Перейти на мобільну версію сайту


02.09.2016

ДАЙТЕ ДОРОГУ ГУТІ-ЧУГОРСЬКІЙ!

Є міст«Кінцем географії» Кам’янець-Подільського району чи то жартома, чи всерйоз називають Чабанівську сільську раду, яка окрім однойменної центральної садиби має ще три села - Лисківці, Гуту-Чугорську та Липи. Дорога сюди не з легких і заслуговує на окремий розділ.

Під пильне око «Сільського контролю» цього тижня потрапила Гута-Чугорська - невелике село, яке не так давно склалося до купи, об’єднавши під своїм крилом жителів давнього Чугора, нині вже затопленого, та мешканців Гути. Зберігаючи кожен частинку своєї історії, люди живуть тепер дружньо в Гуті-Чугорській.

До Гути-Чугорської шлях не близький - треба подолати 50 км місцями не зовсім вдалої дороги. Тож їдемо в Староушицькому напрямку, звертаємо ліворуч у Грушці й готуємося отримати колосальну дозу адреналіну в кров. Грушківський серпантин - те, що зведе з розуму навіть стресостійкого водія. Про нецензурну лайку, яка так і норовить злетіти з рота, миттєво забуваєш, вправно маневруючи по розбитій та вимитій від негоди бруківці. Не встигаєш оговтатися, минувши здоровенну яму, як уже входиш в крутий поворот, звідки під колеса кидається ще одна. І так декілька разів... Зрештою спиняємося перед мостом, що з’єднує два береги річки Жван та цивілізацію із Чабанівською сільською радою.

анонсТе, що цей міст стратегічний, районні чиновники зрозуміли в 2010 році, коли в одному зі ставків у верхній течії річки прорвало дамбу й вля вода ринула донизу, змітаючи все на своєму шляху. Наче пір’їну вона знесла міст, і люди опинилися наче на острові. Ані хліба, ані кореспонденції, ба більше - швидка допомога не могла доїхати. «Зупинялися біля річки, підкочували штани й носили мішки на другий берег. Комусь розкажи, хто би повірив у таку цивілізацію?» - згадують той час поштарі.

Та повернемося до дороги, адже це ще не всі круті віражі. Щодня їх долає перевізник Олексій Горгулько. Відверто, вже після першої поїздки ми хотіли побачити цього героя, який звалив на свої плечі нелегку ношу - возити людей такими крутосхилами.

Свого часу на цей маршрут охочих не було, та й сам водій від нього не в захваті. Каже, що коштів на ремонт автомобіля йде більше, ніж він встигає заробляти. «Не виїдь на маршрут один день, і це вже катастрофа», - каже він.

Дороги - це не просто проблема села, як то буває скрізь, тут це життєва необхідність, адже іншого шляху, аби вибратися до міста, просто немає! Хіба що плисти в сусідній район...

ГОЛОВНЕ - ХУДОБА І ГОРОДИ

Чугорські краєвидиСьогодні Гута-Чугорська нараховує 168 дворів, у яких проживає 254 мешканці. Живуть тут великими родинами, одні одному як не свати, то брати чи куми. У селі немає школи і дитячого садка, та й дітей тут небагато. 29 школярів та 13 дошкільнят довозять на шкільному автобусі у сусідню Чабанівську школу та ДНЗ. Для цього кутка вона є «опорною». Найважче із довезенням взимку, бо два шматка дороги перевіває так, що ні пройти, ні проїхати. Однієї зими селяни бралися за лопати й прогортали шлях своїм чадам до освіти.

Колись у Гуті-Чугорській була початкова школа, та через брак учнів її закрили. Сьогодні вона злилася з місцевими хатинами і стала однією з них: не занедбана, як у інших селах, але стоїть пусткою. Зауважу, що тут достатньо порожніх будинків - приїжджай, купуй і живи. Тільки питання: «Чим будеш займатися і чи захочеш такого життя?».

За часів колгоспу в Гуті (до речі, місцеві саме так називають своє село, пропускаючи для зручності другу частину назви - прим.Авт.) вирощували тютюн - його сіяли скрізь, потім збирали, довжелезні листки силяли «на швари» (мотузки) і сушили.

Цим ремеслом зазвичай займалися жінки та діти - чоловіки ж лише споживали готовий продукт. З тієї пори й повелося: вся важка робота - на плечі жінок, чоловіки ж - на заробітки.

