Перейти на мобільну версію сайту


14.07.2017

ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЯ: ОБ’ЄДНАТИ НЕ МОЖНА ЗУПИНИТИ

Ольга КрикунДе поставити розділовий знак?

Цей тиждень у районі промчав під гаслом децентралізації. Прихильники реформи намагалися шукати точки дотику зі скептиками, переконували в неминучості обраного державою курсу на об’єднання громад, наштовхувалися на байдужість та відверту зневагу, або ж, навпаки, на розуміння з якимось диким, навіть нелогічним небажанням бути крайнім у цьому процесі. В усіх випадках найбільше, чого не вистачало – об’єктивної інформації. Бо ж, здається, що реформа перебуває в активній фазі, нові громади створюються щороку, навіть є перші звіти, з якими показниками нові ОТГ завершили фінансовий рік, але така самостійність і фінансова незалежність чомусь не всіх надихає. У чому причина? В небажанні автономно вирішувати справи, звичці без чітких вказівок зверху зайвий раз не рухатися чи відвертій байдужості до рідного села?!

Чим далі ми рухаємося, тим більше процес децентралізації обростає міфами. Саме їх намагалися розвінчувати з експертом Офісу реформ, юристом Хмельницького відокремленого підрозділу Установи «Центр розвитку місцевого самоврядування» Ольгою Крикун (на фото).

МІФ-1: РЕФОРМА ЗУПИНИТЬСЯ
– Часто доводиться чути таке твердження, – каже Ольга Володимирівна. – Але процес неминучий і цілком ймовірно, що з нами одного дня станеться те, що з Польщею – вони заснули в одній країні, а прокинулися в іншій. Децентралізація була примусовою, а не добровільною, як в Україні. Сьогодні депутати працюють над прийняттям багатьох важливих законів для життєдіяльності об’єднаних громад. Зокрема, днями було опубліковано зміни до Закону про вибори до місцевих рад, де значиться, що з Держбюджету будуть виділені кошти на проведення виборів старост у об’єднаних територіальних громадах. Нагадаю, раніше громади проводили ці вибори за власні кошти.

Одразу після укрупнення сільських рад відбудеться укрупнення районів. Це гарантовано неминучий процес, із яким зволікати не будуть, можливо, навіть питати не будуть, хочемо ми того чи ні, як це ще роблять зараз. Уже сьогодні є інформація, що межі районів, швидше за все, будуть закріплені за межами госпітальних округів. Відповідно в Хмельницькій області може бути три укрупнених райони, бо Кабмін затвердив нам три госпітальні округи.

Наступного 2018 року можуть і не спитати, добровільно ви хочете об’єднатися, чи ні. До прикладу, реформа медицини, яка також стартувала, має завершитися до 2020 року. Процес децентралізації буде ще щвидшим.

МІФ-2: ГРОШЕЙ НЕ ДАДУТЬ
Об’єднатися сьогодні – це зайти в новий бюджетний рік з гарантіями і державною підтримкою. Нині держава громадам, які об’єднуються, дає кошти на розвиток. Це реальна можливість покращити життя в селах. Дійсно, щороку кількість коштів зменшується, бо громад стає більше. Потрібно використовувати кожен шанс.
Виходячи з фінансових ресурсів, об’єднані територіальні громади за 2016 рік могли спрямувати кошти на здійснення видатків розвитку (капітальні видатки) у загальній сумі 334 млн грн, у тому числі на ремонт доріг, будівництво, благоустрій території та житлово-комунальне господарство – 200 млн грн, капітальний ремонт та реконструкцію закладів соціально-культурної сфери – 104 млн грн.

МІФ-3: НІЧОГО НЕ ЗМІНИТЬСЯ
Знову ж про фінанси: у результаті створення об’єднаних громад зріс обсяг власних доходів місцевих бюджетів утричі, як порівнювати з роком до об’єднання. Основним джерелом наповнення бюджетів є податок на доходи фізичних осіб, наступною за вагомістю є плата за землю. Усі 22 місцевих бюджети ОТГ області за 2016 рік перевиконали планові показники доходів загального фонду. Об’єднання громад дозволило збільшити власні доходи бюджетів ОТГ на 1 жителя відповідної території. У середньому показник, як порівнювати з 2015 роком, збільшився на 1333 грн (з 667 грн до 2000 грн). Із розрахунку на 1 жителя найбільше коштів отримала Розсошанська ОТГ – 5912 грн, найменше – Китайгородська ОТГ – 1058 грн.

