Перейти на мобільну версію сайту


28.07.2017

БЕЗ НОСІВ І АБРИКОСІВ

Мають де відпочитиКомусь для руху вперед потрібна зміна назви, за якою нібито має змінитися хід історії, іншому поштовх для розвитку дає об’єднання, все ж таки легше щось вирішити, згуртувавшись заради спільної мети. Та в будь-якому випадку історію творять активні й енергійні, навіть, якщо вони самі про це не здогадуються. 

Щось подібне сьогодні переживає село Абрикосівка Гуменецької сільської ради. У минулому Безнісківці чого тільки не робили – і назву міняли, і власну сільську раду мали, й об’єдналися, а промінець надії побачили тільки тоді, коли в місцевих активістів з’явилося непоборне бажання зробити кращим рідне село.

До Абрикосівки (колишніх Безнісківців) можна потрапити кількома шляхами. Як їхати з Дунаївців, то через Шатаву і Супрунківці, з якими село межує. Як від Кам’янця, то доведеться пропетляти через увесь Тещин язик і сусідню Корчівку. Зі Староушицької траси дорога протягнеться попри Кульчіївці, Калиня та Боришківці. Та найкоротшим залишається другий напрямок, довжиною у 12 км. Саме ним п’ять разів на тиждень усього за 12,50 грн селяни мають нагоду вибратися до міста по досить пристойній сільській дорозі, не кажучи вже про міжнародну трасу.

Абрикосівські активісткиМІНЯЛИ НАЗВИ І ВЛАСНИКІВ
Із колись 1,5 тисячного населеного пункту Абрикосівка перетворилася на село, в якому у 180 дворах проживає 446 жителів. Близькість до міста не змогла зупинити демографічну кризу, навпаки в певний час її посилила.

Історія датує появу Безнісківців початком 15 століття. За переказами старожилів, давня назва села походила від того, що його першим поселенцем була людина без носа. У середині 16 ст. населений пункт мав трьох власників – Яроша, Матвія і Єжовського. Згодом тут господарював канонік кам’янецького католицького капітулу Фома Гінтор, Павло та Христофор Ячимірські, Римник та Валентин Бонк. Коли Поділля перейшло до Польщі, половина села належала капітулу, а інша половина – різним власникам. У 18 ст. Безнісківці були власністю дворянина Івана Івашкевича, а в 19-му ними володіли подільський стольник Андрій Гуровський, звіногродський скарбник Зубаржевський та гродський кам’янецький суддя Францишек Ксаверій Качковський. Згодом російська імператриця Катерина II подарувала ці землі племінницям князя Григорія Потьомкіна. На початку XX ст. Безнісківці належали відомому кам’янецькому адвокату Данилу Бабичеву.

Майже 5 століть назва села нікому не заважала, аж раптом у 1966 році радянська влада вирішила позбутися, напевне, немилозвучного імені, перейменувавши Безнісківці в Абрикосівку. Що ж, назву змінили, проте абрикосів так і не насадили – на все село ми ледве знайшли два, всипаних плодами деревця...

На початку 20 ст. існувала Безнісковецька сільська рада, яка входила спочатку до Маківського, потім – Китайгородського, Староушицького і нарешті Кам’янець-Подільського районів. На кілька років населений пункт навіть був приєднаний до Кам’янець-Подільської міської ради, після чого входив до складу Довжоцького району. Нині ж Абрикосівка вже два роки, як живе в Гуменецькій об’єднаній громаді. Чи стало від цього краще? Щоб в одну секунду, то ні, але позитивних змін чимало.

СтаростаПЛАНІВ ВИСТАЧАЄ
Абрикосівка має яскраво виражений сільський центр, у якому розмістилися клуб, бібліотечний пункт, поштове відділення, ДНЗ «Перлинка» та пам’ятники історії. У сусідній вуличці заховалася колишня школа зі збереженим спортивним майданчиком. А от сільська рада і медпункт поки що тісняться в одному приміщенні за кількасот метрів звідси. Керує селом староста Оксана Костовська (на фото), у минулому сільський депутат трьох скликань та домогосподарка.

