Перейти на мобільну версію сайту


05.08.2016

БОРІТЕСЬ - ПОБОРЕТЕ, ВАМ БОГ ПОМАГАЄ!

демшинЗа 28 км від Кам’янця, оточене полями, річками і заказником «Чапля», примостилося мальовниче село Демшин. Тут проживає всього 662 особи. Майже рік, як населений пункт входить до складу Китайгородської сільської ради об’єднаної туриторіальної громади. Хоч про неї і кажуть, як про найбіднішу в районі, та чи готовий Демшин і його жителі миритися із таким статусом? У якому напрямку планують розвиватися в селі та чи має воно привілеї від голови об’єднаної громади, який родом звідсіля, цього тижня дізнавався «Сільський контроль».

До Демшина дорога, як і по всій об’єднаній громаді, не в найкращому стані, тож із вітерцем їхати не вийде. За кількасот метрів на рогізнянській трасі при повороті на Демшин побачите патріотичну автобусну зупинку. Окрім того, що вона пофарбована в кольори прапора, знайдете написаний на стіні уривок із вірша Кобзаря «Борітесь - поборете, вам Бог помагає!». Напевне, сільська молодь, яка робила цю зупинку, інтуїтивно відчувала настрої малої батьківщини.

Чере Демшин щодня курсує автобус на Рогізну, вартість квитка становить 15 грн. Село досить компактне, на кількох вуличках розмістилось 343 двори. Якщо і є пусті будинки, то їх використовують під дачі.

Хоч поселення в документальних джерелах згадується з 1638 р.,та час заснування його слід відносити до більш раннього періоду. Виявлені на території села залишки житлових і господарських будівель свідчать про те, що тут люди жили ще в період Київської Русі (X - XIII ст.). Назва села походить від імені першого поселенця - Демка (початкова назва мала форму Демчин). Демко - зменшений варіант календарних (канонічних) імен Дементій (на грецькій мові «приборкувач») чи Дем'ян.

Староста Галина ГойГОЛОВНЕ - БАЖАННЯ

Ось уже два місяці як у Демшині старостує Галина Гой. Як колишній медик і жителька села, Галина Петрівна знає тут кожну людину й закуток. Жінка користується неабияким авторитетом, до її думки прислухаються односельці.

- У селі люди так саме, а, можливо, й більше хочуть, щоб про них хтось подбав, допоміг чи порадив, - каже Галина Петрівна. - Нам складно, бо ми в об’єднаній громаді, коштів на все не вистачає, але не жаліємося, навпаки, стараємося самостійно покращувати життя в селі.

Між двома демшинськими вуличками знаходиться сільський ставок. У оренду його не віддають, адже поруч Дністер, неподалік Тернава і Студениця, тож посидіти із вудкою є де. Цьогоріч ставок розчистили від хащів - працювали сільські активісти й місцеві депутати. Після цього провели свято Івана Купала, на яке зійшлося все село. Про той відпочинок згадують і досі.

- Люди дивувалися, яка в нас краса, - усміхається староста, - а треба було для цього лишень розчистити ставок.

Так саме гуртом розчистили і привели до ладу криницю, яку в народі називають панською. Навкруги неї планують зробити зону відпочинку, адже вона майже в центрі села.
Ще одне ноу-хау від сільської старости з’явилося після її приходу на посаду. У Демшині щонеділі збирається сільський базар. Спочатку до цієї ідеї поставилися скептично, та з кожним тижнем охочих торгувати стає більше, приїжджають зі своїм крамом навіть із міста.

У поближніх селах в ідею базарювання поки що не вірять, але ми би порадили вже об’єднаним односельцям не полінуватися, поїхати в неділю у Демшин на базар та підтримати цю чудову ініціативу! До речі, ми саме так і зробили, відвідавши недільний ярмарок та затарившись сільською продукцією, вирощеною дбайливими селянськими руками.

клубЄ КУЛЬТУРА В БУДИНКУ КУЛЬТУРИ

У тому, що демшинці ніколи не сиділи склавши руки, були ініціативними та активними, ми переконалися за два дні перебування в цьому селі. Чого лишень вартує музей села, зроблений руками нині, на жаль, покійного Григорія Павленка. У музеї, що розмістився на другому поверсі сільського Будинку культури, знаходиться 1370 експонатів, є 5 залів: краєзнавчий, зал пам’яті, бойової слави, народних ремесел та кіностудія. За життя Григорій Іванович відзняв більше 140 документальних фільмів із життя села. 

