Перейти на мобільну версію сайту


20.02.2015

АФГАНСЬКИЙ ДОСВІД ЗНАДОБИВСЯ В АТО

У короткочасну відпустку із зони АТО прибув у місто командир окремої інженерно-саперної частини, яка виконує завдання в секторі «А», капітан Дмитро Сєров.

Дмитро Валентинович - легендарна особистість, він має два ордени Червоної Зірки, які отримав за героїчний подвиг у Афганістані (1980-1983 рр.), нагрудний знак «За розмінування» та Почесну грамоту Верховної Ради СРСР. Тоді ще лейтенан Дмитро Сєров був командиром взводу розвідки спеціального призначення. Обидві Зірки отримав за успішне виконнання бойового завдання, одну - за Пандшерську операцію, другу - за дії в районі Фейзабата.

Через 22 роки мирного життя Дмитру Сєрову знову довелося йти в бій, але вже на рідній землі, боронити суверенітет та цілісність. Кам’янецькі офіцери й прапорщики, які знають капітана Сєрова, щасливі, що він командує саме їхнім підрозділом, бо його бойовий досвід не раз рятував image.jpgусім життя.

- Дмитре Валентиновичу, Ви пройшли афганське пекло, заробили там, окрім орденів, ще й інвалідність, тож мали повне право не йти в зону АТО. Чому ж пішли?


- Ще на початку розгортання АТО на сході мені кілька разів пропонували йти командиром військової частини, але коли почали гинути молоді хлопці, які не мають бойового досвіду, твердо вирішив йти воювати.

- Де саме знаходиться Ваш підрозділ і які завдання виконує?

- Основна база знаходиться в місті Сватово, є підрозділи з 5-7 осіб у станиці Луганська, містечка Щастя, Кримське, Трихатки. Це 25-29 блокпости.

Ми займаємся зняттям і встановленням мінних полів, українська арміє має достатньо підрозділів з розмінування.

- Вам не здається, що ця війна вже надто затягнулася?

- Так, її можна було закінчити ще у вересні - середині жовтня, коли 128-ма бригада, з якою ми взаємодіяли, штурмувала Луганськ. Його, до речі, були взяли за винятком маленького мікрорайончика. І раптом пролунав наказ зупинити наступ та відійти на 40 км назад. Для кадрових військових і не лише це рішення було незрозумілим та злочинним. Цьому наказу передували Мінські домовленості, відповідно до яких, українська сторона відвела війська. Ми люди військові, тож наказ виконали.

- На Вашу думку, чому українці воюють проти українців?

- Свого часу крупні банки давали людям великі кредити. Люди скаржилися нам, що приїжджали місцеві бандити і змушували їх оформляти кредити. Поки була робота, вони їх виплачували, а коли розпочалася операція АТО, роботи не стало, відсотки стали космічними, і люди пішли воювати за сепаратистів, щоб була можливість сплатити кредити. А ще вони не хочуть, щоб до самоврядування прийшла українська влада, бо тоді доведеться віддавати гроші банкам. Якби людям списали борги, то 50% припинили проти нас війну.

- То хто проти нас воює?

- Сепаратисти, ті, хто винен банкам гроші, близько десятка тисяч російських військових. Коли ми проводили спецоперацію, взяли в полон офіцера з 98-го полку, що в Новофомінську, інша група image (1).jpgзахопила десентників із Ульянівської повітряно-десантної дивізії. І що жахливо, з російського боку йде надзвичайно потужна інформаційна війна.

- Від багатьох вояків чула, що великим мінусом у цій АТО є відсутність загального командування. Це правда?

- Так. Усі силовики підкоряються своїм командирам, військові - своїм. Це НЕПРАВИЛЬНО! Бо саме так виникають різні непорозуміння. Бували випадки, коли під обстріли потрапляли свої. От 18 листопада прикордонники і мотопіхотний підрозділ отримали команду відійти, а мій підрозділ (12 осіб) залишився один на один з цілим батальйоном сепаратистів. Ми прийняли рішення відбити першу атаку, а потім замаскуватися. Згодом з резервним загоном виходили на допомогу, аби вивести наших з оточення.

Бездарне керівництво затягнуло АТО, воно їздить на схід для піару. До прикладу, до приїзду генерала Кравчука терміново встановлювали міст. Нашвидкоруч заміряли глибину води, а про швидкість течії та міцність грунту забули. Як результат, міст скрутило, а через два дні його накрили артобстрілом. Добре, що встигли людей відвести, але три одиниці техіки втопили. Щодня не знаємо, яких розпоряджень чекати від нашого «геніального» штабу...

- Щодо матеріально-технічного забезпечення, Ви ж військовий підрозділ, і держава повинна Вас забезпечувати.

- Відповідно до норм забезпечення, ми отримали форму, але для воєнних дій цього замало. Одяг і взуття на війні дуже швидко зношується, за місяць-два все розлазиться. Якби не волонтери, то взагалі невідомо, що б було. Вони нас одягають, взувають, годують...

Коли формували наш підрозділ, повідомили, що засоби захисту видадуть на місці призначення. Нам видали залізні каски 1943 року випуску, а бронежилетів узагалі не було. Завдяки волонтерам ми на 80% забезпечені. Що ж до озброєння, то маємо сучасний автомат і гранату, не завадив би кулемет і гранатомет, а якби ще й бронетехніку та швидкісні автомобілі для пересування, було б ідеально. Натомість, маємо недієздатну колгоспну техіку. За власні гроші, які нам платять за бойові дії, доводиться купувати запчастини і ремонтувати автівки.

Наша РДА передала нам «Газель» для перевезення особового складу, бо доводилося возити людей на відкритому кузові самоскида у -20оС, а Рівненська райрада і волонтери подарували нам джип «Opel Frantera», завдяки якому тиждень тому ми залишилися живими. На 29-му блокпосту, на який вночі нас спрямувало керівництво, вранці розпочався мінометний обстріл. Було знищено дві машини. Хто зміг, заховався в бліндаж. Три доби ми сиділи по коліна у воді, бо настало раптове потепління, і снігова вода хлинула у наше сховище. Якби нас вивозили на вантажівці, то в ній би і похоронили, а швидкісна машина нас врятувала. Кам’янецькі офіцери, які перебувають зі мною, нагороджені медалями та орденами. Старші лейтенанти Карапатов, Мендерецький, прапорщик Янока нагороджені орденом «Єдність і воля», молодший лейтенант Ткачук - «За вірість присязі».

- Як Вас зустрів Кам’янець?


- Спочатку я був обурений. Приїхав додому хворий, пішов за місцем прописки у районну лікарню, щоб призначили лікування, а мене відправляють у військовий шпиталь. Я приїхав у коротку відпустку, щоб побути з сім’єю, а мені відмовили в елементарному... Потім був сюрприз: додому з АТО у відпустку приїхав і син.

- Дмитре Валентиновичу, коли настане мир?

- Сподіваюся, швидко. Росія має вирішувати свої проблеми, насамперед економічну блокаду. Спілкувався з російськими афганськими побратимами, вони вже мають проблеми з продуктами. Скоро почнуть ділити території та з’ясовувати стосунки.

Теги: Дмитро Сєров, із зони АТО

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:








Меблі

Ексклюзивні вироби з акрилового та кварцового каменю Staron®, Radianz®:
кухонні стільниці, барні стійки, рецепції;
сходи, підвіконня, басейни
Та багато інших елементів інтер’єру за вашими побажаннями
Діють акції




Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.