Городи й худоба - основне джерело прибутку селян. Вільного клаптика землі тут немає. Навіть, якщо хата пустує, город обробляють - садять усе, що може принесли користь, навіть, сіють лікарські рослини.

Медична опора селаОлеся Бичок та Раїса Гаврилюк вирощують томати. Цьогоріч на їхніх городах милують око 36 найрізноманітніших сортів - від крупних до найдрібніших. Є тут помідори схожі за формою на перець та грушу, навіть, на ківі. А сині томати бачили? Тут є й такі! Насіння замовляли через пошту в відомого селекціонера Руслана Духова. На досягнутому жінки зупинятися не збираються, адже це хобі приносить не лише результат, а й моральне задоволення.

Одна корова в господарстві - це не господарство, їх має бути мінімум дві, а краще, коли 5-6. Між молокоприйомними пунктами тут жорстка конкуренція, тож ціну в 3 грн за літр тримають й нижче не опускають, щоправда, і більше не дають.

НЕ ВТРАЧАЮТЬ ОПТИМІЗМУ

Фельдшерсько-акушерський пункт у Гуті-Чугорській працює на два села - на Гуту й сусідні Липи, які вже точно кінець географії нашого району. Майже 450 мешканців обслуговує два фельдшери - Галина Михайлова та Юлія Газінська. Обидвоє - медики зі стажем, практично сімейні лікарі, адже знають усіх своїх пацієнтів від народження й до старості. Вони в двох селах - і перша допомога, й перша порада.

ФАП у Гуті-Чугорській великий, є декілька кімнат, скрізь чисто й охайно. Біля медзакладу припаркований велосипед. - Це наша карета швидкої допомоги, - жартують жінки. - Отримала виклик, гайда на велосипед і крути педалі в потрібному напрямку, можеш ще сирену організувати як у мультику «Віу-віу!», бо ж поки швидка зі Старої Ушиці доїде по тому серпантину до нас, всіляке може статися.

Місцева «швидка допомога»Попри складнощі в роботі Юля Степанівна та Галина Василівна не втрачають оптимізму. Не менше його і в поштарки Ольги Мельник, яка також обслуговує жителів двох сіл. Як і медики, вона добирається до потрібної адреси на велосипеді. Транспортний засіб для роботи виділила Укрпошта. Все ж таки легше розвозити листи й газети, аніж таскати їх у важкезній сумці на плечі.

У одному приміщенні з поштою тимчасово знайшла притулок місцева церква. До Бога тут приходять у великі свята, решту часу вона зачинена. 

Фундамент для нової церкви заклали через дорогу навпроти, та поки що місцеві неохоче збирають гроші на храм - даються взнаки міжконфесійні непорозуміння. Проте для окремих депутатів релігійне питання - заледве не козирна карта, яку защораз можна витягувати з рукава під час чергових виборів. 

ЧИМАЛО ТВОРЧИХ І ВІДОМИХ

Культуру в маси в Гуті-Чугорській несе Олеся Бичок. Жінка працює завклубом лише рік, та за цей час вже встигла об’єднати сільську молодь в аматорський колектив «Гутнячани». З гастролями артисти поки що не їздять, але у свята односельців розважають.

Завклубом Бичок- У клубі роботи вистачає, бо завклуб у селі - це і працівник культури, і прибиральниця, і будівельник, - каже Олеся Петрівна. - Сільська рада придбала музичний центр, тож проводимо дискотеки для молоді. Хоч тут її і жменька, але все ж таки, діти мають де зібратися ввечері й розважитися. Екран для клубу подарував спонсор, депутат райради Сергій Самсонюк. Він, до речі, багато допомагає для нашої сільської ради. 

Окрім молодіжних розваг, приміщення клубу здають в оренду, як селяни не мають де організувати поминальний обід чи весілля.

Одразу за клубом - спортивне поле, тут тренується й грає у футбол місцева команда «Чугор», капітан команди Олег Кошевко. Футболісти грають у чемпіонаті району й, звичайно, мріють про кращий спортивний майданчик.

Є у Гуті-Чугорській і митець від Бога - Петро Гавлицький. Під його вправними руками оживає дерево, перетворюючись на картини, скульптури та ікони. У селі, напевне, немає такого місця, яке б не закарбував на полотні Петро Йосипович. Довгий час художник жив у Теофіполі, мав там свою майстерню. Він, до речі, є автором герба Теофіполя. Якийсь час був за кордоном, і ось повернувся в рідне село. Живе сам, продовжує малювати (у селі розмалював зупинку та стіну біля сільської кринички).