Сьогодні ж історичними реліктами опікується завідувач музею Галина Чорна. Роботи у Галини Михайлівни предостатньо, адже чимало експонатів потребують реставрації. До речі, ідею музею можна значно розширити та перетворити на музей об’єднаної громади. Сподіваємось, що завідувачка буде так саме сумлінно ставитися до своєї роботи, як і колись Григорій Іванович.

У Демшині, яке є третім за кількістю населення в об’єднаній громаді, великий Будинок культури. Побудований він на честь 60-річчя ВЛКСМ і має відповідну табличку, яку ми би рекомендували зняти. Все таки, її місце в музеї, а не на фасаді культурного храму! Керує закладом Ірина Любченко. Цьогоріч у клубі затіяли серйозний ремонт: стелю вже поміняли на нову, замість старих вікон поставили металопластикові, на черзі - стіни. Величезну актову залу, розраховану на 450 місць, дороблять найближчим часом. 

Одна із зал музею Григорія ПавленкаУ приміщенні клубу знайшлося місце для сільської бібліотеки, завідувачем якої працює Ганна Франчук, і, навіть, для приватного магазину. У бібліотеці є два зали - для дітей і дорослих. Одразу при вході - зелений куточок, у центрі якого величезне дерево. Бібліотекар зізнається, що знайшла його в лісі, чоловік допоміг доправити до місця роботи, тут його окультурили, й тепер воно стало окрасою сільської читальні.

ЗА ЗНАННЯМИ - У СУСІДНІ СЕЛА

П’ятеро демшинських дітей разом із батьками добираються автобусом на виховання в Калачковецький дитсадок. А от школярі щодо вибору місця навчання розділилися: одним до вподоби Рогізнянська школа, іншим - Калачковецька. Наразі доля останньої під питанням, адже там не набирається необхідної кількості учнів для її фінансування з Держбюджету (бюджет об’єднаної громади такі витрати самотужки просто не потягне). І поки місцеві чиновники думають над долею Колись тут була школаКалачковецької ЗОШ - призупинити роботу чи понизити ступінь - 13 демшинських школярів, за словами голови об’єднаної громади Юрія Безродного, планують розпочати новий навчальний рік у Китайгородській ЗОШ І-ІІІ ступенів. Шестеро учнів залишаються стійкими у своїх переконаннях та здобуватимуть знання в Рогізнянській ЗОШ І-ІІІ ступенів.

Сьогодні в приміщенні Демшинської школи знаходиться робочий кабінет сільського старости, тут планують зробити ремонт і, можливо, в майбутньому перепрофілювати заклад у комунальне підприємство, яке би розвивало туристичну галузь у регіоні. Як зізнається староста села, є намір зробити ремонт і в шкільному спортзалі, переробивши його в їдальню, яку би місцеві жителі змогли за символічну плату використовувати для проведення урочистих подій.

За кілька метрів від школи одне на двох приміщення ділять ФАП та поштове відділення. Завідувач фельдшерсько-акушерським пунктом Марія Гайсюк у відпустці, проте на роботу навідується. Квітів і вазонів перед входом у медзаклад стільки, що закрадається думка, ніби потрапив у оранжерею.

«ЙДЕ ЛОЗНЯ»Йде лозня

Саме так у Демшині називають процес виготовлення сухофруктів. Лозні для сушіння яблук, груш та слив є чи не на кожному обійсті. Демшинські сухофрукти продають і на міському ринку, і везуть до столиці. Методи сушіння в кожного господаря свої, але влітку на подвір’ї ріжуть яблука і груші, миють сливи - і все це сушать. Процес, скажемо вам, досить трудомісткий, але як приємно взимку поласувати смачнющим узваром чи чорносливом!

На базарі голова ОТГ Юрій БезроднийЗемлі селян розпайовані та перебувають в оренді СТОВ АФ «Україна». Із пайовиками орендарі розраховуються вчасно, а от селу допомагати не поспішають, як це роблять аграрії з інших населених пунктів. Тож, не чекаючи манни небесної, селяни тримають худобу, господарство і чималий шмат городу. Зібрані овочі й фрукти везуть на базар. Щодо молочної продукції, то її з кожним роком стає менше. Сьогодні в селі може й набереться до вісім десятків корів, а раніше їх було втричі більше. 

