Перейти на мобільну версію сайту


01.03.2013

БУЛО ЦЕ НА ДАМАНСЬКОМУ

Цього року виповнюється 44 роки з Дня закінчення радянсько-китайського прикордонного конфлікту на острові Даманський. 2-15 березня 1969 р. тут відбулися збройні зіткнення з військовими Китайської народної республіки.
У цій кривавій сутичці, яка потягнула за собою людські жертви (лише з радянського боку загинуло 58 солдат), брав участь і подолянин, нині відома та шанована в місті людина, професор, заслужений діяч науки і техніки України, ректор ПДАТУ Микола Бахмат.
На той час Микола Іванович проходив дійсну військову службу на Далекому Сході.
- Тоді на кордоні з Китаєм було загострене політичне протистояння країни Мао із СРСР, - розповідає Микола Бахмат. - Я, як спеціаліст кабельних мереж командного пункту, працював на засекреченій апаратурі зв’язку (ЗАЗ), тож знаю про це не з чуток. Частенько доводилося передавати телефонограми про порушення наших кордонів літаками китайської армії. Але командувач ДСВО генерал-полковник Олег Лосик і головнокомандувач військ ППО СРСР1299125160_zeei1.jpg маршал Батицький застерігали: «В конфлікти не вступати, КЦ КПРС проводить перемовини з Пекіном». Думали, все обійдеться мирно, але... У ніч з 1 на 2 березня, близько 500 китайців по льоду річки Уссурі (притока Амуру) перейшли на острів Даманський і там закріпилися. Наш наряд прикордонної застави в складі п’яти автоматників отримав наказ вигнати китайців з острова, який вони вважали своїм.  
Сутички були постійними: то їх селяни на нашу бойову техніку з палицями кидалися, то висилали для провокацій бійців діючої армії КНР. Проте в наших прикордонників був простий прийом проти їхніх дій – в солдатську шеренгу пліч-о-пліч йшли стіною на супротивника.
І тієї ночі ми сподівалися, що це лише провокація, проте наших п’ятеро прикордонників так і не дійшли до острова: їх розстріляли китайці. Загинув і 27-річний командир застави старший лейтенант Іван Стрєльніков.
...Ніколи не зітреться з пам’яті жахлива картина, коли китайці увірвалися в приміщення, куди наші вояки перенесли тіло важко пораненого старшого лейтенанта Івана Стрєльнікова. Над ним жорстоко знущалися, кололи його штиками, обрізали вуха і ніс... А ми навіть не змогли його врятувати: кожного, хто бодай на трішки наблизиться до того місця, чекала куля.
1_.jpgКомандування на себе взяв сержант Юрій Бабанський. Того дня в бою полягло ще 20 наших прикордонників. Такі значні втрати особового складу поснювалися відсутністю навиків бойових дій проти значної кількісної переваги супротивника.  
До 5 березня китайці, відчувши підхід радянських військ, залишили острів. А наступного дня, о 6-й ранку, нас підняли за тривогою і командир роти зв’язківців капітан Бєльченко промовив: «Хто бажає виїхати на позицію острова Даманський для забезпечення зв’язку, два кроки вперед!». І всі 160 бійців зголосилися! Серед дев’яти зв’язківців, яких відібрали для виконання бойового завдання, опинився і я.
Карабіни, по три ящики патронів, протигази та три новенькі на той час засекречені спецавтомобілі зв’язку - ось уся наша екіпіровка. Уявіть лишень, який був патріотизм: жовтороті 18-19-річні солдати, котрі ніколи не нюхали пороху, добровільно зі зброєю в руках йшли захищати кордон держави!
7 березня ми прибули на місце дислокації наших військ. З 8 до 12 березня перестрілка не вщухала - гинули наші хлопці, а ми вимушені були дотримуватися команди «В конфлікт не вступати!».
10 березня близько півтори тисячі китайців зайняли острів і гарматним вогнем зі свого берега обстріляли наші позиції та хутір Михайлівський. Китайцям вдалося підійти впритул до застави. Вони, як таргани, лізли з усіх щілин, підпалили казарму, вбили ще десятьох прикордонників.
11 березня із сусідньої застави на підмогу з двома БМП прийшов тоді старший лейтенант Віталій Бубенін  (його група «Альфа» 1979 р. штурмувала будинок президента Аміна в Афганістані). Вони обійшли ворога з тилу та знешкодили близько трьох сотень китайців, які громили заставу.
На ранок 12 березня наші втрати обраховувалися понад 5 десятками життів солдат. Як боляче було слухати в навушниках ЗАЗ перемовини маршала Батицького та генерал-полковника Лосика про те, щоб не вводити війська, бо ЦК КПРС проводить перемовини, а голова Ради Міністрів СРСР вилітає до Китаю... Надто дорогу ціну ми заплатили за квадратний кілометр суші з хащами й чагарниками та болотом.
Довідавшись про загибель 58 наших солдат, командувач ДСВО Лосик, не дочекавшись наказу з Москви, віддає власний наказ: «Людей не використовувати! Острів Даманський і китайське військо знищити за допомогою реактивної техніки!».
Тоді вперше було застосовано самохідні установки «Град». Через 15 хвилин після наказу 12 березня, о 17.00 за московським часом, шквалом вогню «Градів», тисячею реактивних снарядів ворога було знищено. Крім того, було обстріляно китайську територію, де були сконцентровані військові сили. Води Амуру забрали близько трьох тисяч життів китайських солдатів та офіцерів...
Молодому Миколі Бахмату тоді було присвоєно звання старшого сержанта. У квітні 1969 р. з рук першого секретаря ЦК ВЛКСМ Бориса Павлова він отримав Почесну грамоту та короткотермінову відпустку додому. Через рік йому присвоїли звання старшини строкової служби, а в Хабаровську, в 15-тисячному Палаці спорту, з рук генерал-полковника, нового командувача ДСВО Володимира Толубка Микола Іванович отримав медаль «За військову доблесть».
... Здавалося, пройшло 44 роки, проте пам’ять і досі жива...

Теги: о.Даманський, Микола Бахмат

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:








Меблі

Ексклюзивні вироби з акрилового та кварцового каменю Staron®, Radianz®:
кухонні стільниці, барні стійки, рецепції;
сходи, підвіконня, басейни
Та багато інших елементів інтер’єру за вашими побажаннями




Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.