Перейти на мобільну версію сайту


31.03.2017

ЧОТИРИ КАВАЛЕРИ І ДВА КАР’ЄРИ

Село оточене кар’єрамиЗабілене, наче у вічному снігу. Як дивитися з найвищого тутешнього горба село так густо заселене, що здається, немає де вклинитись, аби втулити черговий будинок. А горбів, чи пак товтр тут аж чотири - відомі на всю країну кавалери. Так, Чотири кавалери - то ботанічний заказник загальнодержавного значення «Товтра Вербецька», а ми з вами мандруємо до села Вербка, окрасою якого є ці велетні.

Село Вербка Гуменецької сільської ради об’єднаної територіальної громади розташувалося в 20 км від Кам’янця та всього в 7,5 км від центру громади - села Гуменці. На в’їзді та виїзді з населеного пункту кипить робота в кар’єрах - тут добувають камінь вапняк. І всього в кількастах метрах від цього людського варварства - нев’януча краса природи - заказник Чотири кавалери у Вербці та Кармелюкова гора в сусідньому Приворотті Другому, про яке ми писали в «КлюЧі» від 22 липня 2016 р.

В історичних джерелах село вперше згадується в 1453 році: в цей час кам’янецький староста Федір Бучацький з дозволу короля Казиміра Ягайловича записав Петру з Клинич за 50 гривень село Вербку. Наприкінці 16 ст. село перейшло до Потоцьких.

Без жодної верби, яка би виправдовувала назву, але як досить заможні селяни живуть вербівчани сьогодні: працювати є де, навіть, є з чого вибрати, дітям освіту дати, полікуватися, культурно відпочити - також усе в наявності. І 1500 жителів села - це не паперові душі, а цілком реальні. У Вербці навіть є двох-, трьох- та п’ятиповерховий будинки від так званого вербецького заводу - така собі сільська міні-промзона.

Директор ЗОШ Тетяна СоколовськаЯК НОВА КОПІЙКА
«Надіємось, ви вже живете в комунізмі?», - так починався лист-послання, який залишили учні школи своїм нащадкам 1976 року. Сьогодні 2-поверхову Вербецьку 9-річку не впізнати - лише за останній рік тут перекрили дах, повністю оновили фасад приміщення, по всій школі зробили натяжну стелю, нові меблі з’явилися й у деяких класах, а ще - мультимедійна дошка та телевізор (подарунок від сільської ради).

- Усі 58 вікон у школі поміняли за спонсорські кошти. Допоміг Вербецький завод, ПАТ «Подільські Товтри», ТОВ «Нібулон», ПП Крупельницький та «ВікноПлюс», - каже директор навчального закладу Тетяна Соколовська і чи то жартома, чи всерйоз додає, - 15 років тут керую, і увесь час щось будую.

Приміщення школи, побудоване в два етапи в 1960-1961 роках, планувалося, як квартири для вчителів. Та дітей у селі ставало все більше, а місця в сільській школі все менше. Тож учнів вирішили оселити у «вчительських квартирах», і увесь цей час під школярів підлаштовувалися. Нетипове для школи приміщення, зрозуміло, що не має власного спортзалу, тож уроки фізкультури взимку лише на коридорі.

«Вчитель року» Віталій Соколовський- Так вчилась я, як ходила до школи, - зітхає Тетяна Леонідівна, - так навчаються мої діти.

А дітей у Вербецькій ЗОШ І-ІІ ступенів аж 141 учень. Погодьтеся, нині мало яка, навіть 3-ступенева сільська школа, може похизуватися такою наповненістю. У найбільшому, 2-класі, навчається 23 дитини, найменша наповнюваність у 8 класі - всього дев’ятеро школярів. З класу перероблена їдальня, вона доволі компактна, тож харчувати дітей доводиться за графіком; а з директорського кабінету - внутрішні туалети для школярів.

Вчительського ентузіазму (у школі працює 16 педагогів) хоч відбавляй - учні Вербецької ЗОШ стають призерами численних змагань та конкурсів. Та й їхні наставники не пасуть задніх - ось Віталій Соколовський цьогоріч став Вчителем року в номінації «Музичне мистецтво».

