як каже сільський очільник, для кого світити, коли постійно проживає всього декілька людей.

Ні школи, ні дитсадка тут не потрібно, бо в селі проживає лише одна дитина. Місцеві керманичі переконані, що хлопчик відвідує школу в Китайгороді, тай там охоче приписують дитину до загальної статистики, а насправді він навчається в Кам’янці. Про це випадково дізналися з розмови із його дідусем.

На медичну допомогу тут також не сподіваються: на паперах селяни закріплені на обслуговуванні за фурманівським фельдшерським пунктом, а на практиці, як вона потрібна, самі шукають, до якого лікаря в райцентрі поїхати.

Людно лише на вибориКультура оживає у Суржинцях на 9 травня, коли згадують про перемогу в Другій світовій війні та полеглих у бою односельчан. Величезний пам’ятник воїнам у центрі села слугує і за центр населеного пункту й за всю культурну цивілізацію зокрема. Та, часом здається, що й це покладання не випадкове, адже після урочистостей немає кращого місця на природі, аби перехилити наркомівських 100 грам. 

Будівля, яка колись слугувала для селян клубом, а, можливо, і школою (тут школа грамоти, якщо вірити краєзнавцю Юхиму Сіцінському, точно була з 1891 року), нині перетворилася на місце для збирання голосів виборців. Їх хоч і небагато, але в нагоді стануть. Відчиняють клуб-розвалюху раз у декілька років, хоча в таких селах можна не перейматися цим процесом, а зі скринькою для голосування за якусь годину обійти все село - буде більше результату.

На руїну перетворився і колишній млин - поріс бур’янами і стирчить до неба голими стінами-ребрами. Одразу біля нього хтось із місцевих багатіїв встановив потужний мотор, який качає воду до поближніх будинків. Навіть, частину потічка до Тернавки довелося для цих потреб законсервувати.
У Суржинцях немає ні церкви ні, бодай, каплички. Корінні суржинчани їздять у місто чи сусідній Китайгород до костелу. У Китайгород проводжають в останню путь небіжчиків-католиків, а православних хоронять на цвинтарів в поближній Фурманівці.

контрольВІД ТЮЛЬПАНІВ ДО ТРОЯНД
Ще кілька років тому Суржинці за красою могли позмагатися з відомими Мамаївцями, що в Чернівецькій області. І там, і тут розкинулася справжнісінька долина тюльпанів - червоні, білі, жовтогарячі, фіолетові, строкаті й глянцеві, довгоногі й дрібні - вони тішили око і селян, і туристів, які приїжджали навесні заради цієї краси.

Суржинецькі тюльпани можна було замовити в однойменному магазині «Тюльпан», що у Старому місті. Є вони й сьогодні, щоправда квітів не так багато, як колись.  
Кажуть, господар тюльпанової долини Анатолій Павлюк, вирішив цьогоріч змінити квітковий профіль у бік королеви - троянди. У планах посадити мільйон троянд. Зрештою, видовище, буде не менш прекрасне, аніж тюльпанове, та й комерційний зиск від цього рішення значно кращий.

Крім квітів, аграрій займається городництвом - має у власності декілька здоровенних теплиць, що тягнуться через долину. Як їхати серпантином, їх добре видно згори.

І ЦЕ ВСЕ САД?
Як спускатися трасою від Кам’янця, то власне село Сурженці розмістилося по праву руку, а от ділянка по ліву, де є заїзд, місця для відпочинку, дорога на забуті Богом Гуцули та перехід на Гелетину й Дерев’яне, знаходиться вже за межами населеного пункту. Колись її відвели для потреб садівництва.Маєток під лісом

В області ці земельні ділянки роздавали направо й наліво, далеко не бідним людям та чиновникам різного штибу, які за рік-другий міняли призначення землі, приватизовували її та вже дехто почав будуватися. Можливо, з часом тут і виросте готель чи комплекс відпочинку, й до Тернавки не так вже й просто буде дістатися. А поки що тут ще проводять туристичні збори педагоги зі шкіл міста, які на декілька днів окуповують берез річки. Сюди їдуть на відпочинок звідусіль, бо місце й справді унікальне.

P.S. Урочище Суржинецький яр багате не лише флорою, а й фауною. Оточене листяними й хвойними лісами, воно приваблює своїм спокоєм та чистотою. Тут і справді маленька Подільська Швейцарія, але така занедбана й нікому не потрібна. Корінні жителі переймаються лише власними проблемами, їм не до туристів, які своїм лементом і шаленством здійматимуть куряву над розміреним й монотонним сільським життям. Поява нових людей тут розцінюється, як приліт прибульців з іншої планети. За таких обставин точно не до розвитку туристичної галузі.

Можливо, як з’явиться людина, яка житиме цим селом і туризмом, то воно направду оживе й засяє. А поки що, як казав відомий кіногерой: «Такой брильянт, в таком навозе»... За діамант, безумовно, хочеться оцінки «відмінно» для цього населеного пункту, але за те, в чому він валяється... не більше двійки від «Сільського контролю». Свою оцінку, шановні читачі, ви можете поставити на офіційному сайті klyuch.com.ua, або в групах «Сільського контролю» в соціальних мережах.

Садиба «Пілігрим» Обійстя бджоляра Тюльпанова краса

памятник Трудяться, як бджілки контроль-1


Теги: Сільський контроль, с.Суржинці

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:










Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.