Суспільство

27 липня у сквері «Гунські криниці» відбулося велике свято книги для дорослих та дітей. Кам’янець-Подільська міська бібліотека-філія №6 для дітей та бібліотека-філія №2 організували справжнє бібліотечне дійство. Акція мала назву «Добрий день, читаче - я бібліотека!».
Бібліотекарі запропонували учасникам свята низку бібліотечних пропозицій та рекламували свої бібліотеки. Розпочалося свято флеш-мобом «Бібліоліто», де дорослі та юні прихильники книги могли познайомитись із запропонованою літературою. На сьогоднішній день у бібліотеці можна знайти інформацію не тільки на паперових носіях, але й за допомогою новітніх технологій.

Пробігаючи повз вікна товариства інвалідів Тамари Сосновської зачепилася оком за надзвичано гарно вбраний манекен. Жіноча цікавість перемогла, заходжу в кімнату - ательє з ремонту одягу «Камелія» - і цікавлюся побаченим.
Гарна інтелегентна жінка відповідає, що вона принесла з дому кофтину, аби приміряти на манекена.
Виявляється, пані Вікторія має таке хобі - плести мережевні речі. Краса неймовірна, робота неповторна!
Плетінням Вікторія займається з п’яти років. Її хобі має вже 40-річний стаж. Узагалі, Вікторія за освітою зоотехнік, свого часу закінчила Короваєвський сільськогосподарський інститут, згодом працювала зоотехніком у Ходоровцях. А плетінню дівчинку навчала бабуся Ніна Улянівна.

За цих кілька місяців вона вивчила карту місцевості краще за будь-якого генерала, вона орієнтується в топографічних картах, розуміє зміст сигналів: «Земля-Повітря». Для неї немає милішого і водночас страшнішого за дзвінок мобільника - ніколи невідомо, яку новину почуєш на тому кінці дроту. Вона слухає новини з азартом досвідченого розвідника, і коли диктор говорить про чиюсь смерть, її сердечко завмирає в благанні й надії, що це не про її кровиночку. Вона - матір солдата, який перебуває на сході в самісінькому пеклі АТО.

Як завжди, Кам’янець попереду всіх по впровадженню новаторських ідей та енергозберігаючих технологій. Аби економити бюджетні кошти й енергію, КП «Міськліфтсвітло» розпочало заміну на вул.Шевченка від Північної до Пушкінської звичайних світильників вуличного освітлення на світлодіодні.
Нові лампи, на відміну від старих, дають 50-відсоткову економію.
Поряд із освітленням вулиць, працівники комунального підприємства проводять кронування дерев, які заважають лініям електропередач. Під заміну потрапляють і лампи, які вже відпрацювали свій ресурс.

Верховна Рада затвердила Указ Президента Петра Порошенка про часткову мобілізацію.
За це проголосувало 232 депутати.
У пояснювальній записці йдеться: «...необхідність прийняття рішення про часткову мобілізацію зумовлена поширенням проявів тероризму на території України, що призводять до загибелі мирного населення, військовослужбовців і працівників військових формувань та правоохоронних органів України у східних регіонах держави, концентрацією угруповань військ (сил) зі значним наступальним потенціалом на території РФ поблизу державного кордону України, загрозою нападу, небезпекою державній незалежності України».

Заради «доброго ім’я» батьки «продали» свою доньку нелюду, який ледве не позбавив її життя...
Ніби соромлячись того, що з нею сталось, Мар’яна майже не виходить з хати. Іноді може піти до місцевої крамнички по хліб. Продавчиня, протягуючи їй здачу, намагається заглянути в очі. Та дівчина, опустивши голову, хутко виходить на вулицю. Сільські жіночки тільки зітхають у слід: «Бідна дитина... Шо її ше тут чекає?..»

Хоча Поділля й не Приморський край, все ж завдяки могутньому Дністру рибальство на наших теренах процвітає з діда-прадіда.
Ранньою зорею, коли сонце ще не зовсім прокинулося, а лише потягується в небесній колисці, коли жайворонки ще не вибрали, яку «симфонію» їм щебетати цього ранку, на березі Дністра вже кипить робота. Рибалки КП «Кам’янець-Подільське рибне господарство» збирають щедрий улов. Поки кам’янчани ще дрімають у своїх ліжках, щойно виловлену рибу везуть на Центральний ринок. За якихось декілька годин вона вже шкварчатиме на наших сковорідках. Смакуючи дністровським уловом, ми навіть не замислюємося, скільки сил і праці було вкладено в те, аби ця риба опинилася на нашому столі. Якщо вам це цікаво, то гайда з нами на один із рибоприймальних пунктів, який базується на березі Дністра.