Сесія Слобідко-РМІФ-4: ВСЕ ПІДЕ В ЦЕНТР
Люди бояться, що після об’єднання виграє тільки центральна садиба, а віддалені села як занепадали, так і продовжуватимуть вимирати. Це не так, від громади гроші ніхто не забере, адже їхня кількість обчислюється у розрахунку на кількість населення, що проживає в селі. Відтак, ті кошти, що нині є в сільському бюджеті, можна тільки збільшити за рахунок податків, які вже не йтимуть у районний чи державний бюджет, а залишатимуться на місці. Також об’єднана громада має більше шансів брати участь у різних проектах, грантових програмах, які виділяють кошти на розвиток.

Не доведеться за довідкою їхати до центрального населеного пункту – на місцях залишаються старости, які будуть займатися організаційними питаннями, надавати пропозиції на розгляд сесії сільської ради, про те, що життєво необхідно для розвитку села – ремонт клубу, бібліотеки, школи чи дитсадочка, капітальний чи поточний ремонт доріг, проведення водогону чи освітлення. В об’єднаній громаді інтереси жителів села, окрім старости, представлятимуть і сільські депутати. І головне – об’єднана громада отримує самостійність, можливість розпоряджатися власними фінансами, розвиватися і не стояти на місці.

МІФ-5: МОЖНА НЕ ПО ПЛАНУ
Звичайно, можна, але перспективний план об’єднаних громад затверджувався на рівні Кабміну. Хмельниччина узагалі була пілотною, де реформа децентралізації впроваджувалася в життя. Сьогодні вона успішно діє у всіх регіонах країни.

Часто можна почути фразу: «Чому центральною є така садиба, якщо ми хочемо, щоб була центральною наша?!». Коли розроблялися перспективні плани і визначалися центри громади, основна увага зверталася на їхню майбутню спроможність. Загалом, не важливо, де буде центр, головне – чи зможе громада розвиватися і забезпечувати себе фінансово. Реформа вимагає не просто об’єднання, а й створення відділів, управлінь, центрів. «Чи зможе громада потягнути фінансування всіх шкіл, дитсадочків, медустанов, чи має комунальне підприємство, чи розвинена інфраструктура, чи багата центральна садиба, яка пропонує навколо себе об’єднуватися?» – ось на які питання потрібно шукати відповідь, а не хто буде центровим. Від зміни назви не зміниться одразу все й на краще. 

Також хочу акцентувати увагу на тих громадах, які взагалі відмовляються об’єднуватися будь з ким і перетворюються на так звані «білі плями». Їх усе одно чекає цей процес, тільки він буде вже не добровільним. У такому разі незрозуміла позиція тамтешніх сільських голів, яким, напевне, байдуже на долю населеного пункту, якщо вони і об’єднуватися відмовляються, і з власними пропозиціями до інших не йдуть.

сесіяМІФ-6: ШКОЛИ ЗАКРИЮТЬ
Паралельно з реформою децентралізації та медицини відбувається реформування освітньої галузі. Об’єднана громада має можливість створювати опорну школу, яка матиме філії. За таким принципом нещодавно опорну школу створили в Гуменецькій громаді, а навчальні заклади у Супрунківцях та Великому Заліссі стали її філіями. У такий спосіб громада позбулася від такого явища, як малокомплектні школи, і при цьому жоден навчальний заклад не був закритий! Багато змін відбудеться і в медицині після створення госпітальних округів. Центровими тут стануть сімейні лікарі та амбулаторії загальної практики – сімейної медицини.

Спроможна громада не закриватиме, навпаки розвиватиме сільську інфраструктуру – ті ж садочки, сільські клуби тощо.

МІФ-7: ЧЕКАЄМО ЧІТКОГО НАКАЗУ
Можна й не дочекатися. Ніхто вам не підкаже, з ким краще об’єднуватися, а з ким – ні. Якщо обласна влада підтримує процес децентралізації, то влада на місцях чинить шалений супротив, чомусь особливо помітно це на Кам’янеччині. Районні керівники не зацікавлені в об’єднанні, бо як усі об’єднаються, то не потрібно буде ні районної влади, ні райдержадміністрації у такому вигляді, як вона існує зараз. Три об’єднані громади забрали з районного бюджету добру половину грошей. Навряд чи їм би хотілося втрачати решту. Тому й мовчать, самоусунулися від процесу й жодним чином не допомагають тим ініціативним керівникам, які взялися за процес децентралізації.

НУДИТЬ, А ПЛИСТИ ТРЕБА
А ініціативних у районі й справді вистачає. Уже сьогодні, принаймні троє з них, б’ються лобом об човен децентралізації, і наразі невідомо, розіб’ють вони того лоба чи тільки навтовчуть гулю? Це як в одеському анекдоті: «Абраме, як живеш? Як на кораблі: нудить, а плисти треба...»