Для Оксани Миколаївни старостування – нова справа, та вона активна й не соромиться попросити допомоги в колег. 

– Хочемо село відродити, – зізнається вона. – Після об’єднання все починали з нуля, шукали документи, яких не було на жоден об’єкт інфраструктури, залучали до допомоги спонсорів. Плануємо перетворити школу на адмінприміщення, в якому будуть кабінет старости, медпункт та поштове відділення.

Медичну допомогу в селі за сумісництвом надає фельдшер із сусідніх Супрунківців Оксана Цвігун, про діяльність якої ми вже писали, коли заїжджали з інспекцією «Сільського контролю» у це село (читайте «КлюЧ» від 26 травня 2017 р. №20 (275)).

«Перлинка»Абрикосівська 9-річка в 2004 році урочисто відзначила своє 110-річчя. На той час у школі навчалося всього 48 учнів. А через 10 років заклад призупинив свою діяльністю. Цьогоріч його взагалі закрили. Частина сільських дітей їздила на навчання в Боришковецьку ЗОШ І-ІІ ст., а після об’єднання шкільний автобус почав курсувати до Гуменецького НВК.

А от ДНЗ «Перлинка», яким керує Галина Петрик, пощастило більше. Дитсадок відновив свою діяльність більше десяти років тому після 10-річної перерви. Для малюків тут створені всі умови, є гарний ігровий майданчик, якого так не вистачає старшим дітям.

НА ЕНТУЗІАЗМІ
По сусідству з «Перлинкою» розмістився сільський клуб, у приміщенні якого функціонує бібліотечний пункт КЗ «Гуменецька публічна бібліотека». Обидвом закладам дає раду Валентина Гончарук.

завклуб– Сільський клуб, побудований 1982 року, розрахований майже на 200 місць, – розповідає Валентина Петрівна. (на фото) – Маємо два самодіяльних колективи – вокальна група дівчаток «Веселка» та вокальна жіноча група. При бібліотеці діє народознавчий клуб «Джерельце». Не пропускаємо жодного свята, щоб не підготувати хоч невеличку, але концертну програму.

Абрикосівська культура живе на суцільному ентузіазмі. У клубі навіть музичної апаратури немає – все своїми силами і як, зізнаються вокалістки, на слух. До об’єднання клуб у селі з поламаними кріслами стояв для красоти. Коли ж почали працювати, знадобилося все. Клубні крісла ще старого зразка передали з Лисогірки, але тут і цьому радіють. Цьогоріч інвестори обіцяли допомогти з ремонтом даху, який протікає не перший рік. 

соціальна ношаАктивна й енергійна соціальна працівниця Галина Шабага  (на фото) . У неї на обслуговуванні перебуває 28 людей. Жінку зустріли, випадково. Йшла вулицею із здоровенним мішком, на якому через увесь напис «Абрикосівка». Каже, що збирає речі в підопічних, щоб випрати.

– Допомагаємо усім, – пояснює Галина Миколаївна. – Продукти купити, їсти приготувати, ремонт у хаті зробити чи речі випрати. Одинокі і літні люди не кинуті напризволяще.

ДУХОВНІСТЬ ВІДНОВИЛИ
При в’їзді в Абрикосівку встановлено хрест із розіп’ятим Ісусом. Такий же є і в сусідніх Боришківцях. Власне сільський храм красується у центрі. 1729 року в Безнісківцях на кошти громади було збудовано дерев’яну церкву з трьома куполами на честь Миколи Чудотворця. Кам’яна церква з’явилася в 1881 році.

У радянський період храм розтрощили. І досі люди пам’ятають, як його руйнували, як падали додолу церковні куполи...

На початку 90-их минулого століття Божий дім відновили, знову ж таки, побудувавши за кошти селян. Церква нині велика й простора, майже сільська окраса.

ЗРУШЕННЯ Є
Абрикосівські селяни, як і з сусідніх населених пунктів, живуть із землі та худоби. Особливої роботи в селі немає. Місцеві землі орендують двоє агровиробників – СТОВ «Україна» (с.Маків) та ТОВ «Енселко-Агро».