Майже рік у Кам’янці-Подільському проводить консультації та оперативне лікування офтальмолог міжнародного класу, член Американської асоціації катаральних хірургів, кандидат медичних наук, лікар вищої категорії Дмитро Жабоєдов. Дмитро Геннадійович приїждає щомісяця на запрошення керівництва лікувально-діагностичного центру «Грааль-Життя». І щоразу в ЛОР-очному відділенні міської лікарні №1, де він здійснює прийом, яблуку ніде впасти.

Її бездонні наче море зелені очі пильно спостерігали за молодим, дужим хлопцем, який разом зі своєю дівчиною прийшов на вечерю до батька. Батька, який також був для неї татом, але різниця полягала в тому, що Ігор для нього був прийомним сином, а Оля - рідною донькою.
Розлучившись з Ігоревою мамою, Андрій Миколайович не переставав називати його сином, і навіть залишив юнакові своє прізвище. І в ті дитячі роки Оля з неприхованою гордістю раділа від того, що в неї є, хоч і не рідний, але старший брат

Чи поверне новий Закон «Про вищу освіту» життєздатність кам’янецьких дипломів?
На фоні революції, люстрації, євроінтергації та війни якось незаслужено непоміченою пройшла інформація про першолипневе прийняття Верховною Радою Закону «Про вищу освіту». Шкода, бо цей закон направду революційний!

Повернувшись додому через 20 літ, він не застав ні матері, ні власного дому...
Минулого тижня село облетіла новина - повернувся Михайло Сорокатий. Одні, не вірячи цьому, поспішали до його оселі (якщо те місце ще можна так назвати), аби пересвідчитись в істині, інші співчували бідоласі, на показ заламуючи руки, мовляв, де ж йому тепер голівоньку прихилити. Проте жодному із «допитливих співчутливців» не вистачило милосердя, аби протягнути руку допомоги майже сліпому, скалічілому односельцю...

Пріоритетом теперішнього життя несподівано стали не лише знання і освіта, а й професійні навички та вміння. Саме професія у наш економічно складний та політично нестабільний час є запорукою матеріального благополуччя. Не дивлячись на те, що рівень безробіття в країні досить високий, спеціалісти, яких готує ДПТНЗ «Кам’янець-Подільське вище професійне училище» затребувані на ринку праці.
Цьогоріч наш заклад випустив молодих кваліфікованих робітників з професій: «Слюсар електрик з ремонту електроустаткування», «Електрогазозварник», «Кравець», «Закрійник».

Ми познайомились в Інернеті. Здається, це було років сто тому. Їздили на фестивалі, один до одного в гості. Оленка навіть весілля відгуляла в Кам’янці, у скромному товаристві чотирьох друзів.
Потім ми практично не бачились. Спілкування, знову ж таки, обмежилось Інтернетом. Не маючи можливості вирватися з міста, слідкувала за її дописами зі столиці, з подій Євромайдану, вловлювала настрій, намагалася читати між рядків, але ніколи не сподівалася, що колись прочитаю таке...
Щодня я заходжу до неї на сторінку в соцмережі. Я вірю, що все буде добре, має бути добре. Зрештою, ніхто з нас не заслуговує, аби було інакше. Тим паче, цього не заслуговують люди, що знають ціну справжньому коханню, вірності, щастю...

Минулого тижня чергова партія біженців, мешканців Луганської області, які рятуються від військових дій, оселилася у маківського підприємця Івана Гуторова. Кілька тижнів тому з його обійстя виїхали кримчани, зокрема кримські татари. Частина їх оселилася як біжанці в Польщі, а одна родина переїхала в орендоване житло й намагається підняти тут свій бізнес. Люди взяли в оренду приміщення кафе і пропонують нашим українцям, шанувальникам татарської кухні, долучитися до їхньої культури харчування.

Саме таку оцінку вчорашнім подіям на Центральному ринку дала одна з продавчинь молочної продукції.
Майбутня реконструкція ринку, яка ще невідомо коли буде і чи буде взагалі, підняла на ноги тамтешніх підприємців і погнала їх страйкувати під стіни міської ради.
У базарний день на ринку яблуку ніде впасти. Та тільки не цього четверга. О 08:00 ринок закрили, а покупців та продавців попросили вийти за його межі, мовляв, якщо бастуємо, то всі. Збентежені сільські жіночки з торбами домашньої продукції посунули до виходу. Ті, хто відмовлявся вийти, одиноко стояли біля своїх пожитків, сумно поглядаючи на порожні ряди.