ПЛАНУЮТЬ РОЗШИРЕННЯСамвидав Надії Грищук
Так саме компактно, але дружно й у гарних умовах живуть у місцевому дитсадочку «Дзвіночок», яким керує Надія Грищук. Заклад відвідує 48 дітлахів, з 3-ох до 6-ти років, працює три мішаних групи.

- Дитсадок відкрили в 1991 році, - розповідає Надія Володимирівна. - Спочатку діток було мало, але село розросталося, люди в ньому залишалися жити й працювати, і нині ми маємо кого виховувати. У «Дзвіночку» діє дві середніх і одна старша група. Батьківська плата за відвідування складає 10 грн у день (50% від загальної суми), решту компенсовує сільська рада. У закладі працює 4 педагоги, також маємо медсестру, помічників вихователів та техперсонал. 

Цього року плануємо добудувати до дитсадка ще частину приміщення, в якій буде спортивна та актова зали.

ФАП Валентина ФуркалоПРИВІЛЕЇ ТА СТАБІЛЬНІСТЬ
Рідко який фельдшерсько-акушерський пункт району може похизуватися персоналом із трьох осіб - завідувача, акушера та санітарки. А от Вербецький ФАП може. На власні очі в цьому переконалися, потрапивши у сільський медпункт, де працює завідувач Валентина Фуркало, акушер Олена Веричанська та санітарка Ніна Мельник.

- Обслуговуємо 1500 жителів Вербки та трохи більше сотні з Привороття Другого, до якого добираємося на власних двох, через ліс короткою дорогою, - каже Валентина Василівна. Вона - медик з 44-річним стажем, знає всіх у цих краях.

У ФАПі декілька кімнат - оглядовий і дитячий кабінет, маніпуляційна та техприміщення. Щомісяця приїздять медики з району - педіатр та дільничний терапевт. У закладі чисто аж стерильно, ремонт тут, кажуть, зробили декілька років тому за кошти сільської ради.

Не тільки медична кадрова розкіш дивує у Вербці, а й поштарська стабільність! У заввідувача поштового відділку та поштарки в одному лиці Людмили Лаврентюк лише один вихідний серед звичних для нас буднів - у четвер. На велосипеді, виданому поштою, допомагає розвозити коресонденцію онук Людмили Вікторівни. Він не лише добряче орієнтується, хто, скільки і яких газет виписує, а й лагодить двохколісного помічника, звичайно, за власні заощадження. Як-то кажуть, велосипед видали, а далі - крутись, як хочеш.

БЕЗ МІНУСІВ НІЯКСтароста села Анатолій Мазур
У колишньому Будинку побуту, окрім ФАПу та поштового відділку, знайшлося місце для кабінету старости села Вербка та Привороття Друге Анатолія Мазура. З часом, можливо, тут буде і великий спортзал, принаймні місце для нього є.

- Дуже хочеться мати в селі спортивний зал, - каже Анатолій Васильович, - щоб діяли різні секції, і діти мали куди піти. 

А то ми так: книжками в теніс граємо і призові місця займаємо (сміється). То, звичайно, жарт, а як серйозно, то хочеться більше уваги для спорту. Дитячий майданчик перед сільською радою маємо, залишилося довести його до ладу, розрівняти, зробити літні майданчики для ігор.

За рік роботи в об’єднаній громаді зроблено чимало. Село повністю освітлене, реалізовано декілька проектів, капітальний ремонт побачила школа, з хащів видерлося старе сільське кладовище, двічі на місяць організовано вивозимо сміття на гуменецьке сміттєзвалище. У планах - зробити водопостачання населеного пункту, працюємо над виготовленням документів на свердловину.

Вербецький адмінцентрЗавдяки сільському голові Інні Абдулкадировій маємо гарний громадський ставок. Добре, що працюють кар’єри та ковбасня, люди мають у селі роботу.