Близькість до міста дозволяє вирощувати городину й продавати її на базарі. В Абрикосівці ще тримають майже сотню голів худоби, пасуть аж три череди. Молоко здають двом підприємцям із сусідніх Кульчіївців та Калиня. 

При в’їзді в колишні Безнісківці працює кар’єр, глину з якого добуває ТОВ «Промтехтранс». Колись, як податки підприємство платило в сільський бюджет, вдалося засипати більшу половину сільських доріг та поміняти всі дерев’яні електроопори на бетонні.

У листопаді 2008 року в селі запалили блакитний вогник – газпровід пройшов через Абрикосівку і Корчівку. А от із водою тут проблеми: аби провести водогін по селі, треба не лише виготовити проектно-кошторисну документацію, а й затратити мільйони, що наразі громаді не під силу. Зате сміття з села вивозять централізовано і щомісяця на гуменецьке сміттєзвалище. Селяни до таких нововведень об’єднаної громади вже звикли, як і до суботників, благоустрою території та спільної роботи.

За всім цим проглядається небайдужість і бажання залишити слід в сільській історії, як свого часу це робили і досі роблять професор, доктор економічних наук, декан економічного факультету ПДАТУ Микола Місюк, кандидати наук Володимир Дроздовський і Станіслав Мундерецький. Серед уродженців села варто згадати Євгена Гітіліса, який у 1962-1964 роках був головою Кам’янець-По­дільського міськвиконкому, та Леоніда Шабагу – директора у 1986-1990 роках Кам’янець-Подільської спецшколи-інтернату для дітей з пониженим зором. 

СкульптураРЕКРЕАЦІЇ БУТИ
Абрикосівка має всі шанси перетворитися на невеличку рекреаційну зону, принаймні перші кроки в цьому напрямку вже зроблені. Власне село має три ставки – два з них при в’їзді в населений пункт і один – на межі з сусідніми Супрунківцями. Саме останній цього року почав активно приймати охочих відпочити.

На березі водойми, яка межує з сосновим лісом, встановили альтанки. Їх можна орендувати на добу, або і й більше. Вартість оренди однієї альтанки, де за столом легко розміститься компанія з 10 осіб, становить 150 грн. Заплатив – і хоч цілий день відпочивай. Чудова й досить бюджетна альтернатива для корпоративних зустрічей – відпочинок на природі й біля води. Щоправда, у ставку особливо не скупаєшся, але порибалити можна, хоч і на значний улов не варто сподіватися. За потреби власники рекреаційної зони можуть надати мангал та лежаки.

Неподалік від двох інших ставків збереглися залишки руїн колишнього панського маєтку та великого льоху. Останній можна відновити, були би фінанси.

На межі між Абрикосівкою і Калиням, у яблуневому саду, встановлено старовинну скульптуру святого Яна Непомуцена. Звідки з’явився пам’ятник, невідомо, принаймні жителі з обидвох сіл не володіють жодною інформацією. Але скульптура велична, й, що примітно, табличка на ній не зістарена часом, а нова. 

В історичних документах знаходимо згадку про Троянів вал, який тягнеться дорогою від станції до села, пересікає її, і йде аж до Дністра. Щоправда, знайти той вал так і не вдалося.

P.S. Абрикосівка з двома абрикосовими деревами якось незаслужено носить свою назву. Але цю прогалину пообіцяли виправити сільські активісти, котрі запланували висадити бодай абрикосову алею, щоб хоч якийсь відповідник до імені був. Хочеться вірити, що це стане лише початком тих великих запланованих змін, на які очікує населений пункт. На щастя, з періоду застою тут вибралися, далі – тільки вперед. Поки що Абрикосівка заслуговує на слабеньку «трійочку» від «Сільського контролю», і вона, в першу чергу, за ентузіазм сільського активу. Свою оцінку, шановні читачі, ви можете поставити на офіційному сайті газети klyuch.com.ua, або ж у групах «Сільського контролю» в соціальних мережах.

адмінцентр Колишня школа

Сільський клуб Церква


Теги: Сільський контроль, с.Абрикосівка

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:










Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.