У понеділок довгоочікувану згоду отримала Грушка, сільський голова якої Анатолій Тимчук ініціював об’єднання шістьох сільських рад у Староушицьку об’єднану громаду з центром у смт Стара Ушиця. Довгий час жителі селища не давали згоди, бо в першому листі про об’єднання значився центр у селі Грушка. Звичайно ж, амбітна Стара Ушиця, яка живе гонором і минулою славою, не бажала так легко здавати власні позиції. Врешті з назвою центру переграли, а ініціативна група на сході села змусила депутатів проголосувати за об’єднання (останні цей процес поставили на другий план, віддавши перевагу усуненню з посади тамтешнього селищного голови, який, на думку народних обранців, не справляється з покладеними на нього обов’язками очільника громади).

Решта сільських рад тієї зони, значно слабших і бідніших, чекали, що скаже Стара Ушиця. Якщо рішення буде позитивним, то за попередніми прогнозами, на об’єднання в Староушицьку громаду дадуть згоду в Нефедівській, Крушанівській та Подільській сільських радах. А от Чабанівська поки що зволікає й має шанс перетворитися на білу пляму.
З перетягуванням ковдри, хто ж стане центральною садибою, зупинився процес децентралізації в Орининській зоні. Привороття вперто, як і два роки тому, тримається думки, що має бути центром, а Оринин, як колишній райцентр, став заручником ситуації – найближча, в межу Залісько-1 сільська рада дала згоду на об’єднання з довжоцькою громадою. Можливо, ситуацію рухне Кадиєвецька сільська рада, яка відмовилася об’єднуватися з Довжком і буде більш поблажливою до Оринина? Хоча направду, іноді складається враження, що Кадиївці будуть із тих білих плям, яких об’єднають тільки примусово, а вже до кого «кинуть» – покаже час. Зрозуміло одне: і депутатам, і сільському голові байдуже, що з цим селом буде.

Із однією згодою від Залісся Першого та двома офіційними відмовами від Кадиївців і Завалля – такий результат на сьогодні має довжоцька громада, де процес децентралізації активно рухає сільський голова Руслан Рябий.

децентраліз1Нині в нього єдина надія – на громаду Рихти та Слобідки-Рихтівської. Багатому Довжку можна було би взагалі не рухатися в напрямку реформи, адже тут не просто виживають, як у сусідніх селах, а ще й розвиваються – з бюджетом у декілька мільйонів можна собі це дозволити. Перспектив тут чимало, та децентралізація диктує свої правила – мусить бути об’єднання.

Під час сесій Слобідко-Рихтівської та Рихтівської сільських рад, які відбулися нещодавно, більшість тамтешніх сільських депутатів утрималася від прийняття рішення. Як то кажуть, відмовити не відмовили, а подумати обіцяли. Отож, прийняття рішення відклали до чергової сесії.

Причина утримання більшості банальна – страх зробити неправильний крок, не порадившись із громадою. В обидвох сільських радах необізнаність із процесом реформування території зашкалює, тут живуть чутками і пересторогами, що буде ще гірше. Але, чесно кажучи, куди вже гірше?

Свого часу Слобідка-Рихтівська мріяла стати центром об’єднаної громади, але чи то мрія була слабенькою, чи ініціативи не вистачило, бо питання зависло в повітрі. Та й громада не буде спроможною, як об’єднає навколо себе, наприклад, Рихту і Завалля.

У Рихті центровими бути не поспішають, бо мають більш нагальні проблеми – погані дороги, ще гірший клуб, якщо його можна так назвати, занепад пам’яток архітектури, а найголовніше – зневіру до влади. Людей стільки обдурювали, що вони вже не вірять нікому. На сесії, де була присутньою і представниця Офісу реформ Ольга Крикун, отримана інформація рихтівчан приголомшила – доходи зростуть, буде можливість відремонтувати занедбані об’єкти, дати селам нове дихання. Довжоцький сільський голова Руслан Рябий запевнив, що громада від об’єднання тільки виграє. Як і в Слобідці-Рихтівській, у Рихті більшість сільських депутатів не наважилася підтримати процес децентралізації й також утрималася. Рішення не неприйняли, відмови немає, до цього питання планують повернуться наступної сесії. А до того часу проведуть обговорення в селі, аби люди вирішили, чи хочуть вони надалі розвивати громаду, чи жити так, як жили і чекати, коли їх примусово до когось приєднають.


Теги: децентралізація, Ольга Крикун

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:








Меблі

Ексклюзивні вироби з акрилового та кварцового каменю Staron®, Radianz®:
кухонні стільниці, барні стійки, рецепції;
сходи, підвіконня, басейни
Та багато інших елементів інтер’єру за вашими побажаннями




Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.