Попри плюси вербецьке виробництво має і мінуси, бо ж як без них. Вантажівки, що шастають з кар’єра в кар’єр, розбили центральну дорогу в селі. Мало того, що вона білосніжна від вапняку, та ще й із ямами в коліно і рівчаками, що поробилися від важких вантажних коліс. Проект на капітальний ремонт вулиці Центральної зроблений, та де гарантія, що як відремонтують, то за кілька років її не розбомблять знову? 

Відлуння вибухів, що час від часу лунають у кар’єрі, закарбовується на будинках місцевих жителів дрібними тріщинами, без них тут немає жодної хати. Хто живе далі від кар’єру, з ситуацією мириться, хто ближче - іноді скаржиться. Та й одне з підприємств, що займається розробкою кар’єру, зареєстроване в столиці - податки йдуть за місцем реєстрації, а надра ж із Вербки вирізають.

Не тільки приємними цінами й різноманітним асортиментом тішать вербецькі ковбаси. Від виробництва, що підходить впритул до сільської ради, заносить таким смородом, особливо влітку, що можна зомліти. Та й відходи від тварин, були випадки, що утилізовували не за правилами.

Вербецький метрМЕТР ВЕРБЕЦЬКОЇ КУЛЬТУРИ
«Малаї» (як по-сільському кажуть на вербівчан сусіди) всі музиканти. Чому «малаї» - незрозуміло, а от щодо музикантів, то тут досить логічне пояснення. 34 роки тримають у міцному кулаці культуру на селі родина Вапничних - Микола Михайлович працює завклубом, а Валентина Михайлівна завідує бібліотекою. Обидвоє починали працювати з 1983 року, і з тієї пори сільський клуб став для них другою домівкою.

Культурний храм, побудований 77 років тому, сьогодні виглядає як нова копійка. Його господар ділиться з нами секретом, як йому вдалося не лише вберегти приміщення від руйнації, а й зробити таким, що нині не соромно туди зайти поважним гостям.

- Після розвалу Союзу нищили все, - пригадує Микола Михайлович. - Розтягували, що могли, а я, навпаки, все тягнув до клубу. Тоді стілець, уявіть, коштував 1 копійку, аж смішно. Продав би, ну стільки їх там є, а далі що? Навіть у думках такого не було, навпаки, шукав, хто б клубу допоміг. Якось вибив гроші на ремонт, потім - на інструменти, а ще - берегли те, що мали. Хтось може інструмент за кілька років списати, а в мене один 15 років грає і ще буде грати. Так саме меблі - диван з 70-их, шафа - з 80-их (сміється), але все, як нове.

бібліотекар Валентина ВапничнаЗа словами Миколи Вапничного, три знакові фігури піднесли музичну культуру у Вербці на високий рівень - Василь Мазур, керівник духового оркестру, який вивчив більше 1000 музикантів; Олег Гавюк, також духовик за покликанням, та Василь Богданов, котрий більше 50 років пропрацював у клубі кіномеханіком.

А сьогодні Микола Михайлович - знакова фігура на все село, адже ансамбль ложкарів і народних інструментів «Вербівчани» під його керівництвом став першою ластівкою Гуменецької об’єднаної громади, яка повернулася зі Всеукраїнського конкурсу з вагомою нагородою (детальніше про це читайте на с.13).

Поруч із сільським клубом розташувалася українська православна Димітрієвська церква, де службу править отець Михайло. До речі, перша дерев’яна сільська церква, за свідченнями історичних джерел, була дуже убогою, покрита соломою, навіть без хреста. 

P.S. Вербецькі музиканти залишили в наших серцях і душах незабутні враження. Вони такі натхненні, запальні та енергійні! Не менше цього горіння до роботи в освітян та медиків, додають бадьорості й перспективні плани старости села, тож у Вербки є всі шанси на відмінне життя. Але оцінка не тверда, а з мінусом, який, наче шлейф тягнеться за місцевим виробництвом.

Свою оцінку, шановні читачі, ви можете поставити на офіційному сайті газети klyuch.com.ua, або в групах «Сільського контролю» в соціальних мережах

І не скажеш, що клубу 77 ДНЗ «Дзвіночок» контроль


Теги: Сільський контроль, с.Вербка

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:










Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.