ДЕМШИНСЬКІ ПАРАДОКСИ

Сільська церква, побудована в 1886 році, знову відновила свою роботу в 1989-му. Раз у три тижні сюди на службу приїжджає отець Володимир, а на храмове свято, що на Іллі, сходиться не лише все село, а й мешканці сусідніх. Церква потребує реставрації, проте пожертв для її відновлення надходить не так уже й багато.

Натомість охайністю і чистотою виблискує останній притулок селян - нове кладовище. Тут є навіть капличка, яку встановила родина Білег, до речі, відомий лікар Микола Білега родом із Демшина. Із цього села і заслужений лікар України Віталій Черномиз.

СтавокУ Демшині, як і в кожному селі Китайгородської об’єднаної громади, проблем вистачає. Найбільша вона із водою. У багатьох сільських криницях пропала вода, хоч за кількасот метрів розкинулась річка Дністер.

Вдвічі більший за кількістю населення від сусідніх Калачківців сьогодні Демшин залишився без школи та дитсадка. Звучить парадоксально, якщо не враховувати того факту, що село ще рік тому входило до складу Калачковецької сільської ради з однойменним центром.

Село настільке мальовниче й приємне для відпочинку, але разом із цим тут немає й натяку на розвиток зеленого туризму. Якщо хочете зупинитися на ніч у цьому регіоні, налаштовуйтеся, що апартаметами для вас стануть спальник у наметі, який ви завбачливо прихопите з собою. Комфортні умови можливі лише, якщо ви приїдете до когось із місцевих у гості.

ЗАКАЗНИК «ЧАПЛЯ» І ПЕЧЕРА

Заказник «Чапля», який займає площу 177 га, розташувався над гирлом річки Тернава та на лівому березі р.Дністер, біля Демшина. Назва заповідної території не випадкова, адже тут дійсно було багато сірих чапель. У заказнику, який знаходиться під юрисдикцією НПП «Подільські товтри», ростуть дуби і берека. Тут одне із небагатьох місць поширення релікта осоки білої. Скелясті береги заказника сприятливі для плазунів та птахів, а також рідкісних тварин - борсука, підковоноса, нічниць - великої і водяної. Цвітет тут чимало квітів, занесених до Червоної книги України.

Невеличкий хутір в одну глуху вулицю - це все, що сьогодні залишилося від колишнього села Печера, яке тут місцеві чомусь називають на свій лад - Печора. Дістатися до нього можна дорогою попри колгоспний сад.

У селі, як на диво, ще й досі вцілілі хати, в яких живе кілька людей, решта - пусті. За ввесь день як побачиш одну людину на вулиці, то буде добре. Незважаючи на глушину, в деяких будинка все ж є ознаки цивілізації, як-от пластикові вікна.

Колишній печорянський цехА колись тут був цех із виготовлення печорянської мінеральної води, який знаходився внизу біля річки Окунь. Завдяки місцевим нам вдалося потрапити туди. Звичайно, від колишнього виробництва залишилися лише руїни, а от вода там і справді смачна. До речі, вона потрапляє по трубах до водонапірної башні, які роздає воду на весь сусідній Китайгород.

P.S. Демшин стає на ноги повільно, принаймні люди тут почали розуміти, що не варто сподіватись на якогось доброго дядьку, який прийде і все зробить. Вони стараються і працюють, сільські депутати тут активні. А головне, що працювати і змінювати життя на краще бажає новоспечена староста Галина Гой, якій ми не могли не поставити оцінку відмінно за її старання. А от селу Демшин ми ставимо трійку, бо працювати тут є над чим.

Свою оцінку, шановні читачі, ви можете поставити в соцмережах групи «Сільський контроль» чи на сайті klyuch.com.ua в розділі «Опитування».


Теги: Сільський контроль, с.Демшин

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:








Меблі

Ексклюзивні вироби з акрилового та кварцового каменю Staron®, Radianz®:
кухонні стільниці, барні стійки, рецепції;
сходи, підвіконня, басейни
Та багато інших елементів інтер’єру за вашими побажаннями
Діють акції




Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.