У Гуті-Чугорській знаходиться єдиний на весь район дитячий будинок сімейного типу. На вихованні у вчительської сім’ї Володимира та Валентини М’ялковських перебуває дев’ятеро прийомних дітей. Усіх їх свого часу взяли з дитбудинків.

футбольна командаПісля того, як у Афганістані загинув медик Анатолій Вишневській, в Гуті стався справжній демографічний вибух. Жителі були настільки вражені наглою смертю односельчанина та горем його батьків, яким у цинковій труні передали з війни молодого сина, що поспішили зробити поповнення в родинах. Щороку тут вшановують усіх воїнів-афганців, до пам’ятника загиблому приїжджають його побратими.

Сьогодні гутничани переймаються ховробою односельчанки Аліни Мусій. Дівчинка хворіє на рак, її батьки ось уже два роки всі кошти витрачають на лікування, допомагають і односельчани. Тож у кого добре серце, не будьте байдужими, допоможіть Аліночці!

МАЮТЬ СВОЮ ІСТОРІЮхудожник Петро Гавлицький

Гута-Чугорська багата не лише на талановитих і працьовитих людей, а й на неповторні краєвиди. Річка Ушиця, яка тут протікає, намалювала такі вихиляси, що влітку охочих відпочити хоч відбавляй. Але відпочивають в основному не місцеві, бо для селян тут основне - робота. Як хтось із місцевих бува вирветься на море, то вже казатимуть, що «богачі»...

Саме річка Ушиця після будівництва Новодністровської ГЕС і поглинула колись невеличкий Чугор. Поселення було засноване давно, деякі дослідники приписують його появу до доби Київської Русі. Ймовірніше за все, назва села пов’язана з похідним «чагар, чагарник», що не дивно, зважаючи на момент проживання у видолинку. Власне сама Гута-Чугорська розташувалася на високому березі Ушиці, північніше від колишнього Чугора. Ще у 18 столітті ці місця були вкриті дрімучими лісами, лісиста місцевість збереглася й до наших днів, щоправда, у досить «прорідженому» стані. Якийсь час у селі існував завод з виробництва скла. Тоді такі підприємства називали «гутами». Слово запозичене через польську мову з німецької, у перекладі на українську означає «плавильний». Тож не дивно, що назва закріпилася, адже виробництво скла в регіоні не було настільки поширеним.
Хоч сьогодні у селі проблеми з водою, а в деяких криницях її взагалі мізер, проте сільські джерела доглянуті й розчищені. Їх у Гуті-Чугорській декілька.

Пошта і церкваЗемлі гутничан розпайовані, майже всі вони перебувають в оренді. Як не дивно, але орендарів тут вистачає, кожен охочий мати зайвий клаптик для обробітку.

P.S. Відірвана від цивілізації, Гута-Чугорська, як і її сусідки, позбавлені таких благ, як блакитне паливо. Тут вже з місяць як обіцяються приїхати майстри, аби відремонтувати радіо- та телефонну лінію. Як хтось приїжджає у село, то це наче свято - сходяться всі. Іноді здається, що селяни це роблять не з цікавості, а щоб подивитись на тих відчайдух, які наважилися сюди приїхати.

Гута-Чугорська, як і сусідні Липи нагадує дітей-сиріт, яких покинули в дитбудинку. І ніби є вихователі (районна та місцева влада), і якісь іграшки (городи й худоба), але не вистачає домашнього затишку й найелементарнішого - уваги. Для привернення цієї уваги ми ставимо Гуті-Чугорській із великою натяжкою «трійку», хоч доброта сільська і працьовитість заслуговують на більше.

Найвищим проявом уваги від районних чиновників буде відремонтована дорога, тож дайте дорогу Гуті-Чугорській, решту вона зможе сама.


Теги: Сільський контроль, с.Гута-Чугорська

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:








Меблі

Ексклюзивні вироби з акрилового та кварцового каменю Staron®, Radianz®:
кухонні стільниці, барні стійки, рецепції;
сходи, підвіконня, басейни
Та багато інших елементів інтер’єру за вашими побажаннями




Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.